ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2018 року

Київ

справа №826/3442/17

адміністративне провадження №К/9901/6483/18, К/9901/4314/18, К/9901/6075/18, К/9901/6484/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні справу №826/3442/17 за касаційними скаргами: приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод», Приватного акціонерного товариства «Термолайф», Приватного акціонерного товариства «Терморок» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (колегія суддів: суддя-доповідач Аліменко В.О., судді Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Термолайф", Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Слобожанський коксовий завод», на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», - про визнання протиправним та скасування наказу, визнання противними дій та зобов'язання вчинити дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 07.03.2017 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ПрАТ «Термолайф» (позивач-1), ПрАТ «Харківський коксовий завод» (позивач-2) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи без самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі - третя особа-1), приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (третя особа-2); на стороні відповідача - ПАТ «Сбербанк» (далі - третя особа-3), про:

(1) визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 24.02.2017 №670/5 «Про скасування рішень державних реєстраторів»;

(2) визнання протиправними дій відповідача щодо вилучення на підставі оскаржуваного наказу відповідача:

2.1. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційних дій, проведених 28.04.2016 третьою особою-1: №14801360000069436 «Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)» стосовно ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» та №12241360000076654 «Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)» стосовно ПрАТ «Термоплита»;

2.2. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 31.01.2017 - №№33634150, 33633192; від 13.02.2017 - №№33839399, 33838076, 33839455, 33838454, 33839485, 33838660, 33839505, 33838828, 33839525; від 14.02.2017 - №33858680; від 15.02.2017 - №№33875233, 33866905; від 16.02.2017 №33896813, - а також записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесені на підставі цих рішень;

2.3. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про видалення записів про державну реєстрацію обтяжень: №№18772767, 18773084, 18773106, 18773133, 18773154, 18773166, 18773189, 18773210, 18773225, 18773241, 18773278,- та запису про видалення запису про державну реєстрацію іпотеки №18768729;

(3) зобов'язання відповідача вчинити дії щодо поновлення записів:

3.1. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведених 28.04.2016 третьою особою-1: №14801360000069436 «Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)» стосовно ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» та №12241360000076654 «Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)» стосовно ПрАТ «Термоплита»;

3.2. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень: від 31.01.2017 №№33634150, 33633192; від 13.02.2017 №№33839399, 33838076, 33839455, 33838454, 33839485, 33838660, 33839505, 33838828, 33839525; від 14.02.2017 №33858680; від 15.02.2017 №№33875233,33866905; від 16.02.2017 №33896813, - а також записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесених на підставі цих рішень;

3.3. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо записів про видалення записів про державну реєстрацію обтяжень: №№18772767, 18773084, 18773106, 18773133, 18773154, 18773166, 18773189, 18773210, 18773225, 18773241, 18773278,- та запис щодо видалення запису про державну реєстрацію іпотеки №18768729.

2. Справі за цим позовом присвоєно №826/3442/17.

3. 30.03.2017 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - ПрАТ «Термолайф», ПрАТ «Терморок», ПрАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД», ПрАТ «Слобожанський коксовий завод», - на стороні відповідача - ПАТ «Сбербанк», в якій просить:

(1) визнати протиправним і скасувати наказ від 24.02.2017 №670/5 «Про скасування рішень державних реєстраторів» в частині пунктів 4 і 6;

(2) зобов'язати відповідача вчинити дії щодо:

2.1. поновлення записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо рішень про державну реєстрацію прав і їх обтяжень: від 31.01.2017 №№33634150, 33633192; від 13.02.2017 №№33839399, 33838076, 33839455, 33838454, 33839485, 33838660, 33839505, 33838828, 33839525; від 14.02.2017 №33858680; від 15.02.2017 №№33875233, 33866905; від 16.02.2017 №33896813, - а також записі в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесених на підставі цих рішень;

2.2. поновлення їй доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. Цій судовій справі присвоєно №826/4516/17.

5. 04.04.2017 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі №826/3442/17 та у справі №826/4516/17.

6. У судовому засіданні 18.05.2017 протокольною ухвалою зазначений суд об'єднав справи з присвоєнням єдиного унікального номера №826/3442/17.

7. Постановою від 25.07.2017 Окружний адміністративний суд міста Києва повністю задовольнив позовні вимоги.

8. 18.12.2017 Київський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційні скарги ПАТ «Сбербанк» і Міністерства юстиції України, скасував вищевказану постанову і виніс нову - про відмову у задоволенні позовних вимог.

9. 24.01.2018 Верховний суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017, що надійшла до Суду 15.01.2018.

10. Ухвалами від 29.01.2018 Верховний суд відкрив касаційні провадження за окремими касаційними скаргами ПрАТ «Харківський коксовий завод», ПрАТ «Термолайф» та ПрАТ «Терморок» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017, які надійшли до Суду 19.01.2018.

11. 12.02.2018 на адресу Суду від ПАТ «СБЕРБАНК» надійшов відзив на касаційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_1, а 14.02.2018 - на касаційні скарги ПрАТ «Харківський коксовий завод», ПрАТ «Термолайф» та ПрАТ «Терморок».

Ухвалою суду справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2018. В судовому засіданні за згодою сторін суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

ІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами встановлено, що 07.02.2017 ПАТ "Сбербанк" звернулось до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації зі скаргою від 07.02.2017 №1325, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 3471-0-33-17, на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора під час реєстрації та оформлення права власності за іншими особами на об'єкт нерухомості.

13. За результатами розгляду зазначеної скарги та відповідно до висновку від 24.02.2017 Комісії з питань розгляду скарг у сфері держаної реєстрації відповідач прийняв оспорюване рішення - наказ від 24.02.2017 №670/5 "Про скасування рішень державних реєстраторів", яким скаргу банку задовольнив частково:

- скасував реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проведені 28.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3: №14801360000069436 "Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)" стосовно ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" (код за ЄДРПОУ 40457196) та №12241360000076654 "Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)" стосовно ПрАТ "Термоплита" (код за ЄДРПОУ 40457699);

- тимчасово заблокував доступ цього нотаріуса до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань строком на 1 (один) рік;

- скасував прийняті приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 31 січня 2017 року №№33634150, 33633192, від 13 лютого 2017 року №№33839399, 33838076, 33839455, 33838454, 33839485, 33838660, 33839505, 33838828, 33839525, від 14 лютого 2017 року №33858680, від 15 лютого 2017 року №№33875233,33866905, від 16 лютого 2017 року №33896813, - а також записи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесені на підставі цих рішень;

- вилучив записи про видалення записів про державну реєстрацію обтяжень №№18773278; 18773241; 18773225; 18773210; 18773189; 18772767; 18773166; 18773154; 18773133; 18773106; 18773084, - та запис про видалення запису про державну реєстрацію іпотеки №18768729;

- тимчасово заблокував доступ приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців.

14. Позивачі не погодилися з вищезазначеним наказом та звернулись з позовами до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. Позивачі 1 і 2 вважають, що оскаржуваним рішенням протиправно скасовано державну реєстрацію їх права власності на нерухоме майно та державну реєстрацію як юридичної особи ПрАТ «Слобожанський коксовий завод», одноосібним акціонером якого є позивач-2.

16. Позивачі 1 і 2 посилаються на порушення відповідачем під час розгляду скарги строків на оскарження дій і рішень державного реєстратора для прийняття відповідного виду рішення та неврахування відсутності порушених прав скаржника рішеннями про дежавну реєстрацію прав та їх обтяжень.

17. Акцентують увагу, що ПАТ «СБЕРБАНК» могло дізнатися про реєстраційні дії з 28.04.2016 (дати їх проведення), водночас розгляд його скарги відповідачем відбувся без належного повідомлення зацікавлених осіб про дату і час.

18. Рішення від 31.01.2017 №33633192 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2017 щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за ПрАТ «Терморок» прийняті на підставі розподільчого балансу, затвердженого протоколом позачергових загальних зборів акціонерів від 15.02.2015 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2017, складеного ПрАТ «Термолайф» та ПрАТ «Терморок».

19. Решта рішень від 13.02.2017, 14.02.2017, 15.02.2017, 16.02.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також записи про видалення записів про державну реєстрацію обтяжень та запису про видалення запису про державну реєстрацію іпотеки ПАТ «Сбербанк» не обґрунтовувалася в скарзі, а лише в доповненнях до неї зазначалося, що вони вчинені внаслідок і в продовження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2017.

20. Приватний нотаріус ОСОБА_1 у позовній заяві в обґрунтування позову зазначила, що отримала копію скарги банку відповідно до листа від 21.02.2017 з інформацією про засідання Комісії з розгляду скарг 03.03.2017, тобто після часу відповідного засідання. Тому вважає, що відповідач всупереч закону позбавив її права надати пояснення в обґрунтування заперечень на скаргу та прийняв спірне рішення без повного з'ясування всіх обставин.

21. Просила звернути увагу на те, що реєстраційні дії та записи, які у подальшому скасовані спірним рішенням відповідача, щодо державної реєстрації об'єктів нерухомості вона вчинила на підставі поданого від новоутворених ПрАТ «Терморок» (правонаступник від ПрАТ «Термолайф») та ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» (правонаступник від ПрАТ «Харківський коксовий завод») пакетів документів, які складалися зі: статутів цих підприємств, витягів ЄДРЮОФОП та ГФ від 30.01.2017 про їх реєстрацію, статутів їх засновників та відповідних витягів про їх реєстрацію станом на 30.01.2017, рішень про обрання директорів, наказів, паспортів директорів, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера, протоколів позачергових загальних зборів акціонерів засновників про прийняття рішення щодо затвердження розподільчого балансу та затвердження плану виділу, розподільчих балансів (складених при створенні вищевказаних правонаступників), рішень про прийняття як сингулярних (часткових) правонаступників у власність відповідного нерухомого майна, актів приймання-передачі нерухомого майна, свідоцтва про право власності ПрАТ «Термолайф» на це нерухоме майно, дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна ПрАТ «Харківський коксовий завод».

22. Вважає, що виконала всі необхідні дії для перевірки до часу вчинення реєстраційних дій і записи зробила з дотриманням чинного законодавства. Тому просить наказ відповідача в частині скасування цих реєстраційних дій і записів, а також блокування їй доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визнати протиправним і скасувати та зобов'язати вчинити дії щодо відновлення записів і доступу.

23. Відповідач пояснив, що рішення про державну реєстрацію змін про юридичну особу прийняте реєстратором без жодного передбаченого законом документа, а відомості заяви про державну реєстрацію містили невідповідності даним, вказаним у документах, поданих на реєстрацію.

24. Об'єднання самостійно визначених об'єктів згідно з договором іпотеки в один та зміна приватним нотаріусом типу об'єкта нерухомого майна створило один об'єкт - цілісний майновий комплекс, що, на думку банку, суперечить предмету іпотеки, вказаному у договорі з банком.

25. ПАТ «Сбербанк» як третя особа у справі надало письмові заперечення проти задоволення позовних вимог, в яких зазначило, що вважає оспорюване рішення відповідача таким, що прийняте з дотриманням вимог закону.

26. Акцентує, що реєстраційні дії та записи вищевказаними нотаріусами вчинено з порушенням норм законодавства, оскільки пакет документів, згідно з яким вони вчинені, не містив повного пакету документів для таких дій, що порушило його права, як іпотекодержателя. Тому їх скасування та вилучення він вважає правомірним.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

27. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції мотивував рішення порушенням відповідачем вимог законодавства щодо процедури прийняття оспорюваного наказу та невідповідністю його висновків встановленим обставинам.

28. Суд встановив, що відповідач всупереч положень чч.3-4, 8 ст.34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", пунктів 5,7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1128), розглянув і задовольнив частково скаргу банку, яка подана зі спливом 60 денного строку на оскарження рішень та дій державного реєстратора, що є підставою для прийняття рішення про відмову у її задоволенні.

29. Посилаючись на пункти 9-11 Порядку №1128, п.3 розділу 3 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5, суд встановив порушення відповідачем вимог щодо завчасного виклику зацікавлених осіб на засідання комісії, про час і місце розгляду скарги та вручення їм не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті, копії скарги та доданих до неї документів, що позбавило їх можливості подати письмові пояснення щодо скарги. Публікація оголошення на сайті відповідача, на думку суду, не є належним доказом повідомлення, оскільки не зазначено конкретної дати її здійснення.

30. Скасування оскаржуваним рішенням відповідача реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проведених 28.04.2016 приватним нотаріусом: №14801360000069436 "Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)" стосовно ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" та №12241360000076654 "Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)" стосовно ПрАТ "Термоплита", - суд першої інстанції оцінив як таке, що не відповідає встановленим господарськими судами обставинам.

31. Зокрема, суд врахував, що ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2015 відкрито провадження у справі №922/6007/15 за позовом ПАТ "Сбербанк" до ПрАТ "Харківський коксовий завод" про визнання недійсним та скасування рішення від 04 серпня 2015 року загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" про виділ з товариства ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" і ПрАТ "Коксолит", а також рішення від 12 жовтня 2015 року загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" про затвердження плану виділу ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" і ПрАТ "Коксолит" з ПрАТ "Харківський коксовий завод" та затвердження розподільчого балансу. Отже ПАТ "Сбербанк" з 13 листопада 2015 року оскаржувало в господарських судах рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" про виділ ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" та ПрАТ "Коксолит".

32. Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2016 відкрито провадження у справі №922/863/16 за позовом ПАТ "Сбербанк" до ПрАТ "Термолайф" про визнання недійсним та скасування рішення від 30 листопада 2015 року загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" про виділ з товариства ПрАТ "Термоплита" і ПрАТ "Терморок", а також рішення від 15 лютого 2016 року загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" про затвердження розподільчого балансу та про випуск акцій товариства з метою конвертації частини акцій товариства в акції створюваних товариств і про порядок такої конвертації. Отже ПАТ "Сбербанк" з 25 березня 2016 року оскаржувало в господарських судах рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" про виділ ПрАТ "Термоплита" і ПрАТ "Терморок".

33. Отже ПАТ "Сбербанк" з 13 листопада 2015 року було відомо про здійснення виділу ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" та з 25 березня 2016 року стало відомо про здійснення виділу ПрАТ "Термоплита". Відтак ПАТ "Сбербанк" зі вказаних дат могло дізнатись про існування відповідних реєстраційних дій щодо ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" та ПрАТ "Термоплита" з публічних даних Єдиного державного реєстру.

34. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 07 лютого 2017 року (дату подання ПАТ "Сбербанк" скарги за №1325) минув визначений частиною третьою ст.34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" 60-ти денний строк на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації.

35. Відповідно до пункту 13 ч.1 ст.17 зазначеного Закону для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються документи для державної реєстрації змін про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою цієї статті, - у разі створення юридичної особи в результаті виділу. Водночас, вказана редакція ст.17 набула чинності з 05.10.2016, у той час як скасовані реєстраційні дії було проведено приватним нотаріусом 28 квітня 2016 року, тобто до набрання чинності зазначеною законодавчою нормою.

36. Положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в редакції, що діяла на момент проведення приватним нотаріусом скасованих реєстраційних дій, не містили жодних вимог про надання документів для державної реєстрації змін про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі під час державної реєстрації створення юридичної особи в результаті виділу.

37. Посилаючись на рішення Конституційного суду України №1-зп/1997 від 13.05.1997, №1-рп/1999 від 09.02.1999, №3-рп/2001 від 05.05.2001 щодо дії нормативно-правового акта в часі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про скасування реєстраційних дій №14801360000069436 та № 12241360000076654, помилково застосував норму пункту 13 ч.1 ст.13 Закону в редакції, яка не була чинною на момент проведення таких реєстраційних дій.

38. Суд також дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для скасування рішень про реєстрацію прав власності з огляду на таке.

39. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2017 № 33633192 щодо реєстрації переходу права власності на нерухоме майно від позивача-1 до ПрАТ "Терморок" прийнято приватним нотаріусом на підставі розподільчого балансу позивача-1, виданого 15.02.2016, та акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2017.

40. Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2016 у справі №922/863/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Сбербанк" та, відповідно, визнано рішення загальних зборів акціонерів позивача-1 від 30.11.2015 про виділ таким, що відповідає вимогам закону.

41. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2017 № 33634150, від 13.02.2017 № 33839399, № 33839455, №33839485, №33839505, №33839525 щодо реєстрації переходу права власності на нерухоме майно від позивача-2 до ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" прийнято приватним нотаріусом відповідно до розподільчого балансу позивача-2, виданого 12.10.2015, та акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2017.

42. Рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2016 у справі №922/6007/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Сбербанк" та, відповідно, визнано рішення загальних зборів акціонерів позивача-2 від 04.08.2015 про виділ таким, що відповідає вимогам закону.

43. Оскільки в господарських справах №922/863/16, №922/6007/15 суди встановили, що рішення загальних зборів позивачів про виділ є законними, такі обставини відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, на думку суду першої інстанції, не підлягають доведенню та встановленню у цій справі і мали бути взяті до уваги відповідачем під час розгляду скарги банка.

44. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення загальних зборів акціонерів позивача-1 від 12.02.2016 та позивача-2 від 12.10.2015 за правовою природою є не правочинами, а індивідуальними актами ненормативного характеру, оскільки визначають правовий статус новостворюваних в результаті виділу юридичних осіб, обов'язки акціонерів та органів управління, його посадових осіб.

45. Посилаючись на норми ст.109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що прийняття вищевказаних рішень загальних зборів акціонерів позивачів про виділ з товариства з подальшим наданням частини їх майна ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" та ПрАТ "Терморок" на підставі розподільчих балансів може свідчити про набуття прав на майно не на підставі правочинів, а на підставі юридичного факту правонаступництва, у зв'язку з чим згода іпотекодержателя на таке надання не є обов'язковою, а отже реєстраційні дії вчинено на підставі повного пакету документів.

46. Суд зазначив, що спірним наказом відповідача скасовано прийняте приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2017 №33866905 щодо об'єднання розділів за №1171472363101, №1171461563101, №1171452563101, №1171431963101, №1024290663101, №1024281063101 без врахування пункту 54 Порядку держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), згідно з яким державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин.

47. Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються: документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

48. Суд дійшов висновку, що об'єднання об'єктів нерухомого майна, наданих в іпотеку, не віднесено законом до дій, що потребують погодження іпотекодержателем, які визначені ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку".

49. Згідно з пунктом 20 Порядку № 1127 у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі в результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

50. За наявності зареєстрованих речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

51. У разі коли відкриття розділу у Державному реєстрі прав здійснюється у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав щодо об'єкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об'єктів нерухомого майна, які об'єднуються, до відповідних розділів, відкритих на кожний з новостворених об'єктів нерухомого майна.

52. Крім того, відповідно до ч. 3 ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі об'єднання об'єктів нерухомого майна відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи закриваються, реєстраційні номери таких об'єктів скасовуються. Для новоствореного об'єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер такому об'єкту.

53. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єктів, що об'єднуються, переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об'єкта, із зазначенням тієї частини такого новоствореного об'єкта, щодо якої записи про речові права та їх обтяження були зареєстровані.

54. Отже до новоствореного розділу Державного реєстру прав переносяться усі записи про обтяження кожного з об'єднаних об'єктів.

55. Тому об'єднання об'єктів нерухомого майна ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" рішенням приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2017 №33866905, які перебувають під обтяженням у формі іпотеки, не потребувало отримання згоди іпотекодержателя, а записи про перебування такого майна в іпотеці ПАТ "Сбербанк" в результаті його об'єднання з дотриманням норм чинного законодавства було збережено.

56. Застосувавши ч.1 ст. 27 Закону України «Про заставу», ч.3 ст.109 ЦК України, суд дійшов висновку, що перехід за результатами виділу частини прав та обов'язків позивачів до новостворених осіб жодним чином не свідчить про порушення вищезгаданими рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прав ПАТ "Сбербанк", в тому числі як іпотекодержателя.

57. Посилаючись на ч.5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав достатніх та законних підстав для розгляду скарги ПАТ "Сбербанк" в частині оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2017 №33634150, №33633192, від 13.02.2017 №33839399, №33839455, №33839485, №33839505, №33839525, від 15.02.2017 №33866905 та скасування таких рішень, з огляду на відсутність порушення прав цього банка, як скаржника.

58. Також суд дійшов висновку щодо протиправності спірного наказу відповідача в частині вилучення записів про видалення записів №18772767, №18773084, №18773106, №18773133, №18773154, №18773166, №18773189, №18773210, №18773225, №18773241, №18773278, №18768729 із-за відсутності будь-яких посилань на правові підстави такого видалення.

59. В обґрунтування суд зазначив, що зі змісту ч.ч. 2, 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається відсутність у відповідача повноважень за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації здійснювати вилучення записів з Державного реєстру прав, які не стосуються скасованих рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

60. Посилаючись на ст.ст. 2, 69, 71, 86, 162 КАС України суд першої інстанції стверджує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав свій обов'язок довести правомірність прийнятого оскаржуваного рішення. Тому дійшов висновку про протиправність оспорюваного наказу, а решту позовних вимог задоволив як похідні.

V. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

61. Суд апеляційної інстанції з вищевказаними висновками суду першої інстанції не погодився, вважаючи, що суд неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на таке.

62. Застосовуючи ст.5, ч.9 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», пункти 2-4 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок №1128) акцентував увагу, що розгляд відповідних скарг на дії та рішення державних реєстраторів належить до повноважень відповідача.

63. На думку апеляційного суду, відповідач дотримався вимог пункту 8 Порядку № 1128 щодо виконання обов'язків під час розгляду скарги по суті та, посилаючись на чч.3-4 ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», не погодився з висновком суду першої інстанції щодо пропуску ПАТ «Сбербанк» 60-денного строку.

64. Мотивував це тим, що для висновку щодо дотримання чи порушення зазначеного строку необхідно виходити не лише з дати оскаржуваного рішення, а треба також встановити наявність факту порушених прав оскаржуваними діями та дати коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення такими діями її прав.

65. Дослідивши скаргу ПАТ «СБЕРБАНК» від 07.02.2017 №1325, суд апеляційної інстанції встановив, що прохання скасувати реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, прийняті приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та рішення від 31.01.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також записи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесені на підставі цих рішень, здійснено в межах 60-ти денного строку.

66. Для відліку строку апеляційний суд взяв до уваги, що саме 22.02.2017 ПАТ «СБЕРБАНК» з витягів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стало відомо, що 28.04.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинив реєстраційні дії №14801360000069436 «Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)» стосовно ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» та №12241360000076654 «Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)» стосовно ПрАТ «Термоплита» і 23.02.2017 звернулось до Міністерства юстиції України з доповненнями до первинної скарги.

67. Тому колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що ПАТ «СБЕРБАНК» не пропустив визначений ч.3 ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» 60-ти денний строк на оскарження рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації.

68. Посилання позивачів на обставини, встановлені господарськими судами, цей суд не врахував у зв'язку тим, що під час їхнього розгляду ПрАТ «Термолайф» та ПрАТ «Харківський коксовий завод» не надавали рішень загальних зборів акціонерів, у тому числі затверджених розподільчих балансів, що підтверджується винесеними в даних справах окремими ухвалами. Водночас Міністерство юстиції України, державні реєстратори (приватні нотаріуси), а також ПрАТ «Терморок» та ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» не були сторонами у цих справах, а рішення загальних зборів позивачів про виділ, які були предметом оскарження, не були підставами для проведення реєстраційних дій.

69. Щодо факту прийняття загальними зборами позивачів рішення про виділ колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначила, що він не свідчить про те, що відповідні реєстраційні дії можуть бути проведені, оскільки прийняття такого рішення є лише наміром здійснити процедуру виділу, а факт державної реєстрації створюваних в процедурі виділу товариств залежить від виконання значної кількості дій не лише самими акціонерними товариствами.

70. Суд апеляційної інстанції не погодився з визнанням судом першої інстанції порушень відповідачем п.п. 9, 10 Порядку № 1128, мотивуючи тим, що на офіційному веб-сайті відповідача було розміщено оголошення про розгляд скарги ПАТ «Сбербанк». Третім особам та позивачам про розгляд скарги було повідомлено телефонограмою та засобами електронної пошти, а представники ПрАТ «Термолайф» та ПрАТ «Харківський коксовий завод» були присутні під час засідання комісії.

71. Також не погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідач для розгляду скарги застосував положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в редакції, яка не підлягала застосуванню.

72. Відповідно до підп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

73. Отже під час проведення реєстраційних дій 28 квітня 2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватним нотаріусом ОСОБА_3 підлягали застосуванню положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в редакції закону від 26.11.2015.

74. Посилаючись на ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», підп.5.22 пункту 5 розділу II Порядку здійснення емісії та реєстрації випуску акцій акціонерних товариств, які створюються шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення або до яких здійснюється приєднання, затверджениго рішенням НКЦПФР №520 від 09.04.2013, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державна реєстрація підприємств відбулася до завершення процедури виділу та вчинення реєстраційних дій приватним нотаріусом ОСОБА_3 відбулося з порушенням ст.4, ч.1 ст.17, п.1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

75. Суд апеляційної інстанції погодився з правомірністю оскаржуваного наказу з огляду на підтвердження виявленого порушення під час реєстрації права власності на нерухоме майно, яке полягало у вчиненні реєстраційних дій з порушенням ч.3 та ч.4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.60 Порядку №1127 на підставі неповних пакетів документів за наявності передбаченої п. 6 ч. 1, ч.2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень - наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

76. Апеляційний суд встановив, що оскільки реєстрація трьох об'єктів нерухомого майна (нежитлові будівлі літ. «ВО-3», загальною площею 2267,5 кв.м., літ. «ВН-1-6» загальною площею 11221,3 кв.м., розділ Державного реєстру прав - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №458695163101; нежитлові буд. Літ АЄ-2,1331,6 кв.м., АЮ- 1,335,8 кв.м, АЯ-3,1138,8 кв.м., АШ-2,407,4 кв.м., АЩ-1,295,7 кв.м., АМ-1,14,4кв.м, АН-5,1608,6 кв.м., АП-1,1134,1кв.м., 3-І,120,0кв.м., АТ-1,132.5 кв.м., АС-2,534,2 кв.м, АФ-І, 17,8кв.м, АХ- 2,196,0кв.м., АЦ-2,539,2кв.м., АР-1,74,8кв.м, АО-3,252,4кв.м, С-1,234,2кв.м, АЛ-2,183,3кв.м, АА-1,48,8кв.м., АБ-3,188,5кв.м, АГ-2,315,1кв.м., Ю-1,89,кв.м., АД-1,12,4кв.м., АЖ-3,255,2кв.м., АЗ-1,82,5кв.м, АК-1,158,4кв.м., АЕ-2,744,4кв.м., АВ-1,67,1кв.м., Л-3,172,2кв.м., АИ-2,89,5кв.м, БУ-1,64,7кв.м, БТ-1,554,9кв.м, БР-2,490,9кв.м., БС-2,142,3кв.м., БФ-1,72,8кв.м., БО-1,765,4кв.м, БН-6,2609,9кв.м., м-2,360,1кв.м., БЛ-1,17,9кв.м., БГ-1,232,5кв.м., БД-1,203,2кв.м., БК- 4,994,6кв.м, БВ-1,106,3кв.м., К-2,990,1кв.м., БЖ-1,34,3кв.м., БА-2,55,7кв.м., Н-2,799,2кв.м„ Ф- 1,611,1кв.м., БЕ-1,1129,1 кв.м., 4-2,848,2кв.м., БП-3,921,4кв.м., х-1,373,3кв.м., 0-1,431,4кв.м., Р-1,122,5 кв.м., ББ-1,369,7кв.м., П-3,1880,4кв.м., Щ-2,613,0кв.м., Ц-1,164,1кв.м., И-1,255,6кв.м., АЕ-2,1391,2 кв.м., розділ Державного реєстру прав - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1024290663101; нежитлову будівлю літера «БЦ-2», загальна площа 619,5 кв.м., розділ Державного реєстру прав - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1024281063101) проведена на підставі законодавства, яке діяло після 01 січня 2013 року, а також розділи в Державному реєстрі на ці об'єкти не відкривались (оскільки розділи реєстру щодо цього майна вже були відкриті), реєстраційні дії щодо цього майна за відсутності згоди іпотекодержателя були проведені з порушенням ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 60 Порядку №1127.

77. З порушенням пункту 60 Порядку №1127 також були проведені реєстраційні дії приватним нотаріусом ОСОБА_1 13 лютого 2017 року щодо внесення записів про державну реєстрацію права власності ПрАТ «Слобожанський коксовий завод»: за №18993932 про державну реєстрацію права власності за ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «К4-2», загальна площа 350,2 кв.м.; за №18993984 про державну реєстрацію права власності за ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «БЧ-2», загальна площа 572,1 кв.м.; за № № 18994015 про державну реєстрацію права власності за ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «БХ-2», загальна площа 131,6 кв.м.; за № 18994060 про державну реєстрацію права власності за ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «АЧ-2», загальна площа 207,7 кв.м.

78. Суд апеляційної інстанції застосував ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.

79. Відповідно до пункту 20 Порядку №1127 у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

80. За наявності зареєстрованих речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного - будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

81. Дослідивши надані приватним нотаріусом ОСОБА_1 витяги з Державного реєстру прав, колегія суддів дійшла висновку, що при проведенні реєстраційних дій 13.02.2017 нею порушено вимоги пункту 20 Порядку №1127 та ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки не здійснено перевірку наявності обтяжень на об'єкти нерухомого майна за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна як незмінним та індивідуальним для такого об'єкта параметром, натомість такі перевірки було здійснено за адресою та суб'єктом (власником нерухомості), що не відповідає положенням пункту 20 зазначеного Порядку в контексті частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

82. Крім того, положеннями абзацу 3 ч.3 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що після відкриття на об'єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу.

83. Порушення вищевказаних вимог Порядку №1127 щодо не перевірки наявності обтяжень на об'єкти нерухомого майна призвело до порушення державним реєстратором (приватним нотаріусом ОСОБА_1.) вимог абзацу 3 ч.3 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при прийнятті рішень від 31.01.2017 №№33634150, 33633192, від 13.02.2017 №№ 33839399, 33838076, 33839455, 33838454, 33839485, 33838660, 33839505, 33838828, 33839525; та від 16.02.2017 № 33896813.

84. Частиною третьою ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі об'єднання об'єктів нерухомого майна відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи закриваються, реєстраційні номери таких об'єктів скасовуються. Для новоствореного об'єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер такому об'єкту. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єктів, що об'єднуються, переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об'єкта, із зазначенням тієї частини такого новоствореного об'єкта, щодо якої записи про речові права та їх обтяження були зареєстровані.

85. Згідно з п.20 Порядку №1127 за наявності зареєстрованих речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав до відповідного відкритого розділу. У разі коли відкриття розділу у Державному реєстрі прав здійснюється у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав щодо об'єкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об'єктів нерухомого майна, які об'єднуються, до відповідних розділів, відкритих на кожний з новостворених об'єктів нерухомого майна.

86. Натомість при прийнятті рішень про об'єднання об'єктів нерухомого майна від 15 лютого 2017 року № 33866905 та № 33875233, а також від 14 лютого 2017 року № 33858680 ОСОБА_1 порушила положення ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 20 Порядку № 1127, оскільки відповідні обтяження не перенесла до відповідних розділів Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

87. Колегія суддів апеляційної інстанції визнала необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що враховуючи положення ч. 1 ст.72 КАС України (в редакції на дату розгляду справи судом першої інстанції) рішення загальних зборів позивачів про виділ та проведені реєстраційні дії щодо нерухомого майна з урахуванням рішень у господарських справах №922/863/16, №922/6007/15 є законними і наведені обставини не потребують доказування, мотивуючи, що жодні обставини з рішень господарських судів не мають відношення до предмету доказування в цій справі.

88. Також апеляційний суд послався на безпідставність застосування судом першої інстанції для вирішення адміністративного спору положень ст.109 ЦК України, яка не має жодного відношення до рішення суб'єкта владних повноважень.

89. Тому суд апеляційної інстанції скасував постанову суду та відмовив у задоволенні позовних повністю.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

а) доводи нотаріуса ОСОБА_1

90. Звертаючись до Суду з касаційною скаргою, приватний нотаріус ОСОБА_1 просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2017.

91. Касаційну скаргу обґрунтовує порушенням норм матеріального права і помилковістю висновків суду апеляційної інстанції щодо необхідності прийняття нею рішення про відмову в державній реєстрації прав власності на нерухоме майно за правонаступниками ПрАТ «Терморок» та ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» із-за перебування майна в іпотеці ПАТ «Сбербанк».

92. Стверджує, що реєстраційні записи вчинені нею з дотриманням вимог законодства і не позбавляють ПАТ «Сбербанк» права пред'явити вимоги до новостворених юридичних осіб. Водночас розгляд відповідачем скарги відбувалося з порушенням права на захист осіб, яких ця скарга стосувалася.

93. Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги невідповідність рішення відповідача висновкам Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації в частині притягнення до відповільності ОСОБА_1, яка не здійснювала погашення записів про обтяження в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та не видаляла записи про державну реєстрацію обтяжень, а це вчинила державний реєстратор прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» у місті Вінниця ОСОБА_4

94. На її думку, апеляційний суд помилково застосував пункт 60 Порядку №1127 та дійшов висновків, які суперечать ст.109 ЦК України. Вважає, що виділ не підпадає під застереження, передбачені ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» та пунктом 60 Порядку №1127, оскільки рішення про виділ не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України та не відноситься до інших речових прав, зазначених в ст. 395 ЦК України.

95. Також вважає, що апеляційний суд неправильно застосував приписи пункту 20 Порядку №1127, оскільки дія цього пункту не поширюється на випадки, якщо державна реєстрація права власності та інших речових справ на нерухоме майно була проведена до 01.01.2013.

96. Крім того, незаконно, на її думку, не враховано судом апеляційної інстанції, що стверджувати про порушене право ПАТ «Сбербанк» як іпотекодавця можливо лише у разі юридичної неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки, що має бути підтверджене належними доказами, що ні під час розгляду скарг, ні суду не були надані.

97. Звертає увагу Суду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», у якому суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Ним передбачено у випадках, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти завчасно та в належний спосіб («Беєлер проти Італії», «Онерїлдіз проти Туреччини», «Magadat.com S.r.L. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер'їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

98. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії»).

99. Тому вважає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, порушив передбачене ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства.

б) заперечення ПАТ «Сбербанк» на доводи нотаріуса

100. У відзиві на касаційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_1 ПАТ «Сбербанк» просив суд залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, обґрунтовуючи вірне встановлення цим судом фактичних обставин справи та належною правовою їх оцінкою.

101. Зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що всі реєстраційні дії, скасовані спірним рішенням відповідача, вчинені з порушенням пунктів 12, 20 Порядку №1127, п.1 ч.3 ст.10, ч.3 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а рішення господарських судів у справах №922/863/16, №9226007/15 не мають преюдиційного значення для вирішення цього спору.

102. Звертає увагу, що передумовами для прийняття відповідачем спірного рішення стали реєстраційні дії приватних нотаріусів ОСОБА_3 і ОСОБА_1, вчинені внаслідок умисних дій представників ПрАТ «Термолайф» і ПрАТ «Харківський коксовий завод», направлених на ухилення від виконання зобов'язань за кредитними угодами.

103. Так, реєстраційні дії вчинені без проведення реєстрації змін до статутів ПрАТ «Термолайф» і ПрАТ «Харківський коксовий завод», внаслідок чого позивачі стверджують, що виділ завершено, наявні правонаступники, а ці підприємства не мають зобов'язань перед банком.

104. Внаслідок реєстраційних дій без згоди банку перереєстровані об'єкти нерухомості, що передані в іпотеку банку, обтяження та запис про іпотеку не перенесено. Водночас обтяження та запис про передане нерухоме майно від ПрАТ «Харківський коксовий завод» в іпотеку протиправно видалено (погашено), а передане в іпотеку від ПрАТ «Термолайф» після реєстрації за ПрАТ «Терморок» залишилися зареєстровані за іпотекодавцем.

105. ПАТ «Сбербанк» вважає, що відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» пункт 60 Порядку №1127 передбачає для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці, обов'язкове подання документа, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

106. Реєстраційні записи щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, за іншими, ніж іпотекодавець, особами вчинено без документів, які би підтверджували згоду іпотекодержателя на ці дії, хоча під час державної реєстрації вперше обов'язково державний реєстратор має перевірити наявність/відсутність за таким об'єктом зареєстрованих обтяжень речових прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек.

107. Незаконність реєстраційних дій порушує права банка, оскільки вони суперечать суті іпотеки, як способу виконання зобов'язань, права кредитора та впливають на обов'язок формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів.

108. Посилання касатора на п.14 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вважає необґрунтованим, оскільки цю норму вважає загальною, що встановлює підстави для державної реєстрації, і яка не регулює порядок здійснення державної реєстрації. Крім того, звертає увагу, що п.6 ч.1 ст.27 вказаного Закону встановлює підстави для відмови у державній реєстрації.

109. Щодо підстав для прийняття спірного рішення ПАТ «Сбербанк» вважає, що чинне законодавство не передбачає зазначати деталізовану інформацію щодо кожної вимоги у скарзі, а висновок відповідної комісії відповідає вимогам до його складання згідно з п.8 розділу ІІІ Положення №37/5.

в) доводи ПрАТ «ТЕРМОЛАЙФ», ПрАТ «Терморок» та ПрАТ «Харківський коксовий завод»

110. ПрАТ «Термолайф» у касаційній скарзі просить скасувати рішення сду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

111. Акцентує увагу на порушення відповідачем процедури прийняття спірного рішення.

112. Зауважує, що розгляд відповідачем скарги ПАТ «Сбербанк» відбувався всупереч п.1 ч.2, ч.5 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності судового спору у господарських судах щодо визнання недійсними договорів іпотеки ПрАТ «Термолайф» і ПрАТ «Харківський коксовий завод» із зазначеним банком (справи №922/2847/16 та №922/2841/16) та підтвердженої судами у справах №922/863/16, №922/6007/15 відсутності порушень прав банку створенням шляхом виділу відповідних юридичних осіб.

113. Вважає, що банк пропустив 60-денний строк на оскарження дій реєстраторів, оскільки з огляду на заявлення ним 01.11.2016 у справі №922/3019/16 клопотання про залучення як третіх осіб ПрАТ «Коксоліт» та ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» - правонаступників ПрАТ «Харківський коксовий завод» знав про їх створення (ухвала Господарського суду Харківської області від 01.11.2016). Також знав про створення ПрАТ «Терморок» та ПрАТ «Термоплита», подаючи клопотання 01.11.2016 у справі №922/2980/16 про залучення їх як третіх осіб, мотивоване фактом правонаступництва від ПрАТ «Термолайф» (ухвала Господарського суду Харківської області від 02.11.2016).

114. Наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував п.60 Порядку №1127, оскільки не врахував, що державна реєстрація нерухомого майна, переданого в іпотеку банку, відбулася до 01.01.2013, що підтверджується пунктами 3.1.1-3.1.11 іпотечних договорів банку від 13.09.2012 з ПрАТ «Харківський коксовий завод» та ПрАТ «Термолайф», зареєстрованих відповідно за №5139 та №5135, а також свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.02.2011, інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки» та «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» - «відомості про реєстрацію до 01.01.2013» (Інформаційна довідка від 03.02.2017).

115. Тому вважає, що відповідач перейняв функцію судів щодо ліквідації юридичних осіб, а прийняття рішення про припинення суперечить вимогам ЦК України та Закону України «Про акціонерні товариства», не відповідає встановленій ухвалами Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 у справі №826/4493/16 та від 27.27.2017 у справі №826/10295/16 законності виділу з вищевказаних підприємств юридичних осіб та реєстрації випусків акцій новостворених юридичних осіб.

116. Також акцентує увагу на тому, що апеляційний суд неправильно застосував ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», оскільки, на думку касатора, ця норма не передбачає одночасного здійснення реєстраційних дій з державної реєстрації виділу та змін відомостей про особу, з якої здійснено виділ, а отже одночасного подання для них пакету документів одному реєстратору.

117. Крім того, не врахував, що закон не передбачає перенесення записів про речові права та їх обтяження щодо об'єктів, які об'єднуються, на увесь новостворений об'єкт.

118. Водночас рішеннями Господарського суду Харківської області у справах №922/2847/16 та №922/2841/16 визнано недійсними в частині іпотечні договори ПАТ «Сбербанк» від 13.09.2012 з ПрАТ «Харківський коксовий завод» та ПрАТ «Термолайф», а отже права банка не були порушені на час звернення до відповідача зі скаргою.

119. Вважає, що за пунктами 73-76 Порядку №1127 під час проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є особа, якою встановлено обтяження, а також особа, в інтересах якої встановлено обтяження. Оскільки таких заяв банк не подавав, приватний нотаріус ОСОБА_1 не мала визначених законом підстав для перенесення записів про речові права та їх обтяження щодо об'єктів, які об'єднуються, до розділів Державного реєстру прав, відкритих для новостворених об'єктів.

120. Водночас акцентує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції не застосував пункти 73-76 Порядку №1127, ст.ст.9, 23 Закону України «Про іпотеку», а також ч.3 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що призвело до неправильного застосування пункту 20 Порядку №1127.

121. Щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права зазначив, що ухвалена ним постанова безпосередньо стосується прав та інтересів ПрАТ «Термоплита», яке не було залучене до участі у справі.

122. ПрАТ «Терморок» у касаційній скарзі також просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення матеріального та процесуального права.

123. Звертає увагу, що судом не враховано порушення відповідачем процедури розгляду скарги, а також, що прийняті на засіданні відповідної комісії висновки не відповідають спірному рішенню.

124. Вважає, що з тексту оголошення, опублікованого на сайті відповідача, не можна встановити, які саме особи є зацікавленими при розгляді скарги ПАТ «Сбербанк», який предмет розгляду.

125. Не враховано, що відповідач не надав жодного доказу щодо виконання обов'язку надати копію скарги та доданих до неї документів особам, запрошеним до розгляду, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті, та не надав суду доказів своєчасного повідомлення про час і місце засідання. Згідно з даними штемпельного відбитку відділення поштового зв'язку на конверті лист із копією скарги відповідачем направлено в день її розгляду по суті.

126. Невідповідність спірного рішення відповідача висновку, який став підставою його прийняття, обґрунтовує тим, що у висновку зазначено про часткове задоволення скарги: прийнято рішення блокувати приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на три місяці, а не на шість, як зазначено в спірному рішенні, анульовано доступ до цього ж Реєстру державному реєстратору ОСОБА_4, інформацію про що спірне рішення не містить. Водночас скасування реєстраційних дій приватного нотаріуса ОСОБА_3 та блокування йому доступу до такого Реєстру, як зазначено у спірному рішенні, відбулося без прийняття відповідного висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

127. Рішення відповідача про скасування реєстраційних дій та реєстраційних записів нотаріуса ОСОБА_1, зазначених у пунктах 4-5 оскаржуваного рішення, прийняті без відповідного висновку вищевказаної комісії.

128. Посилається на практику Європейського суду з прав людини у рішеннях «Рисовський проти України», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «MEGADAT.COM SRL v. MOLDOVA», «Москаль проти Польщі», «Беєлер проти Італії», «Лелас проти Хорватії», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Гаші проти Хорватії» щодо принципу належного урядування.

129. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що наявність спору щодо нерухомого майна в господарських судах відповідно до п.1 ч.12 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унеможливлювала відповідачу розглядати скарги на рішення державного реєстратора.

130. Переконаний, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки його висновки протирічать обставинам, встановленим господарськими судами. Крім того, цей суд не вирішив спір щодо особи, яка не була залучена до участі у справі третьою особою - ПрАТ «Термоплита».

131. Тому просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

132. У касаційній скарзі ПрАТ «Харківський коксовий завод» також просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду з підстав порушення цим судом норм матеріального та процесуального права і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва з аналогічних попереднім касаторам підстав.

д) заперечення відповідача

133. Відповідач надав Суду відзив на вищевказані касаційні скарги, в якому просить відмовити у їх задоволенні та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін з таких підстав.

134. Вважає, що Київський апеляційний адміністративний суд не допустив порушень матеріального або процесуального права.

135. Погоджується з позицією суду щодо неврахування як преюдиційних фактів обставин, зазначених у рішеннях господарських судів у вищезгаданих судових справах, оскільки вони прийняті за іншого складу учасників та без дослідження документів, поданих зазначеним приватним нотаріусам для вчинення реєстраційних дій, які у подальшому скасовані оспорюваним рішенням відповідача.

136. Водночас просить врахувати зазначений у рішенні Європейського суду з прав людини «Христов проти України» принцип юридичної визначеності, згідно з яким сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

137. Акцентує увагу, що скасування державної реєстрації ПрАТ «Термоплита» свідчить про відсутність у нього статусу юридичної особи, а отже і неможливість бути залученим до участі у судовій справі.

138. Оцінку судом апеляційної інстанції як належного повідомлення відповідачем заінтересованих осіб про розгляд скарги вважає такою, що узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України в рішенні від 13.07.2017 у справі №К/800/10886/17, в ухвалі від 10.10.2017 у справі №К/800/21878/17, К/800/24251/17, №826/1256/17. Наголошує на відсутності порушення зі сторони відповідача з огляду на факт присутності позивачів 1-2 у засіданні відповідної Комісії.

139. Стверджує, що Висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 24.02.2017 містить правову оцінку кожної реєстраційної дії, яку скаржник просив скасувати, а оскаржуване рішення йому не суперечить. Щодо тверджень про дані протоколу засідання зауважує, що результат зазначеного у ньому рішення відповідає згаданому Висновку та оскаржуваному рішенню, хоча не є підставою останнього.

140. Вважає, що касатори неправильно тлумачать норми законодавства у сфері державної реєстрації, про що суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку.

г) заперечення третьої особи ПАТ «Сбербанк»

141. ПАТ «Сбербанк» у відзиві на касаційні скарги ПрАТ «Термолайф» , ПрАТ «Терморок», ПрАТ «Харківський коксовий завод» просив у їх задоволенні відмовити та залишити в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду, як таку, що прийнята на підставі правильно встановлених фактів і з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

142. Вважає правомірним неврахування цим судом рішень господарських судів в силу чинної на момент апеляційного провадження ч.7 ст.78 КАС України, згідно з якою правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

143. Крім того, господарські суди не встановлювали обставин державної реєстрації юридичних осіб та речових права на нерухоме майно, оскільки така реєстрація здійснювалася пізніше. Також під час проваджень їм не надавалися рішення загальних зборів акціонерів, розподільчих балансів, затверджених останніми. Оскільки Міністерство юстиції України, приватні нотаріуси, ПрАТ «Терморок» та ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» не були залучені до участі у справах цих судів, щодо них не встановлювалося господарськими судами жодних обставин. Тому вважає, що рішення цих судів не мають для цього спору преюдиційного значення.

144. Не погоджується з твердженнями в касаційних скаргах про вирішення судом апеляційної інстанції прав та обов'язків не залучених до участі осіб з огляду на те, що вони не мають статусу юридичних осіб, а отже не мають адміністративної процесуальної правоздатності, та не зверталися до суду з клопотаннями про їх залучення.

145. На підтвердження правильності неврахування судом апеляційної інстанції доводів про порушення процедури виклику на розгляд скарги банку ПАТ «Сбербанк» акцентував увагу на присутності цих осіб на засіданні відповідної Комісії з розгляду скарг.

146. Посилання касаторів на рішення Європейського суду з прав людини вважає довільним цитуванням, що не має відношення до розгляду цієї справи.

147. Щодо твердження в касаційних скаргах про неможливість розгляду відповідачем скарги через наявність судового спору ПАТ «Сбербанк» акцентує увагу на відсутність такого факту.

148. Наполягає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив відсутність факту порушення ПАТ «Сбербанк» 60-денного терміну на оскарження реєстраційних дій та недотримання приватними нотаріусами під час реєстраційних дій вичерпного переліку виключень щодо можливості проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності зареєстрованих обтяжень.

149. Звертає увагу на застосування судом першої інстанції положень закону, який не був чинний на дату вчинення вищезгаданих реєстраційних дій, що вказано в постанові Київського апеляційного адміністративного суду, та відсутність заперечень осіб, які беруть участь у справі, щодо здійснення державної реєстрації створення юридичних осіб внаслідок виділу на підставі неповного пакету документів.

150. Оскільки решта реєстраційних дій нотаріусів, скасованих спірним рішенням відповідача, вчинена без дотримання обов'язку перевірити наявність чи відсутність обтяжень саме за об'єктом (реєстраційним номером такого об'єкта), а дії іпотекодавця, спрямовані на передачу без згоди іпотекодержателя у володіння, користування чи у власність, порушують ст.9 Закону України «Про іпотеку», вважає, що суд апеляційної інстанції правильно оцінив оскаржуване рішення як таке, що прийняте в межах та у спосіб, що передбачені законом.

VIІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

151. Перевіривши мотивованість та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень суд взяв до уваги наступне.

152. Відповідно до ст.24 КАС України (чинної редакції) Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

153. Суд касаційної інстанції згідно з ч.ч.1-2 ст.341 КАС України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

154. У ч.4 ст.328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

155. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

156. Узагальнюючи доводи касаційних скарг, для перевірки законності оскаржуваного судового рішення необхідно з'ясувати наступні правові питання:

(а) щодо підстав та процедури розгляду скарги;

(б) щодо реєстраційних дій про реєстрацію речових прав на майно;

(в) щодо реєстрації юридичних осіб, створених шляхом виділу;

(г) щодо порушення права на мирне володіння майном;

(д) щодо дотримання норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

А) щодо підстав та процедури розгляду скарги

157. Спірні правовідносини виникли у зв'язку із оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України про скасування рішень про державну реєстрацію за наслідками розгляду скарги ПАТ «Ощадбанк» на державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 Зазначені реєстраційні дії вчинялися щодо прав ПрАТ «Термолайф», ПрАТ «Терморок», ПрАТ «Харківський коксовий завод», ПрАТ «Термоплита». ПрАТ «Слобожанський коксовий завод», ПрАТ «Коксоліт».

158. Враховуючи тривалу історію взаємовідносин між учасниками спірних правовідносин, а також судові спори, що розглядалися господарськими та адміністративними судами за участю цих самих осіб та з різних підстав, Суд вважає за необхідне підкреслити, що у межах цієї адміністративної справи вирішується лише публічно-правовий спір щодо правомірності наказу Міністерства юстиції України від 24.02.2017 № 670/5 «Про скасування рішень державних реєстраторів».

159. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

160. Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у частині другій статті 2 КАС України. Відповідно до цієї норми в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

161. Тож адміністративні суди мали з'ясувати, чи були дії Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерства юстиції України здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були їх рішення прийняті на законних підставах.

162. Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1127 (зі змінами та доповненнями).

163. Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Щодо дотримання 60-тиденного строку

164. Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

165. Суд частково погоджується з оцінкою суду апеляційної інстанції щодо дотримання банком 60-денного строку для оскарження реєстраційних дій з огляду на таке.

166. Згідно з ч.3 ст.34 Закону №755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

167. Також відповідно до абзацу першого ч.3 ст.37 Закону №1952-IV (в редакції на час розгляду відповідачем скарги зазначеного банку та прийняття спірного рішення) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

168. Отже для з'ясування дати, з якої розпочинається відлік, небхідно досліджувати об'єктивні та суб'єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.

169. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано не врахував, що ПАТ «Сбербанк» 01.11.2016 у справі №922/3019/16 заявляв клопотання про залучення як третіх осіб ПрАТ «Коксоліт» та ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» - правонаступників ПрАТ «Харківський коксовий завод» (ухвала Господарського суду Харківської області від 01.11.2016), також у справі №922/2980/16 - клопотання від 01.11.2016 про залучення як третіх осіб ПрАТ «Терморок» та ПрАТ «Термоплита», мотивоване фактом правонаступництва від ПрАТ «Термолайф» (ухвала Господарського суду Харківської області від 02.11.2016).

Ці обставини свідчать про те, що банк мав об'єктивну можливість дізнатися про дату державної реєстрації 28.04.2016 утворених внаслідок виділу юридичних осіб його контрагентами за іпотечними договорами.

170. Тому в цій частині висновок суду першої інстанції про пропуск банком строку на оскарження реєстраційних дій від 28.04.2016 (ч.3 ст.34 Закону №755-IV) ґрунтується на правильному застосуванні закону. Отже, відповідач не мав законних підстав для розгляду скарги по суті в частині реєстраційних дій, які стосувалися виділу.

171. Водночас, суд першої інстанції необгрунтовано дійшов висновку про порушення банком строку для оскарження реєстраційних дій та записів в частині реєстрації права власності на нерухоме майно (від 31.01.2017, 13.02.2017, 14.02.2017, 15.02.2017, 16.02.2017), посилаючись на розгляд спорів у господарських судах, як на можливість банку дізнатися про порушення його прав. Зазначені суди розглядали спори без дослідження державної реєстрації фактів створення шляхом виділу юридичних осіб та їх права власності на нерухоме майно. Отже не доведено, що банк мав об'єктивну можливість дізнатися про порушення реєстраторами його прав раніше, ніж до часу отримання витягів з державних реєстрів.

172. Отже, банк дотримався шестидесятиденного строку (ч.3 ст.37 Закону №1952-IV) на оскарження дій щодо реєстрації речових прав відповідних юридичних осіб.

173. Правові наслідки подання скарги за межами шестидесятиденного строку визначені у п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону №1952-IV. Якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги.

174. Відтак, в частині оскарження реєстраційних дій, що стосувалися виділу (№14801360000069436 «Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)» стосовно ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» та №12241360000076654 «Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням)» стосовно ПрАТ «Термоплита») відповідач не мав підстав для розгляду скарги і повинен був відмовити в її задоволенні. В цій частині оскаржуваний наказ є протиправним. З цих підстав Суд погоджується з доводами касаційних скарг та вважає, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував ст. 37 Закону №1952-IV.

Щодо процедури розгляду скарги

175. Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, якою затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128).

176. Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

177. До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

178. В пункті 12 цього ж Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.

179. Відповідно до п. 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

180. Використання прислівника «обов'язково» свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника та суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

181. З огляду на це, неповідомлення скаржника та / або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

182. Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

183. Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за № 42/28172).

184. З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що державного реєстратора, дії якого оскаржуються, не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

185. Способи повідомлення визначені у п. 10 Порядку № 1128, відповідно до якого суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

- телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

- шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

- засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

186. Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб'єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

187. Судами встановлено і підтверджується матеріалами справи, що оголошення про засідання Комісії на 24.02.2017 стосувалося трьох різних скарг, передбачало лише повідомлення про те, що 24.02.2017 о 10:00 відбудеться засідання Комісії, запрошення скаржників/їх представників та заінтересованих осіб (без їх ідентифікації), найменування скаржника (ПАТ «СБЕРБАНК») дату та номер скарги та дату та номер її реєстрації у Міністерстві юстиції України. (а.с. 82, т. 2). Відомості про час оприлюднення цього оголошення на сайті Міністерства юстиції України у матеріалах справи відсутні.

188. Зазначеним вище вимогам оголошення відповідача не відповідає, а тому воно не може вважатися «належним» за ознакою змісту.

189. Судами встановлено, що представники ПАТ «Сбербанк», ПрАТ «Термолайф» та ПрАТ «Харківський коксовий завод» були присутні під час засідання комісії та надавали пояснення. З огляду на це, щодо цих позивачів порушення відповідачем порядку повідомлення про час та місце розгляду скарги, хоч і вплинуло негативно, але загалом не призвело до порушення їх права на участь у засіданні.

190. Водночас, приватний нотаріус ОСОБА_1, дії якої оскаржувалися, у засіданні комісії участі не брала. Вона стверджувала, що відповідно до поштового штемпеля лист з повідомленням про розгляд скарги було надіслано з Києва 28.02.2017, а отримала вона його 03.03.2017, тобто вже після розгляду скарги (а.с. 81, т. 2). Ці докази відповідачем не спростовано. Отже, щодо неї не дотримано вимог закону про належне повідомлення про час та місце розгляду. Це порушення призвело до того, що розгляд скарги, яка стосується її безпосередньо, було проведено без неї та без урахування її пояснень.

191. Позбавлення державного реєстратора, дії якого оскаржуються, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

192. Оцінюючи дотримання такого способу сповіщення, як повідомлення на офіційному сайті, суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з мотивами суду першої інстанції в цій частині, повинен був з'ясувати дату такої публікації та її зміст, врахувати причини відсутності на засіданні державних реєстраторів, діяльності яких воно стосувалося. Висновок суду першої інстанції щодо цих обставин апеляційний суд не спростував.

193. Суд апеляційної інстанції необгрунтовано залишив поза увагою твердження позивачів щодо відсутності в інформації на сайті змісту скарги, відсутність доказів своєчасного розміщення оголошення та факт отримання копії скарги зацікавленими особами після дати засідання відповідної Комісії, що вплинуло на можливість реалізувати право надати пояснення щодо скарги.

194. Оскільки підставою для прийняття спірного рішення став висновок відповідної комісії, прийнятий на її засіданні, суд апеляційної інстанції посилаючись на п.8 Порядку №1128, безпідставно не врахував визначений цією нормою серед іншого обов'язок комісії під час розгляду скарги по суті встановити наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги.

195. Абзацом першим п.11 Порядку №1128 визначено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

196. У контексті наведеної норми Суд дійшов висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяють дотриманню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення спору.

197. Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував причини неприбуття приватного нотаріуса ОСОБА_1 на засідання Комісії, не з'ясував підстав, з яких вона не реалізувала своє право надати пояснення щодо скарги банку. Переоцінюючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки відсутності належних доказів своєчасного повідомлення всіх осіб, яких стосувалася скарга банку, на засідання комісії, що її розглядала.

198. З наведених підстав Суд не погоджується з позицією апеляційного суду в оскаржуваній постанові щодо факту належного повідомлення про дату і місце розгляду скарги зацікавлених осіб на офіційному сайті відповідача та вважає правильними висновки суду першої інстанції з цього питання.

199. Верховний Суд уже розглядав справу з подібними правовідносинами. Так, у справі №826/19452/16 за позовом ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Т.А., ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування наказу, колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що Міністерством юстиції України не дотримано правил Порядку № 1128 щодо дотримання прав та інтересів позивача, як зацікавленої особи в частині надання останньому копії скарги та доданих до неї документів при розгляді скарги ОСОБА_6 від 19 серпня 2016 року.

200. У постанові від 28.03.2018 Верховний Суд зробив такий правовий висновок:

« 65. На думку колегії суддів, посилання скаржників на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування спірного наказу є необґрунтованими оскільки, важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення».

201. Подібних висновків Верховний Суд дійшов також у постанові від 27.02.2018 у справі №826/4194/16 і не бачить підстав відступати від цієї позиції.

202. Згідно із нормами Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Тобто, у цих нормах Основного Закону України втілено принцип обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом).

203. Оскільки комісія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерство юстиції України порушили встановлену законом процедуру прийняття рішення, внаслідок чого приватного нотаріуса ОСОБА_1 було позбавлено можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосувалася її особисто, колегія суддів доходить до висновку про протиправність оскаржуваного наказув частині, що стосується ОСОБА_1 З цих підстав Суд погоджується з доводами її касаційної скарги та вважає, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував ст. 37 Закону №1952-IV.

Б) щодо реєстраційних дій про реєстрацію речових прав на майно

Щодо необхідності згоди іпотекодержателя

204. Згідно з ч.3 ст.9 Закону України від 05.06.2003 №898-IV «Про іпотеку» (в редакції від 06.11.2014, що була чинною на час реєстраційних дій та записів, скасованих спірним рішенням відповідача) (далі - Закон №898-IV) іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:

- зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;

- передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;

- відчужувати предмет іпотеки;

- передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

205. Отже для передачі у користування предмета іпотеки згода іпотекодержателя є обов'язковою. Водночас закон не передбачає отримання згоди іпотекодержателя на створення іпотекодавцем, у тому числі шляхом виділу, інших юридичних осіб.

206. Виділом відповідно до ст.109 ЦК України є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

207. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, згідно з ч.3 ст. 109 ЦК України несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

208. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, відповідно до ч.4 ст.109 ЦК України несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

209. Отже перехід майна в процесі виділу до правонаступника не є правочином щодо передачі у користування, реєстрація такої власності не підпадає під застереження ч.3 ст.9 Закону №898-IV та не потребує згоди іпотекодержателя.

210. Згідно пунктом 60 Порядку №1127 (в редакції від 06.09.2016, чинній на час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно новостворених підприємств та внесення відповідних записів, скасованих спірним рішенням відповідача) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

211. Дія цього пункту не поширюється на випадки:

- державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

- державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

- державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду;

- державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається в результаті його примусової реалізації відповідно до закону.

212. Суд першої інстанції встановив, що об'єкти нерухомого майна, іпотекодавців та речові права на них зареєстровані до 01.01.2013. Суд апеляційної інстанції визнав, що таке майно зареєстроване після 01.01.2013.

213. Пунктами 3.1.1-3.1.11 іпотечних договорів банку від 13.09.2012 з ПрАТ «Харківський коксовий завод» та ПрАТ «Термолайф», зареєстрованих відповідно за №5139 та №5135, а також свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.02.2011, інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки» та «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» - «відомості про реєстрацію до 01.01.2013» (Інформаційна довідка від 03.02.2017) підтверджується, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно підприємств, які створили у подальшому шляхом виділу інших юридичних осіб, та обтяження їх іпотекою відбулися до 01.01.2013.

214. Отже положення п.60 Порядку №1127 для реєстрації речових прав на це майно новостворених підприємств не поширювалися, а доводи касаторів про неправильне застосування судом апеляційної інстанції зазначеної норми є обґрунтованим.

Щодо захисту прав іпотекодержателя

215. Щодо стверджуваного банком порушення його прав як іпотекодержателя Суд враховує, що іпотекою згідно з ч.1 ст.575 ЦК України є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

216. Відповідно до ст.12 Закону №898-IV у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

217. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

218. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

219. Отже законом встановлені способи захисту прав іпотекодержателя у разі вчинення правочинів без його згоди.

220. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.23 ЗУ №898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

221. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

222. Отже зміна власника майна, переданого в іпотеку, не порушує прав іпотекодержателя.

223. Відповідно до п.20 Порядку №1127 у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

224. За наявності зареєстрованих речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

225. У разі коли відкриття розділу у Державному реєстрі прав здійснюється у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав щодо об'єкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об'єктів нерухомого майна, які об'єднуються, до відповідних розділів, відкритих на кожний з новостворених об'єктів нерухомого майна.

226. Отже про порушення реєстраторами прав банку, як іпотекодержателя, може йтися у випадку незаконного не перенесення записів про обтяження на нерухоме майно або видалення записів про такі обтяження.

227. Водночас суди таких обставин у діях приватних нотарусів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час вчинення дій щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно не встановили, а висновок, на підставі якого прийняте спірне рішення відповідачем, доводів щодо цього не містить.

228. Згідно з ч.3 ст.14 Закону №1952-IV в редакції чинній на час вчинення згаданих дій та записів про речове право на майно, у разі об'єднання об'єктів нерухомого майна відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи закриваються, реєстраційні номери таких об'єктів скасовуються. Для новоствореного об'єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер такому об'єкту. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єктів, що об'єднуються, переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об'єкта, із зазначенням тієї частини такого новоствореного об'єкта, щодо якої записи про речові права та їх обтяження були зареєстровані.

229. Судами встановлено, що записи про обтяження були перенесені, однак погашення записів про обтяження в Державному реєстрі прав на нерухоме майно вчинила державний реєстратор прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» у місті Вінниця ОСОБА_4 Отже, лише ці дії можуть вважатися такими, що порушують права іпотекодержателя і бути предметом самостійного судового провадження.

В) щодо реєстраційних дій про створення юридичних осіб внаслідок виділу

230. Оскільки раніше Суд дійшов до висновку, що підстав для розгляду скарги в частині реєстраційних дій щодо виділу не було (п. 174), доводи касаційних скарг що стосуються дотримання вимог Закону № 755-IV Суд відхиляє як такі, що не мають самостійного значення для вирішення справи.

Г) щодо порушення права на мирне володіння майном

231. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

232. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

233. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

234. Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України).

235. У результаті тривалої практики ЄСПЛ виробив критерії оцінки дотримання статті 1 Першого протоколу. Вони наводяться у багатьох рішеннях. Для прикладу, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010, п. 38-40) ЄСПЛ навів загальні принципи застосування статті 1 Першого протоколу (наводяться без посилання на інші рішення) і зазначив:

(…) ця стаття по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як «окремі», тобто не пов'язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (…)

39. Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (…)

40. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (…) Хоча проблему відносно тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з'ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (…)

236. Скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є «втручанням» у майнові права осіб, оскільки з такими записами пов'язане як визнання права власності, так і можливість його реалізації.

237. Аналізуючи «законність» втручання, Суд звертає увагу, що Міністерство юстиції України порушило процедуру, встановлену статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також задовольнило скаргу за відсутності підстав для цього. Відтак, втручання у право на мирне володіння майном не можна вважати таким, що відбулось «на умовах, передбачених законом». Відтак мало місце порушення статті 1 Першого протоколу.

Д) шодо дотримання норм процесуального права

Щодо преюдиційності рішень господарських судів

238. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що жодні обставини з рішень господарських судів у справах №922/863/16 та №922/6007/15 не мають преюдиційного значення для вирішення цієї справи не є обґрунтованим з огляду на наступне.

239. Суди попередніх інстанцій дослідили, що у листопаді 2015 року ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (перейменоване у ПАТ "Сбербанк") звернулося до господарського суду Харківської області (справа №922/6007/15) з позовом до ПрАТ "Харківський коксовий завод" про: визнання недійсним та скасування рішення від 04.08.2015 загальних зборів акціонерів про виділ з товариства, визнання недійсним та скасування рішення від 12.10.2015 загальних зборів акціонерів.

Постановою від 27.01.2016, що набрала законної сили, відмовлено у задоволенні позову повністю. Суд зазначив, що посилання позивача щодо порушенням відповідачем його прав та інтересів при прийнятті рішення від 04.08.2015 загальних зборів акціонерів товариства про виділ з товариства без його припинення та рішення від 12.10.2015 про затвердження розподільчого балансу є необґрунтованими.

240. У березні 2016 року ПАТ «Сбербанк» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПрАТ «Термолайф», в якому просило: визнати недійсним рішення від 30 листопада 2015 року загальних зборів акціонерів ПрАТ «Термолайф» про виділ з ПрАТ «Термолайф» юридичних осіб; визнати недійсним рішення від 15 лютого 2016 року загальних зборів акціонерів ПрАТ «Термолайф» про затвердження розподільчого балансу та про випуск акцій товариства з метою конвертації частини акцій товариства в акції створюваних товариств і про порядок такої конвертації (справа №922/863/16).

241. Постановою вказаного суду від 08.06.2016, що набрала законної сили 29.08.2016, у задоволенні позову відмовлено з мотивів не доведення позивачем в установленому законом порядку факту закінчення виділу нових товариств з ПрАТ "Термолайф" та реєстрації цих осіб у встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" порядку, адже положення вказаного Закону (ст.25) та ст.87 ЦК України пов'язують момент створення юридичної особи з моментом її державної реєстрації.

Щодо посилань позивача на ст.520 ЦК України, що у зв'язку з виділом нових товариств фактично відбулася зміна боржника у зобов'язанні без згоди кредитора, суд зазначив, що "виділ" та "заміна боржника у зобов'язанні" є самостійним та різними за змістом поняттями, що регулюються різним правовими нормами. Поняття виділу є більш широким за змістом, ніж поняття заміни боржника у зобов'язанні, оскільки при виділі може відбуватися перехід від юридичної особи частини майна, прав та обов'язків до виділеного товариства, а при заміні боржника відбувається лише переведення боргу виключно в існуючих зобов'язальних відносинах.

242. Зазначені суди встановили законність створення юридичних осіб шляхом виділу та затвердження розподільчих балансів без згоди на такі дії іпотекодавця. Однак не встановлювали обставин державної реєстрації юридичних осіб та речових права на нерухоме майно, оскільки така реєстрація здійснювалася пізніше.

243. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що вищеказані судові рішення не мають преюдиційного значення для вирішення цього спору, оскільки Міністерство юстиції України, приватні нотаріуси, ПрАТ «Терморок» та ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» не були залучені до участі у справах цих судів, є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.1 ст.72 КАС України (у редакції до 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

244. Отже, рішення судів у вищевказаних господарських справах мають преюдиційне значення щодо обставин створення іпотекодавцем шляхом виділу юридичних осіб без згоди іпотекодержателя. Водночас не мають правового значення для вирішення спору в частині дотримання приватними нотаріусами обов'язків державних реєстраторів.

Щодо залучення до участі у справі ПрАТ «Термоплита»

245. Твердження касаторів про порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині незалучення до участі у справі ПрАТ «Термоплита» Суд вважає необгрунтованими з огляду на таке.

246. Спірне рішення стосується безпосередньо прав та обов'язків зазначеного підприємства, оскільки впливає на факт реєстрації його як юридичної особи та його права власності.

247. Відповідно до ч.3 ст.48 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

248. Оскільки ПрАТ «Термоплита» утворене шляхом виділу, Суд врахував ч.3 ст.4 Закону №755-IV, згідно з якою у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

249. У свою чергу, відповідно до ч.2 ст.109 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

250. Оскільки рішення про припинення ПрАТ «Термоплита» не приймалися і в ЄДРПОУ записи про припинення юридичної особи не вносилися, воно вважається створеним, а факт правомірності скасування запису про його державну реєстрацію та реєстрацію його права власності лежать в площині його правового інтересу як позивача у справі.

251. Оскільки позивач є ініціатором позову, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає повноваження та обов'язку суду примусово залучати до участі у справі позивачів. Тому в цій частині суди не порушили норм процесуального права.

252. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

253. З огляду на допущені судом апеляційної інстанції істотні порушення норм матеріального права та обгрунтованість висновків суду першої інстанції, Суд дійшов висновку про те, що касаційні скарги слід задовольнити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2017 залишити в силі.

254. За подання касаційної скарги було сплачено судовий збір: ОСОБА_1 - 6400 грн., ПрАТ «Харківський коксовий завод» - 9600 грн., ПрАТ «Термолайф» - 9600 грн., ПрАТ «Терморок» - 9600 грн.

255. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції слід стягнути на користь осіб, які подавали касаційні скарги за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 352, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, ПрАТ «Харківський коксовий завод», ПрАТ «Термолайф», ПрАТ «Терморок» - задовольнити повністю.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року залишити в силі.

4. Стягнути на користь приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 6400 (шість тисяч чотириста) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001 м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622).

5. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» (61010, м. Харків, набережна Червоношкільна, буд. 24, код ЄДРПОУ 24481702) судові витрати в сумі 9600 (дев'ять тисяч шістсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001 м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622).

6. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Термолайф» (61071, м. Харків, Шосе Карачівське, буд. 44, код ЄДРПОУ 34015182) судові витрати в сумі 9600 (дев'ять тисяч шістсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001 м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622).,

7. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Терморок» (61062, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, оф. 204/2, код ЄДРПОУ 40457938) судові витрати в сумі 9600 (дев'ять тисяч шістсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001 м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622).,

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб