ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

м. Київ

справа №728/2785/15

адміністративне провадження №К/9901/14022/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Гром Л.М.) у справі №728/2785/15 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача незаконними щодо проведення розрахунку пенсії, із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу, в цілому по Україні за 2007 рік, та індивідуального коефіцієнту заробітної плати після проведення оптимізації 1.09157;

- зобов'язати провести розрахунок із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу, в цілому по Україні за попередні три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, який складає 2700 грн. 98 коп. і застосувати індивідуальний коефіцієнт 1.18866.

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2016 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області щодо проведення розрахунку пенсії при переводі позивача ОСОБА_1 із пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання на пенсію за віком при досягненні пенсійного віку - незаконними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до вимог чинного законодавства. В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції вмотивована тим, що оскільки позивачу було призначено пенсію по інвалідності згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788), а переведення на пенсію за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), тобто про призначення пенсії за віком згідно вказаного Закону він звернувся вперше, тому при визначенні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 органи пенсійного фонду повинні керуватися саме ч.2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Суд послався на відповідність цієї позиції судовій практиці, а саме Постанові Верховного Суду України у справі № 21-612а14 від 31.03.2015 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача застосувати індивідуальний коефіцієнт 1.18866, суд виходив з того, що ці повноваження покладені лише на органи Пенсійного фонду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання його здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до вимог чинного законодавства та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних відмовлено. В решті постанову суду залишено без змін.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції з тих підстав, що позивачу вже була призначена пенсія по інвалідності та фактично відбулося переведення з пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання на пенсію за віком при досягненні пенсійного віку на підставі ч. 3 ст 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача при обчисленні пенсії позивачу за віком з застосуванням середнього заробітку по Україні за 2007 рік відповідають вимогам чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачу було призначено пенсію за Законом №1788, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше, у зв'язку з чим ПФУ зобов'язаний був застосувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на доводи касаційної скарги, яка не містить заперечень щодо судових рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача застосувати індивідуальний коефіцієнт 1.18866, підстави для перегляду судових рішень в цій частині відсутні.

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання провести розрахунок пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу, в цілому по Україні за попередні три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії, колегія суддів касаційного суду виходить з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та з 18 лютого 1999 року отримував пенсію по інвалідності, призначену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На виконання рішення Бахмацького районного суду від 27 жовтня 2014 року у справі №728/2235/14, зміненого в частині Київським апеляційним адміністративним судом від 9 грудня 2014 року, ОСОБА_1 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 15 липня 2014 року.

Отже, з 15 липня 2014 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При здійсненні обчислення розміру пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у сфері економіки України за 2007 рік згідно постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23 квітня 2012 року "Про підвищення рівня соціального захисту населення", та положень частини третьої ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про правомірність таких дій.

Станом на час призначення позивачу пенсії по інвалідності пенсійне забезпечення громадян здійснювалось відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим законом призначалися наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 1 січня 2004 року Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Згідно положень статті 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Пунктом 15 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 було визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частинами першою і другою статті 43 Закону №1058 (в редакції діючій з 1 січня 2004 року до теперішнього часу) передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», який набрав чинності 13 грудня 2005 року, внесено зміни до пункту 15 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, доповнено його абзацами другим і третім такого змісту: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону".

На теперішній час діє редакція пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, відповідно до якого до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Отже, з часу набрання чинності Законом України №1058 більшість положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність, у зв'язку з чим державні пенсії, у тому числі і пенсії по інвалідності, пенсії за віком, призначаються на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і на підставі цього ж Закону здійснюється перерахунок цих пенсій.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону №1058-IV або положеннями Закону №1788-ХІІ.

Отже, в даному випадку має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення нового виду пенсії, оскільки державні пенсії по інвалідності, за віком, які раніше призначалися за Законом України «Про пенсійне забезпечення» і державні пенсії по інвалідності, за віком, які призначаються з 1 січня 2004 року на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є одними і тими ж видами пенсійного забезпечення (фактично лише змінено Закон, який регламентує призначення таких пенсій), і з 1 січня 2004 року формула для обчислення цих видів пенсій єдина, і визначена Законом №1058.

При цьому, відповідно до абзацу 3 частини третьої ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Отже, колегія суддів зазначає про наявність такого права у особи, яка після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, але, в межах розгляду даної справи не встановлено наявність у позивача такого страхового стажу, оскільки переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відбулось 15 липня 2014 року, а позивач не працює з 2011 року, після чого здійснювався перерахунок пенсії по інвалідності.

Таким чином, оскільки у справі не встановлено, що позивач набув 24 місяці страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії до часу подання заяви про переведення на пенсію за віком, тому відсутні підстави для застосування абзацу третього частини третьої статті 45 Закону №1058.

Посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду України №21-612а14 від 31 березня 2015 року, є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі було переведення з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, на пенсію за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тоді як предметом спору у справі що розглядається є переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, що фактично є повторним призначенням пенсії за Законом №1058.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні частини позовних вимог, які є предметом касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі №728/2785/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду