ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17794/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Евіта Холдінгс Лімітед"

представник позивача - Титаренко Д.С.

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"

представник відповідача - не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал"

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Коротун О.М. - головуючого, Гаврилюка О.М., Суліма В.В. від 16 квітня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Демидова В.О. від 07 грудня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення 2 162 680,07 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку.

А саме, позивач надав доручення банку про перерахування 81 265 доларів США (2 162 680,07 грн.) на інший рахунок позивача у Республіці Кіпр в іншому банку, проте таке доручення виконано не було.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2. 18.12.2006 між Компанією «Голден Евіта Холдінгс Лімітед» (Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед») (клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (банк) укладено договір банківського рахунку (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього договору.

3. Згідно умов вказаного договору банком були відкриті позивачу два рахунки: №26000054905849 у національній валюті України та № 26003054905028 у доларах США.

4. 03.02.2014 дирекцією Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів «Укрсоц-Капітал» було прийнято рішення про нарахування і виплату учаснику (інвестору) Фонду - позивачу, доходу від здійснення діяльності зі спільного інвестування за інвестиційними сертифікатами Фонду у вигляді дивідендів станом на 31.12.2013.

5. Згідно реєстру власників цінних паперів Фонду №45532зв від 06.02.2014, складеного Центральним депозитарієм станом на 03.02.2014, Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед», було єдиним учасником Фонду і відповідно мало право на отримання дивідендів у розмірі, визначеному Протоколом Дирекції №01 від 03.02.2014.

6. Товариство, що діяло від свого імені та в інтересах Фонду, 06.03.2014 здійснило виплату дивідендів за інвестиційними сертифікатами Фонду у розмірі 760 000,00 грн на користь Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед», що підтверджується платіжним дорученням №23 від 06.03.2014.

7. Проте виплата проводилась через Центральний депозитарій - Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» у відповідності до вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про депозитарну систему України».

8. Таким чином, для виплати дивідендів учаснику товариство, що діяло від свого імені та в інтересах Фонду, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, 05.03.2014 надало до Центрального депозитарію Розпорядження про виплату доходів і розрахунок нарахування дивідендів, а 06.03.2014 товариство перерахувало дивіденди у розмірі 760 000,00 грн. Центральному депозитарію на рахунок, відкритий у розрахунковому центрі для зарахування на рахунок депозитарної установи - ПАТ «Укрсоцбанк», для їх подальшого переказу цією депозитарною установою на рахунок депонента - Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед».

9. Факт отримання вказаних коштів позивачем на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Сімферополі підтверджується платіжним дорученням № 03-606 від 11.03.2014.

10. 20.03.2014 позивач на вказані кошти в гривні придбав у ПАТ КБ «ПриватБанк» 81 265,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №Е0320DJ2WH, проведеним банком в 08:34:00.

11. Вказана грошова сума у розмірі 81 265,00 доларів США була зарахована на рахунок позивача №26003054905028, що також підтверджується випискою банку від 20.03.2014. Дана обставина не була спростована відповідачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

12. Через електронну платіжну систему клієнт-банк надав доручення банку про перерахування 81 265 доларів США на інший рахунок позивача у Республіці Кіпр в іншому банку, проте таке доручення виконано не було.

13. 01.09.2017 позивач письмово повідомив відповідача про своє бажання розірвати вищевказаний договір банківського рахунку, надіславши відповідачу відповідну заяву, у якій одночасно просив закрити усі відкриті для позивача рахунки та повернути йому всі наявні на них кошти, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та копією фіскального чеку.

14. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач відповіді на вказану заяву не надав, коштів в сумі 81 265,00 доларів США позивачу не повернув, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з останнього 81 346,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.10.2017 становить 2 162 680,07 грн, до складу якої входить: 81 265 доларів США заборгованості за договором та 81,27 доларів США пені.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

15. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018, позовні вимоги задоволено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи ПАТ КБ "Ппиватбанк", викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

17.1. роздруківки, які на думку позивача, підтверджують його вимоги щодо перерахування 81 265 дол. США на інший рахунок позивача у Республіці Кіпр в іншому банку, не є належним доказом, що підтверджують вказану інформацію, оскільки вони не завірені належним чином. Лише засвідчення інформації, викладеної у роздруківках за допомогою системи Приват24, "мокрою" печаткою Банку та підписом особи, яка засвідчила документ, може слугувати підставою для визнання такого документу належним та допустимим доказом у справі.

17.2. крім того, такі докази не можуть бути підтвердженням наявності грошових коштів на рахунку на час звернення позивача до суду, оскільки роздруківки, які надав позивач, відповідно до викладених в них даних, складені більш ніж три роки тому,а отже доказами по даній справі бути не можуть, оскільки на цей час інформація не підтверджена жодним чином.

17.3. судами не прийнято до уваги фактичні обставини, у результаті яких банк-відповідач позбавлений доступу до документів Кримської філії. Серед ншого, не прийнято до уваги факти конфіскації окупаційною владою частини майнового комплексу ПАТ КБ "Приватбанк", що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу філії "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк", а саме: приміщень банку, банкоматів, терміналів, траспортних засобів. Не враховано факт відсутності можливості доступу відповідача до майна, що призначене для банківської діяльності.

17.4. суди не встановили всі обставини справи, включаючи звернення/відсутність звернення позивача до Автономної некомерційної організації "Фонд захисту вкладників" за отриманням компенсаційних витрат та звернення до судів Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим.

17.5. судами не прийнято до уваги факти виплати вкладникам ПАТ КБ "Приватбанк" за договорами, укладеними на території АРК та міста Севастополя, за рахунок вилученого майна боржника, в межах Федерального Закону №39-ФЗ "Про захист прав фізичних осіб, що мають вклади у банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя".

Позиція АТОВ "Голден Евіта Холдінгс Лімітед", викладена у відзиві на касаційну скаргу

18. Позивач вважає касаційну скаргу відповідача безпідставною та такою, що підлягає відхиленню, а оскаржувані судові рішення ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права. АТОВ "Голден Евіта Холдінгс Лімітед" зазначає, що у касаційній скарзі не наведено конкретних посилань на будь-які норми матеріального чи процесуального права, що були неправильно застосовані або порушені судами попередніх інстанцій, фактично відповідач помилково просить суд касаційної інстанції провести переоцінку доказів, проте не бере до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного перегляду не можуть встановлюватися або вважатися доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішуватися питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збиратися чи прийматися до розгляду нові докази.

Позиція товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал", викладена у відзиві на касаційну скаргу

19. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" вважає касаційну скаргу безпідставною, а судові рішення у справі такими, що підлягають залишенню без змін. Крім того, просить проводити розгляд справи без участі свого представника.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

20. Верховний Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції судом касаційної інстанції, згідно з положеннями ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Здійснивши перегляд судових рішень у справі на предмет їх відповідності застосованим нормам матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для їх скасування з огляду на наступне.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

23. Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

24. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

26. Згідно з ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

27. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків, встановлених у ст. 1074 ЦК України.

28. Відповідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

29. П. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено обов'язок банку щодо виконання доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

30. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

31. Відповідно до положень ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом .

32. Згідно з п.1.2 договору банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

33. Відповідно до п.1.3 договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

34. Підпунктами 2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 2.1.15 п. 2.1 договору сторони погодили, що банк зобов`язується:

- виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, у строки: - у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; - не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу;

- приймати та виконувати розрахункові документи згідно з чинним законодавством та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено іншими договорами між банком та клієнтом;

- списувати грошові кошти з рахунка (рахунків, у тому числі й карткових) клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження, на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим договором (у тому числі клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством;

- забезпечити збереження коштів клієнта.

35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2017 позивач звернувся до банку із заявою про розірвання договору банківського рахунку від 18.06.2006 та здійснення переведення залишку грошових коштів на вказаний позивачем банківський рахунок, однак факту виконання відповідачем перерахування залишку коштів в розмірі 81 265,00 доларів США, згідно із заявою від 01.09.2017, судами не встановлено.

36. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 81 265 доларів США - є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судами попередніх інстанцій.

37. Щодо доводів касаційної скарги, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

38. Верховний Суд, як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

39. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

40. Керуючись вищезазначеним, а також імперативними нормами статті 300 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд констатує правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин з урахуванням встановлених обставин справи.

41. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до вимог про переоцінку доказів і встановлення обставин справи та лише свідчать про намагання скаржника домогтися повторного перегляду справи судом касаційної інстанції з формальних міркувань, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції, є неприпустимим згідно норм чинного процесуального законодавства та не відповідає вищенаведеній практиці Європейського суду з прав людини, оскільки вказані обставини встановлені на підставі належних та допустимих доказів, останнім надана належна юридична оцінки за результатами розгляду їх в сукупності.

42. Крім того, Верховний Суд констатує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв'язку з чим Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у п. 17.3, 17.4., 17.5 цієї постанови, оскільки у даному випадку саме на відповідача було покладено обов'язок їх доведення. Водночас, відповідач покладеного на нього обов'язку не виконав.

43. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

44. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

45. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2018 року у справі №910/17794/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.