АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 33/796/1478/2018 Суддя 1 інстанції - Захарова А.С.

Категорія: ст. 124 КУпАП Суддя суду апел. інст..- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року щодо -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року, ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 352 гривень 40 копійок.

Згідно постанови суду, 08.12.2017 року о 11 год. 40 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки &qu40;КІА Ceed&q?а ;, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по пр.-т. В.Лобановського, 90 в м. Києві порушила п. 13.1 ПДР України, оскільки не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем марки &q?ат;RENAULT Logan&qu-s; д.н.з. НОМЕР_2, який зупинився попереду. При ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.02.2018 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За доводами апелянта постанова суду першої інстанції винесена з порушенням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, без з'ясування усіх фактичних обставин, які мають бути обов'язково з'ясовані під час розгляду справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що не вважає себе винною у вчиненні ДТП, оскільки виїжджаючи з перехрестя з вул. Кіровоградської на вул. Лобановського в сторону Севастопольської площі вона "влилась" в праву смугу, що є смуга для громадського транспорту та рухалась повільно (близько 20 км/ч), у зв'язку із затором. Ніяких маневрів не робила й не намагалась робити, різко не гальмувала, перестроїтись в іншу смугу руху не намагалась. Разом з тим, з середньої смуги водій автомобіля «RENAULT Logan, в результаті різкого маневру перелаштування праворуч без жодних сигналів перетнув суцільну смугу громадського транспорту, в порушення ПДР. Одночасно, в цей момент їй засліпило сонце і практично автомобіль, який був білого кольору був непомітний, хоч вона і миттєво зреагувала та загальмувала, однак уникнути зіткнення не вдалось. В результаті чого були завдані незначні пошкодження.

ОСОБА _3 стверджує, що вона все робила у відповідності ПДР, не порушуючи вимоги п. 13.1. Правил дорожнього руху України, та під час руху враховувала безпечну швидкість руху, тобто під час вибору безпечного інтервалу руху ОСОБА_5, згідно схеми ДТП від 08.12.2017 року, рухалась якомога ближче до правого краю проїзної частини і дотримувалася допустимих інтервалів, для того, щоб виключити можливість уклинювання інших транспортних засобів.

На думку апелянта, нею були дотримані вимоги всіх правил дорожнього руху, в тому числі і п.п. 2.3 (б) та 13.1, а ДТП сталася в результаті маневру перелаштування праворуч водія автомобіля «RENAULT Logan» д/з НОМЕР_3 та перетин суцільної смуги, оскільки в даних дорожніх умовах водій автомобіля «RENAULT Logan» зобов'язаний був вжити необхідних заходів щодо убезпечення свого маневру вправо, але в місці, що було відокремлено суцільною лінією дорожньої розмітки, рухаючись по смузі громадського транспорту, що в результаті такого несподіваного маневру «RENAULT Logan» д/з НОМЕР_3, сталося зіткнення.

ОСОБА_3 вказує на те, що відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, та, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, проте судом першої інстанції цього не було зроблено, що негативно позначилося на повноті розгляду та обґрунтованості рішення по справі.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не були з'ясовані всі необхідні обставини у справі, які в сукупності впливають на застосування адміністративного стягнення, передбаченого ст. 124 КпАП України, пов'язане з тим, що суд 13 лютого 2018 року розглянув справу у відсутності ОСОБА_3 яка не могла можливості з'явитись у судове засідання на розгляд справи, у зв'язку що, про виклик у судове засідання на 13.02.2018 року вона ніяких повідомлень та судових повісток не отримувала, тому не знала про дату та час розгляду справи, що свідчить про те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи. Більше того, про час, дату та місце розгляду справи вона взагалі не могла знати, оскільки у вказану дату розгляду судом справи перебувала у відрядженні в м. Одесі, тому, суд розглянувши в судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення без її участі порушив вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП та позбавив можливості захистити свої права в судовому засіданні.

ОСОБА_3 вказує на те, що про винесену постанову, яку вона не отримала, так і про адміністративне стягнення вона дізналась лише 13.03.2018 року в канцелярії Солом'янського районного суду м. Києва (вул. Вознесенський узвіз), з якої її направили безпосередньо до судді (вул. Шутова інше приміщення суду) оскільки "до канцелярії справа, ще не надходила". Ознайомившись з матеріалами справи яку надав їй секретар, вона отримала оскаржувану постанову, про що є відповідна розписка в матеріалах справи.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, позбавив можливості надати документи і щодо того, що вона є інвалідом 2 групи, та звільнена від сплати судового збору, а суд першої інстанції помилково вважає, що ОСОБА_3 зобов'язана сплатити судовий збір на користь держави, а тому, на думку апелянта, оскаржувана постанова не може вважатися законною та підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 як на підтримання клопотання про поновлення строку, так і на підтримання апеляційної скарги, яку просила задовольнити, пояснення ОСОБА_6, який заперечував як проти поновлення строку на апеляційне оскарження, так і проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову залишити без змін, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Перш за все, слід відмітити, що доводи ОСОБА_3 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року знайшли своє підтвердження матеріалами справи, відповідно до яких вбачається, що розгляд справи здійснено у відсутність ОСОБА_3, у справі наявний супровідний лист про направлення 13.02.2018 року ОСОБА_3 копії постанови суду, проте, відсутня розписка про отримання такої.

Разом з тим, з розписки ОСОБА_3 (а.с. 30, 32) вбачається, що вона копію постанови суду отримала 13.03.2018 р.

Взявши до уваги вищевикладене та з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_3, встановленого ст. 55 Конституції України, вважаю за можливе поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року.

По суті ж апеляційної скарги вважаю, що розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги, належним чином дослідив зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 254, 251, 280 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічності, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.

Як вбачається з постанови, на обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні вимог Правил дорожнього рухуУкраїни, а саме п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження, суд першої інстанції послався на наявні у справі докази.

Так, згідно з п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Пункт 1.10 ПДР України наводить поняття безпечної дистанції, якою є відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі руху, яка у разі його раптового гальмування чи зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без будь - якого маневру.

Проаналізувавши докази у справі, доходжу висновку, що суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку щодо порушення ОСОБА_3 цих вимог ПДР.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 08.12.2017 року о 11 год. 40 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки &quо ;КІА Ceed&qu х;, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по пр.-т. В.Лобановського, 90 в м. Києві порушила п. 13.1 ПДР України, оскільки не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем марки &q?ез;RENAULT Logan&quty; д.н.з. НОМЕР_2, який зупинився попереду. При ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Будь - яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_3 вимогам ст. 256 КУпАП, суд не встановив.

З письмових показань ОСОБА_3, наданих на місці ДТП, вбачається, що вона керувала автомобілем &q?ан;КІА Ceed&quДТ;, д.н.з. НОМЕР_1 та рухалась по пр. В. Лобановського, в м. Києві в напрямку вул. Головка. ОСОБА_3 вказала, що &quм.;в'їхала&q?ап; в автомобіль &qu З;RENAULT Logan&quty;, оскільки з лівого боку їй засвітило очі сонце, а в цей момент попереду різко загальмував вказаний авто, відповідно, вона не змогла швидко зреагувати.

Проте, вже в судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_3 вказала, що не вважає себе винною, оскільки рухалась в смузі руху громадського транспорту в зв'язку з виїздом з перехрестя. Рухалась повільно у зв'язку з затором. Ніяких маневрів не робила та не намагалась перестроїтись в іншу смугу руху. Разом з тим, з середньої смуги руху водій автомобіля &q?у ;RENAULT Logan&quty;, в результаті різкого маневру перелаштування праворуч без жодних сигналів, перетнув суцільну смугу громадського транспорту. ОСОБА_3 зазначила, що одночасно в цей момент її засліпило сонце і практично автомобіль &q?оч;RENAULT Logan&quty;, який був білого кольору був непомітний. Не дивлячись на це, що вона миттєво відреагувала на появу вказаного автомобіля, застосовуючи гальма, однак, уникнути зіткнення не вдалось. ОСОБА_3 посилається на те, що дотримувалась вимог ПДР під час керування автомобілем і вважає, що саме дії водія &quпі;RENAULT Logan&quty; щодо маневру перестроювання в смугу громадського руху стали причиною ДТП.

Згідно письмових пояснень водія ОСОБА_6, даних на місці ДТП та його пояснень в суді апеляційної інстанції вбачається, що 08.12.2017 року приблизно о 11 год. 40 хв. він керуючи автомобілем &quty;RENAULT Logan&quty; д.н.з. НОМЕР_2, рухався по бул. В.Лобановського в сторону О.Теліги в м. Києві. Рухався в середньому ряду приблизно зі швидкістю 10 км/год., оскільки був дуже щільний рух авто. ОСОБА_6 пояснив, що побачивши у своїй смузі руху наявну перешкоду для руху, а саме, стоячий з включеною аварійною сигналізацією автомобіль, з метою об'їзду цієї перешкоди, він, включивши показчик повороту та впевнившись у безпечності маневру перестроювання, виїхав на смугу руху громадського транспорту, по якій разом з іншими авто продовжив рух. Проїхавши певну відстань в смузі громадського транспорту, ОСОБА_6 побачив, що автомобілі, які рухались попереду його автомобіля почали гальмувати, тому і він також почав пригальмовувати, а згодом і призупинився. І відразу після зупинки відчув зіткнення з його автомобілем іншого авто, що рухалось позаду. Включивши аварійну сигналізацію та заглушивши автомобіль, вийшов з автомобіля та побачив, автомобіль &q?ив;КІА Ceed&q?ь,;, д.н.з. НОМЕР_1, червоного кольору, який допустив зіткнення з його авто, за кермом якого була дівчина.

Саме про зазначений ОСОБА_6 механізм дорожньо - транспортної пригоди свідчать і дані, що зафіксовані на схемі місця ДТП, яка складена інспектором патрульної поліції роти №6 батальйону №1 УПП у м. Києві Зачинайло І.В. (а.с. 2), згідно яких вбачається, що місце зіткнення знаходиться в смузі руху громадського транспорту. При цьому обидва транспортні засоби знаходяться безпосередньо в смузі руху, а саме, автомобіль &quty;RENAULT Logan&quty; д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться на відстані 1.8 м. до бордюри (відстань зазначена як до переднього так і до заднього правого колеса) , а автомобіль &quпе;КІА Ceed&quі ;, д.н.з. НОМЕР_1, знаходиться як переднім так і заднім правим колесом на відстані 1,2 м. до бордюри.

Таке розташування транспортних засобів з врахуванням відображеного на зворотній стороні схеми місця ДТП характеру пошкоджень на автомобілях &quсх;RENAULT Logan&quty; та &qu-s; КІА Ceed&qut-;, спростовує пояснення ОСОБА_3 про різкий маневр перестроювання автомобіля &quЗа;RENAULT Logan&quty; та, навпаки, підтверджує рух обох транспортних засобів виключно в одній смузі руху, та відповідно вказує на те, що причиною дорожньо - транспортної пригоди є не дотримання водієм автомобіля&q?ан; КІА Ceed&q?од; ОСОБА_3 безпечної дистанції.

З огляду на викладене, враховуючи достатність матеріалів, які надають можливість з усією повнотою встановити дійсні обставини ДТП, суддя місцевого суду повно та всебічно з'ясував обставини, які призвели до дорожньої аварії, надав їм об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_3 порушень п. 13.1 Правил дорожнього рухуУкраїни.

Додаткових об'єктивних доводів, які б спростовували цей висновок, або свідчили б про порушення норм КУпАП при прийнятті рішення суддею, а також відповідних додаткових доказів в скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано, а тому висновок судді у постанові про те, що ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, є правильним.

А відтак, підстав для скасування постанови в частині визнання винною ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та задоволення в цій частині апеляційної скарги не вбачаю.

Разом з тим, вважаю обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині безпідставного стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судового збору.

Так, з довідки МСЕК від 25.09.2017 року (серії АВ 06591) вбачається, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи на строк до 01.10.2019 року.

Згідно з вимогами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України &qura;Про судовий збір&q?им;, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: інваліди 1 та 2 групи, законні представники дітей - інвалідів і недієздатних інвалідів.

Відтак, в зв'язку з тим, що в силу вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України &q?в'; Про судовий збір&q?им;, ОСОБА_3 звільнена від судового збору, то постанову суду в цій не можна визнати законною, та в цій частині її слід змінити, звільнивши ОСОБА_3 від сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень та стягнуто судовий збір в розмірі 352 грн. - змінити в частині стягнення судового збору, звільнивши ОСОБА_3 від сплати судового збору.

В решті постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року щодо ОСОБА_3 - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києва Л.І. Кепкал