АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 524/1219/17 Номер провадження 22-ц/786/1177/18

у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року

. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів : Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,

За участю секретаря судового засідання – Колодюк О.П.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Кременчуцької міської ради та міського голови ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, про визнання факту існування прямої дискримінації

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради ОСОБА_2

та апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2018 року, ухвалене у період часу з 10:05:40 год. до 10:55:20 год. 29 січня 2018 року під головуванням судді Кривич Ж.О., -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В лютому 2017 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі по тексту рішення - ОСОБА_6 освіти) про визнання незаконним і скасування розпорядження про її звільнення, про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У березні 2017 року ОСОБА_5 доповнила позов вимогами до інших відповідачів - Кременчуцької міської ради та міського голови ОСОБА_7 і остаточно просила суд про наступне:

-визнати незаконним і скасувати розпорядження заступника директора ОСОБА_6 - начальника управління професійно-технічної, загальної середньої та позашкільної освіти ОСОБА_4С № 39 о/с від 16 лютого 2017 року про звільнення та поновити її на роботі на умовах, визначених контрактом від 01 вересня 2008 року;

-стягнути з ОСОБА_6 освіти на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- встановити факт існування щодо неї прямої дискримінації з боку відповідачів, наслідком якої стало незаконне звільнення з роботи.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради – задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження №39 о/с від 16 лютого 2017 року про звільнення позивача з посади директора Кременчуцької гімназії №5 ім. Т.Г. Шевченка Кременчуцької міської ради за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником установи та визнано її звільненою за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією учбового закладу.

Стягнуто з ОСОБА_6 освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 16 лютого 2017 року в сумі 142 021,45 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 9110,74 грн..

Інші позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та позовні вимоги до Кременчуцької міської ради і міського голови ОСОБА_7 – залишено без задоволення.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_6 освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог – відмовити.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказує на те, що департамент освіти, перевіряючи скаргу групи батьків дітей, дослідивши відповідні обставини та оцінивши реакцію керівника на виявлені порушення, яка полягала у намаганні приховати факти, в запереченні виявлених очевидних порушень тощо, дійшов висновку, що таке порушення своїх посадових обов’язків з боку керівника навчального закладу є грубим, і з урахуванням того, що директор не усвідомлює своєї відповідальності за життя та здоров’я ввірених їй дітей, не забезпечує належного керівництва педагогічним колективом школи, прийняв рішення про розірвання трудового договору на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Апелянт, заперечуючи проти висновків місцевого суду, вказує на те, що позивач, як директор гімназії завчасно знала про захід, мала належну кількість часу для організації перевезення, але листи-замовлення про надання транспорту були надіслані з порушенням строків та правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, фактично за один день до виконання замовлення.

Вважає, що внаслідок невиконання директором своїх обов’язків діти були наражені на реальну небезпеку, оскільки їх перевезення відбувалося з порушенням встановлених законодавством правил.

Окрім цього, з рішенням місцевого суду не погодилася позивач ОСОБА_5 та подала на нього апеляційну скаргу, у якій заперечує проти частини, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про встановлення факту існування дискримінації щодо неї з боку відповідачів.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

Апелянт не погоджується з висновками суду про те, що наведені нею дані не є дискримінацією, вказуючи також на те, що тягар доказування її відсутності покладений на відповідача.

Підстави апеляційної скарги вмотивовує тим, що вона після зміни влади нового складу Міської ради вона потрапила до числа «неугодних» осіб, які підлягали заміні, а оскільки вона самостійно не звільняла займану посаду, її було звільнено під приводом того, що внаслідок її дій діти наразилися на смертельну небезпеку.

Враховуючи доведеним факт неправомірності її звільнення, наголошує і на обґрунтованості своїх доводів в частині існування дискримінації щодо неї.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

ОСОБА _5 надала відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просить залишити її без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що ОСОБА_5 було призначено на посаду директора Кременчуцької гімназії № 5 ім. Т.Г. Шевченко начальником Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради з 01 вересня 2008 року на підставі контракту на строк до 28 серпня 2013 року (т.1, а. с. 15-16).

30 травня 2013 року наказом начальника Управління № 304/ о/с строк дії контракту з позивачем продовжено до 31 серпня 2018 року. Окрім цього між сторонами трудового договору укладено додаткову угоду (т.1, а. с. 14).

16 лютого 2017 року заступник директора ОСОБА_6 освіти ОСОБА_4 видав наказ № 39 о/с про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_5 з підстав п.п. в п. 5 контракту (з ініціативи ОСОБА_6 освіти до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених чинним законодавством) та про її звільнення з посади директора гімназії і розірвання з нею трудового договору на підставі ст. 36 п. 8 КЗпП України (підстави, передбачені контрактом, т.1, а .с. 5-8).

Зі змісту наказу (стор. 6, 7 наказу) вбачається, що ОСОБА_6 освіти визнав дії ОСОБА_5 одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків керівником, через яке «кілька десятків учнів наразилися на реальну небезпеку їх життю та здоров'ю», що є підставою для звільнення відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України.

У наказі зазначено також, що приймаючи рішення, ОСОБА_6 освіти взяв до уваги «іншу наявну інформації про стан справ в Кременчуцькій гімназії № 5».

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини звільнення ОСОБА_5 з посади.

27 січня 2017 року у міському ОСОБА_1 культури мав відбутися загальноміський позашкільний захід - фінальний етап проекту «Велика Асамблея «ОСОБА_8», організатором якого був ОСОБА_6 освіти. Учні гімназії заздалегідь готувалися до участі у проекті.

16 січня 2017 року заступник директора з виховної роботи гімназії № 5 ОСОБА_9 на нараді у ОСОБА_6 освіти дізналася про дату проведення заходу - 27.01.2018 року, про що доповіла директору.

ОСОБА_5 доручила останній підготувати листи-замовлення на перевезення дітей двома автобусами - до підприємств-спонсорів ПАТ «Кременчукгаз» та КП «Кременчукводоканал», скласти проект наказу про участь у заході та провести з його учасниками інструктаж з техніки безпеки.

Гімназія власних транспортних засобів, придатних для перевезення організованих груп дітей, немає. Практика безоплатного замовлення автобусів для перевезення дітей у підприємств - «шефів» існувала і раніше, про що було відомо ОСОБА_6 освіти і нарікань з його боку не викликала. Зокрема, перевезення дітей у листопаді до міського ОСОБА_1 культури для участі у репетиції фінального виступу було організовано у такий самий спосіб (т.2, а.с. 17).

Керівники підприємств попередньо усно погодили надання автобусів - КП «Кременчукводоканал» для перевезення 40 учнів, ПАТ «Кременчукгаз» - для перевезення 20 учнів. 25 січня 2017 року листи-замовлення були передані до адміністрацій цих підприємств.

26 січня 2017 року директор гімназії видала наказ № 42 о/д «Про участь учнів гімназії у проекті «Велика Асамблея «ОСОБА_8», яким затвердила склад учнів - 66 учасників заходу, призначила відповідальними за їх безпеку 6 вчителів, контроль і відповідальність за участь дітей у заході поклала на ОСОБА_9 ( т.1, а.с. 61-62).

Відповідно до посадової інструкції заступника директора з виховної роботи ОСОБА_9 є особою, яка «здійснює контроль за технікою безпеки під час проведення шкільних та позашкільних заходів за участю учнів гімназії» (п.3.14, т.1, а. с. 46).

26 січня 2017 року наприкінці робочого дня стало відомо, що КП «Кременчукводоканал» автобусу не надасть. Часу замовити автобус у інших перевізників не було, і директор прийняла рішення, що діти 5-10 класів поїдуть до міського ОСОБА_1 культури у супроводі ОСОБА_9 громадським транспортом, а діти 1-3 класів - автобусом ПАТ «Кременчукгаз» у супроводі інших педагогічних працівників.

27 січня 2017 року учні Кременчуцької гімназії № 5 взяли участь у позашкільному закладі - проекті «Велика Асамблея «ОСОБА_8». Батьки учнів молодших класів, які очікували дітей на подвір'ї гімназії, стали свідками того, що частина дітей їхала стоячи у переповненому автобусі. Це викликало зрозуміле занепокоєння батьків. Вони обговорювали це у соцмережах, а батьки трьох учнів звернулися за роз'ясненнями до ОСОБА_5, проте не зустріли порозуміння, і 30.01.2017 року громадяни ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 письмово поскаржилися до ОСОБА_6 освіти.

Під час службової перевірки комісія ОСОБА_6 освіти встановила, що перевезення дітей відбулося з порушеннями вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту».

ОСОБА_5 письмово пояснила, що 27 січня 2017 року 38 учнів 1-3 класів гімназії були перевезені автобусом ПАТ «Кременчукгаз», (т.1, а. с. 76),

У висновку комісії (т.1, а. с. 79-88) зазначено, що порушення полягали у наступному: директор не видала наказ щодо організації маршруту та призначення для кожної групи з десяти дітей керівника, відповідального за їх супроводження, а для групи з 30 учнів - медпрацівника; директор не уклала письмові договори на перевезення учнів; не погодила маршрут руху з органами національної поліції; в автобусі з кількістю місць для сидіння - 22 були перевезені 38 дітей.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд прийшов до висновку, про відсутність достатніх підстав вважати, в діях ОСОБА_5 наявності одноразового грубого порушення трудових обов’язків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Бобер І,М. в частині вимог щодо наявності дискримінації місцевий суд зробив висновки щодо відсутності доказів у підтвердження даного факту.

Доводи , за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Суд апеляційної інстанції вважає висновки місцевого суду обгрунтованими.

Спірні правовідносини врегульовуються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про освіту», Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов’язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору передбачено підстави, зазначені в контракті.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2008 року між позивачем та управлінням освіти Кременчуцької міської ради було укладено трудовий контракт в якому сторони обумовили права та обов’язки сторін, та розділом 5 контракту передбачили умови його розірвання, де: п. в), розділу 5.2 передбачає право припинення дії контракту з ініціативи управління освіти до закінчення терміну його дії у випадках передбачених чинним законодавством.( а. с. 15-17 т. 1)

Відповідно до частини першої статті 41 КЗпП України (як підстава порушення трудового контракту, визначена відповідачем у справі) додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов є одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розпорядженням Управлінням професійно – технічної, загальної середньої та позашкільної освіти від 16.02.2017 року № 39 о/с було прийнято рішення про дострокове припинення дії трудового контракту.

В мотивувальній частині розпорядження було зазначено про наступні порушення, допущені навчальним закладом при перевезенні дітей: відсутні списки групи дітей та не призначено для кожної групи з десяти дітей керівника відповідального за їх супроводження під час поїздки, а для групи з 30 і більше дітей медичного працівника;

відсутність письмового договору з перевізником; при перевезенні дітей кількість дітей було більше чим місць для сидіння 38 замість 22;

Зазначалося, що ОСОБА_5, як керівник закладу, самоусунулась від виконання обов’язків щодо забезпечення безпеки дітей, проявила недбалість в організації відповідного перевезення, наразивши дітей на небезпеку травмування або загибелі, що викликало скарги батьків та суспільний резонанс вказаної події.

Зазначалося також про відсутність контролю з боку педагогів, відповідальних за техніку безпеки та збереження життєдіяльності учнів, під час руху транспортного засобу.

Також було зазначено, що в письмових поясненнях ОСОБА_5 своєї вини не визнала та не зазначила, які організаційні висновки вона повинна була вжити, як керівник закладу, виявивши вказане порушення.

Аналізуючи правильність висновків місцевого суду в частині невизнання зазначених порушень - одноразовими грубими порушеннями трудового законодавства, які стали підставою для дострокового розірвання трудового контракту, суд апеляційної інстанції враховує пропорційність застосованого заходу (дострокове припинення дії контракту), баланс прав та інтересів сторін, беручи до уваги, що припинення дії трудового договору є однією з форм втручання в приватне життя особи ( ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод.)

З матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2017 року керівникам загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів було направлено факсограму № 25 від 25 січня 2017 року про те, що 27 січня 2017 року о 13 год. в МПК відбудеться фінальний етап Великої асамблеї «Армії Добра» - танок «Дружби» та прохали забезпечити участь у заході представників навчальних закладів. ( а.с.11 т. 1)

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана факсограма була направлена за два дні до проведення конкурсу, що є явно недостатнім для належної організації перевезення великих груп дітей у відповідності з вимогами ПКМ України від 16 лютого 1997 року № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» якими передбачено сем денний термін для повідомлення перевізника та трьохденний термін для повідомлення відповідного територіального підрозділу Державтоінспекції ( поліції).

Отримавши вказаний наказ, в цей же день адміністрація Кременчуцької гімназії № 5 звернулася з листами до голови правління ПАТ» Кременчукгаз» з питанням про можливість виділити транспорт для перевезення 20 дітей.( а. с. 59 т. 1) та до КП «Кременчукводоканал». (т.2 а.с. 17)

Останній відмовив у наданні транспортного засобу.

Наказом по Кременчуцькій гімназії ім.. ОСОБА_13 № 5 від 26.01.2017 року № 42 о/д , на виконання розпорядження міського департаменту освіти щодо проведення 27.01.2017 року флешмобу учнів загальноосвітньої шкіл і фінального етапу Великої асамблеї 2 ОСОБА_8 добра» було затверджено склад у часників з 66 учнів та визначено відповідальними за техніку безпеки і збереження життєдіяльності 6 відповідальних осіб.

Контроль та відповідальність за виконання даного наказу покладено на заступника директора з виховної роботи ОСОБА_9Л.( а. с. 59 т. 1).

Всі відповідальні особи підтвердили, що вони належним чином були ознайомлені з даним наказом та є відповідальними за безпеку дітей. ( а. с. 61-76 т. 1).

Таким чином, безпосередня відповідальність за дотримання правил безпеки учнів при проведенні вказаного закладу покладалася на визначених в даному наказі осіб.

З матеріалів справи також слідує, що 27 січня 2017 року перевезення 38 учнів молодших класів гімназії до та від міського ОСОБА_1 культури відбулося з порушенням спеціальних правил, встановлених для перевезення організованих груп дітей. Зокрема в автобусі, де передбачено 22 сидячих місця, перевозилося 38 дітей.

Чинним законодавством, а саме: положеннями частини 1 та 3 статті 38 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що до перевезення організованих груп дітей (далі - груп дітей) відноситься одночасне перевезення групи з десяти і більше дітей, для яких замовником послуги призначається керівник, відповідальний за супроводження їх під час поїздки, а на групу з 30 і більше дітей призначається також медичний працівник. …Регулярні та нерегулярні перевезення груп дітей здійснюють за умови узгодження маршруту та розкладу руху із замовником та відповідними підрозділами Національної поліції. Максимальна кількість дітей та супроводжуючих осіб при перевезенні автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння в ньому, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу та визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Аналогічні вимоги містять пункти 64, 69, 70 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затв. Постановою КМУ від 18.02.1997 року № 176 з наступними змінами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпосередня відповідальність за дотримання правил дорожнього руху покладається на водія транспортного засобу, який здійснює відповідне перевезення, та який не мав права перевозити пасажирів більше, ніж визначено законодавством та повинен був відмовити у здійсненні перевезення, а не сприяти йому.

Однак відповідальність водія транспортного засобу, не є предметом розгляду даного спору.

Як встановлено місцевим судом, дійсно, передумовою для перевезення дітей повинно було бути укладення відповідного письмового договору перевезення Однак, як встановив суд, практика звернення за такою допомогою до ПАТ «Кременчукгаз» та КП «Кременчукводоканал» була звичною, тому директор обґрунтовано очікувала, що транспортні засоби будуть надані. Дізнавшись про відмову КП «Кременчукводоканал» надати автобус напередодні, директор не мала достатнього часу звернутись до іншого перевізника. Перевезти дітей необхідно було в межах міста на невелику відстань (7-8 зупинок громадського транспорту).

Згідно роз’яснень абзац 2 п.28 Постанови №9 від 06.11.1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Частиною 1 статті 39 Закону України «Про загальну середню освіту» передбачено, що керівництво закладом загальної середньої освіти здійснює директор, повноваження якого визначаються законом, статутом закладу освіти та трудовим договором.

Статут гімназії № 5 передбачає, що директор гімназії, зокрема, створює необхідні умови для участі учнів у позакласній та позашкільній роботі ..., забезпечує дотримання вимог охорони дитинства, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм техніки безпеки ( п. 4.6. розділу ІУ Статуту, т.1, а.с. 179).

Умови контракту від 01 вересня 2008 року з додатковою угодою від 30 травня 2013 року зобов'язували ОСОБА_5 «створювати безпечні умови праці учасників навчально-виховного процесу) ( п. 2.2 Контракту, т.1, а.с. 15 зворот).

Судом встановлено, що остаточне рішення перевезти всіх 38 дітей одночасно, а, наприклад, не за 2 рейси, прийняв перевізник, на якого відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та статті 145 «Правил надання послуг автомобільного пасажирського транспорту» покладений обов'язок забезпечити зручну та безпечну поїздку пасажирів.

ОСОБА _5 не була присутня під час посадки учнів в автобус, ніяких розпоряджень водієві з приводу цього не надавала.

Автобус ПАЗ-3205 має кількість посадкових місць - 22 шт., загальну кількість місць - 37-41 ( т.1, а.с. 10, 62), тому заяви про те, що «дітей перевозили як худобу», в умовах смертельної небезпеки для життя та здоров'я є явно перебільшеними.

З врахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції вважає, що дійсно при перевезенні дітей були допущені порушення законодавчих актів. Однак винуватцями вказаної події в першу чергу є водій транспортного закладу, який не мав права та не повинен був перевозити дітей більше чим було сидячих міст для них, та відповідальні за перевезення дітей особи зазначені в наказі по Кременчуцькій гімназії ім. Т. Шевченка № 5 від 26.01.2017 року № 42 о/д.

Не знімаючи відповідальність за допущені порушення з позивачки, у справі ОСОБА_5, як керівника навчального закладу, суд апеляційної інстанції зазначає, що допущені нею, як керівником гімназії порушення, не можна визнати як «одноразові грубі порушення умов трудового законодавства», які тягнуть за собою дострокове розірвання контракту.

Оскільки рішенням власника - Кременчуцької міської ради Полтавської області гімназію №5 ліквідовано, у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.02.2018 року внесений запис за № 1 585 120 НОМЕР_1 про припинення діяльності юридичної особи (т.2, а.с. 164, зворот), місцевий суд дійшов вірного висновку, що поновлення ОСОБА_5 на посаді директора гімназії №5 неможливо, та визнав її звільненою за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією закладу освіти (абз.3 п.18 Постанови №9 від 06.11.1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»), ухваливши рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого відповідач не оскаржує.

Також з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги в частині визнання факту прямої дискримінації позивача з боку відповідачів ОСОБА_5 вмотивовувала тим, що упродовж 2015 -2016 років відносно неї застосовувалися дисциплінарні стягнення (догана згідно наказу начальника Управління освіти №44 а/п від 15.12.2015 року), вчинялися спроби виявити в її діях корупційні правопорушення (складення протоколів про вчинення корупційних правопорушень, передбачених ч. 1 т ч. 2 ст. 177 КУпАП), які не знайшли свого підтвердження у суді.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Висновки місцевого суду в тій частині, що позивач не надала суду переконливих доказів, як ці обставини пов'язані з оскаржуваним нею розпорядженням про звільнення, апеляційний суд вважає обґрунтованими.

В ході судового розгляду справи представники відповідача надали належні докази, які свідчать про відсутність факту дискримінації, а всі дії щодо ОСОБА_5 вчинялися працівниками відповідачів згідно з вимогами чинного законодавства та в межах їх компетенції.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради зазначає, що ряд вчителів, які були визначені як відповідальні особи за організацію вказаного заходу, були внесені до наказу «заднім числом». Однак ці доводи носять характер припущення, та не можуть судом братися до уваги згідно з правилами ч. 6 ст. 81 ЦПК України. Даний наказ є чинним та в установленому законом порядку недійсним чи сфальшованим не визнавався.

Апелянт зазначає, що порушені вимоги ПКМ України № 176 від 18.02.1997 року щодо повідомлення замовника послуг за 7 робочих днів.

Суд апеляційної інстанції вище вказував, що відповідну факсограму позивачка отримала лише 25 січня 2017 року, за два дні до проведення заходу, що унеможливлювало дотримання вимог ПКМ України № 176 від 18.02.1997 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка знала про проведення такого заходу за 11 днів та мала реальну можливість виконати вимоги вказаної постанови, письмовими доказами не підтверджується.

Апелянт зазначає, що вказана справа має суспільний резонанс серед жителів територіальної громади.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що предметом даного спору є встановлення факту наявності в діях позивачки одноразового грубого порушення трудових обов’язків, що є підставою для припинення дії трудового контракту. Розглядаючи справу в цих межах, суд приходить до висновку, що дійсно при перевезенні дітей були порушення законодавчих актів, однак в діях саме позивача у справі відсутнє одноразове грубе порушення, яке мого призвести до заподіяння шкоди дітям.

Судом вже зазначалося про наявність більш грубих порушень, як в діях перевізника, так і в діях вчителів які призначені відповідальними за проведення даного заходу.

Суд також встановив наявність в діях позивача ОСОБА_5 порушення трудового законодавства. Однак, ці порушення не можна визнати як підставу для припинення дії трудового контракту, про що зазначено в мотивувальній частині постанови.

Є безпідставними і доводи апеляційної скарги ОСОБА_5. щодо наявності в діях відповідача дискримінації.

В ході судового розгляду справи відповідачем, у відповідності з вимогами закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації» належними доказами доведено правомірність їх дій в частині застосування до ОСОБА_5М санкцій за порушення трудового законодавства, що не є дискримінаційним.

Є безпідставними і доводи апеляційної скарги щодо складання прокуратурою м. Кременчука адміністративних протоколів за вчинення корупційних діянь, оскільки прокуратура діяла в межах своїх повноважень.

Нічим не підтверджені доводи позивачки і в частині репресій нового міського голови щодо працівників, які мали добрі стосунки з попереднім мером міста ОСОБА_14

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Висновки місцевого суду, що трудові права ОСОБА_5, внаслідок неправомірного звільнення з посади були порушені, а також ті, що позивач не довела заявлені нею позовні вимоги в частині дискримінації, є законними та обґрунтованими.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

У відповідності з вимогами ст. 376 ЦПК України порушення норм матеріального та процесуального права може бути підставою для зміни судового рішення лише у випадку якщо це порушення призвело до неправильного вирішення спору.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2018 року не встановлено.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити, понесені апелянтами судові витрати відшкодуванню не підлягають. Відповідачем вимоги про відшкодування судових витрат на стадії апеляційного розгляду не заявлялись.

Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п.1, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 9 липня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_15 /підпис/ ОСОБА_16

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1