Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р. Справа№805/2694/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами загального судового провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Донецької області державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Будьонівського району у місті Донецьку про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 соціального захисту населення Донецької області державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок виплати компенсації по догляду за соціальні послуги, що надаються престарілим, за період з 01.08.2014 року по 03.12.2017 року включно та провести її виплату.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.01.2014 року ОСОБА_2 соціального захисту населення Будьонівського району м. Донецька прийнято рішення щодо виплати позивачу компенсації за соціальні послуги, що надаються престарілим (по догляду за матір`ю позивача, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкала за адресою: м. Донецьк, вул. Полоцька 26-119, у Будьоніському районі м. Донецька), на підставі рішення лікарсько-консультаційної комісії від 04.12.2013 року.

Через загальновідомі обставини позивач не міг поновити висновок ЛКК, що надається терміном на 1 рік та необхідний для нарахування компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

З 06.08.2014 року введено в дію постанову НБУ №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» у населених пунктах, які не контролюються українською владою, саме з цього часу ОСОБА_3 перестала отримувати пенсію, а позивач перестав отримувати компенсацію по догляду. Остання дата виплати – 04.07.2014 року.

У позивача не було можливості перевезти свою матір на підконтрольну територію українській владі для поновлення соціальних виплат.

04.12.2017 року ОСОБА_3 померла у м. Донецьк, факт смерті підтверджений свідоцтвом про смерть.

16.03.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 соціального захисту населення Донецької області державної адміністрації щодо виплати компенсації за період з 01.08.2014 року по 03.12.2014 року.

Позивач вважає, що з боку відповідача порушено право на отримання щомісячної компенсації виплати особам, які надають соціальні послуги громадянам, що не здані до самообслуговування і потребують постійної допомоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, у зв`язку із з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Ухвалою суду від 30.05.2018 року позивачу відмовлено в участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.06.2018 року відкладено підготовче засідання, співвідповідачем по справі залучено Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівського району у місті Донецьку.

20.06.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 11.07.2018 року.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року позивачу поновлений строк звернення до суду.

Позивач надав до суду клопотання щодо розгляду адміністративної справи без його участі та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача надав до суду відзив та доповнення до відзиву на адміністративний позов, в судове засіданні не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

В письмовому відзиві відповідач зазначає, що не має повноважень щодо призначення та виплати компенсації позивачу. Управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної ради у м. Донецьку є структурним підрозділом Будьонівської районної ради у м. Донецьку, яка діє як окрема від ОСОБА_2 юридична установа на підставі Положення про ОСОБА_2 соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації, затвердженим розпорядженням голови облдержадміністрації від 15.02.2013 року №71 в редакції від 16.01.2018 року №33/5-18.

Відповідачем зазначено, що до пакету документів, наданих позивачем у 2013 році додано висновок ВКК №2205/21 від 04.12.2013 про можливість надання ОСОБА_1 соціальних послуг протягом року.

Призначення компенсаційної виплати як фізичній особі, яка надає соціальні послуги особі похилого віку, можливо лише у випадку переміщення разом з матір`ю на контрольовану територію або після повернення м. Донецьк під контроль органів державної влади. Іншого порядку отримання компенсаційних виплат фізичним особам, законодавством не передбачено.

У зв`язку з вищевказаним, відповідач вважає, що не порушив права на позивача, в межах повноважень та у спосіб , що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно доповнень до відзиву наданих представником відповідача позивачем порушено шестимісячний строк звернення до суду. Відповідачем зазначено, що обставини, на які посилається позивач настали ще у серпні 2014 року (у зв`язку з введенням в дію постанови НБУ №466 «Про призначення здійснення фінансових операцій» якою було призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою) оскільки компенсаційна виплата є щомісячною виплатою, то позивач знав про порушення своїх прав, та мав можливість звернутись до суду раніше. Отже позивач вважає, що його право порушено з 01.08.2014 року, з позовом звертається 13.04.2018 року, при цьому не наводить жодних підстав та не надає жодних документів в підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Розгляд справи проведений в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, додаткових поясненнях та письмових запереченнях, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Висновком ВКК № 2205/21 КП “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 м. Донецька” від 04.12.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 практично здорова на може надавати соціальні послуги на протязі року.

Висновком ВКК № 2205/22 КП “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 м. Донецька” від 04.12.2013 року встановлено, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування протягом року.

02.01.2014 року управлінням соціального захисту населення Будьонівської районної у м. Донецьку ради прийнято рішення щодо виплати позивачу компенсації за соціальні послуги, що надаються престарілим (по догляду за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкала за адресою: м. Донецьк, вул. Полоцька 26/119) з 04.12.2013 року по 03.12.2014 року.

04.12.2017 року ОСОБА_3 померла у м. Донецьк, факт смерті підтверджений свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 I CP №320585 видане 15.12.2017 року.

16.03.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 соціального захисту населення Донецької області державної адміністрації щодо виплати компенсації йому за період з 01.08.2014 року по 03.12.2014 року, нарахування та виплати компенсації за період з 04.12.2014 року по 04.12.2017 року.

ОСОБА_2 соціального захисту населення від 30.03.2018 року №К-0139-50/06-1.1 зазначено, що відповідно проведення аналізу баз даних управління праці соціального населення Будьонівської районної ради у м. Донецьку з 04.12.2013 року по 03.12.2014 року позивач перебував на обліку в зазначеному управлінні. Особовий рахунок закритий 04.12.2014 року у зв’язку з закінченням строку виплати. За призначенням/продовженням надання компенсації треба звернутись до управління соціального захисту населення за місцем фактичного проживання (перебування).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності не виплати компенсації за надання соціальних послуг.

Законом України “Про соціальні послуги” від 19.06.2003 року № 966 встановлено, що право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія Закону України"Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Згідно ч. 8 ст.7 даного Закону фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 558 затверджений ОСОБА_5 призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

ОСОБА_5 визначено, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають

соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).

Згідно п. 5 цього ОСОБА_5 компенсація призначається і виплачується структурним

підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього ОСОБА_5.

Пунктом 6 ОСОБА_5 встановлено, що для призначення компенсації подаються такі документи:

1) фізичною особою, яка надає соціальні послуги:

заява про згоду надавати соціальні послуги;

паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;

копії трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки - письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;

заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних")

2) особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):

заява про необхідність надання соціальних послуг;

паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма N 157-1/о, затверджена наказом МОЗ від 30 липня 2012 р. N 577)

висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування (за винятком інвалідів I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду). ОСОБА_5 видачі такого висновку та його форма затверджуються МОЗ.

Відповідно до п. 7 ОСОБА_5 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради протягом десяти днів після одержання заяв із необхідними документами розглядає їх та приймає рішення про призначення компенсації чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення, про що інформує заявника письмово протягом п’яти днів після прийняття відповідного рішення.

Пунктом 8 ОСОБА_5 встановлено, що компенсація призначається:

на час встановлення групи інвалідності - інвалідам I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду;

на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду.

Продовження виплати компенсації у зв’язку із закінченням строку надання соціальних послуг фізичною особою або необхідністю отримання соціальних послуг особою, яка їх потребує, здійснюється на підставі поданих заяв разом із новими висновками

лікарсько-консультаційної комісії і оформлюється рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради в установленому порядку, що визначено пунктом 9 ОСОБА_5.

Таким чином законодавством визначена можливість отримання особою, яка надає соціальні послуги, компенсації за їх надання. Але суд зазначає, що ця гарантія кореспондує з обов’язком осіб, які отримують та надають такі послуги, до вчинення певних дій для її отримання (отримання висновку ВКК, звернення до органу управління праці та соціального захисту населення тощо).

При цьому позивачем не заперечується, що такі дії ним вчинені не були. В обґрунтування не вчинення цих дій позивач посилається на похилий вік та стан здоров’я ОСОБА_3, які унеможливили її переміщення на контрольовану територію.

Разом з цим, суд звертає увагу, що наведені приписи Постанови КМУ № 558 зобов’язують не тільки особу, яка отримує соціальні послуги, але й особу, яка їх надає, до вчинення певних дій, зокрема отримання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги, подання документів, визначених у пункті 6 ОСОБА_5.

Місто Донецьк, в якому мешкали позивач та ОСОБА_3 належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що встановлено Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085.

Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, в якому позивач перебувала на обліку, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань в процесі припинення не перебуває та зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Тобто даний орган на підконтрольну українській владі територію не перереєструвався, своїх функції не виконує.

Статтею 14 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” від 20.03.2003 року № 638 передбачено, що у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Постановою Правління НБУ від 06.08.2014 року № 466 “Про призупинення здійснення фінансових операцій” призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

ОСОБА_5 відновлення соціальних виплат мешканцям тимчасово неконтрольованих територій визначено Постановами КМУ від 05.11.2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” та від 08.06.2017 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”.

Зокрема п. 1 Постанови № 637 встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з ОСОБА_5 оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Позивачем не надано відомостей щодо отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, з наданих позивачем пояснень вбачається, що до іншого органу праці та соціального захисту населення на підконтрольній українській владі території він не звертався.

При цьому згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.02.2018 року ОСОБА_6 у період з 01.11.2014 року по 31.12.2017 року неодноразово перетинала лінію розмежування та перебувала на підконтрольній українській владі території, тобто мала можливість отримання відповідного статусу та звернення до органу, уповноваженого на виплату компенсації за надання соціальних послуг.

Стосовно бездіяльності ОСОБА_2 соціального захисту населення Донецької області державної адміністрації та зобов’язання його вчинити певні дії суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України.

«На підставі» означає, що суб’єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Проте, як вже було зазначено, щомісячна компенсаційна виплата призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги.

ОСОБА_2 соціального захисту населення Донецької області державної адміністрації відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 15.02.2013 року № 71 здійснює координацію діяльності і контролю за виконанням структурними підрозділами соціального захисту населення районних державних адміністрацій та міських рад (далі – місцеві органи соціального захисту населення) завдань з питань реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення, надання їм організаційно-методичної допомоги щодо правильності застосування законодавства у цій сфері. Проте нарахування та виплату компенсації даний орган не здійснює.

За приписами ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд при задоволені позову може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

При цьому протиправною бездіяльністю можна визнати таку пасивну поведінку суб’єкта владних повноважень, коли в силу вимог закону він зобов’язаний до вчинення певних дій, але їх не виконує. Але, як наголошено вище, на відповідача законом такий обов’язок не покладений. Крім того, суд вважає, що рішення про зобов’язання вчинити певні дії можливо лише за наявності підстав для вчинення цієї дії, тобто з урахуванням статті 19 Конституції України.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку ОСОБА_2 соціального захисту населення доведено відсутність порушень з його боку прав позивача.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно із статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору – 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1762 грн.00коп.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 23.04.2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з нього 704,80 грн. на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч.3 ст. 4 Закон України “Про судовий збір”.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Донецької області державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Будьонівського району у місті Донецьку про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 11 липня 2018 року.

Повний текст рішення складено 23 липня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.