ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року

Київ

справа №826/14481/17

адміністративне провадження №К/9901/27667/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Гриціва М. І., Мороз Л. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 826/14481/17

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови;

за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року (у складі судді Шевченко Н. М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В., Чаку Є. В.), установив:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія, НКРЕКП, Регулятор), в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову НКРЕКП від 28 вересня 2017 року № 1174.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували, що приймаючи Постанову від 28 вересня 2017 року № 1174 НКРЕКП вийшла за межі своїх повноважень, порушила принцип дії нормативно-правових актів в часі, прийняла постанову без дослідження всіх матеріалів та доказів, надання переваги одним доказам перед іншими.

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про накладення штрафу на ПАТ «Київенерго» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування та Ліцензійних умов з постачання теплової енергії» від 28 вересня 2017 року № 1174;

- стягнуто з Національної комісії, що здійснює державну регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за рахунок державних асигнувань на користь ПАТ «Київенерго» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3625 грн.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідач, звернувся 22 лютого 2018 року з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року у зазначеній справі було відкрито касаційне провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Суду 16 березня 2018 року, ПАТ «Київенерго» заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи свої рішення.

7. 20 березня 2018 року скаржником подано клопотання про зупинення дії оскаржуваних рішень.

8. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року скаржнику відмовлено у задоволені клопотання про зупинення дії судових рішень.

9. 12 квітня 2018 року ПАТ «Київенерго» подано клопотання про пришвидшення розгляду справи, оскільки скаржник продовжує наполягати на сплаті штрафних санкцій. Такий стан справ унеможливлює нормальне ведення господарської діяльності позивача. оскільки постійний тиск безпосередньо впливає на організацію певних нормативних та операційних процесів.

10. Скаржником у касаційній скарзі та відповідачем у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, разом з тим, згідно вимог ст. 340, 343 КАС України, Суд дійшов висновку про можливість 18 липня 2018 року попереднього розгляду даної справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 16 липня 2018 року.

11. Станом на 18 липня 2018 року заперечення на відзиви до Верховного Суду не надходили.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій установлено, що:

- з 03 квітня 2017 року по 03 травня 2017 року НКРЕКП проводилась планова перевірка діяльності позивача на предмет дотримання останнім Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10 серпня 2012 року № 276 (далі - Ліцензійні умови з виробництва), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10 серпня 2012 року № 277 (далі - Ліцензійні умови з транспортування), та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10 серпня 2012 року № 278 (далі - Ліцензійні умови з постачання) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року;

- за результатами проведеної перевірки НКРЕКП було складено акт перевірки від 03 травня 2017 року № 63 (далі - Акт № 63);

- 28 вересня 2017 року НКРЕКП проведене відкрите засідання з розгляду Акта № 63 за результатами якого прийнято постанову № 1174 «Про накладення штрафу на ПАТ «Київенерго» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування та Ліцензійних умов з постачання теплової енергії» (далі - Постанова № 1174);

- за вчинення вказаних порушень на ПАТ «Київенерго» накладено штраф в розмірі 85 000 грн, а також прийнято рішення при найближчому перегляді тарифів вилучити зі структури тарифів на теплову енергію ПАТ «Київенерго» отримані на виконання інвестиційної програми 2016 року та не освоєні грошові кошти (виробничі інвестиції та амортизаційні відрахування) в сумі 156 672,90 тис. грн.

13. Не погоджуючись із прийнятою постановою НКРЕКП від 28 вересня 2017 року № 1174, вважаючи її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ч. 1 - 3 ст. 1 Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

15. Згідно ст. 3 Закону № 1540-VIII, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

16. Відповідно до положень ст. 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора. Також цією статтею визначено права Регулятога під час здійснення державного контролю.

17. Абзацом 5 ч. 5 ст. 19 Закону № 1540-VIII встановлено, що у разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

18. Частинами 2-4 ст.14 Закону № 1540-VIII встановлено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

19. Регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, а також підтверджується матеріалами справи, що п. 1 резолютивної частини постанови № 1174 постановлено накласти штраф у розмірі 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень на ПАТ «Київенерго», Акт № 63 датований 03 травня 2017 року, а сама санкція (штраф) накладена 28 вересня 2017 року, тобто майже через 5 місяців.

Відповідно до положень п. 7.17. постанови НКРЕКП «Про затвердження Порядку контролю за додержанням ліцензіатами умов та правил здійснення діяльності, пов'язаної з виробництвом, передачею та постачанням електричної енергії, комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії, виробництвом теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії» від 19 травня 2011 року № 882 (далі - Постанова НКРЕКП № 882) на підставі акта перевірки, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства в галузі електроенергетики або сфері теплопостачання та ліцензійних умов, протягом п'яти робочих днів з дня завершення перевірки НКРЕКП приймає письмове рішення про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, та/або про накладення санкцій, крім анулювання ліцензії.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем було порушено встановлений діючим законодавством строк накладення санкції, оскільки ст. 9 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» містить аналогічний п'ятиденний строк, а Закон № 1540-VIII не містить інших строків для винесення такого рішення.

21. Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що п. 2 резолютивної частини постанови № 1174 зобов'язано ПАТ «Київенерго» у термін до 01 лютого 2018 року подати на схвалення до НКРЕКП Інвестиційну програму на 2018 рік, при формуванні якої передбачити як додаткове джерело фінансування економію коштів, що склалась по статті витрат "Паливо" в сумі 13 335,22 тис. грн. (без ПДВ).

Відповідно до п. 2.1. Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 14 грудня 2012 року № 630 та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 14 грудня 2012 року № 381 (далі - Порядок № 630) з метою обґрунтування запланованих витрат ліцензіатів, які спрямовуються на капітальні інвестиції в будівництво, реконструкцію, модернізацію об'єктів теплопостачання, придбання матеріальних та нематеріальних активів та/або сум, спрямованих на повернення кредитів, виплат за договорами фінансового лізингу та інших зобов'язань, які планується використати для фінансування зазначених цілей, ліцензіат розробляє інвестиційну програму, затверджує та здійснює її погодження, схвалення (для ліцензіатів Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Суди попередніх інстанцій проаналізувавши положення Порядку № 630 та Закону № 1540-VIII, дійшли висновку, що НКРЕКП не наділений повноваженнями давати вказівки своїм ліцензіатам щодо формування джерел фінансування інвестиційних програм. Відповідні повноваження НКРЕКП обмежуються розділом 4 Порядку №630 і передбачають процедуру схвалення поданої ліцензіатом інвестиційної програми.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідачем не доведено наявність відповідних повноважень у НКРЕКП на видачу вказівок позивачу щодо строків підготовки та конкретних положень майбутньої інвестиційної програми, а тому покладення відповідного обов'язку на позивача суперечить ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

22. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що п. 3 резолютивної частини Постанови № 1174 встановлено вилучити зі структури тарифів на теплову енергію ПАТ «Київенерго» отримані на виконання інвестиційної програми 2016 року та не освоєні грошові кошти (виробничі інвестиції та амортизаційні відрахування) в сумі 156 672,90 тис. грн. при найближчому перегляді тарифів.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води затверджений постановою НКРЕКП від 24 березня 2016 року № 377 (далі - Порядок № 377).

Положеннями пп. 1.1, 1.2 Порядку № 377 визначено механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, які є ліцензіатами НКРЕКП. Порядок застосовується під час установлення НКРЕКП тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Судами встановлено, що даний нормативно-правовий акт не передбачає підстав та порядку вилучення зі структури тарифів коштів, а лише коригування тарифів за заявою ліцензіата.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій також досліджено пункт 1.1 Порядку № 630, який установлює механізм розроблення, затвердження, погодження, схвалення інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання з метою визначення обґрунтованості запланованих ними капіталовкладень та/або витрат у структурі інвестиційної складової тарифів на теплову енергію за регульованим тарифом на принципах економічної доцільності, а також цільового використання коштів цими суб'єктами.

Згідно з п. 1.2. Порядку № 630, його дія поширюється на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які в установленому законодавством порядку отримали відповідну ліцензію на право здійснювати господарську діяльність з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання.

Врахувавши положення Порядку № 630 та Закону № 1540-VIII суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність у Регулятора відповідних повноважень та механізму щодо вилучення коштів із тарифів.

Крім того, дослідивши матеріали справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріали справи, зокрема Акт № 63, на підставі якого винесене спірне рішення, не містять доказів розрахунку відповідачем суми щодо вилучення коштів з тарифу саме в розмірі 156 672,90 тис. грн.

23. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування Постанови НКРЕКП від 28 вересня 2017 року № 1174 підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова прийнята з порушенням повноважень та підстав передбачених діючим законодавством України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанцій у зазначеному судовому рішенні неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

24.1. Скаржник вважає безпідставними висновки судів першої та апеляційної інстанції, що ними порушено встановлений строк накладення санкцій Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки дія даного закону не розповсюджується на суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

24.2 Також скаржник вважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у нього повноважень на вилучення зі структури тарифу ПАТ «Київенерго» коштів, оскільки судами у своїх висновках неправильно застосовані вимоги Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633-IV. А також, ними не досліджувалась, а тому і не врахована «Процедура встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання» затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31 березня 2016 року №528 (далі - Процедура № 528).

24.3 Також скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріали справи не містять доказів розрахунку суми до вилучення коштів з тарифу в розмірі 156 672,90 тис. грн, оскільки ним в своїх запереченнях було надано розрахунок суми недовиконання Інвестиційної програми ПАТ «Київенерго», яку також було зазначено в Акті № 63.

24.4 Скаржник також не погоджується з хибними висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відповідно до Закону № 1540-VIII, Процедури та Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 14 грудня 2012 року № 630 та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 14 грудня 2012 року № 381, у нього відсутні повноваження: «на видачу вказівок Позивачу щодо строків підготовки та конкретних положень майбутньої інвестиційної програми».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушенню норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

26. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, колегія суддів відзначає, що доводи касаційної скарги, здебільшого, повторюють доводи апеляційної скарги.

27. Зокрема, щодо доводу наведеного в п. 24.1 цієї постанови, суд апеляційної інстанції зазначив наступне: «відповідачем було порушено встановлений діючим законодавством строк накладення санкції, оскільки ст. 9 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» містить аналогічний п'ятиденний строк, а Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не містить інших строків для винесення такого рішення». Також вказували наступне: «Відповідно до положень п. 7.17. Постанови НКРЕКП № 882 на підставі акта перевірки, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства в галузі електроенергетики або сфері теплопостачання та ліцензійних умов, протягом п'яти робочих днів з дня завершення перевірки НКРЕКП приймає письмове рішення про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, та/або про накладення санкцій, крім анулювання ліцензії».

28. Доводи касаційної скарги відображені у п. 24.2 цієї постанови не знайшли свого підтвердження та спростовуються з огляду на наступне.

В касаційній скарзі НКРЕКП, посилаючись на п. 4.2 Процедури № 528, вказує на наявність у Регулятора права ініціювати перегляд тарифів у випадках, зокрема: невиконання ліцензіатом інвестиційної програми, яка була врахована в чинних тарифах, що є підставою для вилучення зі структури тарифів невикористаних коштів, які були передбачені на реалізацію інвестиційної програми, або врахування цих коштів як джерела фінансування інвестиційної програми на планований період.

В п. 3 резолютивної частини Постанови № 1174 йдеться про вилучення з тарифу отриманих, але не освоєних грошових коштів у сумі 156 672,90 тис. грн.

Законом України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633-IV та Процедурою № 528 встановлено виключний перелік підстав для перегляду тарифів ліцензіатів. Згідно зазначених підстав, неосвоєння коштів не є підставою для перегляду тарифу, а в Акті № 63 не зазначено про нецільове та необґрунтоване використання коштів Інвестиційної програми.

Також слід зазначити, що Процедурою № 528 не передбачено підстав та порядку вилучення зі структури тарифів коштів, а лише перегляд та зміну тарифів.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що перелічені в п. 3 резолютивної частини Постанови № 1174 підстави для вилучення коштів з тарифу не кореспондують з вимогами Процедури № 528.

29. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника наведеними в п. 24.3 цієї постанови. Проте, не врахування судами попередніх інстанцій доказів розрахунку суми до вилучення коштів з тарифу, не вплинуло на остаточні висновки судів першої та апеляційної інстанції, оскільки в задоволені позовних вимог було відмовлено.

30. Щодо доводу наведеного в п. 24.4 цієї постанови, суд апеляційної інстанції зазначив наступне: «Системний аналіз положень Порядку № 630, як і положень Закону № 1540-VIII, дають підстави для висновку, що НКРЕКП не наділений повноваженнями давати вказівки своїм ліцензіатам щодо формування джерел фінансування інвестиційних програм. Відповідні повноваження НКРЕКП обмежуються розділом 4 Порядку №630 і передбачають процедуру схвалення поданої ліцензіатом інвестиційної програми.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність відповідних повноважень у НКРЕКП на видачу вказівок позивачу щодо строків підготовки та конкретних положень майбутньої інвестиційної програми, а тому покладення відповідного обов'язку на позивача суперечить ч. 2 ст. 14 ЦК України, якою передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї».

31. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 28 вересня 2017 року № 1174 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

32. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанцій судового рішення.

33. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

36. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 242, 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у адміністративній справі № 826/14481/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Суддя М. І. Гриців

Суддя Л. Л. Мороз