ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

Київ

справа №660/756/17

адміністративне провадження №К/9901/34259/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (судді Федусик А.Г., Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі № 660/756/17 за позовом ОСОБА_1 до Бериславського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області; далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ про визнання протиправним та скасування рішення від 21 липня 2017 року про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника після смерті чоловіка; зобов'язання управління ПФУ призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 14 липня 2017 року довічно відповідно до положень статті 501 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ), статей 10, 36, 37, 45 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), виходячи з розміру пенсії годувальника, що розрахована як 90 відсотків від заробітку померлого чоловіка.

Нововоронцовський районний суд Херсонської області постановою від 18 вересня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково: визнав неправомірним рішення управління ПФУ від 21 липня 2017 року № 3 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника після смерті чоловіка ОСОБА_2; зобов'язав управління ПФУ перевести з 14 липня 2017 року довічно ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2, виходячи з розміру пенсії годувальника, що розрахована як 90 відсотків від заробітку померлого чоловіка.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 31 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову - про залишення позову без задоволення.

Таке рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що за пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ) «у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

До 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах прийнято не було, а тому норми щодо саме пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 01 червня 2015 року були скасовані, у зв'язку з чим у позивачки немає права на призначення їй пенсії по втраті годувальника саме за вказаним законом.

З врахування наведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що в зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі і спеціальних, на загальних підставах, підстав для переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника відповідно до частини дев'ятнадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (набрав чинності з 15 липня 2015 року; далі - Закон № 1697-VII) немає. З огляду на це, управління ПФУ в спірних відносинах діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України.

ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду апеляційної інстанції і в лютому 2018 року звернувся із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Покликається, зокрема, на те, що положення Закону № 213-VІІІ стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не переходу на пенсію по втраті годувальника. З огляду на конституційні гарантії щодо недопущення скасування чи звуження змісту, обсягу прав і свобод людини і громадянина при прийняті нових законів чи внесення змін до чинних, висловлені неодноразово з цього питання позиції Конституційного Суду України та Верховного Суду України, положення чинного на час звернення до пенсійного органу Закону № 1697-VII, який набрав чинності з 15 липня 2015 року, та статті 36 Закону № 1058-ІV вважає, що вона має право на призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

У відзиві на касаційну скаргу управління ПФУ указує на те, що до спірних відносин слід застосовувати положення Закону № 213-VІІІ, який був прийнятий пізніше Закону № 1697-VII, та за яким скасоване пенсійне забезпечення за низкою спеціальних законів. Просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суди встановили, що в період з 02 березня 1973 року по 01 липня 2000 року чоловік позивачки працював на посаді слідчого в прокуратурі Нововоронцовського району Херсонської області. Наказом прокурора Херсонської області від 15 червня 2000 року № 193-О його було звільнено з органів прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до пункту «а» частини другої статті 501 Закону № 1789-ХІІ та статті 38 КЗпП України. Починаючи з 07 липня 2000 року він перебував на обліку в Нововоронцовському відділенні обслуговування громадян управління ПФУ як отримувач пенсії за вислугою років, призначеної на підставі статті 501 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній станом на 07 липня 2000 року, в розмірі 90 % від суми місячного заробітку.

З 22 квітня 1972 року позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, зареєстрованому Нововоронцовським районним відділом ЗАГС, актовий запис № 19.

Згідно з постановою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління ПФУ про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, суд зобов'язав управління ПФУ здійснити з 18 липня 2016 року перерахунок призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки прокуратури Херсонської області від 30 червня 2016 року № 18/201 вих.16 про заробітну плату, виплативши різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер у віці 76 років. У зв'язку зі смертю чоловіка позивачка, як непрацездатна особа, що перебувала на утриманні померлого, 14 липня 2017 року звернулася до управління ПФУ із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Рішенням від 21 липня 2017 управління ПФУ року відмовило їй у цьому з посиланням на частину дев'ятнадцяту Закону № 1697-VII та положення Закону № 213-VІІІ, за якими з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати щодо захисту соціальних прав у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 686/17309/17) висловив правову позицію щодо правильного застосування вищевказаних нормативних актів у спорах даної категорії, за якою пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ скасовані діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру».

Проте 15 липня 2015 року, у зв'язку з набуттям чинності Законом № 1697-VII, Закон № 1789-ХІІ частково втратив свою чинність.

Статтею 86 Закону № 1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Цьому правовому висновку відповідає рішення суду першої інстанції у справі, що розглядається.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У цій справі суди правильно встановили фактичні обставини і визначили правове регулювання описаних вище спірних правовідносин, однак, попри це, суд апеляційної інстанції хибно не застосував до цих правовідносин статтю 86 Закону № 1697-VII у взаємозв'язку з іншими положеннями законодавства, які належало застосувати, що у свою чергу призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Оскільки суд апеляційної інстанції помилково скасував судове рішення, яке відповідає закону, оскаржену постанову цього суду слід скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року скасувати, а постанову Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2017 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко