Справа № 815/1111/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представників позивача - Краснощок С.В., Палія В.М. (за довіреностями), представників відповідача - Коротких О.М., Баранової О.О. (за довіреностями), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВСК" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2017 року: №0042401408, №0042421408, №0042431408.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 28.09.2017 року по 19.10.2017 року була проведена документальна планова виїзна перевірка TOB «АВСК» за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року. За результатами документальної планової виїзної перевірки TOB «АВСК» був складений акт документальної планової виїзної перевірки №000621/15-32-14-08/35990988 від 26.10.2017 року. Позивач вказав, що 02.11.2017 року TOB «АВСК» були надані заперечення на акт. За результатом розгляду заперечень було прийняте рішення про визначення грошових зобов'язань №11684/10/15-32-14-08-10 від 13.11.2017 року, відповідно до якого, виявлені порушення були відкориговані та викладені в іншій редакції. На підставі цих змінених висновків були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач зазначив, що жодних підтверджень того, що TOB «АВСК» або нерезидент мають можливість блокувати прийняття рішень іншої сторони, ані під час розгляду заперечень, ані у рішенні посадовими особами ДФС наведено не було. Позивач вказав, що така інформація є відкритою та посадові особи ДФС чітко знаючи про відсутність зв'язку між сторонами, які б характеризували їх відносини як асоційованих підприємств, не маючи жодних формальних підтверджень, які обов'язково, відповідно до закону, мають бути, роблять безпідставні висновки, які наносять матеріальну шкоду TOB «АВСК» близько двох мільйонів гривень.

Також позивач зазначив, що TOB «АВСК» ніколи не приховувало наявність пов'язаності з нерезидентом, на підтвердження чого був поданий звіт про контрольовані операції в передбачені законом строки. Пов'язаність сторін ніяким чином не підтверджує створення асоційованих підприємств. Певний збіг є, але, як вважає позивач, лише на перший погляд, при детальному вивченні проблеми з'ясовується, що можливість здійснення повноважень одноособового виконавчого органу (код ознаки пов'язаності особи 511) та якщо одне з підприємств має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, це не тотожні визначення, які містять різні як за природою так і за суттю ознаки вчинення юридично значущих дій.

Позивач вказав, що крім платіжних доручень, які підтверджують оплати за контрактом були додатково надані додаткові угоди №№ 01/S-19/S, які підтверджують, що сторони в кожному окремому випадку перед закінченням строків оплат за контрактом продовжували їх.

Тому позивач вважав податкові повідомлення-рішення від 16.11.2017 року №0042401408 та №0042421408 - прийнятими протиправно.

Також позивач вважав, що посадові особи податкового органу вийшли за межі своїх повноважень, які передбачені Податковим кодексом України, та зробили висновки про якість товарів, термін їх придатності, не маючи достовірної інформації про термін придатності, дату виготовлення та інші споживчі властивості. Лише орган у сфері захисту прав споживачів може робити такі висновки, маючи належні повноваження, знання та навички, а зроблені висновки без будь-яких експертиз та досліджень є безпідставним.

Також позивач не погоджується з висновками відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами: TOB «ПРОМТЕКССЕРВІС», ТОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ", TOB «ЛАКОВЕР», TOB «БУДПРОЕКТДІМ», TOB «ОЛАНД СТОРМ», оскільки господарські операції з цими контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Тому, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 16.11.2017 року №0042431408 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 02 квітня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 03 квітня 2018 року виправлено допущені судом описки в ухвалі від 02.04.2018 року щодо дати та часу підготовчого засідання.

Ухвалою від 17 травня 2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 27 червня 2018 року на 14:30 год., з'явились представники позивача та представники відповідача.

Під час судового розгляду представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

У судовому засіданні 26.04.2018 року представник відповідача надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку TOB "АВСК" з питань дотримання вимог податковою законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 26.10.2017 року №000621/15-32-14-08/35990988.

Представник відповідача вказав, що в ході перевірки TOB «АВСК» встановлено порушення вимог п.134.1 ст.134, п.138.1 ст.138, п.п. 138.12.1. п.138.12 ст.138, п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України, п.9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» в частині завищення TOB «АВСК» суми інших витрат, а саме: витрати від операційної курсової різниці, що відображені у складі витрат, та що впливають на формування рядку 02 Декларації «фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-)» у зв'язку із відображенням курсових різниць по заборгованості, погашення якої не здійснювалось у термін, визначений згідно з контрактами, та яка підлягає відображенню у складі додаткового капіталу (накопичувальні курсові ризниці).

Представник відповідача зазначив, що до перевірки підприємством не надано товарно-транспортні накладні на транспортування товару (переважно великої кількості), який було реалізовано на адресу TOB «ПРОМТЕКССЕРВІС», TOB «АЛПРИ-ГРУП», TOB «ЛАКОВЕР», TOB «БУДПРОЕКТДІМ», TOB «ОЛАНД СТОРМ». Також в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення операцій з реалізації товарів на адресу TOB «ПРОМТЕКССЕРВІС», TOB «АЛПРИ-ГРУП», TOB «ЛАКОВЕР», TOB «БУДПРОЕКТДІМ»,ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», TOB «ОЛАНД СТОРМ», а станом на кінець відповідних податкових періодів, зазначені товари не рахуються, тобто списані з балансу TOB «АВСК» в межах проведення підприємством господарської діяльності, що свідчить про проведення реалізації даного товару на користь третіх осіб на загальну суму 2945611,25 грн., - ПДВ 589122,25 грн.

Представник відповідача вказав, що TOB «АВСК» не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по товарам, по яким неможливо отримати надалі економічну вигоду від їх використання в господарській діяльності, так як товари втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 26.09.2017 року №№ 6884/14-08, 6886/14-08, 6885/14-08, 6889/14-08, 6887/14-08, 6888/14-08, 6890/14-08, 6891/14-08, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 06.09.2017 року №4100 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АВСК", код за ЄДРПОУ 35990988" та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.10.2017 року №4866 "Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АВСК", код за ЄДРПОУ 35990988", проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "АВСК", код за ЄДРПОУ 35990988", з питань дотримання вимог податковою законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26 жовтня 2017 року №000621/15-32-14-08/35990988 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "АВСК", код за ЄДРПОУ 35990988, з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року» (а.с. 17-51, т. 1).

Відповідно до висновку акту, зазначені наступні порушення позивача:

1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.138.1, п.п.138.12.1 п.138.12 ст.138; п.п.140.4.2 п.140.1 ст.140; п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України, п.9 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року №193, п.5 та п.7 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п.9 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", п.7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті якого встановлено: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 30.06.2017 року у сумі 2416039 грн. та заниження податку на прибуток всього в сумі 1805816 грн., у т.ч.: 2014 рік - 429143 грн., 2015 рік - 802121 грн., 2016 рік - 500649 грн., п/р 2017 року - 73903 грн.;

2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.п. "г" п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього на суму 803746 грн., у тому числі за червень 2017 року - 803746 грн.;

3) ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, наказу МДЗ України від 21.01.2014 року №49 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", наказу МФ України від 13.01.2015 року №4 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", а саме: підприємством у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) включені відомості з недостовірними даними, до податкових розрахунків не включені відомості про суми виплачених (нарахованих) доходів у вигляді поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу "153" у IV кв. 2015 року;

4) ст.2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині не дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків за контрактом №TMAV/01-2016 від 05.05.2016 року, укладеним з компанією-нерезидентом "CLXH(HK)INDUSTRIAL CO. LIMITED" (Китай) на суму 48976,66 дол. США (1330059,16 грн.).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 26 жовтня 2017 року №000621/15-32-14-08/35990988, 02.11.2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС в Одеській області з запереченнями на вказаний акт перевірки (а.с. 92-96, т. 1).

За результатами розгляду заперечень ТОВ "АВСК" на акт документальної виїзної перевірки від 26.10.2017 року №000621/15-32-14-08/35990988, наданих листом від 02.11.2017 року та додаткових документів, наданих листом від 09.11.2017 року, 13.11.2017 року ГУ ДФС в Одеській області виклало в наступній редакції висновки акту перевірки (а.с. 101-123, т. 1):

1) пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 138.1., пп. 138.12.1. п. 138.12. ст. 138.; пп.140.4.2

п.140.1 ст.140, пп. 153.1.3. п. 153.1. ст. 153 Податкового кодексу України, п.9 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 10 серпня 2000 № 193, п.5 та п.7 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 №290, п.9 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 № 193, п.7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, пункту 1 статті, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті якого встановлено: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 30.06.2017 року у сумі 2416039

грн. та заниження податку на прибуток всього в сумі 1805816 грн., у т.ч.: 2014 рік - 429143 грн., 2015 рік - 802121 грн., 2016 рік - 500649 грн., п/р 2017 року - 73903 грн.;

2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього на суму 743806 грн., у тому числі за червень 2017 року - 743806 грн.;

3) ст.2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) в частині не дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків за контрактом №TMAV/0I-2016 від 05.05.2016 року, укладеним з компанією-нерезидентом «CLXH(HK)INDUSTRIAL CO. LIMITED» (Китай) на суму 48976,66 дол. США (1330059,16 грн.).

В іншій частині висновки акту перевірки залишились без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 26 жовтня 2017 року №000621/15-32-14-08/35990988 та висновку щодо розгляду заперечень до акту від 13.11.2017 року №247/15-32-14-08, 16.11.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0042401408, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2416039 грн. (а.с. 15, т. 1);

- №0042421408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 2056740 грн., у тому числі 1805816 грн. - за податковими зобов'язаннями; 250924 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 14, т. 1);

- №0042431408, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2017 року у розмірі 743806 грн. (а.с. 13, т. 1).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 01.12.2017 року позивач подав скаргу до ДФС України про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області від 16.11.2017 року №0042401408, №0042421408, №0042431408 (а.с. 124-131, т. 1).

За результатами розгляду скарги ТОВ "АВСК" рішенням ДФС України від 05.02.2018року №3997/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 16.11.2017 року №0042401408, №0042421408, №0042431408 залишено без змін, а скарга ТОВ "АВСК" - без задоволення (а.с. 133-140, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, TOB "АВСК" мало взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме: ТОВ «ПРОМТЕКССЕРВІС», ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», ТОВ «ОЛАНД СТОРМ», ТОВ «БУДПРОЕКТДІМ», ТОВ «ЛАКОВЕР».

Також судом встановлено, що між ТОВ «АВСК» (Постачальник) та ТОВ «ПРОМТЕКССЕРВІС» (Покупець) був укладений договір поставки №б/н від 24.09.2014 року, відповідно до предмету даного договору Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти й своєчасно оплатити товар. Поставка товару буде проводитись окремими партіями, відповідно до отриманих від Покупця заявок на товар. Асортимент, кількість та вартість товару узгоджується сторонами по кожній партії окремо та зазначається в Специфікації. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 23-24, т. 2).

На підтвердження виконання та реальності даного договору позивачем надано до суду копії наступних документів: довіреностей, видаткових накладних, специфікацій, товарно-транспортних накладних (а.с. 13-22, т.2).

Між ТОВ «АВСК» (Постачальник) та ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» (Покупець) був укладений договір поставки №02-17.11/П від 17.11.2016 року, відповідно до предмету даного договору Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти й своєчасно оплатити товар. Поставка товару буде проводитись окремими партіями, відповідно до отриманих від Покупця заявок на товар. Асортимент, кількість та вартість товару узгоджується сторонами по кожній партії окремо та зазначається в Специфікації. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 42-43, т. 2).

На підтвердження виконання та реальності даного договору позивачем надано до суду копії наступних документів: довіреностей, видаткових накладних, специфікацій, товарно-транспортних накладних, відомостей про вантаж (а.с. 33-41, т.2).

На підтвердження реальності взаємовідносин ТОВ «АВСК» з ТОВ «ОЛАНД СТОРМ», ТОВ «БУДПРОЕКТДІМ» та ТОВ «ЛАКОВЕР», до суду надано копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на вказані підприємства, довіреностей, видаткових накладних, рахунків на оплату, квитанцій про прийом вантажу, експрес-накладних (а.с. 45-81, т. 2).

Всі надані до суду первинні документи по взаємовідносинам з вказаними підприємствами були надані контролюючому органу під час перевірки, що відображено в акті від 26.10.2017 року.

Також судом встановленоу деклараціях з податку на прибуток у складі доходів відображені курсові різниці, які виникли по операціям, пов'язаним з розрахунками за отриманий товар (лакофарбувальні вироби), постачальником яких є «ADMIRALTY TRANS», Сполучене королівство Великобританії (Едінбург), а саме:

- контракт №01/ЕХ-13 від 03.01.2013 року. Відповідно до умов контракту поставка товару здійснюватиметься морським та автомобільним транспортом за правилами Інкотермс. Умови поставки окремої партії товару зазначається в специфікаціях. Покупець повинен сплатити вартість поставлених товарів не пізніше, ніж 180 календарних днів з моменту їх отримання. Оплата митних платежів, зборів, податків та інших витрат по митному очищенню в країні імпорту несе покупець, всі інші витрати та ризики несе постачальник. У випадку поставки товару через митний ліцензійний склад покупець приймає від постачальника поставлений товар на умовах цього контракту на території MC. розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 28-А. У випадку поставки товару через митний склад право власності на поставлений товар і ризик його загибелі переходить в день підписання акта передачі-приймання на підставі виданого постачальником розпорядження. У випадку поставки товара автомобільним транспортом право власності на поставлений товар переходить в день завантаження вантажу в місці поставки, що підтверджується С MR. У випадку поставки товару морським транспортом право власності на поставлений товар від Постачальника до покупця переходить й поставка вважатиметься виконаною в порту призначення в день передачі товару покупцеві від перевізника, що підтверджується відповідною відміткою на сервісному коносаменті. Термін дії до 31.12.2016. Згідно з умовами додаткових угод вносяться наступні зміни до контракту:

додаткова угода №01 від 03.01.2013 року, загальна сума контракту складає 300000 дол. США;

додаткова угода №02 від 27.12.2013 року термін дії до 31.12.2015 року;

додаткова угода №05 від 30.12.2015 року термін дії до 31.12.2018 року;

додаткова угода №06 від 17.11.2016 року, загальна сума контракту складає 900000 дол. США;

- контракт №01 /ЕХ-14 від 08.01.2014 року. Відповідно до умов контракту поставка товару здійснюватиметься морським та автомобільним транспортом за правилами Інкотермс. Умови поставки окремої партії товару зазначається в специфікаціях. Покупець повинен сплатити вартість поставлених товарів не пізніше, ніж 180 календарних днів з моменту їх отримання. Оплата митних платежів, зборів, податків та інших витрат по митному очищенню в країні імпорту несе покупець, всі інші витрати та ризики несе Постачальник. У випадку поставки товару через митний ліцензійний склад покупець приймає від постачальника поставлений товар на умовах цього контракту на території MC, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 28-А. У випадку поставки товару через митний склад право власності на поставлений товар і ризик його загибелі переходить в день підписання акта передачі-приймання на підставі виданого постачальником розпорядження. У випадку поставки товара автомобільним транспортом право власності на поставлений товар переходить в день завантаження вантажу в місці поставки, що підтверджується CMR. Термін дії до 31.12.2017.

Додаткова угода №01 від 08.01.2014 року. Відповідно до умов додаткової угоди у випадках поставки товару авіатранспортом за умовами DAT право власності на поставлений товар переходять від постачальника покупцю в місці призначення в день передачі товару покупцеві, що підтверджуються відповідною відміткою митного органу.

Перевіркою ВМД, інвойсів, платіжних доручень, специфікацій та інше, встановлено наступне: наявність кредиторської заборгованості по товарам, отриманим, але не оплаченим відповідно до умов, визначених контрактом (більше 180 днів) станом на 01.01.2014 року в сумі 3986936,68 грн. (498 990 доларів США) по контракту №01/ЕХ-13 від 03.01.2013 року.

У періоді з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року TOB «АВСК» в рамках контракту №01/ЕХ-14 від 08.01.2014 року отримувало товари (по яким сплата повинна відбуватись не пізніше, ніж 180 календарних днів з моменту їх отримання) всього на суму 46432 844,24 грн., фактично розрахунки за отриманий товар були здійснені 16.03.2017 року у розмірі 49922,15 грн. (1857,17 доларів США), станом на 30.06.2017 року кредиторська заборгованість по контракту №01/ЕХ-14 від 08.01.2014року з урахуванням курсових різниць становить 53987118,16 грн., по контракту №01/ЕХ-13 від 03.01.2013 року - 4382 021,09 грн.

Таким чином, відповідно до наданих документів в ході перевірки встановлено формування кредиторської заборгованості, погашення якої не здійснювалось згідно з термінами, визначеними у контрактах, що призвело до нарахування курсових різниць, які відповідно до п.9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року, повинні бути відображені у складі іншого додаткового капіталу, кореспонденція рахунків, яка повинна бути відображена TOB «АВСК», виходячи із фактичного змісту операції Дт 423 Кт 632. При здійснені погашення заборгованості, по описаним вище контрактам відповідно до п.8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 курсова різниця підлягає відображенню в складі інших доходів (витрат).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

а) для юридичних осіб: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи; одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи; принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи; одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа; повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа; сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії;

б) для фізичної особи та юридичної особи: фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; фізична особа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юридичної особи або призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; фізична особа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юридичній особі; фізична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи; сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від фізичної особи, наданих юридичній особі, та/або будь-яких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших фізичних осіб, наданих юридичній особі, які надаються під гарантії цієї фізичної особи, перевищують суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду);

в) для фізичних осіб - чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

Усі корпоративні права, які належать (безпосередньо та/або опосередковано) юридичній особі в іншій юридичній особі, є сумою часток корпоративних прав, які: безпосередньо належать такій юридичній особі в іншій юридичній особі; належать будь-якій із пов'язаних сторін такої юридичної особи в іншій юридичній особі.

Для цілей визначення, чи володіє фізична особа безпосередньо та/або опосередковано корпоративними правами у розмірі 20 і більше відсотків у юридичній особі, усі корпоративні права, які належать (безпосередньо та/або опосередковано) фізичній особі, є сумою часток корпоративних прав, які: безпосередньо належать такій фізичній особі в юридичній особі; належать будь-яким пов'язаним особам такої фізичної особи у зазначеній юридичній особі. Якщо фізична особа визнається пов'язаною з іншими особами відповідно до цього підпункту, такі особи визнаються пов'язаними між собою.

Розмір частки володіння корпоративними правами розраховується у разі: опосередкованого володіння (в одному ланцюгу) - шляхом множення часток володіння корпоративними правами; володіння через кілька ланцюгів - шляхом підсумовування часток володіння корпоративними правами в кожному ланцюгу.

У разі коли частка володіння корпоративними правами кожної особи в наступній юридичній особі в ланцюгу становить 20 і більше відсотків, усі особи такого ланцюга є пов'язаними (незалежно від результатів множення).

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов'язаними. Такі платники податків можуть бути визнані пов'язаними з інших підстав, передбачених цим підпунктом.

За наявності обставин, зазначених в абзаці першому цього підпункту, юридичні та/або фізичні особи, які є сторонами господарської операції, мають право самостійно визнати себе для цілей оподаткування пов'язаними особами з підстав, не передбачених у підпунктах "а" - "в" цього підпункту.

Контролюючий орган в судовому порядку може довести на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи.

Згідно приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п.п.138.12.1 п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат, у тому числі включаються: витрати, визначені відповідно до статей 144- 148, 150, 153, 155- 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

Відповідно до п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Відповідно до п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Щодо застосування до позивача п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 П(С)БУ 21, курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов'язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

Позивачем не заперечувалось, що у TOB «АВСК» існують зобов'язання за розрахунками перед контрагентом-нерезидентом «Admiralty Trans» Сполучене королівство Великобританії (Едінбург) за контрактами № 01/ЕХ-13 від 03.01.2013 року та № 01/ЕХ-14 від 08.01.2014 року і через коливання курсу української гривні до валюти контракту (платежу), якою є американський долар, виникли курсові різниці.

Відповідно до п.4 П(С)БУ 21, господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Доказів того, що контрагент позивача - «Admiralty Trans» Сполучене королівство Великобританії (Едінбург) є господарською одиницею позивача за межами України відповідач суду не надав та в акті перевірки не навів.

У судовому засіданні представники відповідача стверджували, що контрагент-нерезидент є асоційованим підприємством.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 року №303, асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Дане визначення асоційованого підприємства містить дві ознаки, що повинні мати місце в сукупності: позивач повинен бути інвестором контрагента-нерезидента і повинен мати на останнього суттєвий вплив.

Однак, доказів того, що позивач здійснював інвестиції в «Admiralty Trans» Сполучене королівство Великобританії (Едінбург), відповідач суду не надав, під час перевірки такі обставини встановлені не були.

Відповідно до п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №91, суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Натомість, доказів наявності суттєвого впливу позивача на контрагента за будь-якою з наведених вище ознак відповідач суду також не надав.

Отже, жодна з зазначених вище умов не виконується в правовідносинах між TOB «АВСК» та його контрагентом-нерезидентом.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.126 Господарського кодексу України, асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що жодних підтверджень того, що ТОВ «АВСК» або нерезидент «Admiralty Trans» Сполучене королівство Великобританії (Едінбург) мають можливість блокувати прийняття рішень іншої сторони відповідачем надано не було.

Стверджуючи, що «Admiralty Trans» Сполучене королівство Великобританії (Едінбург) є асоційованим підприємством позивача, відповідач посилається на те, що позивачем подавався Звіт про контрольовані операції за 2016 рік. В даному звіті позивач зазначив код пов'язаності з «Admiralty Trans» Сполучене королівство Великобританії (Едінбург) "511".

Згідно п.4 Розділу IV Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.01.2016 року №8, у розділі Додатка «Відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях» у відповідних рядках зазначаються:

1) «Повне найменування особи» - повне найменування, яке зазначено у контракті (угоді);

2) «Місцезнаходження особи (адреса)» - адреса місцезнаходження особи - сторони контрольованої операції;

3) «Назва країни, в якій зареєстрована особа» - назва країни українською мовою, в якій зареєстровано особу - сторону контрольованої операції, відповідно до Класифікації країн світу, затвердженої наказом Державної служби статистики України від 30 грудня 2013 року № 426. У разі здійснення контрольованих операцій з контрагентом-нерезидентом, який має податкову адресу на території вільної економічної зони «Крим», у рядку зазначається «ВЕЗ «Крим»;

4) «Код країни» - код країни відповідно до Класифікації країн світу, затвердженої наказом Державної служби статистики України від 30 грудня 2013 року № 426. У разі здійснення контрольованих операцій з контрагентом - нерезидентом, який має податкову адресу на території вільної економічної зони «Крим», у рядку зазначається код 805;

5) «Код особи» - повинен збігатися з кодом, зазначеним у графі 3 відповідної особи Загальних відомостей про контрольовані операції основної частини Звіту;

6) «Код підстави віднесення операції до контрольованої» - код відповідно до додатка 1 до цього Порядку. У разі якщо ознак декілька, зазначають коди всіх підстав;

7) «Код ознаки пов'язаності особи» - код відповідно до додатка 2 до цього Порядку у разі здійснення платником податків контрольованих операцій з пов'язаними особами - нерезидентами. У разі якщо ознак пов'язаності декілька, зазначають коди всіх ознак.

У Додатку 2 до вказаного Порядку, зазначені наступні коди пов'язаності особи, а саме:

Для юридичних осіб:

501 - Одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

502 - Одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;

503 - Одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

504 - Одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

505 - Принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

506 - Одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

507 - Юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

508 - Сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів).

Для юридичної та фізичної особи:

509 - Фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

510 - Фізична особа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юридичної особи або призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

511- Фізична особа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юридичній особі;

512 - Фізична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

513 - Сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від фізичної особи, наданих юридичній особі, та/або будь-яких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших фізичних осіб, наданих юридичній особі, які надаються під гарантії цієї фізичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів).

Інше:

514 - Визнано пов'язаними особами самостійно;

515 - Визнано пов'язаними особами в судовому порядку.

Як вбачається з зазначеного, коди 501, 502, 509 визначають володіння корпоративними правами у розмірі 20 і більше відсотків. Це, власне, те, про що стверджує відповідач, але не надаючи жодних доказів.

Коди 503-507, 510, 512 містять положення про призначення виконавчих органів - такі ознаки жодним чином не пов'язують нерезидента та TOB «АВСК» і відповідач також не наполягає на наявності цих ознак.

Коди 508, 513 стосуються кредитування та фінансової пов'язаності.

Коди 514, 515 також не стосуються ТОВ «АВСК».

Судом встановлено, що на виконання вимог ст.39 Податкового кодексу України ТОВ «АВСК» подало звіт про контрольовані операції за 2016-й рік, де зазначило код пов'язаності осіб « 511». Тобто фізична особа, учасник TOB «АВСК», протягом певного періоду 2016 року мав довіреність від нерезидента на здійснення представництва його інтересів.

Також суд вважає обгрунтованими посилання позивача на те, що певна пов'язаність (але не така, що відповідає ознакам асоційованого підприємства) існувала між позивачем та «Admiralty Trans» Сполучене королівство Великобританії (Едінбург) лише протягом 2016 року, а відповідач, застосовуючи п.9 П(С)БУ21, охопив також і період 2015 року та І половину 2017 року, коли не існувало жодних ознак пов'язаності сторін.

Наданий відповідачем до суду запит ДФС України від 18.12.217 року до компетентних органів Сполученого королівства Великобританії щодо взаємовідносин позивача з «Admiralty Trans» Сполучене королівство Великобританії (Едінбург), відповідь на який на даний час не отримана, додатково свідчить про передчасність висновків контролюючого органу про те, що контрагент-нерезидент є асоційованим підприємством позивача, і ці висновки відповідача грунтуються виключно на припущеннях.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність контролюючим органом застосування п. 9 П(С)БУ 21 до правовідносин, які є предметом судового розгляду, та правомірність застосування TOB «АВСК» п.8 П(С)БУ 21.

З огляду на зазначене, прийняті ГУ ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 16.11.2017 року №0042401408, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2416039 грн., та №0042421408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 2056740 грн., у тому числі 1805816 грн. - за податковими зобов'язаннями; 250924 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - є протиправними та підлягають скасуванню.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248.

Пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. «г» п.198.5 ст.198.5 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося судом вище, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Судом встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «ПРОМТЕКССЕРВІС», ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», ТОВ «ОЛАНД СТОРМ», ТОВ «БУДПРОЕКТДІМ», ТОВ «ЛАКОВЕР» - підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які перелічено судом вище, та позивачем дотримано умови, встановлені податковим законодавством для формування податкового кредиту та податкових зобо'вязань з податку на додану вартість.

Висновки відповідача щодо того, що позивачем не було надано товарно-транспортних накладних на транспортування товару (переважно великої кількості), який було реалізовано позивачем на адреси контрагентів, суд вважає безпідставними, оскільки у випадку постачання товарів за умовами поставки EXW Incoterms 2010, покупець є і відправником товару, тому у позивача, як у постачальника, може і не бути товарно- транспортних накладних на відвантажені товари, але є видаткові накладні та доручення на отримання товарів, які підтверджують фактичну передачу товарів покупцеві.

Відповідно п.11.4 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 pоку №363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).»

За таких умов поставки, TOB «АВСК» не є замовником або вантажовідправником і тому не повинен мати товарно-транспортних накладних.

Також суд вважає безпідставними висновки відповідача стосовно того, що контрагент позивача - TOB "ПРОМТЕКССЕРВІС" було надано товарно-транспорті накладні, які складено з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363.

Суд зазначає, що відповідно до абз.2 п.п.11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 pоку №363, товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про те, що у зв'язку з відсутністю обов'язкових реквізитів в товарно-транспортних накладних, у т.ч. відсутності моделі, типу автомобіля та причіпу (напівпричіпу), неможливо достовірно встановити технічні можливості транспортного засобу, та як наслідок реальність здійснення операцій з реалізації позивачем товарів на адресу TOB "ПРОМТЕКССЕРВІС", оскільки відповідно до п.п.20.1.3 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, посадові особи ДФС мають право робити відповідні запити до компетентних органів, що дає можливість за державним номером встановити модель та марку автомобіля, але цього зроблено з боку відповідача не було.

Щодо висновків відповідача відносно того, що товар у ТОВ «АВСК» був отриманий по довіреності №67 від 17.11.2016 року, яка виписана на директора ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» ОСОБА_1, проте останній, за інформацією податкового органу, не є ані працівником, ані директором ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», суд зазначає, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 25-30, т. 2), ОСОБА_1 є засновником TOB "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ", він же є підписантом.

Тобто, ОСОБА_1 має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі, і підписувати договори, що спростовує доводи відповідача.

Вказана неточність у довіреності не є суттєвою та не свідчить про нереальність господарської операції позивача з цим контрагентом.

Відповідно до положень пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст.234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій є ознакою фіктивного правочину, недійсність якого може бути встановлена лише судом.

Тобто наявність, на думку контролюючого органу, ознак фіктивного правочину є лише можливим приводом для звернення контролюючого органу до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Однак відповідачем не підтверджено недійсність правочинів позивача з контрагентами ТОВ «ПРОМТЕКССЕРВІС», ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», ТОВ «ОЛАНД СТОРМ», ТОВ «БУДПРОЕКТДІМ», ТОВ «ЛАКОВЕР» відповідними судовими рішеннями, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань позивача з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

Поряд з цим, чинним на момент виникнення спірних взаємовідносин законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, у тому числі з питань належного зберігання первинних документів, належного декларування та сплати податкових зобов'язань тощо. Сам по собі факт порушення вимог податкового законодавства контрагентом платника податку не може виступати доказом порушення таким платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

Проте, наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідних показників у податковій звітності з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «ПРОМТЕКССЕРВІС», ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», ТОВ «ОЛАНД СТОРМ», ТОВ «БУДПРОЕКТДІМ», ТОВ «ЛАКОВЕР», тоді як посилання відповідача на порушення законодавства контрагентами позивача в апріорі не може виступати підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Крім цього, слід зазначити, що жодних актів перевірки контрагентів позивача чи актів зустрічної звірки контрагентів відповідач суду не надав, згідно акту перевірки зустрічні звірки контрагентів взагалі не призначалися.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ "АВСК" з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд дійшов висновку, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків (позивача) на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні. Так, у справі "Булвес АД" проти Болгарії Європейський суд з прав людини постановою від 22.01.2009 року № 3991/03 визначив, що з урахуванням своєчасного і повного виконання компанією своїх обов'язків щодо подачі звітності з податку на додану вартість, неможливості для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з подачі звітності з податку на додану вартість і того факту, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія знала або могла знати, не вчинялось, компанія не повинна нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного подання звітності з податку на додану вартість та, в результаті, сплачувати податок на додану вартість вдруге. Європейський суд визнав, що такі вимоги з'явилися надмірним тягарем для компанії, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та захисту права власності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на наявність належним чином оформлених первинних документів, що не заперечувалось відповідачем, відсутність будь-яких обґрунтованих та підтверджених належними доказами свідчень про відсутність реального характеру господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами ТОВ «ПРОМТЕКССЕРВІС», ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», ТОВ «ОЛАНД СТОРМ», ТОВ «БУДПРОЕКТДІМ», ТОВ «ЛАКОВЕР», суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі господарських операцій з вказаними контрагентами.

Також під час перевірки позивача податковий орган дійшов висновку, що в порушення п.189.1 ст.189, п.п. «г» п.198.5 ст.198.5, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ТОВ "АВСК" не нарахувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість по товарам, по яким неможливе отримання надалі економічних вигід від їх використання в господарській діяльності, так як товари втратили первісно очікувану економічну вигоду, в результаті чого податкові зобов'язання занижені у червні 2017 на суму 214624,10 грн. (нарахування зобов'язань здійснено в червні 2017 року по дату закінчення періоду який підлягав перевірці).

З цього приводу суд погоджується з твердженнями позивача, що посадові особи податкового органу вийшли за межі своїх повноважень, які передбачені Податковим кодексом України та зробили висновки про якість товарів, термін їх придатності, не маючи достовірної інформації про термін придатності, дату виготовлення та інші споживчі властивості. А зроблені висновки без будь-яких експертиз та досліджень є безпідставним.

Більше того будь-який товар може зазнати заходів передпродажної підготовки або уцінки, що забезпечить отримання економічних вигід в майбутньому. Також може бути використаний для забезпечення власних потреб (косметичний ремонт орендованих приміщень) та інше.

Тому висновок відповідача про те, що товари втратили первісно очікувану економічну вигоду та неможливість надалі отримати від цих товарів економічну вигоду взагалі - є припущенням відповідача.

Таким чином, суд вважає, що Головним управлінням ДФС в Одеській області протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2017 року №0042431408, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за звітний період "червень 2017 року" у розмірі 743806 грн., а тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішення.

З огляду на зазначене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.11.2017 року № 0042401408, від 16.11.2017 року № 0042421408, від 16.11.2017 року № 0042431408 є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 16.11.2017 року № 0042401408, від 16.11.2017 року № 0042421408, від 16.11.2017 року № 0042431408.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: 65044, м.Одеса, вул..Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" (адреса: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд.28-а, код ЄДРПОУ 35990988) судові витрати у розмірі 34375,10 грн. (тридцять чотири тисячі триста сімдесят п'ять гривень 10 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 липня 2018 року.

Суддя В.В. Андрухів

.