Постанова

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 755/12205/15-ц

провадження № 61-18305св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укргазпромбанк»,

правонаступник позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕНТ»,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укргазпромполіс», публічне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Укргазпромполіс-Життя»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_7, на рішення Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Музичко С. Г., від 27 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укргазпромбанк» (далі - ПАТ «Укргазпромбанк», банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що31 травня 2011 року між сторонами було укладено договір споживчого кредиту № 16-Ф-К/11, з доповненнями до нього, на підставі якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1 650 000, 00 доларів США зі строком повернення до 28 травня 2015 року. Станом на 10 червня 2015 року відповідач не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, не повернув кредит і не сплатив відсотки за користування ним, внаслідок чого станом на вказану дату виникла кредитна заборгованість перед банком у загальному розмірі 1 631 834, 81 долари США.

Посилаючись на викладені обставини, ПАТ «Укргазпромбанк» просило суд стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за договором споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 від 31 травня 2011 року у розмірі 1 631 834, 81 долари США.

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Укргазпромбанк», в якому просив визнати недійсним пункт 9.5 договору споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 від 31 травня 2011 року, укладеного між ним та банком, а також визнати припиненими повністю з 24 березня 2015 року всі його зобов'язання перед ПАТ «Укргазпромбанк», що ґрунтуються на договорі споживчого кредиту № 16-Ф- К/11 від 31 травня 2011 року, внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що пункт 9.5 договору споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 від 31 травня 2011 року суперечить діючому законодавству, остільки на час укладання договору споживчого кредитування Закон України «Про третейські суди» містив заборону на укладання третейської угоди щодо такого роду договорів. Окрім цього, з підстав набуття ОСОБА_2 права вимоги до ПАТ «Укргазпромбанк» згідно договорів про уступку права вимоги, у відповідності до положень статті 601 ЦК України, на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, його зобов'язання перед банком є припиненими.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Гончарука В. П., від 06 грудня 2016 року ПАТ «Укргазпромбанк» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано пункт 9.5 договору споживчого кредиту від 31 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укргазпромбанк», недійсним. Визнано припиненими з 24 березня 2015 року зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ «Укргазпромбанк» за договором споживчого кредиту від 31 травня 2011 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Укргазпромбанк», внаслідок зарахування їх зустрічних однорідних вимог за статтею 601 ЦК України.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після 24 березня 2015 року дії банку щодо продовження обліку та нарахування кредитної заборгованості за ОСОБА_2 є безпідставними та неправомірними, оскільки зобов'язання останнього є припиненими у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до положень статті 601 ЦК України. Визнаючи недійсним пункт 9.5 договору споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 від 31 травня 2011 року місцевий суд вказав на те, що на час укладання договору споживчого кредиту редакція Закон України «Про третейські суди» містила заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

27 березня 2017 року рішенням Апеляційного суду міста Києва рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року скасовано у частині вирішення вимог позовних вимог ПАТ «Укргазпромбанк» про стягнення заборгованості та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 у частині зарахування зустрічних однорідних вимог і ухвалено у цій частині нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Укргазпромбанк». Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазпромбанк» заборгованість по тілу кредиту у сумі 1 443 511, 75 доларів США, заборгованість по відсоткам у розмірі 72 657, 14 доларів США, пеню за порушення строків погашення кредиту у сумі 1 066 342, 20 грн та 56 992, 45 грн пені за порушення строків погашення процентів. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 у частині визнання припиненими повністю з 24 березня 2015 року всіх зобов'язань ОСОБА_2 перед ПАТ «Укргазпромбанк», що ґрунтуються на договорі споживчого кредиту № 16-Ф- К/11 від 31 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укргазпромбанк», внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог - відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд дійшов вірного висновку про визнання недійсним пункту 9.5 договору споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 від 31 травня 2011 року, оскільки на час укладання договору споживчого кредиту редакція Закон України «Про третейські суди» містила заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Разом з тим апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазпромбанк» кредитної заборгованості та відсутність підстав для припинення зобов'язань ОСОБА_2 перед банком у результаті заліку зустрічних однорідних вимог на підставі до положень статті 601 ЦК України. Районний суд, ухвалюючи рішення, на підтвердження факту настання строку виконання зобов'язання, визнав достатнім повідомлення ОСОБА_2, адресоване банку у березні 2015 року, про намір достроково повернути кредит за рахунок зустрічних грошових вимог, разом з тим, не врахував, що строк дії договору споживчого кредиту, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укргазпромбанк» станом на 24 березня 2015 року не настав, так як умовами укладеного договору кінцевим строком виконання зобов'язання визначено 28 травня 2015 року. Невиконання умов договору та передбачена договором можливість дострокового стягнення кредиту, не є безумовною підставою до зміни строку виконання основного зобов'язання, передбаченого кредитним договором. Також місцевим судом не було враховано, що якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №6-2047цс16 у період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку статті 52 Закону, не допускається.

У квітні 2017 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подано касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2017 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2017 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог банку та відсутність підстав для заліку зустрічних однорідних вимог у відповідності до положень статті 601 ЦК України. Апеляційним судом здійснено хибний висновок щодо строку виконання кредитного договору, порушено положення частини першої статті 319, частини першої статті 321, статей 512, 515, частини другої статті 517, частини другої статті 527, частини першої статті 559, статей 601, 602, 1058, 1066, 1068 ЦК України, частини четвертої статті 341 ГК України, положення пункту 3.1 постанови Національного банку України № 42/БТ від 22 січня 2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» було застосовано без урахування пункту 2 цієї постанови, здійснено помилкові висновки про те, що попередні кредитори не були кредиторами банку, порушено положення пункту 8 статті 46, статтю 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статі 1, 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність», не було враховано наявність права вимоги заявника за договорами відступлення права вимоги.

29 травня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

23 жовтня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ПАТ «Укргазпромбанк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укргазпромбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укргазпромполіс» (далі - ПАТ «СК «Укргазпромполіс»), публічне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Укргазпромполіс-Життя» (далі - ПАТ «СК «Укргазпромполіс-Життя»), про захист прав споживача призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

27 квітня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що 31 травня 2011 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 (а.с. 3-6 т.1).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного кредитного договору предметом цього договору є надання банком позичальнику грошових коштів (кредиту) на споживчі цілі та зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 кредитного договору встановлено розмір кредиту у сумі 1 650 000, 00 дол. США.

Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору встановлено строк повернення кредиту (строк кредитування) - до 31 травня 2013 року включно, зі сплатою 13,5 % річних.

Додатковою угодою № 1 від 26 грудня 2011 року визначено відсоткову ставку у розмірі 12,0% річних з 01 січня 2012 року, а додатковою угодою № 15 від 30 грудня 2015 року було подовжено строк дії договору до 28 травня 2015 року і встановлено відповідний графік погашення кредиту частинами, згідно якого останній платіж мав відбутися 28 травня 2015 року (а.с. 3-26 т.1).

Пунктом 2.4 кредитного договору визначено, що процента ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 13,5 відсотків річних.

За умовами пункту 2.7 кредитного договору надання кредиту здійснюється повністю або частково шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника у банку та/або шляхом видачі через касу банку.

Згідно пункту 3.1 кредитного договору повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та сплата комісій здійснюється готівкою або шляхом безготівкового переказу коштів на відповідні рахунки, що зазначені в розділі 2 цього договору.

Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору сплата процентів за кредитом має здійснюватися не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.

Згідно пункту 5.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, вимагати дострокового виконання зобов'язань за договором поруки, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) згідно діючого законодавства та у випадках: порушення зобов'язань позичальника за цим Договором споживчого кредиту або за будь-якими іншими договорами, укладеними з банком.

За умовами пункту 6.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти, неустойку та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, у разі настання будь-якого з випадків, зазначених у пункті 5.2 цього Договору.

Також встановлено, що 30 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Укргазпромполіс» було укладено договір № 06/15 передачі (відступлення) прав вимоги на поточному рахунку (а.с.108-110 т.1).

Пунктом 1.1 договору № 06/15 було передбачено, що первісний кредитор передає (відступає) у власність новому кредитору визначені цим договором права вимоги у передбачених договором зобов'язаннях, а новий кредитор приймає їх у власність та набуває всіх відповідних прав кредитора у зобов'язаннях, за що сплачує первісному кредитору визначену цим договором ціну.

Пунктом 2.1 договору № 06/15 було визначено, що правами вимоги, які передаються (відступаються) первісним кредитором новому кредитору, є майнові права вимоги грошових коштів, які обліковуються на поточних рахунках первісного кредитора за такими зобов'язаннями: підстава - договір банківського рахунку від 03 червня 2013 року № 50, номер поточного рахунку НОМЕР_1, розмір права вимоги 1 380 000, 00 грн, розмір відступленого права вимоги 1 380 000, 00 грн.

19 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Укргазпромполіс» було укладено договір № 1/15 передачі (відступлення) прав вимоги на вкладних (депозитних) рахунках (а.с. 188-190 т.1).

Відповідно до п. 1.1 договору № 1/15 первісний кредитор передає (відступає) у власність новому кредитору передбачені цим договором права вимоги у визначених цим договором зобов'язаннях, а новий кредитор приймає їх у власність та набуває всіх відповідних прав кредитора у зобов'язаннях, за що сплачує первісному кредитору визначену цим договором ціну.

Пунктом 2.1 договору № 1/15 було визначено, що права вимоги, які передаються (відступаються) первісним кредитором новому кредитору, є майновими правами вимоги грошових коштів, які обліковуються на депозитних рахунках первісного кредитора за такими зобов'язаннями: підстава - генеральна угода від 25 листопада 2009 року № C-UAH-123, договір банківського вкладу C-UAH-123 «Короткостроковий -17» від 12 грудня 2014 року, номер вкладного (депозитного рахунку) 26516000501, розмір (обсяг) права вимоги станом на день укладання цього договору - 2 950 000, 00 грн, розмір (обсяг) права вимоги, який передається (відступається) за цим договором - 2 950 000, 00 грн. зі строком повернення вкладу (депозиту) - 12 січня 2015 року (а.с.195-196 т.1).

Згідно договору № 02/15 передачі (відступлення) прав вимоги на вкладних (депозитних) рахунках від 19 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Укргазпромполіс-Життя», до ОСОБА_2 перейшли права кредитора на майнові права на грошові кошти на суму 4 300 000, 00 грн, що обліковувались на вкладному (депозитному) рахунку № 26513021271 (договір банківського вкладу С-UAH-106 «Короткостроковий-18» від 12 грудня 2014 року) (а.с.201-203 т.1).

Згідно укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Укргазпромполіс-Життя» договору № 04/15 передачі відступлення прав вимоги на вкладних (депозитних) рахунках від 19 січня 2015 року до ОСОБА_2 на підставі вказаного договору перейшли права вимоги щодо майнових прав на грошові кошти на вкладному (депозитному) рахунку № 26513021271 (договір банківського вкладу C-UAH-106 «Короткостроковий-20» від 24 грудня 2014 року) на суму 4 000 000, 00 грн (а.с.245-247 т.1).

Також, ОСОБА_2 набув майнових прав на підставі: договору № 03/15 передачі (відступлення) прав вимоги на поточному рахунку від 30 січня 2015 року, що укладений між ним та ПАТ «СК «Укргазпромполіс» (а.с.121-123 т.1), договору № 1/П передачі (відступлення) прав вимоги на поточних рахунках від 02 березня 2015 року, що укладений з ОСОБА_6 (а.с.147-148 т.1); договору № 1/С передачі (відступлення) прав вимоги на поточних рахунках від 19 березня 2015 року, укладеного з TOB «Українсько-середземноморські авіалінії» (а.с.156-157 т.1); договору № 01/19-01-15 передачі відступлення прав вимоги на поточних рахунках від 19 січня 2015 року, що укладений з ОСОБА_5 (а.с.168-170 т.1); договору № 02/19-01-15 передачі (відступлення) прав вимоги на поточних рахунках від 19 січня 2015 року, укладеного з ОСОБА_4 (а.с.178-180 т.1).

Згідно довідки № 618 від 17 березня 2015 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 16-Ф-К/11 від 31 травня 2011 року станом на 17 березня 2015 року становила 1 471 901, 19 долар США, з яких: 14 916, 66 доларів США - прострочені відсотки за користування кредитними коштами у січні 2015 року; 13 472,78 долари США - прострочені відсотки за користування кредитними коштами у лютому 2015 року; 1 443 511, 75 доларів США - заборгованість за кредитом (а.с.8 т.2).

24 березня 2015 року ОСОБА_2 листом повідомив банк про свій намір достроково погасити кредит та іншу заборгованість за кредитним договором шляхом зарахування однорідних вимог (а.с.10-12 т.2).

ПАТ «Укргазпромбанк» листом від 26 березня 2015 року повідомив ОСОБА_2 про те, що банк не визнав вищезазначене зарахування однорідних грошових вимог (а.с.13 т.2).

Відповідно до постанови Національного банку України № 42/БТ від 22 січня 2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» ПАТ «Укргазпромбанк» віднесено до категорії проблемних на 180 днів, встановлено обмеження в діяльності банку, зокрема наказано: погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями ПАТ «Укргазпромбанк» приймати тільки в грошовій формі, не допускати проведення активних операцій з інсайдерами акціонерами банку та пов'язаними особами.

Відповідно до долученого до матеріалів справи рішення наглядової ради ПАТ «Укргазпромбанк», затвердженого протоколом № 7 від 22 січня 2015 року, відповідно до критеріїв, встановлених Інструкцією Національного банку України «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» станом на 23 січня 2015 року, до переліку осіб, яких визнано інсайдерами - пов'язаними особами ПАТ «Укргазпромбанк», включено: ПАТ «СК «Укргазпромполіс», ПАТ «СК «Укргазпромполіс-Життя», ОСОБА_5, ОСОБА_4, а тому вказаним особам заборонено проведення активних операцій з грошовими коштами (а.с.108-110 т.2).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 квітня 2015 року № 70 у ПАТ «Укргазпромбанк» розпочато з 08 квітня 2015 року процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (а.с.36 т.1).

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 вересня 2015 року № 168 «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» з 15 вересня 2015 року до 14 вересня 2017 року, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Укргазпромбанк».

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, зарахуванням (стаття 601 ЦК України).

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін за одночасної наявності трьох умов: вимога про зарахування є зустрічною; вимога є однорідною; строк виконання за зустрічною вимогою або настав, або невстановлений договором, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною четвертою статті 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Статтею 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, якою передбачено, зокрема, складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України.

Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому статтею 96 вищевказаного Закону.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час дії тимчасової адміністрації та ліквідації банків, а також у питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Цим Законом передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення вимог кредиторів поза межами ліквідаційної процедури та не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом поєднання боржника та кредитора в одній особі.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

При вирішенні спорів про зарахування однорідних зустрічних вимог, коли боржник банку одночасно є кредитором банку, під час процедури ліквідації банку суди повинні виходити із вимог статей 601, 602 ЦК України, статей 92-96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та враховувати, що цим Законом встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції Закону № 629-VIII від 16 липня 2015 року) з дня початку процедуриліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено статтею 52 цього Закону, зокрема частиною першою передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

Отже, у будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону, у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку статті 52 ЗаконуУкраїни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не допускається.

Вказаним Законом встановлений певний порядок погашення вимог до банку, який ліквідується, а тому зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2047цс16.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо зарахування однорідних вимог.

Суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог банку, оскільки боржник, отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошовими коштами належним чином не виконав.

Таким чином апеляційним судом при вирішення справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального права, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, 2004 року).

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта