ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року

Київ

справа №812/1568/17

адміністративне провадження №К/9901/35838/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

за участю:

секретаря судового засідання - Головко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 812/1568/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації про визнання незаконним звільнення, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді - Свергун І.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М.)

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в подальшому уточненим, до Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації про: визнання звільнення незаконним; скасування наказів Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації №2-Д від 29 червня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» та №18-К від 18 вересня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1»; поновлення на посаді; стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на незаконність спірних наказів про звільнення, оскільки вважає, що вони прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Стверджує, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року у справі №428/11913/16-п її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), однак провадження у вказаній справі закрито. Таким чином, звільнення її з підстав втрати права на державну службу є незаконним.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилалися на правомірність прийняття відповідачем спірних наказів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що факту притягнення її до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення не було. Набрання законної сили судовим рішенням у справі №428/11913/16-п є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а не втратою права на державну службу.

Відповідач надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2015 року №18 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу аналітики та управління ризиками Управління за конкурсним відбором, присвоєно 13 ранг державного службовця. 24 листопада 2015 року позивач прийняла присягу державного службовця.

При прийнятті на державну службу позивач надала до Управління інформацію про відсутність в неї корпоративних прав, а також була повідомлена про обмеження, встановлені Законом України «Про державну службу», та вимоги положень статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо зобов'язань подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з трудовою книжкою позивача вона була звільнена з приватного підприємства фірма «Нагріс» на підставі наказу від 23 листопада 2015 №11.

Відповідно до наказу відповідача від 19 травня 2016 №10-к позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління.

16 листопада 2016 року до Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації надійшов лист Управління захисту економіки в Луганській області від 10 листопада 2016 року, у якому було зазначено, що 10 листопада співробітниками Національної поліції в Луганській області відносно головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 складено протокол за частиною другою статті 172-4 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

За результатами розгляду вищевказаного протоколу Сєвєродонецьким міським судом Луганської області 21 квітня 2017 у справі № 428/11913/16-п прийнято постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-4 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі пункту сьомого частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною третьою статті 38 КУпАП.

Згідно зі вказаним рішенням суду ОСОБА_1 інкримінувалось те, що будучи суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», виконуючи свої службові обов'язки, в порушення пункту другого частини 1 статті 25 зазначеного Закону входить до складу органів правління ППФ «Нагріс», що має на меті отримання прибутку.

Крім того, з вказаного судового рішення вбачається, що під час перебування позивача на державній службі, а саме з 1 січня 2016 року по 19 вересня 2016 року нею в особі директора ППФ «Нагріс» було укладено ряд угод з підприємствами та організаціями, дохід від яких складає 2 883 374 грн.

Отже, відповідно до вказаних вимог Закону позивач, будучи єдиним засновником, входила до складу управління ППФ «Нагріс», яке має на меті одержання прибутку, при цьому є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та підписантом без обмежень.

На підставі подання прокуратури Луганської області від 18 травня 2017 року №32-163вих-17 відповідач видав наказ від 25 травня 2017 року №1-д «Про ініціювання дисциплінарного провадження у відношенні ОСОБА_1.».

За результатами дисциплінарного провадження відносно позивача дисциплінарною комісією складено висновок від 20 червня 2017 року, згідно з яким вирішено пропонувати начальнику Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації звільнити ОСОБА_1 з посади державної служби. Того ж дня складено подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності - звільнення з посади державної служби.

29 червня 2017 року відповідач видав наказ №2-д «Про застосування дисциплінарного стягнення», згідно з яким: 1. За порушення положень пункту десятого частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції», невиконання вимог статті 36 Закону України «Про запобігання корупції» головний спеціаліст відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення з посади державної служби. 2. Враховуючи, що станом на даний час головний спеціаліст відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 знаходиться на лікарняному, що унеможливлює її притягнення до дисциплінарної відповідальності, застосувати визначені дисциплінарні заходи після виходу з лікарняного.

Наказом відповідача від 29 вересня 2017 року №18-К відповідно до пункту третього частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», пункту сьомого статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) , у зв'язку з втратою права на державну службу на підставі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу аудиту та контролю Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації як таку, що втратила право на державну службу, з 29 вересня 2017 року.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України «Про державну службу» та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, інших центральних органів виконавчої влади, виданими в межах їх повноважень у випадках, визначених законом.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII).

Згідно з підпунктом «в» пункту першого частини першої статті 3 Закону №1700-VII державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону №1700-VII особам, зазначеним у пункті першому частини першої статті 3 цього Закону, забороняється: 1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 року №4050-VI, в редакції, що діяла на час вступу позивача на державну службу, особа, яка вступає на державну службу, зобов'язана до призначення на посаду державної служби вийти зі складу виконавчого органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі або територіальній громаді, та представляє інтереси держави або територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), припинити іншу оплачувану або підприємницьку діяльність, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту.

На державного службовця поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Відповідно до пункту третього частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889- VIII) підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Згідно з частиною другою цієї статті у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Глава 13-А КУпАП України визначає адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.

Так, відповідно до частини другої статті 172-4 КУпАП України порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.

Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних.

Відповідно до частини 3 статті 38 КУпАП України адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Стосовно доводів касатора про те, що її не було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки провадження у справі закрито, колегія суддів Верховного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що справу закрито не за реабілітуючими обставинами. Позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією, отже, вона вважається такою, що була притягнута до адміністративної відповідальності.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що в даному випадку, накладення стягнення не є обов'язковим для визнання особи такою, що притягалася до адміністративної відповідальності. Факт визнання особи винною у правопорушенні є підтвердженням того, що вона вважається притягнутою до адміністративної відповідальності.

Відповідно до висновків Сєвєродонецького міського суду Луганської області, викладених у постанові від 21 квітня 2017 у справі № 428/11913/16-п, закриваючи провадження у справі, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Судом не спростовано фактів знаходження позивача у період проходження державної служби на посаді директора підприємства та входження до складу правління.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що факт передачі позивачем 24 липня 2017 року корпоративних прав в управління іншій особі не нівелює вчиненого нею правопорушення.

Безпідставними є доводи касатора про те, що відповідач протиправно звільнив її в період перебування на лікарняному, оскільки між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених іншим законом, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тому норми частини 3 статті 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

Посилання касатора про порушення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що враховуючи періоди перебування позивача на лікарняному, відповідачем не порушено шестимісячний строк для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про скасування наказів Управління внутрішнього аудиту Луганської обласної державної адміністрації №2-Д від 29 червня 2017 року та №18-К від 18 вересня 2017 року.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про правомірність відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки вони є похідними від позовних вимог щодо скасування наказів про звільнення.

Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року у справі №812/1568/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх