Справа № 363/3915/15-ц

Головуючий у І інстанції Баличева М. Б.

Провадження № 22-ц/780/1159/18

Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.

Категорія 6

04.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кулішенка Ю.М.,

суддів: Сушко Л.П., Ігнатченко Н.В.,

за участю секретаря: Гуторки А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до якої приєднався ОСОБА_7 за апеляційною скаргою ОСОБА_8 до якої приєдналися ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за апеляційною скаргою ОСОБА_12 до якої приєднався ОСОБА_13 за апеляційними скаргами ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до якої приєднались ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 за апеляційними скаргами ОСОБА_20, ОСОБА_21 на рішення Вишгородського районного суду Київської області 21 грудня 2017 року у справі за позовом першого заступника прокурора прокуратури Київської області в інтересах держави до Вишгородської міської ради, ОСОБА_22, ОСОБА_15, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_11, ОСОБА_33, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_34, ОСОБА_18, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_17, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_14, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_50, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_8, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_13 та ГО АДРЕСА_2 про визнання незаконними та скасування рішення міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що прокуратурою Київської області виявлено порушення вимог земельного та водного законодавства під час відведення Вишгородською міською радою земельних ділянок у власність на території АДРЕСА_1. На підставі п.п.91-147 рішення Вишгородської міської ради від 29.09.2009 №29/18 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» передано безкоштовно у праватну власність ОСОБА_44, ОСОБА_14, ОСОБА_30, ОСОБА_33, ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_62, ОСОБА_28, ОСОБА_36, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_55, ОСОБА_18, ОСОБА_59, ОСОБА_40, ОСОБА_37, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_35. ОСОБА_15, ОСОБА_58. ОСОБА_63, ОСОБА_38, ОСОБА_10. ОСОБА_34, ОСОБА_20, ОСОБА_57, ОСОБА_45, ОСОБА_43, ОСОБА_64, ОСОБА_46, ОСОБА_65. ОСОБА_29, ОСОБА_53, ОСОБА_49, ОСОБА_66, ОСОБА_56, ОСОБА_17, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_27, ОСОБА_70, ОСОБА_31 та ОСОБА_71 земельні ділянки загальною площею 4,7832 га для ведення садівництва в межах Вишгородської міської ради в АДРЕСА_2. На підставі вказаного рішення міської ради громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.

Рішення Вишгородською міською радою від 29.09.2009 року №29/18 «Про передачу земельних ділянок у приватну власніть» були прийнятті в порушення вимог ст.59, 84, 122 ЗК України та ст. 80-90 Водного кодексу України, оскільки земельні ділянки загальною площею 4,7832 га для ведення садівництва в межах Вишгородської міської ради в АДРЕСА_2 знаходяться безпосередньо у межах прибережної захисної смуги р. Дніпро та обвідного каналу Київського водосховища, тобто являються землями водного фонду.

Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 29.09.2009 року №29/18 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам» визнати недійсними державні акти, скасувати державну реєстрацію та витребувати з незаконного володіння земельні ділянки.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 грудня 2017 року позов задоволено.

Поновлено прокурору строк звернення до суду з позовом.

Визнано недійсними п.п. 91-147 рішення Вишгородської міської ради від 29.09.2009 № 29/18 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам».

Визнано недійсним виданий ОСОБА_44 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1

Визнано недійсним виданий ОСОБА_14 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2

Визнано недійсним виданий ОСОБА_30 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3

Визнано недійсним виданий ОСОБА_33 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4

Визнано недійсним виданий ОСОБА_11 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5

Визнано недійсним виданий ОСОБА_28 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6

Визнано недійсним виданий ОСОБА_36 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7Визнано недійсним виданий ОСОБА_18 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8Визнано недійсним виданий ОСОБА_41 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8Визнано недійсним виданий ОСОБА_38 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8

Визнано недійсним виданий ОСОБА_45 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8Визнано недійсним виданий ОСОБА_29 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9Визнано недійсним виданий ОСОБА_17 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9Визнано недійсним виданий ОСОБА_72 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10

Скасовано рішення управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області № 26583902 від 30.11.2015 про реєстрацію права власності за ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 та свідоцтво про право власності № НОМЕР_50 від 01.12.2015;

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Русанюк З.З. № № 26724290, 26723237 від 03.12.2015 про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_12

Визнано недійсним виданий ОСОБА_24 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12Визнано недійсним виданий ОСОБА_75 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_37 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13

Скасовано рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за: ОСОБА_11 від 11.08.2014 № 15057369 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_14; ОСОБА_15 від 28.08.2014 № 15439527 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_15

Скасовано рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_5 від 20.05.2014 № 13176588 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_16

Скасовано рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 від 21.11.2014 № 17382032 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_16Скасовано рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_6 від 18.07.2013 № 4072854 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_16Скасовано рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_12 від 14.08.2013 №№ 5002137, 4998145 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_17

Витребувано з володіння ОСОБА_12 на користь територіальної громади м. Вишгород в особі Вишгородської міської ради земельну ділянку площею 0,0980 га з кадастровим номером НОМЕР_18

Витребувано з володіння ОСОБА_12 на користь територіальної громади м. Вишгород в особі Вишгородської міської ради земельну ділянку площею 0,0973 га з кадастровим номером НОМЕР_19Витребувано з володіння ОСОБА_6 на користь територіальної громади м. Вишгород в особі Вишгородської міської ради земельну ділянку площею 0,0803 га з кадастровим номером НОМЕР_20Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Вишгород в особі Вишгородської міської ради земельну ділянку площею 0,0892 га з кадастровим номером НОМЕР_21

Витребувано з володіння ОСОБА_5 на користь територіальної громади м. Вишгород в особі Вишгородської міської ради земельну ділянку площею 0,1013 з кадастровим номером НОМЕР_16

Скасовано рішення приватного нотаріуса Вишгородського нотаріального округу Шостак О.А. № 27206474 від 17.12.2015 про реєстрацію права власності за ОСОБА_51 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_22

Витребувано на користь територіальної громади м. Вишгород з незаконного володіння: ОСОБА_76 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_23; ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_24; ОСОБА_7 земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_12 ОСОБА_51 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_25, які знаходяться на території м. Вишгород.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_61, ОСОБА_78, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_79, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_21 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_12, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду. Відповідно до довідки Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області земельна ділянка АДРЕСА_2 відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Вказані земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарськоггоо призначення , вид використання- для ведення садівництва.

Спільні земельні ділянки передано у власність громадянгам відповідно до п.п. 91-147 рішення Вишгородської міської ради від 29 вересня 2009 року № 29/18, вони належать саме до категорії земель сільськогосподарського призначення, тому при прийнятті спірного рішення відсутні порушення статей 88,89 Водного кодексу України.

Вказані земельні ділянки не знаходяться в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро, а знаходяться поблизу обвідного каналу, який є гідротехнічною осушувальною спорудою, тому відповідно до ст.ст. 60,63 ЗУ України, ст.ст. 88,91 ВК України прибрежно -захисна смуга не порушена. На момент прийняття оскаржуваного рішення Вишгородської міської ради був відсутній проект землеустрою, який визначав би розмір смуги відведення каналу та режим користування такою смугою відведення.

Також зазначає, що спірну змельну ділянку придбано за відплатним договором , який ніким не оскаржено тому він є добросовісним набевачем і вказані земельні ділянки не можуть бути у нього витребувані.

Вказує, що судом першої інстанції при постановлені рішення не враховано та не надано належної оцінки рішенню Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року, яким встановлено, що рішення Вишгодської міської ради прийняте на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством та зі сторони третіх осіб при його прийнятті не було допущено порушень земельного законодавства. Вказані обставини відповідно до ст.82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим зазначає, що заступник прокурора Київської області звернувся до суду з вказаним позовом з пропуском строку звернення до суду, про що було заявлено сторонами по справі.

До апеляційної скарги ОСОБА_12 приєднався ОСОБА_13.

В апеляційній скарзі ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_61 просили рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки постанові Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року, постанові Верховного суду України від 04 лютого 2014 року та рішенню Вишгородського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року. Також зазначали, що при поновленні позивачу строку позовної давності звернення до суду з позовом, суд першої інстанції порушив вимоги ст.89, ст. 263, ст. 265 ЦПК України.

До вказаної апеляційної скарги приєднались ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_80 Просили суд апеляційну скаргу ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_61 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та увалити нове про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_78 просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували, що на час прийняття оскаржуваного рішення були визначені розмір та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, висновки суду про те що спірні земельні ділянки накладаються на прибережну захисну смугу р. Дніпро ґрунтуються на припущеннях.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що викладена в листах та актах перевірки дуска про дотримання вимог законодавства контролюючими органами не є беззаперечним доказом належності спірних земельних ділянок до земель водного фонду, висновки суду про те, що спірні земельні ділянки накладаються на прибережну захисну смугу р. Дніпро ґрунтуються на припущеннях. Також зазначає, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що рішення Вишгодської міської ради прийняте на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством та зі сторони третіх осіб при його прийнятті не було допущено порушень земельного законодавства. Вказані обставини відповідно до ст.82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_5 просили рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарг зазначають, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом з пропуском строку позовної давності, не надав належних та допустимих доказів того, що спірні земельні ділянки накладаються на прибережну захисну смугу р. Дніпро, п. 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним із органом публічної влади, наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчиняла. У діях відповідачів відсутні будь- які порушення при передачі їм у власність земельних ділянок, що підтверджується також рішенням Вишгородського районного суду від 30 липня 2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували, що на час прийняття оскаржуваного рішення були визначені розмір та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, тому висновок суду що спірні земельні ділянки накладаються на прибережну захисну смугу р. Дніпро ґрунтуються на припущеннях.

До апеляційних скарг ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 приєднався ОСОБА_7, та просив їх задовольнити, рішення суду скасувати в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що спірні земельні ділянки у січні 2009 року були відведені відповідачам з урахуванням затвердженої водоохоронної зони, яка включає в себе прибережну захисну смугу. При прийнятті рішення Вишгородською міською радою рішення № 29/18 від 29 вересня 2009 року проекту землеустрою про визначення розмірів смуги відведення відповідного каналу Київської ГЕС та режиму її використання не було, тому висновок суду, що земельні ділянки належать до категорії земель водного фонду грунтується на припущеннях.

Також зазначає, що з вимогами про витребування земельних ділянок звернувся неналежний позивач, оскільки власником спірних ділянок була територіальна громада м. Вишгород в особі Вишгородської міської ради.

Разом з тим, позивач звернувся з пропуском строку позовної давності звернення до суду, про що було заявлено сторонами по справі.

До вказаної апеляційної скарги приєднались ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та просили суд апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та увалити нове про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_20 просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що спірні земельні ділянки у січні 2009 року були відведенні відповідачам з урахуванням затвердженої водоохоронної зони, яка включає в себе прибережну захисну смугу. При прийнятті рішення Вишгородською міською радою рішення № 29/18 від 29 вересня 2009 року проект землеустрою про визначення розмірів смуги відведення відповідного каналу Київської ГЕС та режиму її використання не було, тому висновок суду, що земельні ділянки належать до категорії земель водного фонду груднтується на припущеннях.

Також зазначає, що з вимогами про витребування земельних ділянок звернувся неналежний позивач, оскільки власником спірних ділянок була територіальна громада м. Вишгород в особі Вишгородської міської ради.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участь у розгляді справи ОСОБА_21 зазначала, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про її права як власника земельної ділянки, просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що висновки суду, що спірні земельні ділянки накладаються на прибережну захисну смугу р. Дніпро грунтуються на припущеннях.

Також зазначає, що судом при ухвалені рішення не було дотримано положень ст. 82 ЦПК України, не враховані обставини встановлені рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року, що набрало законної вили.

Вважає, що задовольнивши позовні вимоги позивача про витребування земельних ділянок з володіння громадян на користь Вишгородської міської ради, яка є відповідачем по справі порушено принцип диспозитивності рада не зверталась з вимогами про повернення земельних ділянок.

У відзиві на апеляційні скарги перший заступник прокурора Київської області зазначає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, не відповідають змісту та суті оскаржуваного рішення, просив апеляційні скарги залишити без задоволення , рішення суду залишити без змін.

Підставою для пред'явлення до суду позову стало порушення вимог ст.ст.59, 84, 122 Земельного кодексу України та ст. 80-90 Водного кодексу України при прийнятті Вишгородською міською радою рішення № 29/18 від 29 вересня 2009 року про передачу спірних земельних ділянок у власність відповідачам. Відповідно до інформації Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 24 листопада 2009 року та акту перевірки стану дотримання вимог водного законодавства від 19 листопада 2009 року оспорювані земельні ділянки знаходяться безпосередньо в акваторії Канівського водосховища (р. Дніпро) у межах м. Вишгород і повністю накладаються на 100 метрову прибрежну захисну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро).

Також зазначає, що рішення Вишгородського районного суду від від 30 липня 2013 року не має приюдиційного значення у справі, оскільки при розгляді справи не перевірялось питання приналежності спірних земельних ділянок до земель водного фонду.

Посилання апелянтів на ту обставину, що вони є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок необґрунтовані. Спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза її волею, існують всі правові підстави для витребування їх із незаконного володіння останніх власників та підставі ст. 388 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 357 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною тертьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів чинних на час вчинення окремих процесуальних дій , розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, щопідставі п.п. 91-147 рішення Вишгородської міської ради від 29.09.2009 № 29/18 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» передано у приватну власність ОСОБА_44, ОСОБА_14, ОСОБА_30, ОСОБА_33, ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_62, ОСОБА_28, ОСОБА_36, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_55, ОСОБА_18, ОСОБА_59, ОСОБА_40, ОСОБА_37, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_35. ОСОБА_15, ОСОБА_58. ОСОБА_63, ОСОБА_38, ОСОБА_10. ОСОБА_34, ОСОБА_20, ОСОБА_57, ОСОБА_45, ОСОБА_43, ОСОБА_64, ОСОБА_46, ОСОБА_65. ОСОБА_29, ОСОБА_53, ОСОБА_49, ОСОБА_66, ОСОБА_56, ОСОБА_17, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_27, ОСОБА_70, ОСОБА_31 та ОСОБА_71 земельні ділянки загальною площею 4,7832 га для ведення садівництва в межах Вишгородської міської ради в АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення міської ради громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_44, серії НОМЕР_26; ОСОБА_30, серія НОМЕР_27; ОСОБА_25, серія НОМЕР_28, площею 0,1189 га, кадастровий номер НОМЕР_24; ОСОБА_24, серія НОМЕР_29, площею 0.1020 га, кадастровий номер НОМЕР_14; ОСОБА_23, серія НОМЕР_30, площею 0,0899 га, кадастровий номер НОМЕР_31; ОСОБА_28, серія НОМЕР_32, площею 0,1013 га, кадастровий номер НОМЕР_33; ОСОБА_58, серія НОМЕР_34 га, площею 0,1082 га, кадастровий номер НОМЕР_35; ОСОБА_57, серія НОМЕР_36, площею 0,0662 га, кадастровий номер НОМЕР_37; ОСОБА_17, серія НОМЕР_38 площею 0,0806 га, кадастровий номер НОМЕР_23; ОСОБА_31, серія НОМЕР_39, площею 0,0669 га, кадастровий номер НОМЕР_40.

Відповідно до інформації управління Держземагентства у Вишгородському районі від 23.04.2015, нормативна грошова оцінка 1 га вказаної категорії земель становить 12075,00 грн. У свою чергу вартість переданих у приватну власність земельних ділянок площею 5,5129 га становить 58346 грн.

Згідно із інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_11 незважаючи на наявність державних актів зареєстрували в реєстраційній службі Вишгородського районного управління юстиції право власності на земельні ділянки.

На підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2011 року ОСОБА_82 придбав у ОСОБА_83 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_41

На підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2011 року ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_68 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_42 да державним реєстратором 18.07.2013 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2015 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_55 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_43 та державним реєстратором 31.07.2015 року.

На підставі договорів купівлі-продажу від 14.08.2013 ОСОБА_12 придбав у ОСОБА_56 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_44 та у ОСОБА_84 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_18

На підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2014 ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_58 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_45 та державним реєстратором 21.11.2014 року.

Також, на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 придбав земельну ділянку у ОСОБА_59 з кадастровим номером НОМЕР_46 та державним реєстратором 20.05.2014 року.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно оспорювана земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_23 на підставі договору купівлі-продажу № 1759 від 27.11.2015 року відчужена на користь ОСОБА_76.

На підставі договору дарування № 1740 від 24.11.2015 року оспорювана земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_24 перейшла у власність ОСОБА_9.

Також, ОСОБА_23 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_47 (площею 0,0056 га) та № НОМЕР_48 (площею 0,0522 га), які у свою чергу на підставі договорів купівлі-продажу № № 4575, 4572 від 03.12.2015 відчужено на користь ОСОБА_7.

ОСОБА_15 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_49 площею 0,0556 га, внаслідок чого утворилося дві земельні ділянки з кадастровими номерами № НОМЕР_11 (площею 0,05 га) та № НОМЕР_25 (площею 0,0056 га). На земельну ділянку з кадастровим номером № НОМЕР_11 ОСОБА_15 отримала свідоцтва про права власності № НОМЕР_50 від 01.12.2015 на підставі рішення Головного територіального управління юстиції у Київській області № 26583902 від 30.11.2015 року. Інша земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_25 на підставі договору купівлі-продажу № 2332 від 17.12.2015 відчужена на користь ОСОБА_51.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення Вишгородської міської ради від 29.09.2009 № 29/18 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» (пункти 91-147) прийнято з порушенням вимог законодавства.

Зі справи вбачається та її матеріалами підтверджується таке:

Статтею 19 Земельного кодексу України зазначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на декілька категорій. Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного призначення (у редакції кодексу, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення).

Згідно зі ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду.

За змістом ч. 1 ст. 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу Українидо земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Відповідно до п. д ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції від 15.12.2009) до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Як випливає зі змісту ст. 59 Земельного кодексу України, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, хоча й у ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу Українипередбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим ст. 59 Земельного кодексу Україниу частинах 2-4 закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до п. «2» ч. 3 ст. 83 ЗК України та ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2ст. 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

За змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об"єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Частинами 5, 6 ст.87 Водного кодексу України передбачено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об"єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно п. 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами рад.

У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Відповідно до Указ Президента України № 970/2000 від 14.08.2009 "Про затвердження Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах". Згідно ч. З цього положення до завдань Держкомзему належить організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою.

Згідно Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 № 224 ведення державного земельного кадастру забезпечує Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем).

Таким чином, виключно до компетенції органів Держкомзему належало ведення обліку класифікації земель.

Повноваження щодо ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, здійснює Держгеокадастр у відповідності до "Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру, вбачається, що спірні земельні ділянки перебувають в категорії сільськогосподарських земель.

Дана обставина також підтверджується довідкою по формі 6-зем про наявність земельної ділянки у користуванні від 20.09.2011 №1856, виданою Управлінням Держкомзему у Вишгородському районі Київської області. Зокрема, зазначено, що земельна ділянка АДРЕСА_4 відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення (Т.7 а.с. 235,).

До прийняття Вишгородською міською радою рішення № 29/18 від 29.09.2009, на замовлення АДРЕСА_4 на підставі рішення Вишгородської міської ради №3/10 від 21.12.2006 "Про забезпечення створення і ведення земельно- кадастрової документації" було проведено інвентаризацію землекористування.

За результатами інвентаризації було виготовлено схему розміщення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва у АДРЕСА_3 яка була погоджена Головним архітектором Вишгородського району ОСОБА_48, начальником управління земельних ресурсів у Вишгородському районі ОСОБА_85, головою садівницького товариства «Ветеран-3», представником Вишгородської міської ради ОСОБА_86 Дана обставина була встановлена постановою Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 у справі №2а-5193/10/1070.

Згідно п. 22 "Порядку проведення інвентаризації земель" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.201 № 513 зведений інвентаризаційний план складається з дотриманням умовних позначень. Межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно- захисних зон, зон особливого режиму використання земель, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, пляжних зон, територій та об'єктів екомережі та інших обмежень у використанні земель позначаються штрихпунктирною чорною лінією.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що земельні ділянки, які передано у приватну власність громадянам згідно пунктів 91- 147 рішення сесії Вишгородської міської ради від 29.09.2009 №29/18, належать саме до категорії земель водного фонду.

При прийнятті Рішення Вишгородською міською радою № 29/18 від 29 вересня 2009 року проекту землеустрою про визначення розмірів смуги відведення відвідного каналу Київської ГЕС та режиму її використання не було.

Спірні земельні ділянки у січні 2009 року були відведені відповідачам з урахуванням затвердженої водоохоронної зони, яка включає в себе прибережну захисну смугу, тому вимоги закону про норми прибережної захисної смуги у нашому випадку не можуть бути застосовані.

Крім того, при накладенні схеми розміщення спірних земельних ділянок на Генеральний план м. Вишгород вбачається, що частина спірних земельних ділянок знаходиться поблизу відвідного каналу Київської ГЕС (т.4 а.с. 92 )

Разом з тим, постановою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року в задоволені позову міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області про скасування рішення Вишгородської міської ради від 29 вересня 2009 року № 29/18 в частині пунктів 91-147 відмовлено.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року в позові Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області та прокурора Вишгородського району Київської області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки , які передані згідно з п.п. 91-147 рішення Вишгородської міської ради - відмовлено.

Вказаними рішеннями встановлено, що оскаржуване рішення Вишгородської міської ради прийняте на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством, при його прийнятті не було допущено порушення вимог ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані обставини не було враховано судом першої інстанції при постановленні рішення, тому суд дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до вимог ст. 374, 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376,381,384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до якої приєднався ОСОБА_7; ОСОБА_8 до якої приєдналися ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; ОСОБА_12 до якої приєднався ОСОБА_13; ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до якої приєднались ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19; ОСОБА_20, ОСОБА_21 - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області 21 грудня 2017 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В позові першого заступника прокурора прокуратури Київської області в інтересах держави до Вишгородської міської ради, ОСОБА_22, ОСОБА_15, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_11, ОСОБА_33, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_34, ОСОБА_18, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_17, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_14, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_50, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_53 ОСОБА_87, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_8, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_13 та ГО АДРЕСА_2 про визнання незаконними та скасування рішення міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий :

Судді: