ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 р. м. Харків

Справа № 541/2645/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П’янової Я.В.

суддів: Калиновського В.А. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.04.2018 (суддя Куцин В.М., м. Миргород, повний текст складено 27.04.18 р.) по справі № 541/2645/17

за позовом ОСОБА_1

до Миргородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання неправомірними та протиправними дій щодо відмови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі - позивач, ОСОБА_1І.) звернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Миргородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - відповідач, Миргородське ОУПФУ), в якому просила суд:

- визнати протиправним рішення Миргородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо неправомірної відмови їй у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй одноразову грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.04.2018 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Миргородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №5 від 14.09.2017 про відмову ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язано Миргородське об’єднане управління ПФУ Полтавської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій на день призначення пенсії за віком.

Стягнуто з Миргородського об’єднаного управління ПФУ Полтавській області за рахунок його бюджетних асигнувань 1920 (одна тисяча дев’ятсот двадцять) гривень 00 копійок сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права.

Так, відповідач зауважує на те, що посилання суду першої інстанції на норми ОСОБА_2 КМУ №433 від 06.05.2001 року "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад” є безпідставними, оскільки цією по становою врегульовуються правові відносини, що виникли після набрання нею чинності. В даному випадку, правові відносини чітко врегульовані нормами ОСОБА_2 КМУ №909 від 04.11.1993 року, яка була чинною на час виникнення правових відносин, що є предметом позовних вимог.

У розділі 1 “Освіта” вказаного Переліку передбачено, зокрема посади директорів, їх заступників з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідувачів відділів (лабораторій, кабінетів), художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій, та інших форм гурткової роботи.

Посади викладачів, які працюють у позашкільних навчальних закладах, у вказаному Переліку не передбачено.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про загальну середню освіту», загальноосвітній навчальний заклад - це навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту. У переліку загальноосвітніх навчальних закладів музичні школи не передбачені.

Оскільки музична школа не належить до загальноосвітніх навчальних закладів і посади викладачів, які працюють у позашкільних навчальних закладах, у вказаному Переліку не передбачено, підстав для призначення пенсії за вислугу років немає.

Зважаючи на вищезазначене, відмова управління ОСОБА_1 в призначенні їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є правомірною, оскільки відсутній необхідний для цього стаж роботи працівником освіти, що повинен становити 30 років, та бути підтвердженим в установленому порядку.

Відповідач просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.04.2018 р. - без змін. Розгляд справи просить здійснювати за відсутності позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 05.07.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 05.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського ОУПФУ Полтавської області із заявою про призначення пенсії за віком, право на яку позивач отримала 22.08.2017 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», та заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням комісії №5 від 14.09.2017 року Миргородського ОУПФУ Полтавської області позивачу відмовлено в виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи працівником освіти 30 років, підтвердженого в установленому порядку згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення». У позивача він становить лише 4 роки 7 місяців 28 днів (періоди роботи з 27.06.1985 по 05.08.1985 рр., з 14.12.1988 по 08.07.1992 рр. та з 01.09.1992 по 24.08.1993 рр.) (а.с.25).

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а рішення управління про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги від 14.09.2017 є протиправним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення».

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 26 наведеного Закону передбачено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

З копії трудової книжки позивача та первинних документів (наказів про прийняття та звільнення з посади) вбачається, що ОСОБА_1 працювала:

- з 01.08.1978 року на посаді викладача по класу фортепіано у Шишацькій дитячій музичній школі Полтавської області, наказ №42 про призначення від 01.08.1978 року, до 20.08.1979 року на підставі наказу №15 від 20.08.1979 звільнена;

- з 27.06.1985 р. наказом №332-К від 25.06.1985 р. зарахована на посаду підмінного вихователя Плунгеського дитячого садка-ясел «Liehaite» №2 (Литва), згідно наказу №436-К від 01.08.1985р. переведена на посаду музичного робітника цього закладу з 05.08.1985р., де працювала до 18.07.1988 р. згідно наказу про звільнення за №199-К від 05.07.1988р.;

- з 01.10.1988 р. наказом №44 п.1 від 01.10.1988 р. зарахована на посаду концертмейстера і педагога фортепіано (тимчасово) дитячої музичної школи №2 м. Кандалакша Мурманської області. За наказом №55 п.1 від 30.11.1988 р. звільнена з 30.11.1988р. в зв'язку з закінченням тимчасової роботи (п.2 ст. 29 КЗОТ РСФСР);

- з 14.12.1988 р. призначена у ясла-садок №56 Кандалакського дослідного машинобудівного заводу ВПО «Ремрыбфлот» музичним керівником - наказ №113/К від 13.12.1988 р. Звільнена 08.07.1992 р. у зв'язку зі скороченням штату робітників (п.1 ст. 33 КЗОТ РСФСР) за наказом №71/К від 08.07.1992 р.;

- з 01.09.1992 р. призначена музичним керівником дитсадка №62 Кандалакського міськвно Мурманської області (наказ № 36, параграф 3 від 02.09.1992 р.), де працювала до 24.08.1993 р. Звільнена на підставі ст.31 КЗОТ РФ згідно наказу № 76 від 24.08.1993 р.;

- з 01.09.1993 р. призначена на посаду концертмейстера Миргородської дитячої музичної школи по строковому трудовому договору на підставі наказу №21 від 01.09.1993 р.;

- з 01.09.1995 р. переведена на посаду викладача по класу фортепіано і концертмейстера Миргородської дитячої музичної школи на підставі наказу №61 від 30.08.1995 р., де працювала на час досягнення пенсійного віку 22.08.2017 р.

Вважаючи, що стаж роботи позивача з 01.08.1978 р. по 20.08.1979 р. на посаді викладача по класу фортепіано у Шишацькій дитячій музичній школі Полтавської області; з 01.09.1993 р. по 01.09.1995 р. на посаді концертмейстера Миргородської дитячої музичної школи; з 01.09.1995 р. по 22.08.2017 р. (дати досягнення пенсійного віку) на посаді викладача по класу фортепіано і концертмейстера Миргородської дитячої музичної школи, які належать до позашкільних закладів освіти, не належить до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст.55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем було відмовлено у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої п.7-1 р.XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.29 Закону України «Про освіту» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) структура освіти включає, в тому числі, позашкільну освіту.

Частиною 1 ст. 38 наведеного Закону передбачено, що позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Згідно з ч.1 ст.39 цього Закону до позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Відповідно до ч.2 ст.54 вказаного Закону педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №433 затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів, згідно з п.6 якого, до них належить початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Пунктом 25 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №433, встановлено, що учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі є, поміж іншого, педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, залучені до навчально-виховного процесу.

Згідно з ч.4 ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту» права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, посади викладачів всіх категорій належать до посад педагогічних працівників.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затверджено ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, згідно з яким до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженим ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років».

ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Дорученням Кабінету Міністрів України від 06 січня 1995 року №397/21 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України від 01 лютого 1995 року №01-3/133-02-2 дія ОСОБА_2 №909 від 04 листопада 1993 року поширена на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до вказаної постанови.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3 «Примітки» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Так, відповідно до Переліку закладів, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397, було передбачено посаду викладача в музичній школі, яка належала до навчальних закладів та дитячих установ.

Враховуючи те, що законодавством передбачено віднесення посади викладача у музичній школі до посад педагогічних працівників, та зарахування періоду роботи на вказаній посаді до стажу, що дає право на отримання пенсії за вислугою років, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано до педагогічного стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді викладача та концертмейстра у Шишацькій дитячій музичній школі Полтавської області та Миргородській дитячій музичній школі, який підлягає зарахуванню до спеціального стажу позивача.

Крім того, оскільки на момент досягнення пенсійного віку позивач була працівником закладу освіти та працювала на посаді педагогічного працівника, робота на якій давала право на пенсію за вислугу років та враховуючи, що спеціальний стаж ОСОБА_1 становить більше 30 років, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач має право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а рішення управління про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги від 14.09.2017 р. є протиправним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Щодо клопотання відповідача в апеляційній скарзі про залучення в якості співвідповідача Державну казначейську службу України, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 КАС України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Таким чином, заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції до ухвалення судового рішення.

В ході розгляду справи встановлено, що з вищезазначеним клопотанням відповідач до суду першої інстанції не звертався, а суд апеляційної інстанції, за приписами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миргородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.04.2018 по справі № 541/2645/17 залишити без змін.

ОСОБА_2 набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

ОСОБА_3

Судді

ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 10.07.2018.