ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 488/1492/17

Категорія: 10.2.4

Головуючий в 1 інстанції: Лазарева Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді – Шеметенко Л.П.

судді – Димерлія О.О.

судді – Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив зобов’язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області провести перерахунок пенсії із врахуванням періоду роботи у ТОВ АК «ЕСКМ» з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року; зобов’язати Управління при обчисленні та перерахунку пенсії врахувати період роботи у ТОВ АК «ЕСКМ» з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року із застосуванням курсу російського рубля згідно ч. 1 ст. 40 Закону №1058-ІV, а також сплачувати пенсію з врахуванням стажу та заробітної плати за період роботи у ТОВ АК «ЕСКМ» з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року; стягнути з Управління заборгованість недоплаченої щомісячної державної пенсії з 07.08.2014 року, а саме з моменту звернення із заявою про призначення (перерахунок) пенсії за віком та визнати протиправними дії Управління при перерахунку пенсії за віком, починаючи з 07.08.2014 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачу з 2006 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». В 2014 році у зв’язку із набуттям права на пенсію за віком та наявністю відповідного страхового стажу позивач звернувся в Управління із завою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідач фактично не здійснив призначення пенсії за віком, а перевів позивача з одного виду пенсії на інший, визначив розмір пенсії за віком шляхом застосування розрахунку соціальних виплат, виходячи із показника заробітної плати, який врахований при попередньому призначенні пенсії. Вказаний порядок виплати пенсії позивач вважає таким, що не ґрунтується на Законі, у зв’язку із чим звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва щодо застосування курсу російського рубля при переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком станом на день призначення пенсії за вислугу років. Зобов'язано Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва провести перерахунок пенсії та сплачувати пенсію з врахуванням стажу за період роботи у ТОВ «Корпорація АК «ЕСКМ» з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року та врахувати при обчисленні пенсії заробітну плату за період роботи у ТОВ «Корпорація АК «ЕСКМ» з 17.08.2010 року 25.04.2014 року із застосуванням курсу російського рубля на дату звернення, а саме 07.08.2014 року. Стягнуто з Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області заборгованість недоплаченої щомісячної державної пенсії за період починаючи зі звернення, а саме з 07.08.2014 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

З 2006 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 2014 року у зв’язку із набуттям права на пенсію за віком та наявністю відповідного страхового стажу позивач одержує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Однак, при розрахунку позивачу пенсії за віком Управління виходило із показника заробітної плати, що передує призначенню пенсії за вислугою років.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління посилається на те, що виплата позивачу пенсії за віком здійснена згідно чинного законодавства.

Фактично, під час призначення пенсії за віком органом пенсійного фонду розрахований заробіток, одержаний позивачем у період роботи з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року у ВАТ «Корпорація АК «ЕСКМ», без урахування офіційного курсу валюти, встановленого на момент призначення пенсії за віком.

При цьому, відповідач вказав, що, оскільки розрахунок пенсії відбувався у зв’язку із вибором позивача іншого виду пенсії, тобто переведенням на інший вид пенсії, показник заробітної плати щодо курсу валюти при розрахунку пенсії має бути незмінним, тобто має залишатись таким, яким він був на час призначення пенсії за вислугою років.

За таких обставин, Управління не вбачає правових підстав для проведення позивачу перерахунку пенсії.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу і заробітку, одержаних після призначення пенсії за вислугою років, в тому числі з урахуванням показника курсу валюти, який діє на момент призначення пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, однак зазначає, що вони не у повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із п. «а» ч. 1 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII за цим Законом призначаються за вислугу років.

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після установленої дати.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними установленого віку.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV обчислення пенсії визначається за установленою формулою, в розрахунок якої включається середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аналіз наведених правових норм показав, що порядок переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV регламентований відносно пенсій, призначених саме за цим Законом, і в такому випадку показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом від 09.07.2003 року №1058-IV.

Однак, у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Так, позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV позивач звернувся вперше.

Крім того, після призначення пенсії за вислугою років позивач продовжував працювати з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року в ТОВ «Корпорація АК «ЕСКМ», розташованому на території Російської Федерації, на посаді лікаря хірурга-травматолога медико-санітарної частини, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони постійно проживають.

Відповідно до ст. 6 зазначеної Угоди при призначені пенсії, у тому числі на пільгових умовах та за вислугу років, зараховується трудовий стаж здобутий на території держави-учасниці угоди, а також на території колишнього СРСР.

Розрахунок пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

У випадку, коли в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи із офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

За таких обставин, оскільки призначення позивачу пенсії за віком фактично є новим видом пенсії, обраним позивачем, і не пов’язане із переведенням на інший вид пенсії, колегія суддів вважає, що до цих правових відносин не підлягають застосуванню приписи ст. 45 Закону №1058-ІV.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що протиправність відмови органу пенсійного фонду у зарахуванні позивачу періоду робіт з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року в ТОВ «Корпорація АК «ЕСКМ» встановлена постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.06.2016 року у справі №488/116/15-а.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва на вказане судове рішення повернуто апелянту.

Таким чином, судовим рішення, яке набрало законної сили у справі №488/116/15-а, вже вирішено питання щодо зарахування позивачу періоду роботи з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року в ТОВ «Корпорація АК «ЕСКМ» до страхового стажу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Однак, судом першої інстанції помилково не вирішено питання щодо вимог позивача про обов’язок органу пенсійного фонду зарахувати спірний період робіт до страхового стажу за правилами п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, судове рішення про закриття провадження у справі у цій частині не ухвалено.

Разом з цим, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, встановивши під час розгляду справи порушення суб’єктом владних повноважень вимог закону, суд має прийняти рішення, зокрема, про протиправність дій відповідача та зобов’язання його вчинити певні дії у сфері правовідносин соціального забезпечення, а не стягувати відповідні виплати в судовому порядку.

Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, в силу ст. 2 КАС України мав встановити наявність порушеного права позивача з урахуванням строків звернення до суду, встановлених ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду), та перевіркою на предмет наявності підстав для поновлення цих строків, у разі їх пропуску, відповідно до ст. 122 КАС України (в редакції, яка діє на момент ухвалення судового рішення).

Так, відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору у цій справі є протиправність відмови Управління у проведенні позивачу перерахунку пенсії, право на який позивач набув з дня її призначення у 2014 році.

Отже, неправильність, на думку позивача, нарахування пенсії існувала з моменту виникнення підстав для проведення спірного перерахунку соціальних виплат, проте із цим позовом позивач звернувся лише 21.04.2017 року, тобто із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду), для задоволення його вимог за період до 20.10.2016 року.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення судового рішення) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Зазначені положення кореспондуються із приписами ст. 123 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року).

З аналізу наведених норм вбачається, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску строку поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною або встановлюються судом на підставі позовної заяви та доданих до неї документів.

Колегія суддів враховує, що позивачем не заперечується той факт, що, отримуючи пенсію, він був обізнаний щодо виду пенсії та її розміру.

Таким чином, оскільки позивачем не наводиться та зі змісту позовної заяви не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами, суд позбавлений можливості застосувати приписи ст. 123 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) щодо визнання причин пропуску строку поважними.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що адміністративний позов в частині проведення перерахунку та виплати пенсії за період до 20.10.2016 року має бути залишено без розгляду.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області – задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2018 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати в ТОВ «Корпорація АК «ЕСКМ» за період робіт з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року, виходячи із офіційного курсу національної валюти на момент призначення пенсії за віком.

Зобов’язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням заробітної плати в ТОВ «Корпорація АК «ЕСКМ» за період робіт з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року, виходячи із офіційного курсу національної валюти на момент призначення пенсії за віком, починаючи з 21.10.2016 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії з дня її призначення по 20.10.2016 року – залишити без розгляду.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області в частині позовних вимог про зобов’язання Управління при обчисленні та перерахунку пенсії врахувати період роботи у ТОВ АК «ЕСКМ» з 17.08.2010 року по 25.04.2014 року – закрити.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 12.07.2018 р.

Головуючий , суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя : О.О. Димерлій

Суддя : О.В. Єщенко