ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2018 року

м. Ужгород

№ 807/556/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

при секретарі содового засідання - Гулай М.В.,

за участі:

представника позивача - Фекийшгазі К.С.;

представник відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства "СОЛЕНІ МЛАКИ" до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправною і скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2018 року Дочірнє підприємство "СОЛЕНІ МЛАКИ" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гаринець Олександра Івановича про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2017 року ВП №55054534.

Позов мотивовано тим, що згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Підставою для відкриття вказаного виконавчого провадження (виконавчим документом) була постанова №49859495 від 29.01.2016 р. відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області)

Згідно пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

Оскільки тримісячний строк на пред'явлення постанови №49859495 від 29.01.2016 р. до примусового виконання пропущено, то в силу пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повинен був виконавчий документ повернути стягувачу, а не відкривати виконавче провадження.

Відтак, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та просить таку скасувати.

05.07.2018 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження за вказаною позовною заявою. Розгляд справи призначено на 20.07.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів наведених у позовній заяві та просив такі задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечував подавши до суду відзив, в якому, зокрема вказав, що до виділення оскаржуваної постанови в окреме провадження вона не являлася виконавчим документом і строк пред'явлення до неї не застосовувався. Закон № 606-ХІУ від 21.04.1999 р., який діяв під час винесення постанови про стягнення з ДП «Солені Млаки» 658159,96 грн. виконавчого збору втратив чинність на підставі Закону X 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016 р., яким в свою чергу передбачено змінений порядок стягнення з боржника виконавчого збору.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (надалі ВПВР УДВС ГТУЮ) перебувало виконавче провадження ВП № 49859495 від 19.01.2016 р., заведене на примусове виконання наказу Господарського суду № 907/599/15 про звернення стягнення на майно, належне ДП «Солені Млаки». Дане виконавче провадження відкрито відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на той момент, а саме Закону № N 606-XIV від 21.04.1999 р. Відповідно до ст. 28 цього Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до даної норми, у зв'язку з невиконанням боржником у наданий строк наказу, державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області 29.01.2016 р. винесено постанову ВП № 49859495 про стягнення з ДП «Солені Млаки» 658159,96 грн. виконавчого збору (а.с.37).

Дана постанова виконувалась у загальному порядку, передбаченому для постанов виконавчого провадження, до настання підстав для виділення її в окреме провадження.

Закон № 606-ХІУ від 21.04.1999 р., який діяв на час винесення постанови про стягнення з ДП «Солені Млаки» 658159,96 грн. виконавчого збору втратив чинність на підставі Закону № 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016 р.. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р., діючого на даний момент, у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 року при відкритті виконавчого провадження боржнику не надається строк для самостійного виконання рішення суду, а про стягнення виконавчого збору зазначається у постанові про відкриття виконавчого провадження.

24.10.2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Ярошем С.І. виконавче провадження ВП № 49859495 від 19.01.2016 р., з примусового виконання наказу Господарського суду № 907/599/15 про звернення стягнення на майно, належне ДП «Солені Млаки» закінчено на підставі п.15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною постановою визначено, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.01.2016 за №49859495 виокремити в окреме виконавче провадження та надіслати для виконання за належністю.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, даною статтею встановлено порядок виконання постанови про стягнення з боржник виконавчого збору як окремого виконавчого документа лише після завершення виконавчого провадження в якому вона винесена.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 5 Закону України № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст.18 Закону України № 1404-VIII).

Згідно ч. 3 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Частиною 4 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Оскільки виконавче провадження, в рамках якого була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, закінчено 24.10.2017 року на підставі п.15 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", то старшим державним виконавцем Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Закарпатській області 03.11.2017 року (у межах тримісячного строку) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ДП "Солені Млаки" 582147,31 грн. виконавчого збору (залишок суми нестягнутого виконавчого збору).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, суд дійшов висновку, що мотивація та докази, на які посилається позивач, не дають суду підстав для задоволення позову, а відтак, в задоволенні такого слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 90, 244-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "СОЛЕНІ МЛАКИ" ( 89644, Закарпатська область, Мукачівський район, с.Лісарня, урочище Солені Млаки, код ЄДРПОУ 22089615) до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Горького, 25, код ЄДРПОУ 34850750) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гаринець Олександра Івановича про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2017 року ВП №55054534 - відмовити повністю.

Відповідно до частини 6 статті 287 КАС України апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Ю.Ю. Дору