ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2018

Справа № 910/24853/13

За позовом Міністерства оборони України

до Державного підприємства «Антонов»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Міністерство промислової політики України

2. Кабінет Міністрів України

3. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

про стягнення 164.329.565,52 грн.

за участю Генеральної прокуратури України

суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача Кривошея Д.А., довіреність № 220/55/д від 22.01.2018

від відповідача Конопля А.М., довіреність № 408/112-д від 13.06.2018

від третьої особи-1 не з'явився

від третьої особи-2 Жарикова О.В., довіреність № 1764/9.1.2/ін.-18 від 09.02.2018

від третьої особи-3 не з'явився

від Генеральної прокуратури України Корішко В.М., довіреність № 027484 від 25.07.2018

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Міністерства оборони України до Державного підприємства «Антонов» про стягнення 164.329.565,52 грн., з яких: 111.885.073,82 грн. основного боргу, 20.363.083,43 грн. пені за порушення строків виконання робіт, 7.831955,61 грн. штрафу за прострочення виконання робіт, 20.363.083,43 грн. пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу, 667.757,97 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3.218.611,71 грн. - 3% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 від 02.04.2001.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/24853/13 від 22.10.2014 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства «Антонов» на користь Міністерства оборони України 111.885.073,82 грн. основного боргу, 20.363.083,43 грн. пені за порушення строків виконання робіт, 7.831.955,16 грн. штрафу, 20.363.083,43 грн. пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу, 667.757,97 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3.218.611,71 грн. -3% річних та 68.820,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/24853/13 від 06.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва № 910/24853/13 від 22.10.2014 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду № 910/24853/13 від 14.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/24853/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/24853/13 були отримані Господарським судом міста Києва 24.04.2018.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 за № 05-23/478 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.04.2018 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/24853/13 від 27.04.2018, у зв'язку з набранням 15.12.2017 чинності Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, справу відповідно до ст. 247 цього Кодексу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.05.2018.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.04.2018 було направлено відповідачу 03.05.2018 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045595688 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1

Відповідач ухвалу суду від 27.04.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 05.05.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045595688, а отже відповідач мав подати відзив до 21.05.2018 включно.

22.05.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до поштового відділення зв'язку 21.05.2018) відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що право вимоги повернення основної суми заборгованості (авансу) у розмірі 111.885.073,82 грн. не настало, у зв'язку з тим, що лист № 247/5/18 від 03.01.2013, яким позивач вимагав повернення авансу, підписаний не уповноваженою особою. Також, в матеріалах справи наявна копія Спільного рішення № 19960/3/1-2015 від 18.01.2016 в п. 7 якого сторони узгодили та встановили новий строк сплати 111.885.073,82 грн., а саме не пізніше 18 місячного терміну з моменту отримання 80% попередньої оплати. Лише з прийняттям спільного рішення № 19960/3/1-2015 від 18.01.2016, а не листа № 247/5/18 від 03.01.2013 у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачу попередньої оплати по контракту у сумі 111.885.073,82 грн., які повернуто позивачу належним чином у повному обсязі. Вважає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки початком для їх нарахування повинна бути дата, наступна за невиконанням зобов'язань, а штрафні санкції, в силу п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, повинні бути нараховані протягом шести місяців з цієї дати. Строк дії контракту закінчився 31.12.2012, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкції (пені та штрафу) після закінчення строку його дії. З приводу вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних зазначає, що позивачем на надано докази в підтвердження моменту отримання відповідачем листа № 247/5/18 від 03.01.2013 з вимогою повернення 111.885.073,82 грн., а отже не підтверджено коли виникло зобов'язання відповідача по поверненню грошових коштів.

В підготовчому засіданні 24.05.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 07.06.2018.

Третьою особою-2 30.05.2018 до відділу діловодства суду подано пояснення на позовну заяву, в яких зазначає, що згідно платіжного доручення № 725 від 21.04.2016 відповідач здійснив повернення попередньої оплати за контрактом в сумі 111.885.073,82 грн., тому вимоги в цій частині не можуть бути задоволені. З приводу вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних зазначає, що Верховний Суд в постанові у цій справі зазначив, що за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому вимоги в цій частині не можуть бути задоволені. Умовами контракту визначалось завершення усіх робіт з виготовлення до 31.12.2006. Укладення сторонами додаткової угоди № 15 від 29.12.2011 якою встановлено строк дії контракту до 31.12.2012 не встановлює нових термінів виготовлення літаків. Враховуючи що встановлений сторонами строк виконання зобов'язань відповідача сплив 31.12.2006 слід визнати пропуск позивачем строку звернення з вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Позивачем в судовому засіданні 07.06.2018 подано пояснення на відзив відповідно до яких просить переглянути рішення з урахуванням висновків наданих у постанові Касаційної інстанції від 14.03.2018 посилаючись на те, що Верховний Суд зробив висновок щодо правомірності підписання листа № 247/5/18 від 03.01.2013 директором департаменту ОСОБА_5. Спільне рішення № 19960/3/1-15 від 18.01.2016 є нічим іншим як наміром у подальшому здійснити певні дії у напрямку відкриття Дослідно-конструкторської роботи Адепт-М для досягнення мети у побудові літака. Як вірно зазначив відповідач у відзиві на даний час сторонами не укладено державний контракт на виконання ДКР Адепт, тобто сторони не досягли своїх намірів викладених у спільному рішенні і вони так і залишилися намірами. Позивачем нараховані штрафні санкції з 01.01.2013, оскільки 31.12.2012 закінчився строк дії договору і позивач не отримав ані замовленої продукції ані суми коштів у розмірі 11,8 млн. грн. на використання яких відповідач не надав звітні документи. Вважає посилання відповідача на те, що з припиненням дії договору відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій необґрунтованими.

В судовому засіданні 07.06.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14.06.2018.

Відповідачем 07.06.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/24853/14 на ознайомлення. Представник відповідача 08.06.2018 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

В судовому засіданні 14.06.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 21.06.2018.

Відповідачем 15.06.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/24853/14 на ознайомлення. Представник відповідача 18.06.2018 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

Відповідачем 21.06.2018 до відділу діловодства суду подано заяву про призначення повторної комплексної експертизи. Заява мотивованим тим, що в матеріалах справи наявні висновок експерта № 2267 від 10.07.2017 та висновок експерта № 2298 від 10.08.2017, але ці висновки не надали відповіді на запитання, які ставив суд апеляційної інстанції. Проведення економічної експертизи запропоновано доручити експертам Центру судової експертизи та експертних досліджень ДП «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України (вул. Плещеєва, 10, м. Київ, 03045). На вирішення експертам поставити запитання: в якому розмірі та в які строки здійснено фінансування робіт Міністерством оборони України та Міністерством промислової політики України за Державним контрактом з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 від 02.04.2001 в період дії контракту з 02.04.2001 по 31.12.2012?; визначити обсяг та вартість виконаних ДП "Антонов" робіт, згідно з умовами Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки №07-01 від 02.04.2001?; визначити, яка сума коштів була витрачена ДП «Антонов» на виконання Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки №07-01 від 02.04.2001?.

Відповідачем 21.06.2018 до відділу діловодства суду подано заяву про застосування позовної давності щодо стягнення основного боргу та заяву про застосування позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій з огляду на те, що, як стверджує позивач, роботи фактично припинилися в 2008 році. З огляду на це, право позивача порушено починаючи з 01.01.2009, позов поданий 20.12.2013, а тому сплив трирічний строк позовної давності щодо основної вимоги та річний строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

В судовому засіданні 21.06.2018 судом заслухана думка інших учасників процесу щодо призначення експертизи. Міністерство оборони України та представник Генеральної прокуратури заперечували проти призначення експертизи мотивуючи це тим, що відсутня необхідність в її призначенні, а також, що це призведе до затягування розгляду справи.

В судовому засіданні 21.06.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 26.06.2018.

Суд розглянувши в судовому засіданні 26.06.2018 заявлене відповідачем клопотання про призначення повторної комплексної експертизи відмовив в його задоволенні, з огляду на необґрунтованість та наявність у матеріалах справи двох висновків експерта № 2267 від 10.07.2017 та № 2298 від 10.08.2017.

В судовому засіданні 26.06.2018 судом з'ясовані питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.07.2018.

Позивач в судовому засіданні 10.07.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 10.07.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Третя особа в судовому засіданні 10.07.2018 позовні вимоги позивача підтримала повністю.

Прокуратура в судовому засіданні 10.07.2018 позовні вимоги позивача підтримала повністю.

В судовому засіданні 10.07.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в судовому засіданні до 12.07.2018.

В судовому засіданні 12.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.04.2001 між Київським державним авіаційним заводом «Авіант» (далі - виконавець) та Міністерством оборони України (далі - замовник) було укладено державний контракт з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 (далі - Контракт).

Додатковою угодою № 3 від 14.09.2004 до державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 останній викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. Контракту виконавець зобов'язується у 2001 - 2006 роках виготовити та поставити замовнику продукцію (літаки) у кількості та термінах, зазначені у відомості постачання, що додається до Контракту та є його невід'ємною частиною, а замовник поетапно, згідно Графіку виготовлення літаків прийняти та оплатити цю продукцію.

Пунктом 1.2. Контракту визначено, що терміни постачання продукції конкретизуються сторонами у Графіку виготовлення літаків, який є невід'ємною частиною Контракту (додаток 2 до Контракту).

Розділом другим Контракту сторони погодили ціну одного літака з одиночним комплектом, яка орієнтовно складає 299.991.540,00 грн., у т.ч. ПДВ 49.998.590,0 грн. Сума контракту на виготовлення двох військово-транспортних літаків Ан-70 орієнтовно складає 599.983.080,00 грн. у т.ч. ПДВ 99.997.180,00 грн. У разі прийняття рішення про виключення ПДВ з оплати за продукцію, що постачається замовнику, сума ПДВ виключається із загальної суми Контракту.

Пунктом 9.1. Контракту сторони узгодили, що Контракт діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2006.

Додатковою угодою № 8 від 28.12.2006 до Контракту сторони домовилися продовжити термін дії Контракту до 31.12.2007.

Додатковою угодою № 11 від 29.12.2007 до Контракту сторони домовилися встановити термін дії Контракту до 31.12.2009.

Додатковою угодою № 12 від 23.12.2009 до Контракту сторони домовилися встановити термін дії Контракту до 31.12.2011.

Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 453 від 06.04.1998, входило до сфери управління Міністерства промислової політики України та згідно з наказом Мінпромполітики України № 476 від 01.07.2009 припинено шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. O.K. Антонова», з огляду на що, до Контракту було внесено відповідні зміни (додаткова угода № 13 від 15.07.2010).

Додатковою угодою № 14 від 03.09.2010 до Контракту внесено зміни до розділу 2 «Ціна та сума Контракту та пункт 2.3. Контракту викладено в наступній редакції:

« 2.3. Орієнтовна ціна літака, зав. № 01-04 з одиночним комплектом складає 652.856.360,00 грн., у тому числі ПДВ - 108.809.393,33 грн.

Орієнтовна ціна літака, зав. № 01-05 з одиночним комплектом складає: 724.022.830,00 грн., у тому числі ПДВ - 120.670.471,66 грн.

Сума Контракту на виготовлення двох військово-транспортних літаків Ан-70 орієнтовно складає 1.376.879.190,00 грн., у тому числі ПДВ - 229.479.865,00 грн.»

Додатковою угодою № 15 від 29.12.2011 до Контракту сторони домовилися встановити строк дії Контракту до 31.12.2012.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано акт звіряння розрахунків між ДП «Антонов» та Міністерством оборони України за виконані роботи, згідно з Контрактом станом на 01.01.2012, відповідно до якого позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 331.443.310,10 грн. та прийнято від відповідача роботи на 219.558.236,28 грн.

Міністерство оборони України листом № 247/5/18 від 03.01.2013 вимагало від відповідача повернення наданого авансу у сумі 111.885.073,82 грн. та, з огляду на невиконання цієї вимоги Державним підприємством «Антонов», звернулося з позовом до суду про стягнення 164.329.565,52 грн., з яких: 111.885.073,82 грн. основного боргу, 20.363.083,43 грн. пені за порушення строків виконання робіт, 7.831.955,61 грн. штрафу за прострочення виконання робіт, 20.363.083,43 грн. пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу, 667.757,97 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3.218.611,71 грн. - 3% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 від 02.04.2001.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.3 Контракту підставою для його укладення є Закон України від 05.02.2004 №1462-IV «Про загальнодержавну програму створення військово-транспортного літака АН-70 та його закупівлі за державними оборонним замовленням» (надалі - «Закон №1462-IV»), Постанова Кабінету Міністрів України № 925 від 12.10.2000 «Деякі питання виконання завдань загальнодержавної програми створення військово-транспортного літака АН-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням».

Відповідно до Розділу І Закону № 1462-IV метою Програми є концентрація на загальнодержавному рівні фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів для забезпечення створення нового типу військово-транспортного літака Ан-70, організації його серійного виробництва та закупівлі за державним оборонним замовленням. Основними завданнями Програми є: завершення дослідно-конструкторських робіт з розроблення літака, у тому числі проведення його державних випробувань та прийняття на озброєння; підготовка і освоєння виробництва літака; серійне виробництво і закупівля літаків.

Загальнодержавною програмою створення військово-транспортного літака Ан-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням, що затверджена Законом № 1462-IV, Головним державним замовником програми закупівлі літаків, на якого покладено організацію та контроль її виконання, визначено Міністерство оборони України, державним замовником щодо підготовки, освоєння і виробництва літаків - центральні органи виконавчої влади з питання промислової політики.

Програма створення військово-транспортного літака АН-70, на виробництво та постачання якого сторонами підписано Контракт, розрахована на період з 2001 по 2022 роки, про що зазначено у розділі другому Закону № 1462-IV.

На виконання зазначеної Програми Кабінет Міністрів України видав постанову № 925 від 15.07.2004 «Про деякі питання виконання завдань загальнодержавної програми створення військово-транспортного літака Ан-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням». Постанова передбачала обсяги фінансування розробки та виготовлення літаків Міністерством оборони України до 2006 року в сумі 427,36 млн. грн. Станом на 01.01.2014 фактично профінансовано 331,443 млн. грн. Таким чином, виконання робіт було недофінансовано на суму 95,917 млн. грн. Слід зауважити, що Міністерство оборони України ухилялося від фінансування за Контрактом з 2008 по 2013 роки.

У зв'язку з неналежним і несвоєчасним фінансуванням робіт виконання Графіку виготовлення літаків було зірвано. Загальна сума виконаних для побудови літаків АН-70 зав. №№ 01-04, 01-05 робіт, прийнятих Міністерством оборони, становить 219,558 млн. грн. з ПДВ. В той же час, витрати ДП «Антонов» на підготовку виробництва та оснащення в загальній сумі 76,525 млн. грн. (без ПДВ), а також вартість залишків сировини, матеріалів та покупних комплектуючих виробів на складах становить 16,920 млн. грн. (без ПДВ). За правилами бухгалтерського обліку продукція, що знаходиться на складах підприємства обліковується без ПДВ. У випадку проведення господарських операцій загальна вартість витрат та залишків з ПДВ становитиме (76,525 + 16 990 = 93 445 х 20 : 100 + 93,445) 112,134 млн. грн.

Крім того, в період з 01.01.2011 по 31.12.2012 були виконані роботи за актами опрацьованими Представництвом замовника (ПЗ № 615) на суму 3,008 млн. грн. з ПДВ в узгодженні яких Міністерством оборони було відмовлено. Неопрацьованими ПЗ № 615 та неузгодженими залишаються акти виконаних в 2013 році робіт на загальну суму 5 821 млн. грн. з ПДВ. Таким чином, загальна вартість матеріальних цінностей та виконаних робіт, неприйнятих Позивачем за даними бухгалтерського обліку Відповідача становить 120,963 млн. грн. з ПДВ.

Відмовляючи в прийнятті робіт на суму 120,963 млн. грн. з ПДВ, Міністерство оборони України зазначило, що ці роботи не відносяться до визначених Контрактом робіт, а є роботами, які пов'язані з модернізацією виробництва (підготовку та освоєння виробництва літаків АН-70).

Проте, така позиція позивача не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Розділом II Закону № 1462-IV визначено, що виконання Програми передбачається забезпечити у період з 2004 по 2022 рік двома етапами.

Перший етап (2004 - 2006 роки) - завершення розроблення літака, проведення його державних випробувань, виконання комплексу робіт, пов'язаних з прийняттям літака на озброєння та підготовкою і освоєнням його виробництва, а також здійснення закупівлі двох літаків за державним оборонним замовленням.

Другий етап (2007 - 2022 роки) - завершення роботи з підготовки і освоєння виробництва літака, у тому числі з оновлення наявних та створення нових виробничих потужностей, організація серійного виробництва і закупівлі необхідної кількості літаків за державним оборонним замовленням.

Таким чином, перший етап Програми передбачав не тільки здійснення закупівлі двох літаків, а й виконання комплексу робіт, пов'язаних з прийняттям літака на озброєння та підготовкою і освоєнням його виробництва.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 925 від 12.10.2000 «Деякі питання виконання завдань загальнодержавної програми створення військово-транспортного літака АН-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням» затверджено обсяг фінансування робіт, пов'язаних з виконанням завдань першого етапу Загальнодержавної програми створення військово-транспортного літака Ан-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням, згідно з додатком.

Додатком до цієї постанови визначено обсяг фінансування Міністерством оборони України робіт в розмірі 427,36 млн. грн., який включає виготовлення та закупівлю двох літаків Ан-70.

Пунктом 2.2. Контракту встановлено, що визначення фактичної ціни на продукцію здійснюється після досягнення 80% умовної технічної готовності літака, що визначається на підставі актів виконаних робіт та очікуваних планових витрат на завершення виготовлення літака.

Відповідно п. 5.1. Контракту замовник здійснює розрахунки у розмірі до 80% від вартості Контракту на підставі протоколу орієнтовної ціни та наданих виконавцем рахунків-фактур. Подальші розрахунки здійснюються на підставі погодженої сторонами договірної ціни на продукцію, наданих виконавцем рахунків-фактур та актів виконаних робіт. Остаточні розрахунки за продукцію здійснюються після підписання сторонами акту прийому-передачі.

Пунктом 5.2. Контракту передбачено, що замовник може здійснювати попередню оплату робіт відповідно до помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України на поточний рік на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 925 від 15.07.2004 «Деякі питання виконання завдань загальнодержавної програми створення військово-транспортного літака АН-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням».

Згідно з пунктом 5.3. Контракту звітність про виконані обсяги робіт в рахунок наданої попередньої оплати виконавець здійснює щомісяця та станом на кінець поточного року.

З системного аналізу вищезазначених норм є очевидним, що Міністерство оборони України здійснює фінансування робіт шляхом здійснення попередньої оплати, а ДП «Антонов» звітує перед позивачем шляхом надання актів виконаних робіт.

Сторонами не узгоджено в Контракті конкретний перелік робіт та конкретну вартість цих робіт.

Додатком 2 до Контракту сторонами узгоджено Графік № 057-182/04 виготовлення двох серійних літаків Ан-70.

В розділах Графіку № 057-182/04 «Хвостова частина фюзеляжа Ф3», «Вертикальне опірення ВС», «Агрегати вантажного люка», «Гондола двигуна», «Деталі систем і каркасу для складання фюзеляжу і остаточного складання» сторони узгодили роботи виготовлення оснащення і інструмента, а в розділі «Загальне складання літака, монтаж і відпрацювання систем» Сторони узгодили виготовлення оснащення, стендів і інструментів.

Таким чином, позиція позивача, що підготовка виробництва та оснащення не входить до робіт, які визначені Контрактом не відповідає обставинам справи.

Статтею 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В постанові Верховного Суду від 14.03.2018 в пункті 59 зазначено, що «… Проте, у постанові суду апеляційної інстанції в порушення положень ст. ст. 42, 43 ГПК України (редакція, яка була чинною до 15.12.2017), не надано оцінку наявним в матеріалах справи висновку експерта № 2267 від 10.07.2017 та висновку експерта № 2298 від 10.08.2017…».

Виконуючи вказівки Верховного Суду Господарським судом міста Києва опрацьовано висновок експерта № 2267 від 10.07.2017 та висновок експерта № 2298 від 10.08.2017 та враховано наступне.

Відповідно до висновку експерта № 2267 від 10.07.2017 (стор. 64 т. 4) отримані від Головного державного замовника авансові кошти були витрачені на розширення фронту робіт з будівництва літаків, а саме: підготовку виробництва для виконання подальших робіт із складання (будівництва) літаків, проектування та виготовлення технологічної оснастки. Як видно з витрат, кошти направлені на:

виготовлення оснастки та підготовку виробництва - 71,685 млн. грн.;

закупівлю матеріальних ресурсів для забезпечення виробничого процесу зі складання літаків, які знаходяться в коморах заводу - 20,50 млн. грн.;

побудову літаків за період з 01.07.2001 по 01.11.2011 - 19,604 млн. грн. (виключені з розрахунків і не погоджені МО України);

побудову літаків по Актам виконаних робіт за період з 01.01.2011 р. по 01.12.2011 р. які направлені на погодження МО України - 0,096 млн. грн.

На сторінці 32 висновку експерта № 2267 від 10.07.2017 експертом було зазначено, що до вирішення питання фінансування, проектування та виготовлення оснастки етап підготовки виробництва не може бути завершеним, а значить, розпочате будівництво літаків зав. №№ 01-04,01-05 не може бути закінченим (стор. 70 т. 4).

У висновках, які викладені на сторінці 33 висновку експерта № 2267 від 10.07.2017, зазначено, що без виконання відповідачем підготовки виробництва та підготовчих робіт згідно графіку будівництва літаків, які є невід'ємною частиною контракту, а саме: виготовлення спеціального оснащення, впровадження у виробництво конструкторської документації, виготовлення оснащення і інструмента тощо, будівництво літаків за Державним контрактом з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військову техніку № 07-01 від 02.04.2001, є неможливим. Використання ДП «Антонов» оснащення, яке було виготовлено (придбане) Відповідачем, на виконання Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військову техніку № 07-01 від 02.04.2001 для будівництва інших видів літаків, є неможливим (стор. 71 т. 4).

Судом прийнято до уваги дослідження по темі «Хід і результати виконання Державного контракту № 07-01 від 02 квітня 2001 року з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки», яке було проведено на замовлення відповідача ПрАТ «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології».

В загальних висновках зазначені наступні відповіді на запитання (стор. 228-232 т. 3):

3.2.2. Питання 2. Визначити, яка загальна сума коштів була витрачена СЗ «АНТОНОВ» на виконання Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 від 02.04.2001 згідно графіків будівництва літаків (виготовлення літаків), які є невід'ємною частиною Контракту.

Результати виконаного аналізу наданих СЗ «АНТОНОВ» матеріалів перевірок, проведених контролюючими органами, свідчать про цільове використання коштів:

у сумі 331,443 млн. грн. (з ПДВ), отриманих від Міністерства оборони України на виконання Контракту (на виробництво літаків Ан-70 зав. №№ 01-04; 01-05) та 11,19 млн. грн. (з ПДВ) власні кошти СЗ «АНТОНОВ» на виробництво літаків, разом 342,633 млн. грн. (з ПДВ);

у сумі 26,65 млн. грн., отриманих від Міністерства промислової політики України на підготовку та освоєння виробництва літаків.

Загальна сума коштів, що використані на виконання Контракту складає 368,27 млн. грн. (з ПДВ).

3.2.4. Питання 4. Визначити, в якому розмірі витрачено коштів, отриманих від Міністерства оборони України на будівництво літаків за Державним контрактом з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 від 02.04.2001 та на виконання яких робіт.

Кошти в загальній сумі 331,443 млн. грн. (з ПДВ), отримані від Міністерства оборони України за Державним контрактом використані за цільовим призначенням на виконання Контракту (виробництво літаків):

219,558 млн. грн. (з ПДВ), у тому числі (124,512 млн. грн. (з ПДВ) - на виготовлення літака зав. №01-04; 95,046 млн. грн. (з ПДВ) - на виготовлення літака зав. № 01-05, які погоджені з Міністерством оборони України.

111,885 млн. грн. (з ПДВ), у тому числі (витрати на виробництво літаків 91,83 млн. грн. (76,625+ПДВ), витрати на закупівлю матеріалів 20,304 млн. грн. (16,920+ПДВ).

3.2.7. Питання 7. Чи підтверджується заборгованість СЗ «АНТОНОВ» за неналежне виконання умов Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 від 02.04.2001 станом на 31.12.2012, та в якому розмірі.

Заборгованість СЗ «АНТОНОВ» за неналежне виконання умов Контракту перед Міністерством оборони України на суму 111,885 млн. грн. не підтверджена документально за результатами перевірок, що здійснені Головним контрольно-ревізійним управлінням України протягом 2005-2009 років, Департаментом розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України у 2012 році, Державною фінансовою інспекцією України у 2013-2014 роках, Прокуратурою центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у 2014 році.

3.2.12. Питання 12. Чи можливе будівництво літаків за Державним контрактом з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 від 02.04.2001 без виконання СЗ «АНТОНОВ» підготовчих робіт згідно графіків будівництва літаків (виготовлення літаків), які є невід'ємною частиною контракту, а саме: виготовлення спеціального оснащення, впровадження в виробництво конструкторської документації, виготовлення оснащення і інструмента тощо.

Згідно з ДСТУ 3278-95 «Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення», Розділ 6 «Стадії життєвого циклу продукції та види робіт», зазначені «підготовчі роботи» відносяться до п. 6.21 «Підготовлення виробництва».

Стосовно військової техніки, до якої відноситься літак Ан-70, виконання робіт з підготовлення виробництва є обов`язковим і регламентовано ГОСТ В15.301-80 «Система разработки и постановки на производство военной продукции. «Постановка на производство изделий. Основные положения», Раздел 2. «Подготовка производства».

Порядок застосування ГОСТ В15.301-80 в Україні встановлює РВ-050-067-97 «Застосування міжнародних стандартів «Системи розроблення і постановки на виробництво військової техніки (СРПП ВТ) в Україні».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ДП «Антонов» виконало роботи (з врахуванням сировини, матеріалів та покупних комплектуючих виробів) за Контрактом на суму оплаченої Міністерство оборони України попередньої оплати в розмірі 331.443.310,10 грн. З огляду на що, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 111.885.073,82 грн.

Також, судом прийнято до уваги наявне в матеріалах справи Спільне рішення № 19960/3/1-2015 від 18.01.2016 про порядок проведення дослідно-конструкторської роботи з модернізації у частині імпортозаміщення складових частин, обладнання та агрегатів виробництва Російської Федерації військово-транспортного літака короткого зльоту та посадки Ан-70 й подальше будівництво літаків Ан-70 № 01-04 та № 01-05 (далі Спільне рішення).

В пункті 7 Спільного рішення зазначено, що Головному виконавцю (ДП «Антонов») здійснити погашення простроченої заборгованості у сумі 111.885.073,82 грн. при виконанні ДКР «Адепт-М» не раніше 18 місячного терміну з моменту отримання 80% попередньої оплати.

Пунктом 6 Спільного рішення визначено, що умовами Державного контракту на виконання ДКР «Адепт-М» передбачити: залучення недобудованого літака Ан-70 № 01-04 з подальшим зняттям з обліку вартості його незавершеного будівництва за Державним контрактом № 07-01 від 02.04.2001 та відображенням вартості незавершеного будівництва за Державним контрактом на виконання ДКР «Адепт-М»; передачу його головному виконавцю та зменшення простроченої заборгованості за Державним контрактом № 07-01 від 02.04.2001 у сумі 111885,073 тис. гри. з одночасним її збільшенням за Державним контрактом на виконання ДКР «Адепт-М».

Спільне рішення підписано Міністерством оборони України та ДП «Антонов» та стосується як робіт за Контрактом, які фактично виконані відповідачем та не прийняті позивачем, так і зменшенням заборгованості за Контрактом на суму 111.885.073,82 грн. та з одночасним її збільшенням за Державним контрактом на виконання ДКР «Адепт-М».

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи волевиявлення позивача та відповідача, яке мало місце в Спільному рішенні, сторони внесли зміни до Контракту та узгодили строки погашення заборгованості за цим Контрактом при виконанні ДКР «Адепт-М» не раніше 18 місячного терміну з моменту отримання 80% попередньої оплати.

В матеріалах справи відсутні докази виконання ДКР «Адепт-М», докази отримання відповідачем 80% попередньої оплати, а тому строк виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості за Контрактом не настав.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо основного боргу.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес Позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених Позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес Позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених Позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 111.885.073,82 грн., про захист яких він просить суд у позові, відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові в цій частині по суті в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Міністерством оборони України заявлено вимогу до ДП «Антонов» про стягнення 667.757,97 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3.218.611,71 грн. - 3% річних з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 111.885.073,82 грн. основного боргу, відсутні правові підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані на вказану суму, та є похідними вимогами від основної вимоги.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже даною нормою передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Контрактом не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

У відповідності до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 667.757,97 грн. інфляційних втрат та 3.218.611,71 грн. 3% річних не підлягають задоволенню.

Міністерством оборони України заявлено вимогу до ДП «Антонов» про стягнення 20.363.083,43 грн. пені за порушення строків виконання робіт, 7.831.955,61 грн. штрафу за прострочення виконання робіт, 20.363.083,43 грн. пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами щодо стягнення пені та штрафу та надати розрахунок, у відповідності з умовами Контракту.

Як зазначалося раніше, пунктом 6.1 Контракту передбачено, що виконавець за прострочення виконання робіт сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми недовиконаних робіт за кожний день прострочення; за відмову від виконання робіт (невиконання), а також за порушення строків виконання робіт понад 30 діб виконавець сплачує штраф у розмірі 7% вартості невиконаних робіт.

Пунктом 6.2. Контракту визначено, що у разі проведення попередньої оплати продукції Виконавець, за несвоєчасне виконання зобов'язань (у т. ч. ненадання відповідних документів) по Контракту сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої продукції (не виконаних робіт) за кожний день прострочення поза терміни, встановлені Графіком виготовлення літаків, за цінами, що діяли на момент перерахування передоплати.

Таким чином, відповідно до умов пунктів 6.1. та 6.2. Контракту базисом для нарахування пені (штрафу) є вартість прострочених (невиконаних) робіт, а початок перебігу строку нарахування неустойки пов'язаний з Графіком виготовлення літаків.

Позивачем не надано розрахунок нарахування неустойки відповідно до умов пунктів 6.1. та 6.2. Контракту, а саме не зазначено момент прострочення (невиконання) робіт та вартість таких робіт, як базис для нарахування штрафних санкції.

Нарахування неустойки на суму заявленої до повернення попередньої оплати не відповідає умовам Контракту так, як останнім не передбачено відповідну відповідальність.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо штрафних санкцій.

Оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо стягнення 20.363.083,43 грн. пені за порушення строків виконання робіт, 7.831.955,61 грн. штрафу за прострочення виконання робіт, 20.363.083,43 грн. пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу, про захист яких він просить суд у позові, відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові в цій частині по суті, в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і, відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Міністерства оборони України є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 19.07.2018.

Суддя

В.В.Сівакова