ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2018 року

справа № 804/7665/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Круговий О.О.

судді: Шлай А.В. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

за участю:

представника відповідача: Бохан О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року (суддя суду першої інстанції Конєва С.О.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТТРЕЙД» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанову,

в с т а н о в и в :

20 листопада 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТТРЕЙД» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №260/4.1-12/752 від 23.10.2017р. у розмірі 64000 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що порушення ч.1 ст.94 КЗпП та ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" в частині недонарахування працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заробітної плати за виконану роботу пропорційно відпрацьованому часі, то позивач вважає, що вказаного порушення не було через те, що оплата праці працівників на підприємстві позивача проводиться на підставі місячних окладів, встановлених у штатному розкладі підприємства, підставою для нарахування заробітної плати є табель обліку робочого часу та при розрахунку основної заробітної плати за фактично відпрацьований час для працівника з місячною тарифною ставкою (окладом) використовується саме показник кількості фактично відпрацьованих днів (а не годин, як вважає відповідач) протягом місяця. Щодо недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, то позивач вважає, що, виходячи навіть з погодинної оплати праці ОСОБА_3 було здійснено виплату заробітної плати за одну годину 22,73 грн. (3068,50/135), а ОСОБА_4 20,51 грн. (820,45/40), тоді як згідно ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату, зокрема у погодинному розмірі з 1 січня - 19,34 грн., отже, вказаним вище працівникам була виплачена заробітна плата у більшому розмірі, а тому порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці не відбулося. За викладеного, позивач вважає, що нарахування заробітної плати, виходячи з посадового окладу по днях при невиконанні місячної норми, не суперечить вимогам трудового законодавства України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №260/4.1-12/752 від 23.10.2017р. у розмірі 64000 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до Положення про оплату праці працівників затвердженого підприємством, посадовий оклад за 1 відпрацьовану годину не повинен бути нижчим за мінімальну заробітну плату, встановлену законодавством України у розрахунку на одну відпрацьовану годину. Жодних посилань на оплату працю не погодинну, а відповідно до кількості відпрацьованих днів протягом місяця, як під час перевірки так і під час розгляду справи не встановлено. Також, відповідач звертає увагу на те, що в табелях обліку відпрацьованого часу зазначено, як кількість відпрацьованих днів так і кількість відпрацьованих годин. Тому, на думку відповідача, підстави для скасування постанови про застосування до підприємства штрафних санкцій - відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТТРЕЙД" 13.10.2011р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 68 корпус 2, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 16.02.2016р. (а.с.40).

У період з 04.10.2017р. по 05.10.2017р. посадовою особою відповідача на підставі наказу та направлення на перевірку від 04.10.2017р. було проведено позапланову перевірку позивача з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за результатами якої був складений акт перевірки №260/4.1-12 від 05.10.2017р. за висновками якого виявлені порушення ч.1 ст.47, ч.1 ст.94 КЗпП України, ч.1 ст.1, ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", що підтверджується копією відповідного акту (а.с.11-25).

На підставі вказаного вище акту перевірки, посадовою особою відповідача були прийняті припис про усунення виявлених порушень №260/4.1-12-200 від 05.10.2017р., а також і прийнята оспорювана постанова за №260/4.1-12/752 від 23.10.2017р. про накладення на позивача штрафу у розмірі 64000 грн. за порушення ч.1 ст.94 КЗпП України та ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці", а саме: безпідставне недонарахування працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заробітної плати за виконану ними роботу при пропорційно відпрацьованому часу (а.с.26-30).

Правомірність та обґрунтованість постанови за №260/4.1-12/752 від 23.10.2017р. про накладення на позивача штрафу у розмірі 64000 грн. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про те, що на підприємстві встановлена погодинна оплата праці не відповідає дійсності, а позивачем було правомірно обраховано розмір заробітної плати працівникам за фактично відпрацьований час працівниками у днях. Крім того, суд зазначив, що відсутніми є порушення з боку позивача щодо недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці при нарахуванні заробітної плати в червні та серпні 2017 року, виключає можливість застосування до позивача санкцій відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до ч.1, ч. 2 ст.96 КЗпП України система оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року - ч.6 ст.96 КЗпП України.

У відповідності до ч.11 ст.96 КЗпП України колективним договором, а якщо договір не укладався - наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної професійної організації (профспілковим представником), а у разі відсутності профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

За приписами ч.1 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною та іншими системами оплати праці.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Табель обліку робочого часу - це не тільки форма первинної облікової документації, а й документ, необхідний для обліку використання робочого часу працівників, а також для контролю над дотриманням установленого режиму роботи, розрахунків із працівниками по заробітній платі та отримання інформації про відпрацьований час.

Табель - це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Ведення табелю є обов'язковим і для малих підприємств, який ведеться в електронній та паперовій формі. Форма Табеля (типова форма №П-5) затверджена наказом Держкомстату України "Про затвердження типових форм первинної облікової документації із статистики праці" від 05.12.2008р. №489.

Як видно з п.2 Положення про оплату праці працівників на ТОВ «ІСТТРЕЙД», на підприємстві встановлена система оплати праці з урахуванням специфіки, змісту і напрямків господарської діяльності, а саме: система посадових окладів на основі мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України з урахуванням міжпосадових співвідношень (коефіцієнтів) розмірів посадових окладів (а.с.87-89).

Тобто, на підприємстві діє тарифна система оплати праці. Так, згідно копій штатних розписів за червень та серпень 2017р. вбачається, що посадовий оклад торговельних працівників (на яких працювали ОСОБА_3 та ОСОБА_4) складали 3610 грн. (85-86).

Відповідно до Табелів робочого часу, облік робочого часу на підприємстві ведеться в днях та годинах.

Як зазначає відповідач, на підприємстві ведеться погодинна оплата праці, тому фактично відпрацьований час працівників для умов оплати праці. позивач має обраховувати саме з урахуванням фактично відпрацьованих годин, а не днів.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникові саме за виконану ним роботу.

Судом встановлено, що на підприємстві ведеться оплата праці за відпрацьовані дні, при обліку робочого часу в табелях як в днях так і в годинах, вказане не суперечить вимогам чинного законодавства та розпорядчих документів позивача.

Так, за червень 2017р. ОСОБА_3 було відпрацьовано 17 днів (136 годин), при нормі 20 днів (150 годин), посадовий оклад його становив 3610 грн., а, відповідно до відпрацьованих днів йому було нараховано та виплачено заробітну плату пропорційно відпрацьованим дням у розмірі 3068,50 грн., де: (3068.50 грн. = 3610 / 20 = 180.5х17), в свою чергу 180.5 грн. - середньоденна заробітна плата працівника х20 = 3610 грн. - посадовий оклад. ОСОБА_4 у серпні 2017р. відпрацьовано 5 днів (40 годин), при нормі 22 дні, 175 годин, посадовий оклад його становив 3610 грн., а відповідно до відпрацьованих днів йому було нараховано заробітну плату пропорційно відпрацьованим дням у розмірі 820,45 грн., де : (820.45 грн. = 3610 /22 = 164.09 грн. х5), в свою чергу 164.09 грн. - середньоденна заробітна плата працівника х22 = 3610 грн. - посадовий оклад.

Отже, судом апеляційної інстанції перевірено, що розмір заробітної плати за фактично відпрацьований час працівникам ОСОБА_4 за серпень 2017 року та ОСОБА_3 за червень 2017 року є добутком суми фактично відпрацьованих в червні та серпні вказаними працівниками днів та розміру середньоденної заробітної плати кожного, обрахованої з розміру посадового окладу. При цьому, добуток розміру середньоденної заробітної плати кожного з працівників та кількості робочих днів відповідного місця чітко відповідає посадовому окладу торговельних представників - 3610 грн..

Відтак на думку суду, враховуючи те, що облік робочого часу працівників проводиться зокрема й в днях, а в розпорядчих документах не визначено, що облік робочого часу для умов саме виплати заробітної плати обов'язково має бути обрахований саме в годинах, а не в днях, позивачем було правомірно виплачено заробітну плату працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за період червень - серпень 2017 року з урахуванням фактично відпрацьованого часу (днів), та заниження розміру заробітної плати за вказаний час допущено не було.

Судом першої інстанції вірно визнано безпідставними і доводи відповідача про те, що на підприємстві встановлена погодинна оплата праці згідно Положення про оплату праці працівників, оскільки п.3.1 вказаного Положення (на який посилається представник відповідача) не встановлює систему оплати праці на підприємстві позивача, а лише містить застереження про те, що посадовий оклад за 1 відпрацьовану годину не повинен були нижчим за мінімальну заробітну плату, встановлену законодавством України у розрахунку за 1 відпрацьовану годину (а.с.87).

При цьому, згідно ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 грн.; у погодинному розмірі - 19,34 грн. та виходячи з розрахунку навіть відпрацьованих годин ОСОБА_3 - 136 годин (3068,50/136) його заробітна плата за одну годину становить 22,56 грн.; ОСОБА_4 - 40 годин (820,45/40) - зарплата за одну годину становить 20,51 грн., що є більшим ніж 19,34 грн., встановленої Законом.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу за оспорюваною постановою згідно абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, та таким, що прийняте із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її зміни або скасування - відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі №804/7665/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 липня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 18 липня 2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук