ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2018 року

Київ

справа №750/4115/17

адміністративне провадження №К/9901/15510/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (головуючий суддя Твердохліб В.А., судді Костюк Л.О., Троян Н.М.)

у справі №750/4115/17

за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до Деснянського районного суду м.Чернігова з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просив:

- зобов'язати старшого державного виконавця Назаренко М.Б. закінчити виконавче провадження №53739290 від 11.04.2017 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- скасування пункту 3 постанови ВП №53739290 від 11.04.2017 року щодо стягнення з боржника виконавчого збору 12 800 грн. на підставі частини дев'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.08.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.08.2017 скасовано та постановлено нову, якою адміністративний позов задоволено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила визнати протиправними дії щодо відмови Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок призначеної пенсії та зобов'язати здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до статті 371 Закону України від 16.12.1993 №XII «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії), у зв'язку з підвищенням розміру посадових окладів працюючим державним службовцям згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» у розмірі 80% заробітної плати державного службовця.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.01.2017 у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі №750/108/17 постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 24.01.2017 скасовано та ухвалено нову постанову, якою: визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії довідки Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 09.12.2016 №232, відповідно до статті 371 Закону України від 16.12.1993 №XII «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії); зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити з 01.12.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 371 Закону України від 16.12.1993 року №XII «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) на підставі довідки Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 09.12.2016 року №232 та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено.

11.04.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53739290 за виконавчим листом №750/108/17 від 04.04.2017 про зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України здійснити з 01.12.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 371 Закону України від 16.12.1993 №XII «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) на підставі довідки Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 09.12.2016 року №232 та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат. Пунктом 3 цієї постанови з позивача, як боржника у виконавчому провадженні, стягнуто виконавчий збір у сумі 12800 грн. Вказану постанову позивачем було отримано 14.04.2017.

27.03.2017 позивачем прийнято розпорядження №800815 про перерахунок пенсії ОСОБА_2 та визначено суму доплати у розмірі 40332,15 грн.

Протоколом від 03.04.2017 вказано суму до виплати, яка буде здійснена в плановий період в 5-му місяці 2017 року.

Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, листом №1055/06 від 05.04.2017, повідомило ОСОБА_2 про виконання рішення суду, розмір перерахованої пенсії та про розмір доплати, яка буде виплачена у травні 2017 року за основними відомостями.

20.04.2017 листом за №11660/07 позивач повідомив відповідача про виконання постанови суду, зазначивши суму доплати у розмірі 40332,15 грн, яка буде виплачена в травні 2017 року за основними відомостями, дата виплати 19 число. Розмір пенсії складає 9974, 86 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком державного виконавця, а отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, останній діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та у межах наданих йому повноважень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова суду першої інстанції була виконана до відкриття виконавчого провадження, а тому у відповідача були відсутні підстави зазначати у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача виконавчого збору.

Суд не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII, є наявність обов'язку державного виконавця.

При цьому, Суд зазначає, що факт виконання зобов'язання по виконавчому листу до винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження не впливає на обов'язок державного виконавця зазначати про стягнення з боржника виконавчого збору в такій постанові за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується, серед іншого за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист виданий на виконання рішення суду зобов'язального характеру, а не щодо стягнення періодичних платежів, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин застосовується пункт 1 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII, а виконавчий збір не стягується.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про зобов'язання старшого державного виконавця Назаренко М.Б. закінчити виконавче провадження №53739290 від 11.04.2017 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки матеріалами справи не підтверджено фактичні обставини щодо відмови відповідача в закритті провадження з вищенаведених підстав.

За встановлених обставин справи та з огляду на вищевикладене, Суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII є обов'язком державного виконавця.

Київський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 підлягає скасуванню, а постанова Деснянського районного суду м.Чернігова від 09.08.2017 - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 скасувати.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.08.2017 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа