ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 червня 2018 року Справа № 808/1538/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Сонгулія О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Міністерства оборони України (01168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

за участі:

позивача - ОСОБА_1

(особа посвідчується паспортом серія НОМЕР_2 )

представника позивача - Барвінко Р.Ю.

(діє на підставі ордеру серія ЗП № 039196 від 26.06.2018.)

предстаника відповідача - Воложаніна О.Д.

( діє на підставі довіреності № 220/376/д від 22.11.2017)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності IІ групи, внаслідок травми та поранення, отриманих під час виконання обов`язків військової служби, відповідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

- скасувати пункт 23 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 33 від 30 березня 2018 року.

- зобов`язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІН: НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 275600,00 грн. (двісті сімдесят п`ять тисяч шістсот).

- зобов`язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) подати звіт про виконання прийнятої на користь ОСОБА_1 постанови суду протягом тридцяти діб з дня набрання постановою законної сили.

- стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) на користь ОСОБА_1 (ІН: НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме 1500 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді від 02 травня 2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб та призначене перше судове засідання на 17 травня 2018 року.

17 травня 2018 року ухвалою судді відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 26 червня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на те, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла протокольно оформлене рішення № 33 від 30 березня 2018 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності. Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим посилається на приписи статей 16, 16-2, 41 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві та вказав, що попереднім протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, ОСОБА_1 не було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, а було направлено документи на доопрацювання. Оскільки позивач не надав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, підстав для призначення допомоги не має. Просив відмовити в задоволені позовної заяви.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходив військову службу на території Афганістану в період з 31 серпня 1985 року по 23 липня 1986 року, про що свідчить довідка № 2385 від 17 листопада 2015 року, видана Шевченківським районним військовим комісаріатом.

Відповідно до протоколу № 4675 від 09 грудня 2015 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у старшого прапорщика у відставці ОСОБА_1 , встановлено «множині вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, обох ніг (контузія головного мозку в 1985 року)», «Поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

Згідно висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №2416/Ж від 14 грудня 2015 року описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколкових поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1985 році.

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0302966 від 02 лютого 2016 року позивачу вперше встановлена: «II група інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія, захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, в країнах де велись бойові дії».

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про направлення пакету документів до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги. Комісією Міністерства оборони України надані документи повернуто позивачу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі № 336/2661/17 зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі заяви та доданих до неї документів на підставі приписів Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2013 року № 975 та прийняти відповідне рішення.

30 березня 2018 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі № 336/2661/17 прийняла рішення щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки ним не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із виконанням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вважаючи дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Законом № 2011-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII).

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-563а14), право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту б частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІ групи.

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Наказом Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року №168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» (далі - Наказ МО № 168) у Міністерстві оборони України створена постійно діюча комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії (голова) входить заступник Міністра оборони України.

Згідно з цим наказом МО України №168 відповідну пропозицію для вирішення питання позивача (позитивну чи негативну) повинна надати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. За наслідком розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення.

Отже, пропозиція цієї комісії у формі протоколу засідання, затвердженого Міністром оборони України, і є рішенням розпорядника коштів.

Пунктом 3 частини 2 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв`язку поранення (каліцтва).

Також відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов`язане з проходженням військової служби - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 Про організаційні заходи щодо застосування Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).

Таким чином, при наданні висновку про причинний зв`язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Так, в матеріалах справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця, протокол №4675 від 09 грудня 2015 року, що здійснювалось для визначення причинного зв`язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії. Як вбачається з даного витягу, у позивача було виявлено множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, обох ніг (контузія головного мозку в 1985 році).

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №4675 від 09 грудня 2015року, яким встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії засвідчує в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

При цьому, у вказаному протоколі не зафіксовано, що поранення пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Таких доказів не надав суду і відповідач.

Суд також вважає, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

На переконання суду, твердження відповідача про те, що позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є безпідставними.

Отже, позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було необґрунтовано та безпідставно прийнято рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити відповідну грошову допомогу.

Щодо встановлення подання звіту про виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Наданими до матеріалів адміністративної справи письмовими доказами підтверджується понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 750,00 грн., оскільки до матеріалів справи не надано доказів складання адміністративного позову саме представником позивача, у зв`язку з чим витрати за участь у судовому засіданні підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (01168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності II групи, внаслідок травми та поранення, отриманих під час виконання обов`язків військової служби, відповідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Скасувати пункт 23 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 33 від 30 березня 2018 року.

Зобов`язати Міністерства оборони України (01168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 275 600,00 грн. (двісті сімдесят п`ять тисяч шістсот).

Стягнути з Міністерства оборони України (01168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме 750,00 грн. - витрат на правову допомогу

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 243 КАС України, протягом п`яти днів.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 02 липня 2018 року.

Суддя Д. В. Татаринов