Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 465/12073/13-ц

провадження № 61- 4555св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Стрільчука В. А., суддів:Олійник А. С., Ступак О. В. (суддя-доповідач),Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_6,

відповідачі: Львівське комунальне підприємство «Навколо базару», Львівська міська рада, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу

Львівського комунального підприємства «Навколо базару» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року у складі судді Ванівського Ю. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2016 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Зверхановської Л. Д., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Навколо базару» (далі - ЛКП «Навколо базару»), Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири, виконання зобов'язань, зобов'язання до проведення внутрішньо квартирного ремонту та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач проживає у АДРЕСА_3. Балансоутримувачем цього будинку є ЛКП «Навколо базару». Систематично з 18 березня 2006 року відбувається залиття квартири позивача та будинку в цілому водою з баків, які розташовані на горищі будинку. Позивач зверталася до керівництва ЛКП «Навколо базару» із проханням звільнити горище від баків з водою, оскільки через них відбувається руйнація будинку і її квартири, на стінах якої з'явились великі тріщини, що змушує її проводити передчасний ремонт помешкання. Зазначала, що з того часу між нею та ЛКП «Навколо базару» постійно виникають спори щодо невиконання працівниками комунального підприємства свого обов'язку щодо підтримання будинку у належному стані та стягнення з неї заборгованості нарахованої за несплату комунальних послуг, які надаються неналежно, з приводу чого постановлялися судові рішення. Позивач постійно ходить на прийом до керівництва Львівської міської ради та Франківської районної адміністрації з проханнями зобов'язати ЛКП «Навколо базару» вжити відповідні заходи для усунення руйнації її помешкання. З 22 лютого 2013 року продовжується залиття її квартири через димовентиляційні канали будинку. З приводу залиття позивач неодноразово зверталася до ЛКП «Навколо базару» з проханням зафіксувати факт залиття квартири, однак працівники цього підприємства не реагували на її звернення, склали відповідний акт аж 30 серпня 2013 року після повідомлення нею про факт залиття голови Львівської міської ради. Згідно із складеним актом, комісія ЛКП «Навколо базару» не вважала, що залиття сталося з їх вини. Більше того, 06 листопада 2013 року члени комісії без її відома склали аналогічний акт обстеження, при цьому навіть не заходили до її квартири. Для належної фіксації факту залиття квартири позивач звернулась до громадської організації «Вартові закону», члени якої, оглянувши квартиру, склали акт від 26 жовтня 2013 року, яким засвідчено факт залиття її помешкання. 22 лютого 2013 року позивач отримала лист із ЛКП «Навколо базару», зі змісту якого вбачається, що залиття відбулося внаслідок танення великої кількості накопиченого снігу, що лежав на несправному даху будинку. Позивач зазначала, що дах будинку дійсно знаходиться на межі руйнування, жодних ремонтних робіт ЛКП «Навколо базару» не проводило, за увесь час її проживання, проте звертає увагу на те, що її квартира знаходиться на другому поверсі, а тому неякісна покрівля даху не має жодного відношення до залиття її помешкання. Залиття її квартири відбувалося через димовентиляційні канали. Вказує, що неодноразово зверталася із скаргами у різні інстанції щодо бездіяльності обслуговуючої організації, однак ремонтні роботи жодного разу не проводилися, а як наслідок цього, залиття її квартири стало систематичним явищем. Такою грубою бездіяльність ЛКП «Навколо базару» їй завдано збитків матеріального та морального характеру. На даний час позивач не спроможна зробити самостійно ремонт. Крім майнових збитків, їй завдано і моральної шкоди, оскільки вона постійно зазнавала переживань та хвилювань внаслідок постійного пошкодження свого помешкання. Залиття квартири створило постійне відчуття дискомфорту та нервового напруження. Позивач постійно була змушена шукати будь-які шляхи для часткового підтримання помешкання у задовільному для проживання стані, що потребувало неабияких зусиль. Наведене відбилося і на її повсякденному житті, оскільки через постійну сирість, неприємний запах та плісняву у квартирі її перестали відвідувати діти та онуки. Через постійні моральні переживання її і так незадовільний стан здоров'я значно погіршився.

У зв'язку з викладеним позивач ОСОБА_6, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, остаточно просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь компенсацію майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири у розмірі 85 642 грн та 180,76 євро витрат за попередній ремонт; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь майнову шкоду, завдану внаслідок залиття квартири в розмірі 59 077,30 грн; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь витрати за проведення судової експертизи в розмірі 922,50 грн та відшкодувати за рахунок винуватців оплачену суму проведення експертизи.

Не погоджуючись з указаним позовом, 11 червня 2014 року ЛКП «Навколо базару» подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у ОСОБА_6 наявна заборгованість перед ЛКП «Навколо базару» зі сплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території. У період з липня по жовтень 2015 року ОСОБА_6 лише частково здійснювала оплату житлово-комунальних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість. ЛКП «Навколо базару» вказує, що неодноразово направляло на адресу ОСОБА_6 рахунки по оплаті за житлово-комунальні послуги, а також попередження і претензії про добровільну сплату боргу у, однак борг ОСОБА_6 не сплачено. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що ЛКП «Навколо базару» неналежно надавалися комунальні послуги.

На підставі вищевикладеного ЛКП «Навколо базару», уточнивши позовні вимоги, остаточно просило стягнути з ОСОБА_6 на свою користь заборгованість за надані комунальні послуги у сумі 12 409, 49 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 243,60 грн.

07 жовтня 2015 року представник ОСОБА_6 подала письмові заперечення на зустрічний позов ЛКП «Навколо базару», яким просила суд відмовити у його задоволенні. Вказувала, що згідно з поданим вказаним комунальним підприємством розрахунків, борг ОСОБА_6 нараховано за період з січня 2007 року по червень 2014 року. А тому, в силу статей 257, 267 ЦК України у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, у зв'язку із спливом строку позовної давності, про що подано відповідну заяву. Крім того, вказувала, що аналогічний спір між сторонами вже розглядався і судом було відмовлено у позові ЛКП «Навколо базару» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті за утримання та обслуговування будинку за період з жовтня 2006 року по жовтень 2009 року за недоведеністю.

Представник ЛКП «Навколо базару» проти задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов просив задовольнити.

Представник Франківської районної адміністрації Львівської міської ради заперечив проти задоволення позову ОСОБА_6, зустрічний позов ЛКП «Навколо базару» просив задовольнити, зазначаючи про те, що між сторонами склались договірні відносини щодо надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, до яких також належить проведення поточного ремонту, проте роботи по заміні конструкцій покрівлі відносяться до капітальних робіт і не входять до повноважень ЛКП «Навколо базару». Вказував, що ЛКП «Навколо базару» періодично проводились профілактичні огляди будинків. Роботи з ремонту покрівлі будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, де проживає позивач, постійно пропонувались до включення у проект титульного списку житлового фонду, проте виділення коштів на капітальний ремонт не було здійснено. Крім того, представник Франківської районної адміністрації Львівської міської ради заперечував проти розміру майнових збитків, визначених у експертному висновку, посилаючись на безпідставне включення до визначеної суми збитків ПДВ.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 11 березня 2016 року про виправлення описки, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто солідарно ЛКП «Навколо базару», Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_6 на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири 44 753 грн згідно експертним висновком, 31 735,23 грн - згідно з квитанцією, а всього стягнуто: 76 488,23 грн. Стягнуто солідарно з ЛКП «Навколо базару», Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_6 компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Стягнуто солідарно з ЛКП «Навколо базару», Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_6 922,50 грн вартості проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2015 року № 2828. Стягнуто солідарно з ЛКП «Навколо базару», Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь Державного бюджету України 1 845,00 грн вартості проведення судової будівельно-технічної експертизи від 13 березня 2014 року № 5004. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ЛКП «Навколо базару» до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за отримані житлово-комунальні послуги відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що залиття квартири позивача відбувалося з вини відповідача ЛКП «Навколо базару», яке не виконувало своїх обов'язків щодо утримання споруди в належному стані; оскільки ремонт даху належить до капітального ремонту, і такий повинен був проводитись за рахунок коштів власника житлового приміщення, яким є Львівська міська рада, але не проводився, то Львівська міська рада повинна нести солідарну відповідальність за шкоду, завдану майну ОСОБА_6; ЛКП «Навколо базару» не надало доказів на підтвердження факту надання ОСОБА_6 послуг з утримання будинку та прибудинкової території, тому вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2016 року апеляційні скарги ЛКП «Навколо базару», ОСОБА_6 відхилено, рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

У червні 2016 року ЛКП «Навколо базару» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2016 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради від 26 грудня 2008 року № 1431, від 26 листопада 2010 року № 1654, від 31 травня 2011 року № 561 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку» встановлені тарифи за надані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій індивідуально по кожному будинку, складовою яких є поточний ремонт. Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 червня 2007 року № 365 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові» ЛКП «Навколо базару» визначено виконавцем таких послуг у житлових будинках м. Львова. Між сторонами справи склались договірні відносини про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення надання послуг, до переліку яких входить поточний ремонт. Однак роботи по заміні конструкцій покрівлі, пов'язані, зі здійсненням будівельних робіт, що відносяться до капітальних та не входять до переліку обов'язкових послуг, що включені до тарифу. Кошти на проведення капітального ремонту повинні виділятися з місцевого бюджету за цільовим призначенням із визначенням будівельної компанії, що проводитиме роботи з капітального ремонту. Заявник не погоджується з наявним в матеріалах справи висновком судової будівельно-технічної експертизи від 13 березня 2014 року № 5004, в якому сума відновлювального ремонту визначена у розмірі 44 753,00 грн, до якої включено 7 459,00 грн ПДВ, оскільки виходячи з положень розділу 5 Податкового кодексу України, податкові зобов'язання у особи, яка надає послуги, виникають з дати вчинення замовником та виконавцем послуги певних дій, направлених на отримання послуги. Зазначені зобов'язання можуть виникнути лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення ремонту установою, яка є платником ПДВ.

Щодо оскарження рішень судів у частині відмови в задоволенні зустрічного позову, ЛКП «Навколо базару» вказувало на те, що ОСОБА_6 неналежно проводила оплату за фактично надані послуги з гарячого водопостачання та утримання будинку та прибудинкової території для підтримання будинку в належному технічному та санітарному стані. ОСОБА_6 оплачувала частково заборгованість за отримані житлово - комунальні послуги, тим самим визнаючи наявність договірних відносин між сторонами та існування своєї заборгованості, що є підставою для переривання строку позовної давності, у зв'язку з чим зазначало про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення з ОСОБА_6 боргу за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 жовтня 2009 року до 01 жовтня 2015 року, а в частині стягнення заборгованості за період з 01 січня 2007 року до 01 жовтня 2009 року - про наявність підстав для закриття провадження у справі з урахуванням рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2013 року у цивільній справі №1326/2-315/12.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 21 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У липні 2016 року ОСОБА_6 подала заперечення на касаційну скаргу ЛКП «Навколо базару», в яких просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про

внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного

процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до

Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року вказану цивільну справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року касаційні скарги Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради визнано неподаними та повернуто заявникам, то рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2016 року переглядаються Верховним Судом лише в межах доводів касаційної скарги ЛКП «Навколо базару».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є співвласником квартири АДРЕСА_4, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї від 27 березня 2014 року № 740.

Указаний житловий будинок є власністю Львівської міської ради та перебуває на балансі ЛКП «Навколо базару», яке рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 червня 2007 року № 365 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові» визначене виконавцем житлово-комунальних послуг.

Також судом встановлено, що з березня 2006 року, через незадовільний технічний стан житлового будинку АДРЕСА_5, вода систематично проникає в приміщення квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого вона зазнала пошкоджень.

З акта комісії ЛКП «Навколо базару» від 30 серпня 2013 року вбачається, що у квартирі позивача наявні старі сліди залиття у двох кімнатах на стелі та стіні. По квартирі виявлені волосяні тріщини шириною розкриття до 1 мм.

З акта громадської організації «Вартові закону» від 26 жовтня 2013 року вбачається, що у квартирі АДРЕСА_4 стеля, стіни у коридорі, кухні і одній кімнаті мокрі, а від попереднього залиття, яке відбулось 22 лютого 2013 року над дверним прорізом кухні відстала штукатурка, а частина штукатурки розміром 40 х 70 см обвалилася, з'явилися тріщини на стінах і на стелі розміром по 0,5 см, побілка пооблітала і повідставала. У кімнаті над дверима відстала штукатурка і з'явилась тріщина шириною 2,5 см, якої 22 лютого 2013 року виявлено не було. Виявлено тріщини на стелі і стінах, над шафою - цвіль на стіні. Залиття відбувалося неодноразово, про що свідчить обсипання побілки і штукатурки в місцях залиття і замокання.

ОСОБА_6 неодноразово зверталася із заявами про вказану проблему до працівників ЛКП «Навколо базару», Франківської районної адміністрації, Львівської міської ради, скаргами на бездіяльність ЛКП «Навколо базару» - до голови Львівської міської ради та до органів прокуратури.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 13 березня 2014 року № 5004, причиною залиття квартири АДРЕСА_1, а саме: кухні, коридору та житлової кімнати під літ. «9-6», могло бути потрапляння атмосферних опадів у вентиляційний канал даної квартири; причину залиття житлових кімнат під літ. «9-7», «9-8» встановити не можливо. Вартість відновлювального ремонту, тобто матеріальних збитків, завданих залиттям квартири АДРЕСА_2, становить 44 753 грн.

Статтями 10, 57, 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.

Пунктом 2 статті 13 Закону встановлено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносять до житлово-комунальних послуг і включають прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Відповідно до статті 15 Закону цілісність даху над будівлею є мінімальною нормою, яка забезпечує технічну експлуатацію будинку, тому що атмосферні опади у вигляді снігу та дощу при відсутності належного даху призводить до руйнування несучої спроможності конструкції будинку.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регламентує права та обов'язки як споживача, так і виконавця цих послуг (статті 20, 21 цього Закону).

Частиною другою статті 23 Закону визначено, що власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 24 вищевказаного Закону балансоутримувач зобов'язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил.

Пунктом 8 частини другої статті 25 цього ж Закону, передбачено, щоуправитель повинен забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Відповідно до статей 176, 178 ЖК України, Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, пункту 1.2.6 Примірного переліку послуг з утримання будинків та споруд, при будинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, інших нормативно-правових актів, власник будинку здійснює ремонт даху. Власник житлового будинку (балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа) несе відповідальність перед власником квартири в разі незадовільного утримання будинку або ненадання в повному обсязі послуг, відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), технічне обслуговування жилих будинків - це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів робот технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Згідно з пунктами 4.4.1, 4.4.2 Правил під час експлуатації будинку необхідно забезпечувати відсутність дефектів конструктивних елементів даху. Інженерно-технічні працівники виконавця послуг повинні знати вузли несучих конструкцій і стан покрівлі, особливо в місцях сполучення з водостоками, будівельними конструкціями та устаткуванням, що проходить через покрівлю.

Відповідно до пункту 2.4 Правил, якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що належать до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Водночас поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.

Згідно з пунктом 2.4.1. Правил організація поточного ремонту жилих будинків повинна проводитися відповідно до нормативно-правових та нормативно-технічних документів з організації і технології поточного ремонту жилих будинків. Поточний ремонт виконується виконавцем послуг власними силами або із залученням підрядних організацій. Неналежне виконання такими підрядними організаціями взятих на себе договірних зобов'язань є підставою цивільно-правової відповідальності, проте не звільняє виконавця послуг від власних зобов'язань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки ЛКП «Навколо базару» є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_6 та виконавцем послуг з утримання будинку і прибудинкової території, то саме воно зобов'язано утримувати в належному технічному стані указаний житловий будинок і проводити його поточний ремонт.

Оскільки технічний стан будинку не підтримувався у належному стані, з березня 2006 року квартира позивача систематично заливалась, що призвело до пошкодження внутрішнього оздоблення квартири, у зв'язку з чим позивачу спричинена майнова та моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів.

З такими висновками судів попередніх інстанцій Верховний Суд погоджується та вважає їх законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що працівниками ЛКП «Навколо базару» проводилися профілактичні огляди житлового будинку житлового будинку АДРЕСА_5 та його конструктивних елементів, не спростовують правильність висновків судів про те, що позивачу спричинена шкода неправомірною бездіяльністю, зокрема ЛКП «Навколо базару» як балансоутримувача будинку, оскільки проведення профілактичних оглядів не замінює усього комплексу робіт з технічного обслуговування жилих будинків, який повинен забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає не тільки роботи з контролю за його станом, а й роботи по забезпеченню справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що його працівниками було проведено поточний та підтримуючий ремонт покрівлі житлового будинку АДРЕСА_7 на замовлення Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, є необґрунтованими, оскільки суд дійшов висновків, які ґрунтуються на висновках проведених у справі судових будівельно-технічних експертиз, що причинами залиття квартири позивача могло бути потрапляння атмосферних опадів у вентиляційні канали даної квартири.

Отже, проведення ремонту покрівлі, яке не ліквідувало причину залиття квартири позивача, не може бути підтвердженням відсутності вини у бездіяльності ЛКП «Навколо базару» щодо підтримання у належному стані вентиляційних каналів квартири позивача.

Судом також встановлено, ОСОБА_6 доведено, що відповідачами не дотримувалися передбачені чинним законодавством вимоги щодо технічного утримання будинку, не вживалися своєчасні заходи для усунення несправності частин споруди, власником житлового будинку не виділялися кошти на його утримання та ремонт, що стало причиною потрапляння атмосферних опадів до квартири позивача та приведення квартири у непридатний для проживання стан.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано стягнув з ЛКП «Навколо базару, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради на користь ОСОБА_6 згідно з квитанцією - 31 735,23 грн, згідно з висновком судової будівельно - технічної експертизи - 44 753,00 грн, а всього - 76 488,23 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої затопленням квартири АДРЕСА_4.

Також суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі положень частин першої та другої статті 23 ЦК України, статті 1167 ЦК України дійшов до правильного висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. При цьому судами враховано, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи те, що залиття квартири позивача призвело до пошкодження належного їй майна, що потягло моральні переживання, порушення звичного способу життя, яке завдало душевних страждань, враховуючи незручності проживання в пошкодженій квартирі, необхідність проведення ремонту та залучення коштів для відновлення стану квартири, внаслідок чого позивач, яка є особою похилого віку, відчувала емоційну напругу, нервозність, переживання, що погіршувало її незадовільний стан здоров'я. Протягом тривалого часу позивач перебувала у напруженому емоційному стані, порушився її звичний ритм життя, що у будь-якому випадку негативно вплинуло на її психо-емоційний стан. Судом першої інстанції встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями та бездіяльністю відповідачів та завданням позивачу моральних страждань та переживань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу за рахунок відповідачів.

Проте Верховний Суд не може погодитись з висновками судів попередніх інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Так, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ЛКП «Навколо базару» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги, а саме послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 12 409,49 грн, нарахованих за період з січня 2008 року до жовтень 2015 року, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що розрахунок надано за період з січня 2007 року, а позивач заявила про застосування строку позовної давності; спір між сторонами з цього ж предмета вже розглядався між сторонами, і рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2013 року, яке набрало законної сили, ЛКП «Навколо базару» відмовлено у стягненні з ОСОБА_6 заборгованості за надані послуг за період з жовтня 2006 року по жовтень 2009 року з підстав недоведеності факту надання таких послуг.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову, посилався на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення цих коштів, оскільки ЛКП «Навколо базару» надавало позивачу послуги неналежно, утримувало будинок у неналежному стані, що призвело до потрапляння атмосферних опадів у вентиляційні канали квартири і її систематичне затоплення.

Однак такі висновки судів є необґрунтованими, оскільки постановлені при неповному встановленні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також при відсутності надання належної оцінки усім доказам, які подані на підтвердження вимог зустрічного позову та без належного застосування норм матеріального права.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Так статтями 20, 21 Закону визначено права і обов'язки споживача та виконавця. Правом споживача є, зокрема, одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством, а обов'язком - оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

11 червня 2014 року ЛКП «Навколо базару» подано зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, з урахуванням наступних уточнень, у розмірі 12 409, 49 грн, нарахованої за період з січня 2008 року по жовтень 2015 року. Однак, у поданому розрахунку заборгованість розрахована із січня 2007 року.

У матеріалах справи наявне рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2013 року, яке набрало законної сили, яким ЛКП «Навколо базару» відмовлено у стягненні з ОСОБА_6 заборгованості за надані послуги за період з жовтня 2006 року по жовтень 2009 року.

Проте судом першої інстанції в порушення вимог процесуального закону не встановлено, чи не вирішено судом в рішенні від 28 березня 2013 року спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав в частині вимог про стягнення заборгованості за надані послуги за період з січня 2007 року по жовтень 2009 року, та чи не підлягало закриттю провадження у справі в частині цих вимог на підставі пункту другого частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року. Крім того, судом не встановлено дійсний розмір заборгованості ОСОБА_6 перед ЛКП «Навколо базару», виходячи із заявлених вимог.

Таким чином, суд першої інстанцій всупереч вимог статей 213, 214 ЦПК України 2004 року не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не надав належної оцінки доказам, щодо обсягу тих послуг, які були надані позивачу, а тому дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ЛКП «Навколо базару».

Апеляційний суд, у своєю чергу, не усунув зазначених порушень, допущених судом першої інстанції, обмежившись лише зазначенням про обґрунтованість відмови у задоволенні вимог зустрічного позову, при цьому не послався на жодну норму матеріального права, яка б передбачала повне звільнення споживача від оплати за надані послуги, у разі неналежної якості таких послуг, а також не навівши у своєму рішенні спростування доводів апеляційної скарги ЛКП «Навколо базару» щодо цієї частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд у силу повноважень, наданих ЦПК України, позбавлений можливості встановлювати нові обставини у справі, оскільки здійснює перевірку щодо правильного застосування норм матеріального права та дотримання вимог норм процесуального права.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ЛКП «Навколо базару» - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Крім того, не можуть залишатись без змін рішення судів попередніх інстанцій про солідарне стягнення із відповідачів на користь ОСОБА_6 вартості проведеної судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 922,50 грн, а також солідарного стягнення на користь Державного бюджету України вартості проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 1 845,00 грн, оскільки солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частини першої статті 88 ЦПК України застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині солідарного стягнення витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2015 року № 2828 підлягають скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про стягнення з ЛКП «Навколо базару», Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_6 витрат у розмірі 307,50 грн з кожного.

Крім того, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині солідарного стягнення витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи від 13 березня 2014 року № 5004 підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про стягнення з ЛКП «Навколо базару», Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь держави витрат у розмірі 615 грн з кожного.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства «Навколо базару» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2016 року в частині залишення без змін рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року про відмову у задоволенні зустрічного позову Львівського комунального підприємства «Навколо базару» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2016 року в частині солідарного стягнення витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2015 року № 2828 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з Львівського комунального підприємства «Навколо базару», Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_6 витрат у розмірі 307,50 грн із кожного.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2016 року в частині солідарного стягнення витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи від 13 березня 2014 року № 5004 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з Львівського комунального підприємства «Навколо базару», Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь держави витрат у розмірі 615 грн із кожного.

В іншій частині рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:А. С. Олійник С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик