ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року

Київ

справа №802/1836/17-а

адміністративне провадження №К/9901/20809/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (суддя - Вільчинський О.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року (головуючий суддя - Матохнюк Д.Б., судді - Сапальова Т.В., Боровицький О.А.) у справі №802/1836/17-а

за адміністративним позовом ОСОБА_3

до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області

про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 17 жовтня 2017 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №0030854 від 03.10.2017 року.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що квитково-касовий лист, на відсутність якого вказують посадові особи управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, та відсутність якого, на їх думку, є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу, не передбачений чинними нормативно-правовими актами, які регулюють фінансову діяльність автотранспортних підприємств. На підтвердження такої позиції позивач зазначає, що обов'язок ведення товарно-касової книги та порядок заповнення квитково-касових листів був встановлений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №279 від 31.05.2000 року "Про затвердження Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу", однак, наказ Міністерства транспорту України від 31.05.2000 року №279 і затверджена ним Інструкція про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, втратили чинність згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 року №503 з 02.10.2006 року, а тому починаючи з 02.10.2006 року форма квитково-касового листа та порядок його заповнення чинним законодавством не врегульоване. Таким чином, позивач вважає, що вимога ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо наявності у водія автобусу квитково-касового листа під час здійснення регулярного пасажирського перевезення за відсутності законодавчо визначених вимог до форми квитково-касового листа та порядку його заповнення є неспроможною до застосування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в позові, суди зазначили, що квитково-касовий лист - це документ, який є пiдставою для облiку транспортної роботи, роботи водiїв та списання витраченого пального на загальний пробiг автобуса, а також для взаєморозрахункiв мiж перевiзником i замовником на надання транспортних послуг. Відповідно, позиція позивача щодо заповнення квитково-касового листа у зручний час по свої суті, на думку суду, нівелює саме існування такого документу та цілі, для яких такий документ введено. Також, незважаючи на те, що законодавцем не передбачено вимог щодо порядку та часу заповнення квитково-касового листа, даний документ передбачено у переліку документів, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення. Таким чином, суд вважає, що включення квитково-касового листа у перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, накладає відповідний обов'язок щодо його своєчасного заповнення. Оскільки квитково-касовий лист на момент проведення перевірки заповнено не було (що не заперечувалось позивачем), суд погодився з відповідачем, що виявлені у позивача під час перевірки порушення, зафіксовані в акті АВ №030735, становлять склад господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", і тягнуть накладання штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, суди зауважили, що постанова №0030854 від 03.10.2017 року прийнята на підставі акту АВ №030735 за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є правомірною та не підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

5. 12 лютого 2018 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернувся до Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року.

6. В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову №0030854 від 03.10.2017 року та стягнути з Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області понесені судові витрати.

7. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що починаючи з 02 жовтня 2006 року, тобто на день проведення рейдової перевірки та прийняття спірного рішення, форми квитково-касового листа та порядку його ведення законодавством не передбачено.

8. Відповідачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема квитково-касовий лист. Таким чином, втрата чинності Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №279 від 31 травня 2000 року не свідчить про відсутність обов'язку перевізника та водія ведення квитково-касового листа відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

9. Сторонами не заявлено клопотань про здійснення касаційного розгляду справи за їхньої участі.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 вересня 2017 року відповідно до направлення на перевірку державними інспекторами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт суб'єктами господарювання.

12. Під час проведення рейдової перевірки на ділянці дороги у м. Вінниці по вул. Ватутіна, 72, маршрут 20-А, виявлено, що автотранспортним засобом марки Богдан А-091, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, водієм ОСОБА_4 здійснювалось перевезення пасажирів без належним чином оформлених документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, без квитково-касового листа, за результатами якої складено акт АВ №030735 від 14 вересня 2017 року.

13. На підставі акта перевірки 03 жовтня 2017 року в.о. заступника начальника управління - начальником відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Федорчуком А.В. винесено постанову №0030854 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на суму 1700грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

14. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Стаття 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 23.02.2006 року №3492-IV (далі - Закон №3492): цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

16. Частина 1 статті 5 Закону №3492: основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

17. Стаття 6 Закону №3492: &l ;…&gc; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті &?а;…&?и;. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) &?е;…&?я;. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

18. Стаття 39 Закону №3492: автомобільні перевізники, водії, пасажир повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: &?с;…&?с; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України &? ;…&?к;.

19. Стаття 60 Закону №3492: за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за &?л;…&? ; надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян &?к;…&g ;.

20. Пункт 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567): під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; &?і;…&?а; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення &?р;…&?е;.

21. Наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 року № 279 (далі - наказ № 279), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 2000 року за №369/4590, було затверджено Інструкцію про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, додатком №13 до якої було затверджено форму квитково-касового листа.

22. Згідно наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 травня 2006 року №503 наказ №279 втратив чинність.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

26. Колегія суддів зазначає, що згідно положень ст.ст. 39, 60 Закону №3492 відповідальність у перевізника виникає у випадку відсутності у водія автобусу, зокрема, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, квитково-касового листа, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду (крім міських перевезень), інших документів, передбачених законодавством України.

27. Наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 року №279 передбачався порядок реєстрації та ведення товарно-касової книги, яка оформлялась на кожну господарську одиницю та складалась з квитково-касових листів, виготовлених з надрукованими серією та номером. Додатком 13 до наказу №279 була передбачена форма квитково-касового листа.

28. Натомість, у зв'язку з внесенням змін до законодавства наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 травня 2006 року №503 наказ №279 визнано таким, що втратив чинність.

29. Таким чином, на час проведення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача, на законодавчому рівні не існувало визначеної форми квитково-касового листа та порядку його ведення.

30. Отже, на думку Суду, приписи частини другої статті 39 Закону №3492 є нечіткими, неузгодженими і непередбачуваними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб'єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов'язків, що є порушенням принципу правової визначеності.

31. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, зокрема, передбачуваності (прогнозованості) законодавчої політики в соціальній сфері та стабільності правових норм як відсутності частого внесення змін до нормативно-правових актів. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають.

32. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини ступінь чіткості, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний закон, а також кількості та статусу тих, кому цей закон адресований (рішення у справі Вогт (Vogt v. Germany) від 02 вересня 1995р.).

33. Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

34. Оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено відсутність на законодавчому рівні затвердження форми квитково-касового листа та порядку його ведення, положення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині зобов'язання водія мати квитково-касовий лист суперечать загальним принципам правової визначеності.

35. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу з приводу відсутності у водія автобусу квитково-касового листа, оскільки форма та порядок ведення зазначеного документу не передбачені чинним законодавством.

36. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

37. Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

38. З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови №0030854 від 03.10.2017 року

39. Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

40. Згідно частини 6 цієї статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

41. З матеріалів справи вбачається, що за подання адміністративного позову до суду, апеляційної та касаційної скарг на судові рішення попередніх інстанцій позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2624,00грн. (640,00грн. + 704,00грн.+1280,00грн.).

42. Таким чином, зазначена сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

43. Керуючись статтями 139, 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

44. Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

45. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року - скасувати.

46. Ухвалити у справі №802/1836/17-а нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

47. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 03 жовтня 2017 року №0030854.

48. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 00 копійок

49. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа