ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 р. м. Харків

Справа № 818/1419/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2018, суддя Є.Д. Кравченко, (повний текст складено 07.05.18) по справі № 818/1419/18

за позовом ОСОБА_1

до Будильського сільського голови Шкурка Володимира Олексійовича

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльністі Будильського сільського голови Шкурка В.О. щодо відмови виконати його вимоги позивача про надання інформації на питання 1 заяви № 456 від 27.09.2017, зобов'язавши надати таку інформацію, та стягнення з відповідача 500 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на законну вимогу ОСОБА_1 про надання інформації щодо актів виконаних робіт юристом ОСОБА_2., з яким сільська рада уклала договір, позивач вичерпної відповіді на поставленні у заяві від 27.09.2017 питання не отримав. За ствердженням позивача, обмеження права на отримання інформації спричинило йому моральну шкоду, яку він просить відшкодувати у сумі 500,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 адміністративний позов було задоволено частково. Зобов'язано Будильського сільського голову Шкурка Володимира Олексійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2017 № 456 в частині надання інформації щодо зазначення імен опонентів сільської ради, питаннями яких займався юрист ОСОБА_2., а також послуг, вчинених юристом ОСОБА_2. для вирішення питань по зверненнях і позовах ОСОБА_1 та кількості звернень ОСОБА_1, які розглянуті юристом ОСОБА_2. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове про їх задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд неправомірно відмовив у задоволенні вимоги визнати протиправними бездіяльність Будильського сільського голови Шкурка В.О., оскільки при виконанні свої посадових обов'язків проявив бездіяльність та не створив і не надав запитуваної інформації у обсязі, зазначеному у запиті. Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про надання відповідач частково інформації у листі № 02-20/1106 від 03.10.2017, акті виконаних робіт від 18.09.2017. Наявність завданої моральної шкоди мотивує тим, що неправомірні дії відповідача призвели до захисту його порушеного права у судовому порядку, який зумовлений значними зусиллями та часом для відновлення такого порушеного права, що супроводжувалось хвилюваннями та переживаннями, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані.

Відзив відповідач до суду не надав.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 про призначення справи до розгляду, справа була розглянута колегією суддів 17.07.2018 в порядку письмового провадження. Разом з тим, з врахуванням вимог ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційну скаргу про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Разом з тим, підстави та мотиви прийнятого судом першої інстанції рішення підлягають зміні, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Будильської сільської ради із заявою від 27.09.2017 № 456, в якій зазначив, що 06.02.2017 Будильська сільська рада уклала з юристом ОСОБА_2. договір про надання юридичних послуг, у зв'язку із чим просив:

- надати копії актів виконаних юристом ОСОБА_2. робіт по договорах "про надання юридичних послуг" за вересень 2017 року, в яких відобразити повний звіт про фактично надані (виконані) юристом послуги згідно зазначеної угоди, в тому числі надати наступну інформацію:

- перелічити та назвати всі послуги (роботи, дії) виконані юристом;

- зазначити дату вчинення виконання робіт (надання послуг);

- зазначити фактичний час витрачений юристом на виконання кожної її послуги (в тому числі на розгляд звернень ОСОБА_1, участь в судових засіданнях, тощо);

- вказати імена опонентів сільської ради, питаннями яких займався юрист;

- із загальної кількості робіт окремо виділити послуги (дії, роботи) вчинені юристом для вирішення питань по зверненнях ОСОБА_1 і позовах, перерахувати всі звернення ОСОБА_1, розглянуті юристом. В разі відсутності зазначеної інформації, ОСОБА_1 просив створити її та надати у відведений законом строк (а.с. 6).

Листом від 03.10.2017 № 02-20/1106 (а.с. 7-8) Будильська сільська рада, за підписом голови Шкурка В.О., надала відповідь, в якій зазначила, що облік всіх послуг (робіт, дій), виконаних юристом, дата вчинення робіт (надання послуг), фактичний час, витрачений юристом на виконання кожної її послуги, імена опонентів сільської ради, питаннями яких займається юрист, загальна кількість робіт, вчинених юристом для вирішення питань по зверненнях ОСОБА_1 і позовах не передбачений Договором і сільською радою не ведеться. Облік здійснюється відповідно до п. 3 Договору № 1 про надання юридичних послуг від 06.02.2017. Будильська сільська рада вимагати такого звіту від юриста ОСОБА_2. не вбачає за потрібне, оскільки претензій до виконання умов договору не має. До листа також було додано копію акту виконаних робіт за серпень 2017 юристом ОСОБА_2. по Договору № 1 про надання юридичних послуг від 18.09.2017 (зворотній бік а.с. 8).

На думку позивача, відповідачем не надано вичерпної інформації на його заяву від 27.09.2017, що порушує його права та у зв'язку із чим він просив суд визнати протиправними бездіяльність сільського голови, якого зобов'язати надати повну інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, зважаючи на подану апеляційну скаргу позивача та виходячи з її меж, переглядає оскаржене судове рішення лише в частині відмови у задоволенні позову.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, виходив з того, що в ході розгляду справи не встановлено наявності у діях голови Будильської сільської ради умислу спрямованого на протиправне обмеження позивача у праві на отримання інформації. Надання не у повному обсязі інформації на заяву ОСОБА_1 від 27.09.2017 № 456 не спричиняє необхідності для позивача змінювати звичайний спосіб життя. При цьому суд першої інстанції в обгрунтування прийнятого рішення посилався лише на норми Закону України "Про звернення громадян", що не відповідає характеру та суті звернення позивача саме з інформаційним запитом.

У своїх висновках колегія суддів враховує, насамперед, норми ст. ст. 34, 40 Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Водночас, згідно ст. 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться в володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011р. № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Статтею 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.5 Закону № 2939-VI, одним зі шляхів реалізації доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію.

Таким чином, суд помилково кваліфікував звернення позивача із заявою від 27.09.2017 № 456 щодо надання публічної інформації відносно виконання укладеного 06.02.2017 Будильською сільською радою з юристом ОСОБА_2. договору про надання юридичних послуг (інформації, яка була отримана або створена в процесі виконання таким суб'єктом владних повноважень своїх функцій), як звернення громадянина, оскільки у такій заяві позивач не висловлював зауваження, скарги та пропозиції щодо діяльності ради або клопотання щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів чи скаргою про їх порушення (як це визначено у ст. 1 Закону України "Про звернення громадян").

В даному випадку суд мав керуватися вимогами пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, згідно якого розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Визначене поняття "суб'єкт владних повноважень" не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб'єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI. У зв'язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов'язки розпорядника інформації, у тому числі обов'язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (статті 14, 15 Закону № 2939-VI). У разі подання позову до таких осіб судам необхідно залишати його без задоволення через неналежність відповідача (нездатність таким відповідачем порушити права позивача), за умови якщо позивач відмовиться від їх заміни на належного відповідача і/або суд не знайде підстав для залучення другого відповідача.

Відповідно до частини першої статті 5 та частини першої статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова (далі - міський голова) входить до системи місцевого самоврядування і є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Конституційний Суд України у пункті 4 Рішення від 6 липня 1999 року № 7-рп/99 роз'яснив, що міський голова як особа, що має представницький мандат, виступає від імені виборців, зокрема представляє територіальну громаду, міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян тощо; звертається до суду з питань визнання незаконними актів відповідних органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, міської ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства (частина третя статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Виконання цих функцій та повноважень має місце тому, що виборці обрали його і наділили мандатом (тобто дорученням).

З наведеного випливає, що міський голова хоча й входить до системи місцевого самоврядування, однак не є органом місцевого самоврядування - сільською, селищною, міською радою або їх виконавчим органом, а тому не володіє публічною інформацією і в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI не може бути її розпорядником. У зв'язку з цим міський голова не може бути належним відповідачем у спорі щодо надання доступу до публічної інформації за інформаційним запитом.

Аналогічні положення містить Закону України «Про інформацію», який у ст. 3 суб'єктами інформаційних відносин визначає суб'єкта владних повноважень, яким, згідно ст. 1 цього закону, є орган місцевого самоврядування, а не його посадова особа.

Таким чином, зважаючи на заявлені позовні вимоги саме до сільського голови, а не сільської ради, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення таких вимог без вирішення питання про заміну неналежного відповідача у справі. В той же час, суд апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги ч. 7 ст. 48 КАС України, позбавлений можливості здійснити заміну неналежного відповідача.

Зважаючи на вищевикладене обгрунтування прийнятої постанови щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 4 ст. 317 КАС України, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскарженого судового рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Діючи в межах вимог апеляційної скарги позивача щодо перегляду лише в частині відмови у задоволенні позову, колегія суддів не висловлює своїх висновків щодо ухваленого судового рішення в частині задоволених позовних вимог.

Підстави для здійснення нового розподілу судових витрат, з огляду на положення ст. 139 КАС України, у справі відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 311, п.2 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 по справі № 818/1419/18 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

М.І. Гуцал

Судді

А.П. Бенедик Л.О. Донець

Повний текст постанови складено 19.07.2018.