ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2018 року № 826/4291/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4

до Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної

політики України,

Міністерства соціальної політики України

про визнання протиправними та скасування рішень, наказів, зобов'язання

вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач 1, Державна служба зайнятості (Центральний апарат), та Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач 2, Мінсоцполітики) та з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог остаточно просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного секретаря Міністерства соціальної політики України Іванкевича В. від 06 березня 2017 року про погодження структури Державної служби зайнятості (Центрального апарату);

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 06 березня 2017 року № 18 «Про зміни в організації праці Державної служби зайнятості (Центрального апарату) з 06 березня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного секретаря Міністерства соціальної політики України Іванкевича В. від 15 грудня 2017 року про погодження структури Державної служби зайнятості (Центрального апарату);

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 15 грудня 2017 року № 174 «Про зміни в організації праці Державної служби зайнятості (Центрального апарату) з 15 грудня 2017 року;

- поновити дію структури Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 13 червня 2016 року з 06 березня 2017 року;

- стягнути з відповідачів на користь позивачів сплачений судовий збір у загальній сумі 2 304,80 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 06 березня 2017 року та 15 грудня 2017 року Державним секретарем Міністерства соціальної політики України Іванкевичем В. погоджено нову структуру Державної служби зайнятості (Центрального апарату). На підставі погоджених структур в.о. голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату Ярошенко В. видано накази від 06 березня та 15 грудня 2017 року «Про зміни в організації праці Державної служби зайнятості Центрального апарату), відповідно до яких введено в дію нові структури та штатні розписи Державної служби зайнятості (Центрального апарату).

Оскаржуючи зазначені рішення та накази, позивачі вважають їх прийнятими з порушенням норм законодавства, без наявності на те відповідних повноважень, зокрема структура Центрального апарату Служби має погоджуватися Міністром соціальної політики України, а не іншими посадовими особами Міністерства, оскільки структура Центрального апарату Служби належить до сфери управління саме Міністерства соціальної політики України. У цьому ж зв'язку позивачі зазначають, що попередні структура та штатний розпис затверджувалися 13 червня 2016 року у належному порядку, тобто за погодженням Міністра соціальної політики України. Повноваження Державного секретаря Міністерства, на думку позивачів, не передбачають права погоджувати структуру підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства.

Ухвалою суду від 03 травня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Відповідачами подано до суду заперечення проти позовних вимог, а також докази на їх підтвердження, з яких вбачаються твердження про дотримання процедури та порядку прийняття оскаржуваних наказів, наявності відповідних на погодження структури та штатного розпису повноважень у державного секретаря Міністерства, у зв'язку з чим у задоволенні позову відповідачі просять відмовити.

Упродовж розгляду справи позивачами двічі заявлялося клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення та наказу від 06 березня 2017 року, проте ухвалами суду від 04 травня та від 06 червня 2017 року у задоволенні зазначених клопотань відмовлено.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 квітня 2018 року судом заслухано пояснення позивачів, їхніх представників, представників відповідачів, розглянуто подані ними заяви та клопотання, після чого з урахуванням думки учасників процесу протокольною ухвалою визначено провадити подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з наданням відповідних доказів.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня та 15 грудня 2017 року структуру Центрального апарату Державної служби зайнятості погоджено Міністерством соціальної політики України в особі Державного секретаря Міністерства Іванкевича В. та затверджено в.о. голови Державної служби зайнятості (керівника Центрального апарату) Ярошенко В.

На підставі погоджених та затверджених структур в.о. голови Державної служби зайнятості Ярошенко В. видано накази від 06 березня та від 15 грудня 2017 року «Про зміни в організації праці Державної служби зайнятості (Центрального апарату).

Оскільки в обґрунтування позову позивач покладає аргументи щодо відсутності у Державного секретаря Міністерства соціальної політики України Іванкевича В. повноважень на погодження структури Центрального апарату Державної служби зайнятості, у зв'язку з чим вбачає протиправність рішень щодо погодження структури та виданих у подальшому на цій підставі наказів, то вирішуючи справу, суд перевіряє дотримання відповідачами критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме щодо того чи прийняті оскаржувані рішення та накази: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423 (далі - Положення №423) Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин тощо.

Положенням про Державну службу зайнятості, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 15 грудня 2016 року №1543 (далі - Положення №1543) визначено, що державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Мінсоцполітики. Головною державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості є Центральний апарат Служби.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Положення №1543 структура Центрального апарату Служби погоджується Міністерством соціальної політики України та затверджується Головою Центрального апарату Служби.

Із зазначеного суд робить висновок, що нормативно-правовими актами визначено, що структура Центрального апарату Служби погоджується не виключно Міністром Мінсоцполітики, як стверджують позивачі у справі, а Міністерством соціальної політики України, яке можуть представляти і інші посадові особи з числа керівництва відповідно до покладених на них обов'язків.

Як стверджує відповідач 1, і з цими твердженнями погоджується суд, законодавством чітко визначено, що центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, є саме Міністерство соціальної політики України, при цьому до повноважень Міністра згідно з підпунктом 3 пункту 10 Положення №423 належить погодження структури апарату центральних органів виконавчої влади. Центральний апарат Державної служби зайнятості визначений законодавством як централізована система державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Мінсоцполітики, тобто Служба не є центральним органом виконавчої влади.

Таким чином погодження структури Центрального апарату Служби не входить до обсягу безпосередніх повноважень Міністра.

Такі ж норми містяться у Законі України «Про центральні органи виконавчої влади», який визначає повноваження, організацію та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади, зокрема і Мінсоцполітики.

Водночас, у статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що Державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства. Основним завданням державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов'язаної із здійсненням повноважень міністерства.

Отже, враховуючи таке визначення у законі повноважень Державного секретаря міністерства, суд приходить до висновку, що Державний секретар Мінсоцполітики як вища посадова особа з числа державних службовців міністерства має повноваження щодо затвердження структури Державної служби зайнятості (Центрального апарату).

Окрім іншого, як зазначив відповідач 1, структура Державної служби зайнятості (Центрального апарату) погоджувалася також з першим заступником Мінсоцполітики Крентовською О., про що свідчить її підпис на наданих до матеріалів справи на запит суду копіях документів.

Судом досліджено також Розподіл обов'язків між Міністром соціальної політики України та його першим заступником та заступниками, затверджений наказом Мінсоцполітики від 04 листопада 2016 року №1297, відповідно до якого перший заступник міністра організовує та координує роботу, зокрема щодо державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, у частині забезпечення відповідності чинному законодавству рішень правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у тому числі погодження структури органу Фонду, граничної чисельності працівників, схем їх посадових окладів, видатків на адміністративно-господарські витрати тощо. Розподілом обов'язків також визначено, що перший заступник Міністра відповідає за взаємодію Мінсоцполітики з Центральним апаратом Служби.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Викладене дає суду підстави для висновку про необґрунтованість тверджень позивачів щодо порушення процедури погодження структури Державної служби зайнятості (Центрального апарату), відсутності повноважень на таке погодження у Державного секретаря Мінсополітики, та подальшого протиправного винесення оскаржуваних наказів в.о. голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату) про зміни в організації праці. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.

При вирішенні справи суд також враховує приписи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

У цьому зв'язку з суд вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивачів на розгляд адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову. Позивачами при зверненні до суду сплачено судовий збір, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними документами на загальну суму 2 304,80 грн. Разом з тим відшкодуванню такі витрати не підлягають внаслідок незадоволення судом позовних вимог позивачів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України, Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними та скасування рішень, наказів, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивачі: ОСОБА_1, адреса: 02225, АДРЕСА_1, тел. НОМЕР_1, e-mail:ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_2, адреса: 04201, М. Київ, АДРЕСА_2, тел.: НОМЕР_2

ОСОБА_3, адреса: 03124, АДРЕСА_4, тел.: НОМЕР_3

ОСОБА_4, адреса: 02217, АДРЕСА_3, тел.: НОМЕР_4

Відповідачі: Державна служба зайнятості (Центральний апарат), адреса: 01601, м. Київ, вулиця Еспланадна, будинок 8/10, код 03491079, тел. +38(044)2843894, e-mail: 17@es.dcz.gov.ua.

Міністерство соціальної політики України, адреса: 01601, м. Київ, вулиця Еспланадна, будинок 8/10, код 37567866, тел.: +38(044)2262445, e-mail:info@mlsp.gov.ua

Суддя В.І. Келеберда