номер провадження справи 32/91/17-24/47/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2018 Справа № 908/1409/17

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1409/17

за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах:

позивача-1: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)

позивача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4)

до відповідача-1: Державного підприємства Дніпровське (69013, м. Запоріжжя, вул. Незалежності, 13)

до відповідача-2: Сільського (фермерського) господарства Агролан (70510, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новотавричеське, вул. Аграрна, 6 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Міністерство аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, ідентифікаційний код юридичної особи 37471967)

про визнання недійсним договору про спільну обробку землі та повернення земельної ділянки

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Кришталевич В.М., довіреність № службова посвідчення № 035731 від 21.09.2015, прокурор військової прокуратури Запорізького гарнізону;

представника першого позивача - Ященко В.В., довіреність № 220/452/д від 20.12.2017;

представника другого позивача - Бойко Р.І., довіреність № 14 від 03.01.2018;

представника першого відповідача - Хорошко С.В., довіреність № ордер серія ЗП № 63286 від 06.07.2018, адвокат;

представника першого відповідача - Бутенко І.О., довіреність № 79 від 02.08.2017;

представника другого відповідача - Деревський С.В., довіреність № б/н від 02.07.2018;

представника другого відповідача - Литвиненко С.І., довіреність № б/н від 02.07.2018

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернувся військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, з позовною заявою до Державного підприємства Дніпровське, Селянського (фермерського) господарства Агролан, якою просив визнати недійсними договір про спільну обробку земельної ділянки №1 від 25.08.2011, додаткову угоду від 01.04.2016 про внесення змін та доповнень до договору про спільну обробку земельної ділянки №1 від 25.08.2011р., укладені між Селянським (фермерським) господарством Агролан та Державним підприємством Дніпровське; зобов`язати Державне підприємство Дніпровське повернути Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя земельну ділянку загальною площею 233 га, розташовану на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, військове містечко №82.

Клопотанням №97 від 04.09.2017р. ДП Дніпровське та заявою від 18.09.2017р. С(Ф)Г Агролан просили про застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 у справі № 908/1409/17 позов задоволено.

Визнано недійсним договір про спільну обробку земельної ділянки №1 від 25.08.2011р. та додаткову угоду №1 від 01.04.2016р. про внесення змін та доповнень до нього, укладені між Державним підприємством Дніпровське та Селянським (фермерським) господарством Агролан.

Зобов`язано Державне підприємство Дніпровське повернути Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя земельну ділянку загальною площею 233 га, розташовану на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, військове містечко №82.

Стягнуто з Державного підприємства Дніпровське на користь Військової прокуратури Південного регіону України суму 1600,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Сільського (фермерського) господарства Агролан на користь Військової прокуратури Південного регіону України суму 1600,00 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 908/1409/17 рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 у справі № 908/1409/17 залишено без змін.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Земельна ділянка, маючи статус земель оборони, знаходиться в управлінні та користуванні Позивача-1, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається. Доказів, які б засвідчували добровільну відмову Позивача-1 від користування Земельною ділянкою, що є складовою частиною земельної ділянки площею 259,56 га, матеріали справи не містять. Згода Міністерства оборони України на передання Земельної ділянки не надавалась, рішення щодо відчуження (передання до іншого відомства) Земельної ділянки Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України в порядку, встановленому статтею 149 Земельного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 "Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил", не приймалося. Таким чином право користування (оперативного управління) Земельною ділянкою залишається за Позивачем-1. Дослідивши акт приймання-передачі від 30.03.2012, суди встановили, що фактично до підпорядкування Міністерства аграрної політики та продовольства України передано цілісний майновий комплекс військового радгоспу "Дніпровський", що не свідчить про передачу саме спірної земельної ділянки. Ні Прокурор, ні Позивачі не були сторонами спірного Договору про спільну обробку земельної ділянки, а, враховуючи, що Відповідач-1 визнає утримання спірної земельної ділянки, вважаючи користування та подальше розпорядження законним та правомірним, тобто у даному випадку йдеться про триваюче правопорушення, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав, тому позовну давність у цьому випадку не пропущено.

Постановою Верховного суду від 08.05.2018 у цій справі рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 908/1409/17 скасовано, справу направлено до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2018 справу № 908/1409/17 передано на новий розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 12.06.2018 суддею Азізбекян Т.А. прийнято справу № 908/1409/17 до нового розгляду з правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 11.07.2018 о 10 год. 00 хв., про що всі учасники справи були повідомлені належним чином.

26.06.2018 до суду надійшли письмові заперечення Державного підприємства «Дніпровське», в яких від відповідач-1 просить суд залучити Міністерство аграрної політики та продовольства України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 та відмовити в задоволенні позовних вимог військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі позивача-1 - Міністерства оборони України, позивача-2 Квартирно-експ.іуатапійного відділу м. Запоріжжя до відповідача-1 державного підприємства «Дніпровське», відповідача-2 - Селянського (фермерського) господарства «Агролан» про визнання недійсним договору про спільну обробку землі та повернення земельної ділянки відмовити в повному обсязі.

Державне підприємство «Дніпровське» заперечує проти даного позову в повному обсязі та вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Так, до 2006 року Квартирно-експлуатаційна частина м. Запоріжжя була структурним підрозділом Міністерства оборони України (без права юридичної особи), яку було ліквідовано. Квартирна-експлуатаційний відділ, м. Запоріжжя (державна установа-окрема юридична особа публічного права) не є та жодним чином не може бути правонаступником Квартирно-експлуатаційної частини м. Запоріжжя (внутрішнього структурного підрозділу Міністерства оборони України). Таким чином. Квартирно-експлуатаційна частина м. Запоріжжя, як структурний підрозділ Міністерства оборони України (без права юридичної особи), не була суб`єктом права постійного користування землею, визначеному у ст. 92 ЗК України. Державний акт на право постійного користування військовій, виданий частині №78597 не пройшов державну реєстрацію, а у Міністерства оборони України не виникло право користування спірною земельною ділянкою, а у військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України, відповідно, право на звернення до суду з даним позовом. На сьогоднішній час земельної ділянки загально площею 259,5600 га не існує. Державне підприємство «Дніпровське» вважає, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за № НВ-230347300201 7 є належним та істотним доказом та є підтвердженням того, що спірна земельна ділянка не є землями оборони, а Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя не є власниками або користувачами спірної земельної ділянки. Таким чином, Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя взагалі є неналежними позивачами, а військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України, відповідно, є неналежним заявником даного позову. Прокурором та позивачами не надано доказів оформлення правонаступником - Міністерством оборони України, або Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 259,56 га, розташованою за межами населеного пункту с. Новотаричеське на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського район} Запорізької області. Ліквідація військової частини № 78597 і подальше правонаступництво Міністерством оборони та КЕВ м. Запоріжжя її прав є юридичним фактом припинення права постійного користування земельною ділянкою. Посилання позивачів на державний акт на право постійного користування землею, виданий ліквідованій в/ч 78597, який не пройшов державну реєстрацію, як на підтвердження свого права постійного користування спірними земельними ділянками є безпідставним та необґрунтованим. У позивачів відсутні правовстановлюючі документів на земельну ділянку, право на яку вони захищають. Вважає, що спірний договір є договором простого товариства, а спірна земельна ділянка не є предметом цього договору. Також, позивачами не доведено, що даний договір вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Вважає, що прокурором та позивачем пропущений строк позовної давності.

В обґрунтування клопотання про залучення третьої особи, відповідач-1 посилається на ст. 50 ГПК України та зазначає, що Міністерство аграрної політики та продовольства України є органом, що здійснює управління державним майном, що входить до сфери його управління, в даному випадку - державним підприємством «Дніпровське», а також є органом, що надає Уряду України звітність щодо його належного використання та збереження, а також наявності, використання сільськогосподарських земель, їх вид та класифікацію - в даному випадку - землі сільськогосподарського призначення - рілля, їх обіг, обсяг зернових та інших сільськогосподарських культур, прибуток, що отримає Держава, від їх реалізації. У разі прийняття судом рішення про відмову у задоволенні даного позову, завдання, покладені Урядом на Мінагрополітики, щодо контролю та нагляду за використанням та розпорядження державною власністю, що обліковується за ДП «Дніпровське», в тому числі і земель сільськогосподарського призначення, залишаться незмінними. Однак у разі задоволення даного позову, обіг державного майна, що обліковується за ДП «Дніпровське», в тому числі і земель сільськогосподарського призначення, обсяг зернових та інших сільськогосподарських культур, прибуток, що отримує Держава, від реалізації зернових, зміниться. Дана обставина може нанести збитки Державі в особі ДП «Дніпровське» і відповідно Мінагрополітики, як органу управління державним майном.

27.06.2018 від відповідача-2 до суду надійшов відзив. Відповідач-2 вважає позовну вимогу про повернення земельної ділянки необґрунтованою та безпідставною, у зв`язку із тим, що Військовий прокурор Запорізького гарнізону в порушення розділу «V. Розквартирування військових частин та облік фондів військових містечок і земельних ділянок» Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України (Затверджено Наказом Міністерства оборони України 03.07.2013р. № 448, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.09.2013р. за №1590/24122) не надав до справи документів по взяттю на облік та обліку (в тому числі бухгалтерському) Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя земельної ділянки площею 233 гектарів. С(Ф)Г «Агролан» вважає, що матеріали справи №908/1409/17 доводять про передачу земельної ділянки площею 233 гектара в постійне користування до ДП «Дніпровське» та її виведення зі складу земель оборони у процесі реформування Збройних Сил України в відповідності до діючого законодавства України. Вказує на те, що господарським судом Запорізької області в рішенні від 26.03.2009р. у справі №10/122/09, в якій брали участь Військовий прокурор Запорізького гарнізону, Міністерство оборони України, Військовий радгосп «Дніпровський» (в подальшому перейменований в Державне підприємство «Дніпровське») встановлена обставина, що Військовий радгосп «Дніпровський» починаючи з 03.10.2007р. є землекористувачем земельної ділянки площею 233 гектара, яка розташована в межах Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за Актом на право користування землею від 29.07.1959р. Перебування земельної ділянки площею 233 гектара в користуванні у Військового радгоспу «Дніпровський» особисто підтверджена Військовим прокурором Запорізького гарнізону, Міністерством оборони України, які брали участь у справі №10/122/09 господарського суду Запорізької області на стороні та в інтересах Військового радгоспу «Дніпровський». Вважає правомірним застосування позовної давності до вимоги Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України по поверненню земельної ділянки до сфери управління Міністерства оборони України. Посилається на те, що вилучення (в тому числі за судовим рішенням) земельної ділянки площею 233 гектара із постійного користування у ДП «Дніпровське» не може бути підставою для визнання договору про спільну обробку земельної ділянки №1 від 25.08.2011р. з додатковою угоду від 01.04.2016р. недійсними. Керуючись ст. 50 ГПК України С(Ф)Г «Агролан» вважає за потрібне залучити Кабінет Міністрів України до участі у справі №908/1409/17 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ДП «Дніпровське» та С(Ф)Г «Агролан», оскільки рішення з господарського спору по справі №908/1409/17 може вплинути на права або обов`язки Кабінету Міністрів України стосовно виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011р. №883-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства».

Відповідач-2 просив відмовити у позові повністю.

09.07.2018 до суду від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшло клопотання № 31-4/976 від 04.07.2018 про залучення до участі у справі № 908/1409/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство аграрної політики та продовольства України (код ЄДРПОУ 37471967, вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001), згідно ст. 50 ГПК України. Міністерство аграрної політики та продовольства України вважає, що рішення, прийняте за результатом розгляду справи № 908/1409/17 може вплинути на права та обов`язки цього Міністерства, враховуючи наступне. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2011 року № 883-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України» військовий радгосп «Дніпровський» передано зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства агарної політики та продовольства України, про що складено Акт приймання передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок, закріплених за військовим радгоспом «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 22992166) від 20.03.2012. У подальшому, наказом Мінагрополітики від 13 серпня 2015 року № 323 «Про затвердження нової редакції Статуту Державного підприємства «Дніпровське» було перейменовано військовий радгосп «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 22992166, адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Незалежності, буд. 13) у Державне підприємство «Дніпровське» та затверджено нову редакцію Статуту Державного підприємства «Дніпровське». Державне підприємство «Дніпровське» (код ЄДРПОУ 22992166, адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Незалежності, буд. 13) відноситься до сфери управління Мінагрополітики, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Більш того, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 08.05.2018 судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки Акту приймання передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок, закріплених за військовим радгоспом «Дніпровський» від 20.03.2012, оскільки судами під час розгляду справи не перевірено та не встановлено, які саме об`єкти було передано до підпорядкування Міністерства аграрної політики та продовольства України.

У письмових поясненнях № 6-2/2349 вих18 від 10.07.2018 Військова прокуратура Запорізького гарнізону Південного регіону України посилається на наступне. Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок від 30.03.2012 не є належним доказом переходу спірної земельної ділянки до сфери Міністерства аграрної політики та продовольства України. Державним підприємством "Дніпровське", в свою чергу, не надано належних доказів на підтвердження припинення існування права користування КЕВ м. Запоріжжя земельною ділянкою військового містечка №82. За наведених обставин, не відбулось й факту передачі спірної земельної ділянки при передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок у користування військового радгоспу "Дніпровський". Оскільки, про використання частини земель в/м № 82 у власній господарській діяльності СФГ «Агролан» та ДП «Дніпровське» на підставі Договору про спільну обробку земельної ділянки № 1 від 25.08.2011 та додаткових угод до нього позивачам стало відомо лише у квітні 2017 року при обстеженні земельної ділянки військового містечка № 82 службовими особами КЕВ м. Запоріжжя та Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку Міністерства оборони України, підстави для застосування строку позовної давності у даному спорі відсутні.

КЕВ м. Запоріжжя на виконання ухвали господарський суд Запорізької області від 12.06.2018 року по справі №908/1409/17, постанови Верховного суду від 08.05.2018 року та на відзив відповідачів, надав наступні пояснення (письмові пояснення № 1937 від 10.07.2018). Позивач-2 у письмових поясненнях посилається на те, що по справі не надано належних доказів на підтвердження обставин належного оформлення передачі спірної земельної ділянки, а передано на підставі наказу командуючого військ ордера Червоного прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004р. № 401 «Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004-2009 років» земельну ділянку Оріховському районі площею 248,56 га з земель КЕВ м. Запоріжжя передано у тимчасове користування для сільськогосподарських потреб та використання за цільовим призначенням Військовому радгоспу «Дніпровський» та наказом №433 від 01.09.2014 року наказ командуючого військ ордера Червоного прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004р. № 401 був скасований. Спірна земельна ділянка площею 233 га є складовою частиною земельної ділянки наданою у користування Державним актом від 29.07.1959р. розформованій Військовій частині № 78598, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовується сторонами у справі. На підставі вимог Директиви Міністерства оборони України від 30.03.2003 року №Д-115/1/03 «Про проведення організаційних заходів у Збройних сил України» Начальником квартирно-експлуатаційного управління зобов`язано

переформувати Квартирно-експлуатаційну частину Запорізького району у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя з 30.06.2003 року, про що було доведено військовослужбовцям та працівникам ЗСУ КЕВ м. Запоріжжя, про виконання було зроблено доповідь до підпорядкованої установи. Щодо строку позовної давності, позивач-2 зауважує, що саме у квітні 2017 року при обстеженні земельної ділянки військового містечка № 82 службовими особами КЕВ м. Запоріжжя та Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку Міністерства оборони України встановлено, що частину земель військового містечка № 82 використовують у власній господарській діяльності Селянське (фермерське) господарство «Агролан» за наслідками укладеного договору про спільну обробку земельної ділянки ДП «Дніпровське» передає площею 233 га, яка знаходиться на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району.

В судовому засіданні 11.07.2018 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Оберіг.

Суд відкрив підготовче засідання та з`ясував питання щодо наявності відводів та повноважень представників сторін, а також щодо заяв та клопотань сторін у цій справі.

Суд оголосив клопотання про залучення до участі у справі № 908/1409/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство аграрної політики та продовольства України та з`ясував думку учасників справи щодо заявлених клопотань.

Прокурор та позивачі заперечили проти задоволення цих клопотань та залучення до участі у цій справі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відповідач-1 підтримав вказане клопотання, враховуючи, що ним також було заявлено відповідне клопотання.

Суд, розглянувши в нарадчій кімнаті клопотання про залучення до участі у цій справі Міністерства аграрної політики та продовольства України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, задовольнив його, про що виніс відповідну ухвалу.

Представник другого відповідача в судовому засіданні не підтримав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Кабінету Міністрів України, у зв`язку із чим це клопотання залишено судом без розгляду.

Після з`ясування питань щодо заяв та клопотань, суд з`ясував у представників сторін їх думку щодо початку розгляду справи по суті. Представниками сторін була надана письмова згода про початок розгляду справи по суті.

Суд оголосив про закінчення підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті, заслухавши вступне слово прокурора та позивачів.

Прокурор підтримав позовні вимоги повністю. Просив позов задовольнити.

Представники позивачів підтримали позовні вимоги повністю.

Перший відповідач заперечив проти позовних вимог та просив суд застосувати строк позовної давності

Представник другого відповідача підтримав заперечення представника першого відповідача просив у позові відмовити.

Після судових дебатів та заключних слів представників сторін, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення про відмову у позові повністю, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 1 та 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України гарантовано право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до доводів прокурора, викладених у позові, згідно акта обстеження земельної ділянки військового містечка № 82, розташованої за адресою: с. Новотавричеське, Оріхівський район, Запорізька область від 21.04.2017, на виконання вимог розпорядження військового прокурора Запорізького гарнізону від 18.04.2017 № 1985-вих 17 та завдання Генеральної прокуратури України щодо вивчення ефективності представництва інтересів держави у сфері використання військового та державного майна і земель у військових формуваннях, оборонно-промисловому комплексі, на державних підприємствах Міністерства оборони України, при обстеженні земельної ділянки військового містечка № 82 службовими особами КЕВ м. Запоріжжя та Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку Міністерства оборони України, встановлено що земельна ділянка орієнтованою площею 253 га оброблена невідомими особами, на всій території земельної ділянки станом на 21.04.2017 засіяна сільськогосподарська продукція; частина земельної ділянки військового містечка № 82, яка межує з с. Новотавричеське, орієнтовна площа 6 га, обробляється місцевими мешканцями з метою ведення при домового господарства або садівництва; договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції з будь-якою установою або приватним підприємством Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя не укладався.

За висновками вказаного акту, земельна ділянка використовується не за призначенням, а саме, не для забезпечення повсякденної діяльності Міністерства оборони України.

25.08.2011 між Державним підприємством Дніпровське (відповідач-1, сторона-1) та Селянським (фермерським) господарством Агролан (відповідач-2, сторона-2) укладений договір №1 про спільну обробку земельної ділянки, за умовами якого сторони зобов`язались шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти у сфері сільського господарства без створення юридичної особи, для досягнення наступних спільних господарських цілей: вирощування та збільшення об`єму сільгосппродукції, отримання прибутку (п. 1.1 Договору).

Відповідно до розділу 3 договору сторона-1 зобов`язується з моменту підписання договору надати (передати) стороні-2 схему полів (з вказівкою земельної площі, яка буде спільно оброблятися) (пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору).

Пунктом 4.2 договору сторона-2 зобов`язалася, зокрема, спільно зі стороною-1 господарювати на земельній площі, виділеній для спільної діяльності по вирощуванню сільськогосподарської продукції; використовувати у сільськогосподарській діяльності (а саме використовувати під посіви) щорічно не менше ніж 100% земельної площі наданої стороною-1; здійснювати виконання робіт пов`язаних з вирощуванням сільськогосподарської продукції; при необхідності, на власний розсуд вести відокремлений баланс, статистичну звітність, бухгалтерський облік і податкову звітність щодо спільного обробітку земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 5.2 договору визначено, що сторони за даним договором спільно займаються вирощуванням зернових і технічних культур, а також виробництво меншої сільськогосподарської продукції на земельній ділянці загальною площею 233 га, відповідно до акту на право користування землею від 29.07.1959.

Внески і частки сторін по спільному обробітку земельної ділянки здійснюються таким чином (п.6.1.): сторона-1 свій внесок здійснює шляхом передачі в спільну діяльність права користування земельною ділянкою загальною площею 233га, що зазначена в п.5.2. цього договору, для потреб сторони 2, що не суперечать діючому законодавству України(п. 6.1.1.); сторона 2 свій внесок здійснює платежами, що передбачені п.8.2. договору(п. 6.1.3.).

Оплата за використання земельної ділянки здійснюється стороною-2 шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок сторони-1 щорічно у розмірі 500,00 грн. за 1 га за один повний рік користування стороною-2 земельною ділянкою, що зазначена в п. 5.2. цього договору в строк до 31 грудня кожного року (п. 8.1., 8.2. Договору).

Згідно з розділом 10 договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 10.1 та закінчується через 10 років з дня його укладення - 25.08.2021.

Договір підписаний сторонами.

25.08.2011р. за актом прийому-передачі земельної ділянки у спільну обробку за договором №1 від 25.08.2011 сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла у користування земельну ділянку, загальною площею 233 га, яка знаходиться на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району.

26.08.2015 між Державним підприємством Дніпровське, що є правонаступником Військового радгоспу Дніпровський Міністерства оборони України та С(Ф)Г Агролан укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору про спільну обробку земельної ділянки №1 від 25.08.2011 р., якою внесено зміни до п. 8.1., 8.2 договору №1 від 25.08.2011 та викладено в новій редакції, а саме: п.8.1. Оплата за використання земельної ділянки здійснюється стороною-2 шляхом внесення грошових коштів до каси сторони-1; п. 8.2. Оплата, зазначена в пункті 8.1. цього договору, здійснюється щорічно у розмірі 1500,00 гривень за 1 га за один повний рік користування стороною-2 земельною ділянкою, зазначеною в пункті 5.2. цього договору в строк до 25 серпня кожного року пропорційно-рівними частками щомісяця, з урахуванням індексів інфляції. Дана оплата здійснюється з моменту укладення цієї додаткової угоди, тобто з 26.08.2015, відповідно до узгодженого сторонами графіку.

01.04.2016 між Державним підприємством «Дніпровське», що є правонаступником Військового радгоспу «Дніпровський» Міністерства оборони України та С(Ф)Г «Агролан» укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору про спільну обробку земельної ділянки №1 від 25.08.2011 р., якою внесено зміни до п. 8.1., 8.2, 10.2 договору №1 від 25.08.2011 та викладено в новій редакції, а саме: п.8.1. Оплата за використання земельної ділянки здійснюється стороною-2 шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок сторони-1 або готівкою через касу підприємства з дотриманням вимог чинного законодавства України до готівкових розрахунків; п.8.2. Вартість використання 1 га рілля на рік становить 2250,00 грн., з урахуванням вартості земельного податку. До оплати за використання земельної ділянки застосовуються індекси інфляції; п.10.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього Договору та закінчується 25.08.2019.

Доповнено Договір №1 від 25.08.2011 п. 8.3. у наступній редакції: « 8.3. Оплата за користування земельною ділянкою за повний календарний рік сплачується рівними частками щомісячно до 25 числа поточного місяця».

Згідно позовної заяви, при укладенні договору про спільну обробку земельної ділянки №1 від 25.08.2011р. відповідачами у даній справі порушено вимоги чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 77, 116, 123 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 4 Закону України «Про використання земель оборони» та ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», оскільки Міністерством оборони України згоди на вилучення земельної ділянки із земель оборони або дозволів щодо передачі вказаної земельної ділянки не надавалося, питання укладання договору з Міністерством оборони України не узгоджувалося, що є підставою для визнання недійсним договору та зобов`язання Державного підприємства «Дніпровське» повернути на користь Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Запоріжжя земельну ділянку площею 233 га.

Враховуючи вищевикладені обставини, прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду із цим позовом.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 викладено висновок: із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Запоріжжя обґрунтовано прокурором тими обставинами, що на підставі укладеного між відповідачами договору про спільну обробку земельної ділянки №1 від 25.08.2011, до якого було укладено додаткову угоду, відбулась неправомірна передача земельної ділянки оборонного призначення, що не відповідає вимогам Закону та порушує інтереси держави. Позивачі належним чином не захищають порушені права держави, про що свідчить відсутність протягом тривалого часу вжитих заходів спрямованих на повернення земель оборони до законного власника, та зазначені обставини можуть бути підставою для звернення прокурора до суду з позовом по даній справі в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Запоріжжя, як органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. ст. 1, 10 Закону України "Про оборону України", ст.ст. 3,10 Закону України Про збройні сили України, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для захисту суверенітету, незалежності територіальної цілісності України.

З огляду на наведене вище, військовий прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Запоріжжя, звернувся до суду із цим позовом.

Визнання недійсним договору про спільну обробку земельної ділянки №1 від 25.08.2011, додаткову угоду від 01.04.2016 про внесення змін та доповнень до договору про спільну обробку земельної ділянки №1 від 25.08.2011р., укладені між Селянським (фермерським) господарством «Агролан» та Державним підприємством «Дніпровське»; зобов`язати Державне підприємство «Дніпровське» повернути Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя земельну ділянку загальною площею 233 га, розташовану на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, військове містечко №82, було предметом судового розгляду у цій справі.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного:

Так, згідно постанови Верховного суду від 08.05.2018 у цій справі, справу направлено до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

Відповідно до висновків Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у зазначеній постанові, суди попередніх інстанцій, дослідили акт приймання-передачі від 30.03.2012 та встановили, що фактично до підпорядкування Міністерства аграрної політики та продовольства України передано цілісний майновий комплекс військового радгоспу "Дніпровський", що не свідчить про передання земельної ділянки. Однак вказаному акту не було надано належної оцінки, оскільки судами під час розгляду справи не перевірено та не встановлено, які саме об`єкти було передано до підпорядкування Міністерства аграрної політики та продовольства України, що входило до складу цілісного майнового комплексу, переданого на підставі вказаного акта. Крім того, суди попередніх інстанцій не з`ясували та не дослідили обсягу прав на земельну ділянку, за наявності, на якій розміщений вказаний цілісний майновий комплекс, та яка могла бути передана на підставі зазначених норм для користування нерухомим майном у складі цього цілісного майнового комплексу. Суди попередніх інстанцій не дослідили зазначений доказ в контексті з`ясування моменту, з якого позивачам стало відомо про порушення права землекористувача на Земельну ділянку у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу, який знаходиться на Земельній ділянці (її частині).

Згідно ч.1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним та обґрунтованим.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд вважає, що прокурором та позивачами не доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

За приписами ст. 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, яка належить їм на праві оперативного управління.

Згідно ст.4 Закону України «Про використання земель оборони» відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону. Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям.

Положенням про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 року, встановлено порядок безоплатної передачі об`єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об`єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

Згідно з п. 10 даного Положення, право на управління об`єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №883 від 07.09.2011 року "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства" передано цілісний майновий комплекс військового радгоспу "Дніпровський" зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Згідно п.2 ст.191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №516 від 05.10.2011 року "Про приймання цілісних майнових комплексів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" цілісні майнові комплекси державних підприємств, в т.ч. військовий радгосп "Дніпровський", прийнято зі сфери управління Міністерства оброни України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Згідно Листа Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.05.2014 №37-27-4-15/6074 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя «Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2011 року №883-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства» 30 березня 2012 року Мінагрополітики України підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, земельних ділянок військового радгоспу «Дніпровський», який був затверджений Першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України М.Д. Безуглим. Станом на сьогодні вказаний акт приймання-передачі є дійсним. Згідно довідки головного управління Держкомзему у Запорізькій області від 07.12.2012р. №12-0503/01-06 за військовим радгоспом «Дніпровський» закріплені земельна ділянка площею 259,0га в Оріхівському районі Запорізької області.

Комісією, створеною відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.11.2011 року №516 (із змінами), виданого на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №883-р від 07.09.2011, складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок від 30.03.2012 року, відповідно до якого комісією здійснено приймання-передачу цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок, закріплених за військовим радгоспом "Дніпровський", згідно документів, що додаються до акту. У переліку зазначались у т.ч. і витяги з чергового кадастрового плану м. Запоріжжя.

У акті звірки фактичної наявності земель оборони України, які закріплені та обліковуються за військовим радгоспом «Дніпровський Міністерства оборони України, складеного одразу ж після підписання вищевказаного акту, який підписаний у т.ч. представниками позивача-1 та відповідача-1 та представниками місцевого та районного Держкомзему, за військовим радгоспом закріплена та обліковується земельна ділянка площею 259,56 га (Оріхівський район, Запорізька область).

Отже, відповідно до наказу та вищевказаного акту, цілісний майновий комплекс, майно та земельні ділянки (у т.ч. спірна земельна ділянка), закріплених за військовим радгоспом "Дніпровський" прийнято зі сфери управління Міністерства оброни України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Наказ та акт є чинними, не скасовані.

Закріплення за Військовим радгоспом «Дніпровський» земельної ділянки площею 233 га, починаючи з 03.10.2007р. встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2009 (підписане 21.04.2009), яке набрало законної сили, у справі №10/122/09 за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах позивача-1 Міністерства оборони України, позивача-2 Військового радгоспу «Дніпровський» до відповідача ПП «А/Ф Прогрес» про стягнення заборгованості: «Проведеною прокурорською перевіркою у Військовому радгоспі «Дніпровський» встановлені наступні обставини. 03 жовтня 2007 року між військовим радгоспом "Дніпровський" та приватним підприємством "Агрофірма "Прогрес" (ПП А/Ф "Прогрес") був укладений договір №1 від 03 жовтня 2007 року оренди земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до п.п. 1.1 - 1.2 Договору його предметом є передача військовим радгоспом "Дніпровський" ПП А/Ф "Прогрес" в оренду земельної ділянки - пашні, загальною площею 233 гектарів, яка розташована в межах Новотавричеської сільської ради для сільськогосподарських потреб. Обгрунтованість позовних вимог підтверджується зібраними за ходом прокурорської перевірки та долученими до позовної заяви матеріалами, зокрема: копією Договору оренди землі с/г призначення від 03 жовтня 2007 року, копіями рахунків ВР «Дніпровський», копією банківської виписки, копією Державного акту на користування земельною ділянкою, копією Свідоцтва про реєстрацію військового радгоспу "Дніпровський" як юридичної особи, довідка про включення Міністерства оборони України до ЄДРПОУ, іншими документами».

Отже, господарським судом Запорізької області в рішенні від 26.03.2009 у справі №10/122/09, в якій брали участь Військовий прокурор Запорізького гарнізону, Міністерство оборони України, Військовий радгосп «Дніпровський» (в подальшому перейменований в Державне підприємство «Дніпровське») встановлена обставина, що Військовий радгосп «Дніпровський» починаючи з 03.10.2007 є землекористувачем земельної ділянки площею 233 гектара, яка розташована в межах Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Таким чином, право користування Військовим радгоспом «Дніпровський» земельною ділянкою площею 233 гектара встановлено господарським судом Запорізької області в рішенні від 26.03.2009 у справі №10/122/09, передача земельної ділянки площею 233 га від сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України відбулося у процесі реформування Збройних Сил України в відповідності до ст.4 Закону України «Про використання земель оборони», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 №883-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства», Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.10.2011 №516 «Про приймання цілісних майнових комплексів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України», на підставі Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 21.09.1998 №1482 за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок закріплених за військовим радгоспом «Дніпровський» (код 22992166) Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.03.2012.

До того ж, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 11.07.2017 за №0-8-0.30-379/109-17 та даних з державної статистичної звітності з земельних ресурсів та статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем), землекористувачем земельної ділянки загальною площею 259.0000 га, розташованої на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області - є «держгоспи оборони», а саме військовий радгосп «Дніпровський».

Крім того, відповідно до технічного звіту по інвентаризації земель за 1993 рік та експлікації земель, що не використовуються або використовуються не за цільовим призначенням й пропонуються для передачі в народне господарство земель в/ч 32950 на території Оріхівського району Запорізької області, згідно якої землекористувачем земельної ділянки 259,0 га є в/ч 32950, після розформування якої спірна земельна ділянка була закріплена за військовим радгоспом «Дніпровський».

Відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності військового радгоспу «Дніпровський» м. Запоріжжя від 06.08.2010 за №234/3/2/98 ар, виданого територіальним Південним контрольно-ревізійним управлінням контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України, підтверджено факт користування спірною земельною ділянкою військовим радгоспом «Дніпровський».

При цьому суд також враховує, що Акт на право користування землею (без номеру) виданий 29 липня 1959 року Комишувахською районною Радою депутатів трудящих землекористувачу - військовій частині № 78597 Одеського військового округу, яка на сьогоднішній час розформована. В зазначеному акті відсутня відмітка про запис в державній книзі реєстрації землекористувань. Відповідно до державного акту на право постійного користування землею, земельна ділянка загальною площею 259.56 га у постійне користування була передана саме військовій частині № 78597, яку було ліквідовано. Протягом всього часу правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку Міністерством оборони не оформлялись, кадастровий номер не присвоювався. Відповідно до витягу з річної статистичної звітності ф.б-зем станом на 01.01.2016 року, відповідно до якого по статистичній звітності на обліку за військовим радгоспом «Дніпровський» рахувалася земельна ділянка площею 259.56 га. ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблений проект із землеустрою, який затверджений 30.10.2013 Головним управлінням держземагенства в Запорізькій області. Згідно з статистичними даними спірна земельна ділянка належить за цільовим призначенням з кодом класифікації земель 01 до земель сільськогосподарського призначення і перебуває в користуванні військового радгоспу «Дніпровський», правонаступником якого є державне підприємство «Дніпровське». Дані обставини підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-230347300201 7 від 07.09.2017 року, відповідно до якого, з земельної ділянки загально площе 259.5600 га було сформовано земельну ділянку загальною площею 182.6565 га та їй присвоєний кадастровий номер 2323985700:02:001:0113. Інша частина земельної ділянки орієнтовано загальною площею 76.9035 га проінвентаризована не була.

Крім того, наданий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за № НВ-230347300201 7 не підтверджує того, що спірна земельна ділянка є землями оборони, а Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя є власниками або користувачами спірної земельної ділянки.

Будь-які данні у державному земельному кадастрі про те, що право постійного користування земельною ділянкою належить державній установі публічного права КЕВ м. Запоріжжя відсутні.

До того ж, суд враховує, що на спірній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, а саме: ПТО, майстерня-склад, столова з обіднім залом, що належать Державному підприємству «Дніпровське» та були передані у складі цілісного майнового комплексу Військового радгоспу «Дніпровський» Міністерства оборони України із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України по акту приймання-передачі від 30.03.2012 року. Отже, спірна земельна ділянка передана для користування цим майном у складі цілісного майнового комплексу Військового радгоспу «Дніпровський» Міністерства оборони України.

Протягом всього часу користування Військовий радгосп «Дніпровський» Міністерства України, а після реорганізації Державним підприємством «Дніпровський» сплачується податок за землю, що підтверджується податковими деклараціями, квитанціями та довідками, наданими місцевим органом самоврядування, на території якого розташована спірна земельна ділянка.

Згідно позовних вимог, позивач просить визнати недійсним Договір №1 від 25.08.2011 про спільну обробку земельної ділянки, з врахуванням додаткової угоди, оскільки укладений відповідачами правочин не відповідає вимогам законодавства та порушує інтереси держави, тому спірний договір на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню розпоряднику земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1 - 5 ст. 203 ЦК України).

Статтею 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним та повернення земельної ділянки, оскільки позивачами не доведено порушення їх прав та законних інтересів, а також укладення спірного договору всупереч закону та інтересам держави та суспільства, та наявність достатніх законних підстав для повернення спірної земельної ділянки. До того ж навяність саме такої площі - 233 га спірної земельної ділянки позивачами також не доведено. Як і не доведено достатність законних підстав для звернення до суду із цим позовом.

Згідно ч. 1 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним та обґрунтованим.

З викладених підстав у позові слід відмовити. При цьому, судом враховані вказівки Касаційного господарського суду Верховного суду.

Суд також враховує наступне:

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Норми, установлені ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідачами зроблено заяву про сплив позовної давності, і суд встановив, що прокурором та позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки, як зазначалось раніше, про факти користування спірною земельною ділянкою Державним підприємством «Дніпровське», яке є правонаступником військового радгоспу «Дніпровський» Міністерства оборони України, було відомо як позивачам, так і військовому прокурору. До того ж, 30.03.2012 датований акт приймання-передачі спірної земельної ділянки, укладений між Міністерством оборони України та Міністерством аграрної політики та продовольства України. Отже строк позовної давності за цим позовом сплив.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судовий збір за позовом покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20.07.2018.

Суддя Т.А. Азізбекян