ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2018

Справа № 910/1923/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова 20)

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1)

про стягнення 342 859,65 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Білецька Н.С., Бохан С.О.

від відповідача: Половінкін О.В.

В судовому засіданні 16.07.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення 342 859,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам договору складського зберігання насіння ріпаку №248-Р/ЗБ/2016 від 01.08.2016 відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо належного зберігання зерна, внаслідок чого відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість переданого зерна у розмірі 342 859,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

02.03.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 заяву ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було залишено без задоволення з підстав необґрунтованості.

14.03.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними. Зокрема, відповідач зазначає, що заява позивача від 07.08.2017 не була прийнята ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до виконання у зв'язку з невідповідністю вимогам п. 6.1.- п. 6.3. договору, а саме в останній не було яким транспортним засобом, водієм та експедитором буде здійснюватись відвантаження товару. Крім того, відповідач вважає, що посилання позивача на картку аналізу зерна ріпаку від 29.09.2017, яка не містить печатки ПАТ "ДПЗКУ" та в якій не зазначений відправник та отримувач зерна, не має жодного відношення до насіння ріпаку належного позивачу. У поданому відзиві відповідач також просив здійснювати розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.18 суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 18.04.18.

05.04.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що відповідач своїми діями порушив вимоги Цивільного кодексу України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та протиправно позбавив права власності позивача. Крім того, позивач стверджує, що ріпак, який знаходиться на зберіганні не відповідає ДСТУ, що підтверджується карткою аналізу від 29.09.2017. Також, твердження відповідача про те, що останній не відвантажував позивачу зерно через неналежне оформлення заяви на відвантаження зерна, а тому претензії щодо якості зерна, яке не відвантажувалося позивачу є безпідставним.

19.04.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив.

У судовому засіданні, яке призначене на 18.04.2018, суд вирішив продовжити строк розгляду підготовчого провадження на 30 днів, за клопотанням відповідача встановив строк до 25.04.18 для подання заперечення на відповідь на відзив та відклав підготовче судове засідання на 16.05.2018.

26.04.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначається, що відповідач на претензію-вимогу повідомив позивача про необхідність належного оформлення заяви на відвантаження зерна після чого насіння ріпаку буде відвантажено, а тому твердження позивача щодо порушення зерновим складом права володіння та користування зерном позивача є безпідставним. Також відповідач вказує, що позивач передав на тривале зберігання насіння ріпаку, яке не відповідало вимогам ДСТУ до насіння ріпаку, яке передається на зберігання на строк більше 1 місяця. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази насіння ріпаку неналежної якості, оскільки останнє не було відвантажене у зв'язку з неподання позивачем заяви на відвантаження згідно вимог п. 6.1.-6.3 договору.

У судовому засіданні 16.05.2018 суд за клопотання представника позивача відклав підготовче судове засідання на 30.05.2018.

Судове засідання, яке призначене на 30.05.2018, не відбулось, а тому підготовче судове засідання підлягає повторному призначенню.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.05.2018 підготовче засідання призначене на 13.06.2018.

01.06.2018 до господарського суду надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО", у яких останнє повідомляє, що 23.05.2018 року відповідачу було подано заяву вих. № 62 на відвантаження зерна, згідно умов якої запланована дата відвантаження була зазначена на 29.05.2018. У зв'язку з тим, що відповідачем на дату останнього відвантаження не було видано позивачу складську квитанцію на зерно, на підставі якої видається насіння ріпака (п. 6.5 договору зберігання), на запит позивача 23.05.2018 за підписом головного бухгалтера Зернового складу було сформовано витяг з ДП Держреєстру України про обсяги зерна ТОВ «Спектр-Агро» та 24.05.2018 відповідачем було видано представнику позивача Ольшицькому С.Й., який діяв на підставі довіреності № 943 від 23.05.2018, складську квитанцію на зерно № 66 від 19.01.2017 (Серія АЧ №187186) на загальну кількість 30 805 кг. В даній складській квитанції на зерно зазначено показники якості насіння, а саме: вологість 7,7%, зернова домішка 6,0% та сміттєва домішка 9,5%. Треба зазначити, що ці показники не відповідають умовам ДСТУ 4966:2008, в частині сміттєвої домішки. Таким чином, оскільки якість зерна ріпаку 1 класу не відповідала ні вимогам ДСТУ 4966:200, ні показникам якості, зазначеним в складських квитанціях № 215 від 02.08.2016 (Серія АЦ №264795) та № 216 від 02.08.2016 (Серія АЦ №264796), на підставі яких зерно було передано відповідачу на зберігання, позивачем було прийнято рішення про відмову від отримання неякісного зерна, про що було повідомлено відповідача відповідним листом 29.05.2018.

13.08.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача, у яких останній зазначає, що складська квитанція на зерно №66 від 19.02.2017 не є належним доказом погіршення якості належного позивачу зерна. Так, за твердженням відповідача, саме акт про фактичну вартість спірної партії, який складається комісією з представників зберігача та поклажодавця за результатами спільного визначення якості відвантаженого зерна в день його визначення є достовірним та достатнім доказом, який би підтверджував погіршення якості належного позивачу насіння ріпаку. Крім того, відповідач повідомляє, що заява на відвантаження зерна була подана позивачем менше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження, у зв'язку з чим позивача було повідомлено про відсутність технічної можливості забезпечити відвантаження насіння ріпаку до 29.05.2018.

Цією ж датою до господарського суду надійшла від відповідача заява про відвід судді Л.Г. Пукшин від розгляду справи № 910/1923/18.

У судовому засіданні, яке призначене на 13.06.2018, з'явився представник позивача, який заявив клопотання про зловживання відповідачем процесуальними правами та винесення ухвали про притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої п.2 ч.1 ст. 135 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заяву про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.06.2018 суд зупинив провадження у справі № 910/1923/18 до вирішення питання про відвід судді Пукшин Л.Г, заяву представника Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/1923/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 14.06.2018 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про відвід судді Пукшин Л.Г. у справі № 910/1923/18.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2018 поновлено провадження у справі №910/1923/18 та призначено підготовче засідання на 25.06.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.2018 суд закрив підготовче провадження у справі № 910/1923/18 та призначив до судового розгляду по суті на 16.07.2018.

У судовому засіданні 16.07.2018 суд заслухав пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору, та заперечення представника відповідача, який проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позов.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (надалі - поклажодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ "Богданівецьктй комбінат хлібопродуктів" (надалі - зерновий склад, відповідач) укладено договір складського зберігання насіння ріпаку № 248-Р/ЗБ/2016 (надалі - договір), за умовами якого поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов цього договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору якість зерна повинна відповідати державним стандартам України та підтверджуватись карткою аналізу зерна, що видається зерновим складом при прийнятті зерна на зберігання, згідно Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 13 жовтня 2008 року N 661 (надалі Інструкція).

За умовами п. 3.1. договору зерновий склад приймає від поклажодавця зерно, забезпечує кількісне і якісне його зберігання та здійснює відпуск зерна поклажодавцю.

Пунктами 4.4. та 4.8 договору встановлено, що зерновий склад приймає зерно за фізичною вагою, визначає його якість та видає поклажодавцю супровідні документи з зазначенням якісних показників переданого на зберігання зерна згідно з Інструкцією.

Зерновий склад видає поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.4. договору після закінчення строку зберігання зерна, поклажодавець зобов'язаний забрати зерно з Зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у п. 12.1. договору.

У пункті 6.1. сторони передбачили, що не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна поклажодавець зобов'язаний письмово повідомити про це Зерновий склад. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (в тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджуються поклажодавцем із Зерновим складом з урахуванням технічних можливостей Зернового складу, погодних умов та інших факторів.

Відповідно до п. 6.2. договору поклажодавець здійснює зазначене повідомлення Зернового складу про намір відвантажити зерно шляхом надання Заяви на відвантаження зерна (форма Заяви- Додаток № 5 до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Для отримання зерна поклажодавець зобов'язаний надати Зерновому складу оригінал першого примірника складського документу на зерно, заяву на відвантаження зерна та довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості (п. 6.5. договору).

За умовами п. 6.9. договору відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом за фізичною вагою і за фактичними показниками якості, сформованими відповідно до загальної партії зерна, що зберігається на Зерновому складі (з урахуванням положень п. 5.4. даного договору).

Якість зерна підтверджується посвідченням про якість зерна за ф. 42, видане лабораторією Зернового складу. (п. 6.10. договору).

Відповідно до п. 6.15 договору доказом виконання Зерновим складом обов'язку з відвантаження партії зерна належної кількості та якості, є підписано представником поклажодавця товарно-транспортна накладна (1ТН), погашена складська квитанція, виправлення в тексті якої не допускається.

У разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність та відшкодовують завдані збитки, у порядку, передбаченому чинним законодавством України та умовами даного договору. (п. 11.1. договору).

Згідно з п. 12.2. договору визначено, що граничний строк зберігання зерна, передбачений п. 12.1. договору, у межах загального строку дії даного договору, може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до даного договору.

21 грудня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої Зерновий склад та поклажодавець передбачили, що приймаючи до уваги тривалий строк зберігання зерна за даним договором поклажодавець повідомлений та погоджується, що відвантаження зерна після закінчення передбаченого п. 12.1. договору граничного строку зберігання, проводиться за фактичними показниками якості, які сформовані в партії зерна, незалежно від якості зерна, зазначеної у складських документах (при цьому розмір убитку маси зерна може перевищувати 1%) із складанням відповідного Акту розрахунку втрат у вазі зерна за рахунок зміни якісних показників.

Даною додатковою угодою №1 сторони також продовжили строк дії договору та граничний строк зберігання.

03 липня 2017 року укладаючи додаткову угоду № 2 сторони дійшли згоди про продовження дії договору до 31.08.2017 та продовження строку зберігання майна до 31.08.2017.

Також у п. 2 додаткової угоди № 2 сторони передбачено, що у зв'язку з втратою чинності Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 13.10.2008 року № 661, сторони дійшли згоди при виконанні договору в подальшому керуватись Положенням про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України, що затверджене наказом ПАТ «ДПЗКУ» №136 від 22.06.2017 та розміщене на сайті www.pzcu.gov.ua.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору складського зберігання позивачем було передано на зберігання відповідачу насіння ріпаку 1 класу, яке призначене для заготівлі та постачання для промислового перероблення і експортування.

Факт прийняття від позивача на зберігання насіння ріпаку 1 класу підтверджується виданими поклажодавцю складськими документами, а саме: складською квитанцією № 215 від (Серія АЦ № 264795) та складською квитанцією № 216 від 02.08.2016 р. (Серія АЦ № 264796) на загальну залікову вагу 508 810 кг. насіння ріпаку 1 класу, який відповідав ДСТУ 4966:2008.

Якість ріпаку, що був переданий на зберігання до філії ПАТ «ДПЗКУ «Богданівецький - комбінат хлібопродуктів» відповідала вимогам ДСТУ 4966:2008, що підтверджується карточками аналізу зерна № 14 та №15 від 02.08.2016 p., які були видані філією ПАТ «ДПЗКУ» Богданівецький КХП.

Так, у карточці № 14 зазначено, що сміттєвих домішок становить 2%, зернових домішок інших культур становить 4,5%, в карточці № 15 - відповідно сміттєві домішки - 2%, зернові домішки інших культур - 3,9%, що відповідає вимогам ДСТУ 4966:2008.

Згідно Акту-розрахунку №3 від 19.01.2017, складеного по місцю зберігання зерна: Богданівецький КХП (Елеватор), вбачається, що залишок насіння ріпаку, яке знаходиться на зберіганні у відповідача і підлягає поверненню позивачу, становить 30 805 кг.

23 серпня 2017 року позивачем було підготовлено та направлено на адресу відповідача претензію вих. № 302 щодо повернення зі зберігання ріпаку 1 класу в кількості 30 805 кг.

У відповідь на претензію відповідачем було скеровано на адресу позивача лист № 130-7-3825/2-21/5131 від 14.09.2017, в якому відповідач не заперечував факт наявності на зберіганні у філії ПАТ «ДПЗКУ «Богданівецький комбінат хлібопродуктів» залишку зерна у кількості 30 805 кг., проте, повідомив про неналежне оформлення заяви про відвантаження зерна від 07.08.2017, а саме без зазначення транспортного засобу, водія та експедитора, яким буде здійснюватись відвантаження насіння ріпаку.

02 жовтня 2017 року позивачем було повторно надіслано претензію-вимогу вих. №359, у якій повідомлялось, що відповідно до картки аналізу зерна від 29.09.2017, виданої філією ПАТ «ДПЗКУ «Богданівецький комбінат хлібопродуктів», зерно має характеристики, що не відповідають вимогам ДСТУ 4966:2008, у зв'язку з чим позивач відмовляється від зерна та просить відшкодувати його вартість у розмірі 342 859,65 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

З доданого відповідачем до відзиву листа №130-7-4392/2-21/6748 від 16.11.2017 вбачається, що позивачу було відмовлено у задоволенні претензії від 02.10.2017, внаслідок неподання останнім документів, які підтверджують розмір суми, на яку знизилась вартість ріпаку, та доказів того, що він не може бути використаний за первісним призначенням. Крім того, відповідач повідомив, що картка аналізу зерна від 29.09.2017 не відповідала встановленим вимогам ДСТУ 4163-2003 (доказів направлення чи отримання позивачем зазначеного листа матеріали справи не містять).

Листом вих. №533 від 08.05.2018 (вхід. 1691 від 17.05.2018) відповідач повідомив позивача про необхідність у термін до 31 травня 2018 року відвантажити зерно у повному обсязі.

18.05.2018 на адресу відповідача було направлено заяву на відвантаження зерна вих. № 58 (вх. №253 від 18.05.2018).

В результаті розгляду вищевказаної заяви, відповідачем було направлено лист вих. №592 від 22.05.2018 (вхід. №1891 від 01.06.2018), у якому повідомлялось позивача про допущення помилки в частині реквізитів договору складського зберігання насіння ріпаку у зв'язку з чим відвантаження зерна за заявкою №58 є неможливим.

23 травня 2018 позивачем було повторно направлено заявку вих. №62 від 23.05.2018 (вх. №263 від 23.05.2018) на відвантаження ріпаку 1 класу з проханням узгодити дату відвантаження на 29.05.2018 та з урахуванням того, що граничний строк зберігання по договору є 31 травня 2018 року.

Листом вих. №628 від 29.05.2018 (вхід. №1949 від 05.06.2018) відповідач повідомив позивача, що внаслідок подання заявки вих. №62 від 23.05.2018 менше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження, у філії ПАТ «ДПЗКУ «Богданівецький комбінат хлібопродуктів» відсутня технічна можливість забезпечити відвантаження до 29.05.2018.

29 травня 2018 року на адресу відповідача було направлено лист вих. №137 від 29.05.2018 (вхід. №273 від 29.05.2018) щодо відмови від отримання зерна зі зберігання у зв'язку з отриманням на запит 23.05.2018 витягу з ДП Держреєстру України про обсяги зерна ТОВ "СПЕКТР-АГРО" та складської квитанції на зерно №66 від 19.01.2017(АЧ№187186), відповідно до якої якість зерна у кількості 30 805 кг. не відповідають умовам ДСТУ 4966:2008. Таким чином, відповідно до ст. 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» позивач просить компенсувати вартість зерна у розмірі 342 859,65 грн.

У відповідь на вищезазначену вимогу відповідач направив на адресу позивача лист №130-7-2263/2-21 від 31.05.2018 (вхід. №2048 від 12.06.2018), у якому повідомив позивача щодо неможливості відмови від зерна, оскільки не надано належних та достатніх доказів на підтвердження понесених збитків, внаслідок неналежної якості зерна.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч неодноразовим зверненням з листами, вимогами та претензіями незаконно відмовлявся від повернення зерна, що знаходилось на зберіганні у філії ПАТ «ДПЗКУ «Богданівецький комбінат хлібопродуктів», та компенсації його вартості у зв'язку з невідповідністю якісних показників, внаслідок чого позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом про стягнення вартості зерна у розмірі 342 859,65 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України, Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Статтею 955 Цивільного кодексу України унормовано, що положення параграфа 1 глави 66 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено наступний порядок щодо зберігання зерна, а саме:

Зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Як встановлено судом, 02.08.2016 року згідно складських квитанцій №215 (Серія АЦ № 264795) та № 216 (Серія АЦ № 264796) відповідачем було прийнято на зберігання насіння ріпаку 1 класу, загальною вагою 508 810 кг.

Приймаючи від позивача вищезазначений ріпак, відповідачем було встановлено його відповідність ДСТУ 4966:2008, про що свідчать карточки аналізу зерна № 14 та №15 від 02.08.2016. Так, у карточці № 14 зазначено, що сміттєвих домішок становить 2%, зернових домішок інших культур становить 4,5%, в карточці № 15 - відповідно сміттєві домішки - 2%, зернові домішки інших культур - 3,9%, що відповідає вимогам ДСТУ 4966:2008.

Відповідно до ДСТУ 4966:2008 насіння ріпаку вищого та/або 1-го класу без вмісту ГМО передбачає: вміст олії згідно з ДСТУ на суху речовину х (100 - вологість)/100. не менше 42%; вологість, не більше 8,0 %; сміттєва домішка згідно з ДСТУ (за виключенням зіпсованого насіння ріпаку), включно з домішками інших культур, не більше 2 %; вільні жирні кислоти (кислотність): не більше 2%; (кислотність = кислотне число (згідно з ДСТУ) / 0,503); вміст ерукової кислоти, не більше 2 %; вміст глюкозинолатів, не більше 25 мк. моль/г; товар не містить ГМО.

Тобто, станом на момент передачі насіння ріпака 1 класу на зберігання до філії ПАТ «ДПЗКУ «Богданівецький комбінат хлібопродуктів», останній відповідав вищезазначеним нормам ДСТУ 4966:2008, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відтак, вищенаведене спростовує твердження відповідача щодо передачі позивачем на зберігання насіння ріпаку, яке не відповідає ДСТУ 4966:2008.

Статтею 942 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Приписами статті 949 цього ж Кодексу визначено обов'язок зберігача повернути річ. При цьому, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання, а якщо договором передбачено зберігання знеособлених речей, змішані родові, тотожну, або обумовлену кількість речей такого самого роду та якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Обов'язок зернового складу повернути зерно передбачений також приписами статті 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", а саме зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 07.08.2017 року позивач звернувся до Зернового складу із заявою про відвантаження залишку зерна у розмірі 30 805 кг. Розмір залишку насіння ріпаку 1 класу був погоджений сторонами у акті-розрахунку № 3 від 19.01.2017.

У пункті 6.1. сторони передбачили, що не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна поклажодавець зобов'язаний письмово повідомити про це Зерновий склад. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (в тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджуються поклажодавцем із Зерновим складом з урахуванням технічних можливостей Зернового складу, погодних умов та інших факторів.

23 серпня 2017 року внаслідок відсутності будь-яких дій з боку відповідача щодо поданої заявки від 07.08.2017 та у зв'язку з закінченням строку зберігання зерна (31.08.2017) і порушенням позивачем зобов'язань щодо письмового попередження поклажодавця (не пізніше ніж за сім днів до закінчення граничного строку зберігання зерна) про закінчення строку зберігання та узгодження строку відвантаження зерна, позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №302, у якій вимагав здійснити повернення ріпаку 1 класу у розмірі 30 8055 кг.

Як встановлено судом, 14.09.2017 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні вищевказаної вимоги у зв'язку неналежним оформлення заяви про відвантаження зерна від 07.08.2017, а саме без зазначення транспортного засобу, водія та експедитора, яким буде здійснюватись відвантаження насіння ріпаку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статті 35 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором строк його зберігання ще не закінчився.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" та умов договору зберігання, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу залишку насіння ріпака у розмірі 30 805 кг., станом на момент розгляду спору, настав.

Пунктом 6.9. договору сторони передбачили, що відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом за фізичною вагою і за фактичними показниками якості, сформованими відповідно до загальної партії зерна, що зберігається на Зерновому складі.

Як вбачається із картки аналізу зерна, виданої філією ПАТ «ДПЗКУ «Богданівецький комбінат хлібопродуктів» від 29.09.2017, ріпак 2016 року врожаю має характеристики, що не відповідають вимогам ДСТУ 4966:2008, а саме: зернова домішка 6,1% (було не більше 3,9% та 4,5%); сміттєва домішка 9,5% (було не більше 2%).

З огляду на отриману картку аналізу зерна, позивач звернувся до відповідача з претензію-вимогою вих. №359 від 02.10.2017, у якій повідомлялось про відмову від зерна неналежної якості та вимагалось відшкодувати його вартість у розмірі 342 859,65 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про повідомлення позивача листом №130-7-4392/2-21/6748 від 16.11.2017 (доказів направлення чи отримання позивачем зазначеного листа матеріали справи не містять) про відмову у задоволенні вищевказаної претензії-вимоги у зв'язку з ненаданням позивачем доказів неможливості використання зерна за первісним призначенням та з урахуванням того, що картка аналізу зерна від 29.09.2017 не є належним доказом в підтвердження якості насіння ріпаку.

Відповідно до п. 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Пунктом 6.10. договору сторони встановили, що якість зерна підтверджується посвідченням про якість зерна за ф. 42, видане лабораторією Зернового складу.

Дослідивши картку аналізу зерна, виданої 29.09.2017 філією ПАТ «ДПЗКУ «Богданівецький комбінат хлібопродуктів», яка має акредитовану лабораторію та відповідно здійснює визначення якості зерна та продуктів його переробки у відповідності до ст. 22 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", а також врахувавши те, що відсутність чи наявність печатки на останній не створює юридичних наслідків (ст. 58-1 Господарського кодексу України), суд дійшов до висновку, що вказаний документ є належним доказом щодо визначення якості зерна.

Крім того, суд звертає увагу, що факт невідповідності якості насіння ріпаку вимогам ДСТУ 4966:2008 був також підтверджений складською квитанцією на зерно №66 від 19.01.2017, яка була видана на запит позивача 24.05.2018 року. Так, у наданій відповідачем складській квитанції містяться наступні показники якості зерна: вологість-7,7%; зернова домішка - 6,0% та сміттєва домішка 9,5%.

Таким чином, на дату останнього відвантаження, зерно позивача мало такі ж якісні показники, що і на момент складання картки аналізу зерна від 29.09.2017, тобто, не відповідало вимогам ДСТУ 4966:2008.

Також відповідач заперечуючи проти позову зазначає про те, що вимоги, які стосуються якості зерна розглядаються при відвантаженні за первинними документами шляхом складання акту про фактичну якість спірної продукції.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на Положення про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України, що затверджене наказом ПАТ «ДПЗКУ» №136 від 22.06.2017, якою сторони при підписанні додаткової угоди №2 дійшли згоди користуватись при подальшому виконанні договору.

Відповідно до п. 3 розділу IV Положення «Спірні питання з визначення якості зерна, що виникають при виявлені невідповідності показників якості понад норму допустимих відхилень між показниками якості, визначеними підприємством-одержувачем, та показниками якості, зазначеними у супровідних документах про якість» встановлено, що якщо за результатами випробувань ВТЛ будуть виявлені розбіжності і якості зерна понад норму допустимих відхилень, підприємство-одержувач: протягом доби, крім вихідних днів, у письмовій формі (телеграма, телефонограма, факсограма з їх обов'язковою реєстрацією у реєстраційній книзі) викликає представників: власника зерна, підприємства-відправника; забезпечує цілісність зберігання зерна та незмінність його якості до вирішення спірних питань в опломбованій місткості (пп. 3.2. п. 3 Положень).

Таким чином, вищевказаним Положення передбачено, що при виявлені невідповідності показників якості зерна саме на підприємство-одержувача покладено обов'язок щодо вирішення спірного питання з визначення якості зерна, зокрема, викликом представників власника зерна, підприємства-відправника, створенням комісії по вирішенню спірного питання (п. 3.4), відібранням проби (п.п. 3.4.2), визначенням її якості та складенням за результатами спільного визначення акту про фактичну якість спірної продукції (п.п. 3.4.3).

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача, в тому числі безпосередньо під час розгляду справи, з вимогами щодо повернення зерна зі зберігання та з повідомленнями про невідповідність якості зерна, що підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО", однак, станом на момент вирішення справи по суті відповідачем так і не було вчинено жодних належних дій щодо повернення зерна зі зберігання, а також дій щодо встановлення, підтвердження чи спростування обставин щодо фактичної якості насіння ріпаку, яке належить позивачу на праві власності та факт перебування якого у відповідача, підтверджується наявними у матеріалах справи складськими свідоцтвами та актом-розрахунком № 3 від 19.01.2017.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Положеннями ст. 951 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних №РН-0000085 від 02.08.2016 та № 1 від 02.08.2016, насіння ріпаку 1 класу, що було передано відповідачу на зберігання, закуплялось у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології" та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" відповідно.

Таким чином, прийнявши до уваги вартість 1 т. насіння ріпаку у розмірі 9 275 грн. (без ПДВ), яка підтверджується видатковою накладною, та масу не відвантаженого відповідачем зерна у розмірі 30 805 кг., що визначена у акті-розрахунку № 3 від 19.01.2017, суд встановив, що вартість зерна, яка підлягає відшкодуванню позивачу з боку Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", як Зернового складу за договором складського зберігання №248-Р/ЗБ/2016 від 01.08.2016, складає 342 859,65 грн. (30,805 т. х 9 275,00 грн. х 1,2 (ПДВ 20%)).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності у судовому процесі, суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1; ідентифікаційний код 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20; ідентифікаційний код 36348550) вартість зерна у сумі 342 859 (триста сорок дві тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн 65 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 142 (п'ять тисяч сто сорок дві) грн. 89 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.07.2018

Суддя Пукшин Л.Г.