Єдиний державний реєстр судових рішень
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдиний унікальний номер справи: 654/837/17 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/791/468/18 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участіпрокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
адвоката: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у провадженні на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2018 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.СадовеГолопристанського районуХерсонської області,громадянина України,зареєстрованого: АДРЕСА_1 ,фактично проживаючого: АДРЕСА_2 ,раніше неодноразовосудимого, останній раз 07.07.2011 року Голопристанським районним судом Херсонської області за ч. 2 ст.185, ч.2 ст. 263, ст.70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, звільнений 27.01.2015 року по відбуттю строку покарання,,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Голопристанськогорайонного судуХерсонської областівід 16березня 2018року ОСОБА_7 визнано винуватиму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.121 КК України, та призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 обраний у вигляді тримання під вартою.
Початокстроку відбуванняпокарання ОСОБА_7 рахується з 18.02.2017 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення з 18.02.2017 року по 20.06.2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року до дня набрання даним вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_7 визнано невинуватиму вчиненнізлочинів,передбачених ч.1ст.263, ч.1 ст. 263-1 КК України, та виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні злочину.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 17 лютого 2017 року близько 16 год., знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , по місцю свого тимчасового проживання, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в ході раптово виниклої сварки зі своєю співмешканкою - потерпілою ОСОБА_9 , умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс останній один удар кухонним ножем в область грудної клітини зліва, який він тримав у правій руці, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
Дії обвинуваченого судом кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він переслідуючи злочинний намір, спрямований на порушення правового режиму поводження зі зброєю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх наслідків, в кінці січня 2015 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в с. Олександрівка Голопристанського району Херсонської області, умисно придбав за 200 грн. у невстановленої слідством особи мисливську рушницю моделі «Иж 49» 16 калібру, яку переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де шляхом укорочування ствола і прикладу, переробив її в обріз двохствольної мисливської рушниці, яка відповідно до висновку судово-балістичної експертизи № 134-БЗ від 17.03.2017 є гладкоствольною вогнепальною зброєю обрізом двохствольної мисливської рушниці моделі «Иж 49» № НОМЕР_1 ; № 95, 16 калібру, виготовлений шляхом укорочування стволів до залишкової довжини 297 мм, придатний до проведення пострілів набоями 16-го калібру, який в подальшому незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав за місцем свого проживання за вказаною адресою до моменту вилучення 10.03.2017 працівниками поліції в ході санкціонованого обшуку, на підставі ухвали Голопристанського районного суду від 10.03.2017, у кімнаті будинку на території домоволодіння АДРЕСА_1 .
Діїобвинуваченого кваліфікованіорганом досудовогорозслідування за ч.1 ст. 263 КК України як зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Крім того,органом досудовогорозслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він переслідуючи злочинний намір, спрямований на порушення правового режиму поводження зі зброєю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх наслідків, в кінці січня 2015 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в с. Чорноморське Голопристанського району Херсонської області, умисно придбав за 200 грн. у невстановленої слідством особи мисливську рушницю моделі «Иж 49» 16 калібру, яку переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де за допомогою ручної пилки по металу укоротив саморобним способом стволи та ложе (здійснив зрізання прикладу) зазначеної рушниці, про що свідчить наявність грубих слідів різання на торцях дульних зрізів та шийки ложе, внаслідок чого вказана мисливська рушниця моделі «Иж 49» 16 калібру втратила цільове призначення як мисливської рушниці, тим самим незаконно переробив вказану мисливську зброю в обріз двохствольної мисливської рушниці «Иж 49», який відповідно до висновку № 134-БЗ від 17.03.2017 є гладкоствольною вогнепальною зброєю. Обріз двохствольної мисливської рушниці «Иж 49», з частиною здвоєнних стволів вилучених в ході обшуку, який проведений на підставі ухвали слідчого судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 10.03.2017 року, за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 10.03.2017, відповідно висновку судово-трасологічної експертизи № 147-тр від 29.03.2017 є частина одного цілого гладкоствольної мисливської рушниці моделі «Иж 49» 16 калібру. Внаслідок вчинення ОСОБА_7 вказаних незаконних дій з переробки зброї, мисливська рушниця моделі «Иж49» набула таких якостей як прихованість в носінні, більша площа ураження на малих дистанціях та оперативність у застосуванні.
Дії обвинуваченогокваліфіковані органомдосудового розслідуванняза ч.1 ст. 263-1 КК України як незаконна переробка вогнепальної зброї.
Суд першої інстанції визнав недоведеним винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів , передбачених ч 1 ст. 263 та ч 1 ст. 263-1 КК України та виправдав його.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 оспорює висновки суду в частині визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 121 КК України.
Вказує, що показання потерпілої ОСОБА_9 суд мав оцінити критично, оскільки вона сама зловживала спиртними напоями, знала про його захворювання на епілепсію, проте умисно приховала від суду цю обставину під тиском сторони обвинувачення .
Обвинувачений заперечує висновки суду про те, що кров на постільній білизні належить потерпілій та стверджує, що плями крові на білизні утворилися в результаті його падіння під час епілептичного нападу.
Звертає увагу на неправдивість показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо обставин виклику швидкої допомоги ОСОБА_9 після отримання тілесних ушкоджень.
Апелянт наполагає на тому, що в момент завдання удару потерпілій він, внаслідок наявного тяжкого захворювання, не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними, а тому просить перекваліфікувати його дії на ст. 84 ч 1 КК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить вирок змінити в частині визнання ОСОБА_7 винним за ч.1 ст.121 КК України, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ст.128 КК України та призначити покарання із застосуванням положень ст.75 КК України.
Захисник вважає незаконним вирок в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину , передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України .
Вказує, що показання потерпілої слід оцінювати критично, оскільки їй достовірно було відомо про те, що ОСОБА_7 хворіє на епілепсію.
Показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 не можуть достовірно доводити винуватість ОСОБА_7 , оскільки ці свідки не були очевидцями завдання тілесних ушкоджень потерпілій.
Висновок суду про те, що обвинувачений в момент заподіяння тілесних ушкоджень перебував у стані алкогольного спяніння вважає припущенням.
За твердженням захисника власноручно написану заяву ОСОБА_7 від 17.02.2017 року про добровільну видачу ножа не можна вважати належним чи допустимим доказом , оскільки в цей час він перебував у стані після епілептичного припадку, а також у шоковому стані від того, що заподіяв потерпілій ушкодження.
Протокол проведення слідчого експерименту від 24.02.2017 року за участю ОСОБА_7 вважає недопустимим доказом через порушення його права на захист.
На думку захисника , суд безпідставно не прийняв до уваги показання обвинуваченого про застосування до нього заходів психічного примусу з боку працівників поліції.
Не погоджується захисник з вироком і в частині призначеного покарання, оскільки вважає його несправедливим через надмірну суворість.
Вважає, що дії ОСОБА_7 підлягають перекваліфікації на ст. 128 КК України .
Вапеляційній скарзіз доповненнямипрокурор у провадженні проситьвирок скасувати, ухвалити новийвирок,яким ОСОБА_7 визнати виннимза ч.1ст.121,ч.1ст.263,ч.1ст.263-1 ККУкраїни тапризначити покаранняза ч.1ст.121 КК Україниу вигляді8років позбавленняволі,за ч.1ст.263КК Україниу вигляді7років позбавленняволі, за ч.1ст.263-1КК Україниу вигляді6років позбавленняволі.На підставіст.70КК Україниза сукупністюзлочинів,шляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим,остаточно призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
В апеляційній скарзі прокурор наводить доводи та посилається на докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та вказує, що суд не дав оцінки висновку судово- медичної експертизи № 18 гп від 20.03.2017 року відповідно до якої виявлені у потерпілої ОСОБА_9 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, які вказані нею у протоколі слідчого експерименту .
Апелянт стверджує, що обвинуваченому за ч 1 ст. 121 КК УКраїни призначене занадто м`яке покарання.
Прокурор не погоджується із висновками суду про недоведеність винуватості ОСОБА_7 за ч.1 ст. 263 , ч 1 ст. 263-1 КК України.
Вказує, що судом у повному обсязі не взято до уваги показання свідка ОСОБА_9 , яка підтвердила , що 10.03.2017 року за місцем її спільного проживання з ОСОБА_7 було виявлено в ході обшуку в речах ОСОБА_7 обріз мисливської рушниці. Дану обставину підтвердили і свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .
Не отримали належну оцінку суду і письмові докази , зокрема протокол обшуку, в якому зафіксовано факт виявлення обрізу по вул. Миру, 3 та висновки судово- балістичної та судово-трасологічної експертиз.
Прокурор також посилається на те, що ОСОБА_7 в суді змінив свої покази надані ним під час досудового розслідування та повідомив, що дав зізнавальні покази під тиском працівників поліції. На думку апелянта суд безпідставно критично не віднісся до показів обвинуваченого щодо непричетності до кримінальних правопорушень, тому що він обізнаний в процедурі та специфічності доведення вини у таких кримінальних провадженнях, так як раніше вчиняв кримінальні правопорушення аналогічного складу.
Апелянт стверджує, що згідно встановлених під час кримінального провадження обставин, ОСОБА_7 придбав у 2015 році зброю, яка була вилучена в ході обшуку та зберігав її за місцем свого проживання. Факт проживання ОСОБА_7 по АДРЕСА_3 підтверджується довідкою сільської ради, характеристикою за місцем проживання, досудовою доповіддю органу пробації.
Від поданих 31.05.2018 року доповнень до апеляційної скарги прокурора у провадженні заступник прокурора Херсонської області відмовився 12.07.2018 року, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідьсудді, думку прокурора, який підтримав подану прокурором у провадженні з доповненнями апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та адвоката ОСОБА_8 , які підтримали заявлені апеляційні вимоги сторони захисту, та заперечили проти задоволення апеляційних вимог прокурора , перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши частково письмові докази в межах клопотання прокурора та надані прокурором процесуальні документи, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Переглядаючи в апеляційному порядку вирок суду в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України в межах доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, колегія суддів встановила, що висновок про винуватість ОСОБА_7 в умисному заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, суд побудував на доказах, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні та оцінені з точки зору допустимості , достатності та належності.
Суд підставно поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_9 , яка в суді вказала на те, що ОСОБА_7 в ході раптово виниклої сварки завдав їй удар ножем в груди, при цьому вона стояла навпроти нього і в нього не було епілептичного припадку .
Такі ж свідчення із детальним описом механізму спричинення їй тілесних ушкоджень потерпіла дала і в ході слідчого експерименту 10.03.2017 року ( т. 1 а.п. 219)
Показання потерпілої щодо механізму завдання їй тілесних ушкоджень узгоджуються із висновками судово- медичної експертизи № 18 гп- від 20.03.2017 року , згідно якого у потерпілої виявлено : сліпе проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва у другому міжребер`ї, що супроводжувалося лівостороннім пневмотораксом (повітря в плевральній пазусі) і емфіземой грудної клітини зліва (наявність повітря у м`яких тканинах), що підтверджується об`єктивними медичними даними. Вказані тілесні ушкодження спричинені колото-ріжучим предметом, типу клинка ножа, 17.02.2017 та відносяться до тяжких за критерієм небезпеки для життя. Виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 при обставинах, зазначених нею у протоколі проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_9 від 10.03.2017 не виключається (т. 1 а. с. 223-224);
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував висновок судово- медичної експертизи № 18 гп- від 20.03.2017 року є безпідставним.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про те, що показання потерпілої нобхідно критично оцінювати, так як вона зловживає спртними напоями , колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки матеріалами провадження не підтверджується неспроможність потерпілої розуміти значення дій обвинуваченого та їх наслідки. Показання потерпілої в суді є послідовними, узгоджуються з іншими наведеними у вироку доказами, і підстав ставити під сумнів їх достовірність колегія суддів не вбачає. Сам факт перебування потерпілої під час завдання їй удару ножем у стані алкогольного спяніння не тягне за собою неправдивість її показань в суді .
Об`єктивні підстави вважати , що потерпіла оговорила обвинуваченого, судом не встановлено.
Сам обвинувачений в суді не заперечив , що завдав потерпілій удар ножем, але при цьому вказував про необережне заподіяння удару , посилаючись на перебування в цей час у стані епілептичного нападу.
Такі доводи обвинуваченого судом були ретельно перевірені , та обгрунтовано не прийняті до уваги, при цьому суд навів переконливі мотиви, чому він відхилив ці твердження сторони захисту.
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з умисного на необережне завдання потерпілій тілесного ушкодження, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених судом та покладених в основу вироку доказів.
Так, потерпіла послідовно вказувала на те, що удар ножем обвинувачений завдав їй в ході сварки , при цьому він стояв обличчям до неї і завдав удар зверху вниз, що об`єктивно підтверджується висновками судово- медичних експертиз.
Судом було досліджено і протокол , в якому зафіксовано хід та результати проведення 24.02.2017 року слідчого експерименту із обвинуваченим ОСОБА_7 , під час якого обвинувачений продемонстрував, що удар він завдав потерпілій стоячи, зверху вниз, при цьому будь-яких посилань на перебування у хворобливому стані обвинувачений не робив (т 1 а.п. 213) . Продемонстрований обвинуваченим механізм заподіяня тілесних ушкоджень узгоджується повністю із показаннями потерпілої та висновками судово - медичних експериз № 18 гп- від 20.03.2017 року та № 19-18гп від 20.03.2017 року ( а.п. 218, 223)
Аналізуючи твердження апелянтів про необхідність визнання недопустими доказом протоколу слідчого експерименту від 24.02.2017 року з обвинуваченим, через порушення його права на захист , колегія суддів додатково дослідила процесуальні документи, надані прокурором під час апеляційного розгляду та встановила, що 24.02.2017 року дії обвинуваченого постановою слідчого були перекваліфіковані з ст. 15 ч 2 ст. 115 ч. 1 КК на ч. 1 ст. 121 КК України, йому було роз`яснено право на захист, під підпис вручено пам`ятку про права та обов`язки. Повноваження призначеного під час затримання ОСОБА_7 . Центром захисника згідно доручення діяли на час затримання та вручення підозри ОСОБА_7 ст. 15 ч 2 ст. 115 ч. 1 КК . У подальшому ОСОБА_7 , після перекваліфікації його дій заявив клопотання про призначення йому захисника лише в суді першої інстанції, а отже не можна вважати обгрунтованим твердження апелянтів про недопустимість зазначеного доказу із наведених у скаргах підстав.
Отримали належну оцінку у вироку і показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 про обставини , за яких їм стало відомо про завдання потерпілій тілесних ушкоджень, а також про перебування ОСОБА_7 після події не у хворобливому стані, як вказує обвинувачений , а у стані алкогольного сп`яніння.
Твердження апелянтів про те, що суд дав показанням цих свідків неправильну оцінку з огляду на те, що вони не були очевидцямии події, колегія суддів визнає необгрунтованими.
Протоколом огляду місця події від 17.02.2017 року зафіксовано, що що ОСОБА_7 добровільно видав ніж, яким завдав удар потерпілій. При цьому свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в суді показали , що на час проведення огляду місця події ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп`яніння , а не у хворобливому стані після нападу епілептичної хвороби, як на тому наполягає обвинувачений.
Суд першої інстанції підставно врахував і висновки судово- психіатричної експертизи № 197 , згідно якого делікт був вчинеий у стані ясної свідомості.
Надана захисником копія довідки про те, що в 2011 році ОСОБА_7 був встановлений діагноз епілепсія ( т 1 а.п. 115) не можна визнати доказом того, що під час завдання потерпілій удару ножем , ОСОБА_7 перебував у стані епілептичного нападу.
Натомість сукупність досліджених судом доказів доводить, що ОСОБА_7 завдав удар ножем стоячи, зверху вниз, докладаючи певну силу , що спростовує його доводи про необережне завдання тілесних ушкоджень.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог апелянтів про перекваліфікацію дій обвинуваченого.
Безгрунтовними є посилання захисника на те, що суд допустив припущення , визнавши, що ОСОБА_7 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння.
Доводи прокурора про те, що суд призначив ОСОБА_7 занадто м`яке покарання за ст. 121 ч 1 КК України , як і твердження захисника про призначення занадто суворого покарання судова колегія вважає немотивованими.
Як видно при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд врахував що він вчинив тяжкий злочин , його вік та стан його здоров`я, відсутність обставин, що помякшують покарання , обставини, що обтяжують покарання , висновок органу пробації про те, що виправлення обвинуваченого можливе лише при призначенні покарання у виді позбавлення волі та призначив покарання за ч 1 ст. 121 КК УКраїни у виді 6 років позбавлення волі.
На думку колегії суддів , призначене судом покарання , яке перевищує мінімальний розмір покарання визначений санкцією ч. 1 ст. 121 КК УКраїни є справедливим, та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Твердження апеляційної скарги прокурора, що суд не врахував, тяжкість вчиненого злочину є голослівним. Апеляційна скарга прокурора не містить посилань на об`єктивні підстави, які б свідчили про явну невідповідність призначеного судом покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину.
Не погоджуючись із висновками суду про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів , передбачених ч. 1 ст. 263 та ч 1 ст. 263-1 КК України, прокурор за результатами апеляційного розгляду просив ухвалити в цій частині обвинувальний вирок .
Згідно зі ст. 62 Конституції України, частин 2, 4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як видно із матеріалів провадження судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження забезпечено принцип змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів.
Докази, надані сторонами кримінального провадження суд першої інстанції безпосередньо і неупереджено дослідив у повному обсязі , обставин, які б завадили сторонам скористатися своїми процесуальними правами у наданні інших доказів не встановлено.
У мотивувальній частині вироку відповідно до вимог ст. 374 КПК суд зазначив підстави для виправдання обвинуваченого та докладні мотиви, з яких він відкинув кожен із доказів обвинувачення.
В суді першої та апеляційної інстанції обвинувачений заперечив зберігання вогнепальної зброї та її перероблення. Вказав, що вилучений по АДРЕСА_3 обріз йому не належить , в будинку він проживав нетривалий час у 2016 році , до моменту вилучення у березні 2017 року в цьому будинку тривалий час ніхто не проживав, зброю підкинули. На досудовому слідстві до нього застосовувався працівниками поліції тиск, і він був вимушений оговорити себе.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_11 в суді першої інстанції дали свідчення про те, що в їх присутності в будинку по АДРЕСА_3 був виявлений предмет схожий на обріз, при цьому пояснили, що протягом тривалого часу в цьому булинку ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не проживали, відсутність вікон, та система зачинення дверей ( замок без ключа) дозволяють потрапляння до нього без будь-яких перешкод інших осіб. ОСОБА_9 пояснила, що обрізу вона ніколи вдома не бачила.
ОСОБА_9 також показала, в будинку , де знайшли обріз ніхто тривалий час не проживав, до нього могли мати доступ інші особи, раніше вона обрізу вдома не бачила, ОСОБА_7 ніколи про зброю нічого не розказував.
Посилання в апеляційній скарзі прокурора про те, що ОСОБА_9 показала , що обріз знайши в речах ОСОБА_7 не відповідає дійсності , оскільки ОСОБА_9 як слідує із технічного запису судового засідання таких свідчень не надавала.
Від допиту свідка ОСОБА_14 , за інформацією якого згідно з твердженням строни обвинувачення стало відомо про те, що ОСОБА_7 за місцем свого проживання зберігає зброю, ( а.п. 239) прокурор в судовому засіданні в суді першої інстанції 14.02.2018 року відмовився.
Протоколом обушку від 10.03.2017 року зафіксовано виявлення в кімнаті будинку АДРЕСА_3 на обрізу зі стволом. При цьому відомостей про те, що виявлений обріз був вилучений протокол обшуку не містить.
Висновок експерта № 134-БЗ від 17.03.2017 року містить відомості щодо характеристики переданого на дослідження предмету- обрізу двоствольної мисливської рушниці, а висновок експертизи № 147 ТР від 29.03.2017 року містить відомості про те, що наданий на експертизу обріз та свол є одним цілим.
Довідки Олександрівської сільської ради, характеристика, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, як на докази винуватості ОСОБА_7 суперечать одна одній щодо періоду фактичного проживання ОСОБА_7 в буд. АДРЕСА_3 , та показанням ОСОБА_11 яка і підписала одну із довідок (т 2 а.п. 175-177 ). Досудова доповідь органу пробації та характеристика надана працівником поліції не може бути визнана доказом винуватості особи у незаконному зберіганні зброї.
Проаналізувавши перелічені в апеляційній скарзі докази з точки зору можливості покладення їх в основу обвинувального вироку, як про те просить прокурор, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані стороною обвинувачення докази поза розумним сумнівом не доводять , що саме ОСОБА_7 в кінці січня 2015 року придбав за 200 грн. двохствольну мисливську рушницю та незаконно переробив її в обріз, який зберігав по АДРЕСА_3 до моменту вилучення в ході обшуку по АДРЕСА_3 .
Надані стороною обвинувачення докази лише підтверджують , що в кімнаті будинку по АДРЕСА_3 , а саме будинку , який не належить ОСОБА_7 і в якому ОСОБА_7 протягом майже півроку до моменту обшуку не проживав, а з 17 лютого 2017 року перебував під вартою, 10.03.2017 року було вилучено обріз та ствол від мисливської рушниці.
При цьому жоден із доказів на даний стороною обвинувачення не доводить, що саме ОСОБА_7 зберігав та переробив мисливську рушницю на обріз.
Доказів наявності слідів пальців рук чи клітин обвинуваченого на обрізі стороною обвинувачення не надано.
Сам по собі факт виявлення обрізу у місці, де задовго до проведення обшуку тимчасово проживав обвинувачений , не доводить його винуватість у вчиненні злочинів передбачених ч 1 ст. 263 та ч 1 ст. 263-1 КК .
Твердження прокурора про те, що суд мав надати оцінку показанням обвинуваченого на досудовому розслідуванні та врахувати, що він змінив показання в суді , так як обізнаний із специфікою доказування такої категорії злочинів , не грунтуються на вимогах закону , оскільки відповідно до положень ст. 95 КПК України суд не вправі обгрунтовувати свої висновки показаннями наданими слідчому чи прокурору.
ОСОБА_7 в суді вказав на те, що свідчення щодо його обвинувачення в незаконному зберіганні зброї в ході досудового розслідування він давав під тиском працівників поліції, внаслідок чого був змушений себе оговорити , про що за його заявою внесені відомості до ЄРДР за ознаками вчиненого злочину передбаченого ч 1 ст. 365 КК.
Оскільки стороною обвинувачення не була доведена винуватість поза розумними сумнівами, доводи обвинуваченого щодо його невинуватості стороною обвинувачення не були спростовані, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 слід тлумачити на його користь.
Посилання прокурора про те, що суд першої інстанції не провів всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи, не надав оцінки всім доказам , є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження та вироку суду, суд першої інстанції зробив ґрунтовний аналіз кожного із доказів, що були надані досудовим слідством та стороною обвинувачення .
Виходячи із положень, викладених у ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевірів рішення суду першої інстанції з точки зору його законності і обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам та дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг викладених у вироку суду висновків не спростовують, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.
Істотних порушень вимог криімнального процесаульного закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни вироку не встановлено.
Колегія суддів вважає можливим рекомендувати суду першої інстанції вирішити питання про виправлення описки у вступній частині вироку щодо дати народження обвинуваченого.
Керуючись ст. 376 ч 2, ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у провадженні залишити без задоволення.
Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом трьох місяців , а обвинуваченим у той же строк з дня отримання ними копії ухвали може бути оскаржена в касаційному порядку протягом до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду .
Судді: ( три підписи)
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
копія вірна, ухвала набирає законної сили 12.07.2018 року
Суддя ОСОБА_2
