326/25/17

4-с/325/2/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року Приазовський районний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді: Апалькової О.М.,

при секретарі: Цукановій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_2, головного державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_3, зобов'язання начальника Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_4 вчинити певні дії, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний»,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанови старшого державного виконавця Приморського районного ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_2, головного державного виконавця Приморського районного ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_3, зобов'язання начальника Приморського районного ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_4 вчинити певні дії, заінтересована особа - ТОВ «Вільний».

Заявник ОСОБА_1 послався в скарзі на те, що вироком Приморського районного суду Запорізької області від 27.03.2013 року у кримінальній справі № 1/326/2/2013 він був засуджений за ч. 2 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України до 5 років позбавлення волі та відбував покарання в Менській ВК - 91 ГПСУ в Чернігівській області,який набрав законної сили 01.07.2013 року.

Відповідно до вироку апеляційного суду Запорізької області розмір матеріальної шкоди був зменшений до 140000 грн.,заподіяної ним ТОВ «Вільний» внаслідок зловживання службовими обов'язками генерального директора у період 2005р.-2008 р.

Вважає вирок суду неправосудним і у теперішній час вирішує питання про його перегляд у Верховному суду України.

На виконання вироку суду від 27.03.2013 року Приморським районним судом Запорізької області 25.09.2013 року був виданий ТОВ «Вільний» виконавчий лист № 1/326/2/2013.

На дату надання судом стягувачу ТОВ «Вільний» вказаного виконавчого листа він відбував покарання в Менській ВК - 91 ГПСУ в Чернігівській області. Про наявність цих обставин зазначено у змісті виконавчого листа.

08.10.2015 року він був умовно-достроково звільнений від подальшого відбування покарання та повернувся до родини в м. Приморськ і йому відомо, що за час відбування покарання в Менській ВК - 91 ГПСУ в Чернігівській області стягнення з нарахованої йому заробітної плати на підставі виконавчого листа № 1/326/2/2013 не здійснювалось.

У виконавчому листі в графі: «Відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення» відсутні відомості про повернення стягувану ТОВ «Вільний» виконавчого листа, як відділом державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції, так і Менською ВК - 91 ГПСУ в Чернігівській області.

Вперше про наявність цього виконавчого листа йому стало відомо тільки 24.02.2016 року при отриманні рекомендованим листом копії постанови держвиконавця ОСОБА_2 від 12.02.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50152215 із супровідним листом начальника ВДВС ОСОБА_4 від 17.02.2016 року.

В порядку адміністративного судочинства він оскаржував дії і рішення старшого держвиконавця ОСОБА_2 та начальника ВДВС ОСОБА_4 до Приморського районного суду Запорізької області з зазначених підстав,де 01.03.2016 року Приморським районним судом Запорізької області було відкрито провадження в адміністративній справі № 326/289/16-ар.

По суті розгляд адміністративного позову у даній справі не відбувся, тому, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що питання про оскарження дій, бездіяльності та рішень державного виконавця та посадової особи відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, що виданий судом на виконання вироку про задоволення цивільного позову у кримінальній справі, належить вирішувати в порядку ст.383 ЦПК України.

Про обставини, що держвиконавець ОСОБА_2 ще 16.08.2016 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 50152215, у зв'язку з поверненням виконавчого листа № 1/326/2/2013 стягувачу «Вільний» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, він довідався тільки 23.12.2016 року при отриманні ксерокопії цієї постанови разом з відповіддю від начальника ВДВС ОСОБА_4 на його скаргу, що була подана 14.12.2016 року в порядку cт. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

12.12.2016 року рекомендованим листом отримав у копіях постанову держвиконавця ОСОБА_3 від 02.12.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 53024233 на підставі виконавчого листа № 1/326/2/2013 та вимогу про явку з 09 до 12 год. 08.12.2016 року.

Заявник ОСОБА_1 у скарзі з підстав порушення держвиконавцем ОСОБА_3 вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, прохав начальника ВДВС ОСОБА_4 в межах повноважень скасувати постанову від 02.12.2016 року про відкриття виконавчого провадження №53024233, визнати обставини відсутності в діях ним правопорушення по факту неявки 08.12.2016 року та надати завірені копії виконавчого листа № 1/326/2/2013 та заяву стягувача ТОВ «Вільний», на підставі яких відкрите виконавче провадження.

23.12.2016 року рекомендованим листом отримав відповідь від начальника ВДВС ОСОБА_4 за № б/н від 14.12.2016 року, яка по суті є відпискою на скаргу.

Начальник відділу ОСОБА_4, у порушення наданих йому зазначеним Законом повноважень, не вирішив жодного питання по суті скарги, обмежившись наданням рекомендації звернутися до суду та надісланням копії постанови держвиконавця ОСОБА_2 від 16.08.2016 року про повернення виконавчого листа за виконавчим провадженням № 50152215.

У зв'язку з невиконанням начальником відділу ОСОБА_4 посадових повноважень про розгляду його скарги у відповідності до вимог Законів України «Про виконавче провадження», він вимушений був 26.12.2016 року звернутися до начальника ВДВС ОСОБА_4 із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчих проваджень, що були відкрити за заявами стягувача ТОВ «Вільний» на підставі виконавчого листа № 1/326/2/2013 для підготовки скарги до суду у порядку ст. 383 ЦПК України.

28.12.2016 року заявник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами цих виконавчих проваджень та отримав з них завірені копії постанов держвиконавця ОСОБА_2

Вважає, що всі зазначені суб'єкти оскарження: державні виконавці Ганчев О.Г., Макаренко Я.О., начальник відділу ОСОБА_4 навмисно на користь ТОВ «Вільний» порушили його права у спосіб незаконного визнання його боржником на користь стягувача ТОВ «Вільний» у виконавчих провадженнях № 43886019, № 47147369, № 50152215, що були відкрити та закінчені у супереч Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, зокрема ст.ст. 6, 11, 18, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 30, 32, 47, 48, 49, 83 та у виконавчому провадженні № 53024233, також відкритому у супереч Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, зокрема ст.ст. 2, 4, 11, 12, 26, 28, 74.

Також в скарзі ОСОБА_5 зазначив про те, що начальнику ВДВС ОСОБА_4 та його підлеглому держвиконавцю ОСОБА_2 ще на час відкриття 07.07.2014 року першого виконавчого провадження № 43886019 із змісту виконавчого листа № 1/326/2/2013 достовірно було відомо обставини про те, що стягувачем ТОВ «Вільний» пропущено строк пред'явлення цього виконавчого листа до виконання, а він відбуває покарання - 5 років позбавлення волі, в Менській ВК - 91 ГПСУ в Чернігівській області.

Ці обставини були відомі і держвиконавцю ОСОБА_3О, при відкритті 02.12.2016 року за вказівкою начальника відділу ОСОБА_4 виконавчого провадження № 53024233.

Вважає, що начальник відділу ОСОБА_6 відмовився від розгляду по суті його скарги з метою приховати скоєні ним самим та його підлеглими державними виконавцями Ганчевим О.Г. та Макаренко Я.О. порушення норм Законів України «Про виконавче провадження» на користь нині діючих учасників ТОВ «Вільний» ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким він по строку на 07.08.2008 року переступив свою частку 50% в статутному фонді товариства, та які замість виплати йому винагороди в сумі 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн. 25 травня 2010 року отримали від виконуючого обов'язки прокурора Запорізької області Скиданова О.Д. постанову про відкриття кримінальної справи, на підставі якої 27.03.2013 року Приморський районний суд виніс неправосудний вирок.

Вважає, що начальник відділу ОСОБА_4 та його підлеглі держвиконавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушенням стосовно нього норм Законів України «Про виконавче провадження» ігнорували вимоги ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, та обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, просив суд визнати такими, що суперечать вимогам ст.ст. 6, 11, 18, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 30, 32, 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, винесені старшим державним виконавцем Ганчевим О.Г. за згодою начальника відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 постанови про відкриття виконавчих проваджень від 07.07.2014 року за № 43886019, від 07.04.2015 року за № 47147369, від 12.02.2016 року за № 50152215; визнати такою, що суперечать вимогам ст.ст. 2, п. 7 ч. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 4, 11, 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, винесену головним державним виконавцем Макаренко Я.О. за згодою начальника відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2016 року за № 53024233; зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 в межах повноважень, наданих ч. 1 та ч. 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року та у відповідності до вимог п. 6 ч. 1 ст. 18, п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 26, п. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 49 цього Закону скасувати постанови старшого державного виконавця Ганчева О.Г. про відкриття виконавчих проваджень від 07.07.2014 року за № 43886019, від 07.04.2015 року за №47147369, від 12.02.2016 року за № 50152215 та зобов'язати підлеглого державного виконавця Ганчева О.Г. винести постанови про закінчення кожного з цих проваджень у зв'язку з пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого листа № 1/326/2/2013 до виконання;зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 в межах повноважень, наданих абзацом другим ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року та у відповідності до вимог п. 6 та п. 7 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 4 ст. 4, ч. 1 та ч. 2 ст. 11, п. 7 ч. 1 ст. 39 цього Закону скасувати постанову головного державного виконавця Макаренко Я.О. від 02.12.2016 року про відкриття виконавчого провадження за № 53024233 та зобов'язати підлеглого головного державного виконавця Макаренко Я.О. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 1/326/2/2013 у зв'язку з пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та повернути виконавчий лист стягувачу ТОВ «Вільний».

Заявник ОСОБА_1 23.03.2018 року у судовому засіданні на задоволенні скарги наполягав.

Представник заявника ОСОБА_9,яка дії за довіреністю у судовому засіданні підтримала скаргу та просила її задовольнити, посилаючись на ті обставини,які зазначені в скарзі.

Заінтересована особа страший державний виконавець Приморського районного відділу ДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_2Г.у судове засідання не прибув,будучи належним чином сповіщений про день, час та місце розгляду справи,надавши через електрону пошту клопотання про розгляд справи без його участі.

Заінтересована особа головний державний виконавець Приморського районного відділу ДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася,будучи належним чином сповіщеною про день, час та місце розгляду справи,надавши через електрону пошту клопотання про розгляд справи без її участі.

Заінтересована особа начальник Приморського районного відділу ДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_10 у судове засідання не прибув,будучи належним чином сповіщений про день,час і місце розгляду справи,надавши через електрону пошту клопотання про розгляд справи без його участі.

Заінтересована особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний» у судове засідання не прибула, будучи належним чином повідомленої про день,час і місце судового розгляду справи,про що є зворотна розписка про отримання судової повістки.

Вислухавши думку заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_9, вивчивши матеріали цивільної справи,суд встановив наступне:

Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Матеріалами справи підтверджено,що на виконання вироку Приморського районного суду Запорізької області по кримінальній справі №1/326/2/2013 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 191 ч.2,ст. 191 ч.5,ст.ст. 69, 70 КК України,який був змінений ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01.07.2013 року, та який набрав законної сили 01.07.2013 року (т.1 а.с.191-203), Приморським районним судом 25.09.2013 року був видано виконавчий лист про стягнення з засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 140 000 грн. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, зазначений у цьому листі до 02.07.2014 року( т.1,а.с.47).

У графі «місцезнаходження/місце проживання боржника» зазначено: місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. У графі «назва і місцезнаходження місця ув'язнення» зазначено: Менська ВК-91 Управління ДПСУ в Чернігівській області (т. 1, а.с.47, а.с.115).

02.07.2014 року ТОВ «Вільний» звернулося до ВДВС Приморського РУЮ із заявою, в якій зазначило,що у зв'язку із тим, що Менська виправна колонія №91 повернула виконавчий лист за №1/326/2/2013, просило відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, який видано Приморським районним судом 25.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріального збитку 140 000 грн. До вказаної заяви заявником було додано оригінал зазначеного виконавчого листа та копію листа Менської ВК-91 (т. 1 а.с. 66, а.с. 124).

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Приморського районного управління юстиції ОСОБА_2 від 07.07.2014 року за вказаною заявою ТОВ «Вільний» було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1/326/2/2013, виданого Приморським районним судом 25.09.2013 року, про стягнення з засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріального збитку 140 000 грн. (т.1,а.с.67, а.с.123/зворот).

Відповідно до супровідного листа від 10.07.2014 року постанова старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2014 року була надіслана ОСОБА_1 за адресою: м.Приморськ,вул.Калініна,118 (т.1 а.с.123).

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Приморського районного управління юстиції ОСОБА_2 від 26.12.2014 року зазначений виконавчий лист повернуто стягувачу, у зв'язку із тим, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено (т. 1 а.с. 68, а.с.116/зворот).

Відповідно до супровідного листа від 13.02.2015 року постанова старшого державного виконавця про повернення виконавчого провадження від 26.12.2014 року була надіслана ОСОБА_1 за адресою: м.Приморськ,вул.Калініна,118 (т.1 а.с.116).

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Приморського районного управління юстиції ОСОБА_2 від 07.04.2015 року (а.с.71,а.с.148/зворот) за заявою ТОВ «Вільний» про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 року(а.с.69-70,а.с.149), до якої було додано оригінал виконавчого листа, було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1/326/2/2013, виданого Приморським районним судом 25.09.2013 року, про стягнення з засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріального збитку 140 000 грн., яку відповідно до супровідного листа від 07.04.2015 року було надіслано ОСОБА_1за адресою: Приморськ, вул. Калініна(т.1 а.с.148).

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Приморського районного управління юстиції ОСОБА_2 від 31.12.2015 року зазначений виконавчий лист повернуто стягувачу, у зв'язку із тим, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено (т. 1 а.с.72,а.с.128).

Відповідно до супровідного листа від 05.01.2016 року постанова старшого державного виконавця про повернення виконавчого провадження від 31.12.2015 року була надіслана ОСОБА_1 за адресою: м.Приморськ,вул.Калініна,118 (т.1 а.с.128/зворот).

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Приморського районного управління юстиції ОСОБА_2 від 12.02.2016 року (т.1 а.с.74,а.с.232/зворот), за заявою ТОВ «Вільний» ,яка подана до ВДВС 11.02.2016 року про прийняття до виконання виконавчого листа та до якої було додано оригінал виконавчого листа, витяг із Статуту ТОВ «Вільний», копія наказу про призначення генерального директора №53 від 28.08.2013 року (т.1,а.с.73,а.с.223),було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1/326/2/2013, виданого Приморським районним судом 25.09.2013 року, про стягнення з засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріального збитку 140 000 грн.

Вказану постанову відповідно до супровідного листа від 17.02.2016 року(т.1,а.с.222, а.с.232) було надіслано ОСОБА_1 за адресою:72102 Запорізька область, м.Приморськ,вул.Калініна,б.118,та відповідно до штемпеля на поштовому конверті отримано боржником 24.02.2016 року (т. 1 а.с.224).

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Приморського районного управління юстиції ОСОБА_2 від 16.08.2016 року зазначений виконавчий лист повернуто стягувачу, у зв'язку із тим, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено (т. 1, а.с.93,а.с.154).

Відповідно до супровідного листа від 26.08.2016 року постанова старшого державного виконавця про повернення виконавчого провадження від 16.08.2016 року була надіслана ОСОБА_1 за адресою: м.Приморськ,вул.Калініна,118 (т.1, а.с.153, а.с. 156).

Постановою головного державного виконавця Приморського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 від 02.12.2016 року за заявою ТОВ «Вільний» про примусове виконання рішення на підставі виконавчого листа, виданого Приморським районним судом 25.09.2013 року у справі № 1/326/2/2013( т.1 а.с.77,т.2, а.с.9/зворот), яка надійшла до ВДВС 01.12.2016 року, та до якої було додано оригінал виконавчого листа, оригінал квитанції про сплату авансового внеску за примусове виконання рішення,витяг із Статуту ТОВ «Вільний», копія наказу про призначення генерального директора №39 від 02.08.2016 року(т.1 а.с.76, т.2,а.с.2), було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1/326/2/2013, виданого Приморським районним судом 25.09.2013 року, про стягнення з засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріального збитку 140 000 грн. Вказану постанову відповідно до супровідного листа від 5.12.2016 року було надіслано останньому за адресою:м.Приморськ,вул.Калініна,б.118, та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано боржником 12.12.2016 року (т. 2 а.с.9,а.с.11).

Статтею 449 ЦПК України встановлено строки для звернення із скаргою. Зокрема, передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч.2 ст.449 ЦПК Україн).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ч.2 даної статті встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи,поданою до закінчення цього сторку,чи з ініціативи суду. Так, з цього питання Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі №24-152/0/4-13 від 28.01.2013 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» роз'яснено, якщо зі скарги чітко не вбачається, чи пропущений строк звернення до суду, то суд має два варіанти процесуальних дій: залишити скаргу без руху та запропонувати заявнику усунути недолік скарги й зазначити з посиланням на відповідні докази дату, коли йому стало відомо про порушення свого права чи свободи або у судовому розгляді з'ясувати зазначене питання з відповідним рішенням: залишити скаргу без розгляду у зв'язку з пропущенням строку на оскарження та відсутність клопотання про його поновлення або розглянути скаргу по суті, якщо буде встановлено, що строк не пропущено.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового їхні процесуальні права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Скаржник ОСОБА_1 у судовому засіданні 23.03.2018 року пояснив,що ним не пропущений процесуальний строк для подання скарги, оскільки тільки 28.12.2016 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень та отримання з них завірені копії постанов державного виконавця Ганчева О.Г він своєчасно звернувся в суд.

Обставини,на які посилається заявник ОСОБА_1 суд врахуває при ухваленні рішення та вважає,що строк останнім не пропущений,а тому справу необхідно розглянути по суті.

Суд ввадажає,що вимоги заявника ОСОБА_1 за скаргою не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону,який діяв на той час, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. який діяв на той час,

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, який діяв на той час) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону,який діяв на той час) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У силу п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону,який діяв на той час) державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

У ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»( в редакції на час набрання рішення законної сили та видачі виконавчого листа)виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»,який діяв на той час,строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1)пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на той час, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

В ході слухання справи судом було встановлено, що був неодноразово прийнятий виконавчий лист на користь ТОВ «Вільний».

Старшим державним виконавцем Ганчевим О.Г. по ньому відкривалося провадження і встановлювався строк для добровільного його виконання.

Також із матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист на користь ТОВ «Вільний» повертався у зв'язку із тим, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.

Виходячи з контексту п.2 ч.1ст.22 Закону України»Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконнная протягом 1 року,що і підтверджується строком пред’явлення зазначеним у виконавчому документі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.23 вищевказаного Закону,строки пред’явлення виконачого документа до виконання перериваються власне таким пред’явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконнная перебіг строку поновлюється.Час,що минув до переривання строку,до нового строку не зараховується.

Приморським районним судом 25.09.2013 року було видано виконавчий лист про стягнення з засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 140 000 грн. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, зазначений у цьому листі до 02.07.2014 року.

Вперше виконавчий лист ТОВ «Вільний» був пред’явлений для виконання 02.07.2014 року.

Таким чином, виконавчий лист був пред’явлений для виконня протягом одного року, у зв’язку з чим висновки заявника та його представника щодо пропуску стягувачем строку пред’явлення виконавчого документа до виконання не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного,зважаючи на вищевказані дати,з 02.07.2014 року строк пред’явлення виконавчого документа до виконнная був перерваний та поновивися 26.12.2014 року( день повернення виконавчого документа стягувачеві).З 03.04.2015 року строк пред’явлення виконавчого документа до виконнная був перерваний та поновивися 31.12.2015року( день повернення виконавчого документа стягувачеві).З 11.02.2016 року строк пред’явлення виконавчого документа до виконння був перерваний та поновивися 16.08.2016 року ( день повернення виконавчого документа стягувачеві).

За таких обставин у справі, суд важає, що строк пред’явлення виконавчого листа було перервано у зв'язку з його пред'явленням до виконання, новий строк пред’явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу.

Таким чином, постанови старшого державного виконавця Приморського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»,який діяв на той час.

Стягувач, отримуючи постанови про відмову про повернення виконавчого документа, повторно (неодноразово) подавав заяву про примусове виконання виконавчого листа у справі № 1/326/2/2013, тобто з додержанням строку, встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»,діючий на той час.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016р., який набрав чинності 05.10.2016р., передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, предявляються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а саме, для виконання рішення - протягом трьох років з наступного дня після набрання ним законної сили (ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону). Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред’явлення виконавчого документа до виконання та у разі повернення виконавчого документа стягувачу у звязку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ч.ч. 4, 5 ст. 12 Закону).

Вказаним законом змінені строки пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Отже,з 01.12.2016 року строк пред’явлення виконавчого документа до виконання передбачено ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 02.06.2016 року,який набрав чинності 05.10.2016 року).

З цього часу строку пред’явлення виконавчого документа до виконання вважається перерваним.

Доводи представника заявника ОСОБА_9 про те,що головний державний виконавець Приморського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_3, не перевіривши правомірность відкриття першого виконавчого провадження старшим державним виконавцем Ганчевим О.Г.,а саме строк звернення стягувача щодо пред’явлення виконавчого документу до виконання,який був порушений, незаконно відкрила виконавче провадження є неспроможними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що стягувач відповідно до ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження»,який був чинним у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин,виконавчий документ пред’явив до виконання протягом одного року, дотримавшись цього строку.

Тому,враховуючи встановлений Законом України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016р.,який набрав чинності 05.10.2016 року, строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, він ні є пропущеним,тому постанова головного державного виконавця (ВП №53024233) про відкриття провадження від 02.12.2016 року винесена відповідно до норм Закону.

Згідно до вимог ч.1 ст. 74 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016р., який набрав чинності 05.10.2016р.,рішення, дії або бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами,іншими учасниками та особами до суду,який видав виконавчий документ,у порядку,передбаченому законом.

п.1 ч.3 ст.74 даного Закону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі,якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину),винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку,встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 14 грудня 2016 року звертався зі скаргою до начальника відділу ОСОБА_11на рішення і дії головного державного виконавця Макаренко Я.О. у виконавчому провадженні № 53024233 щодо неналежного виконання нею вимог ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» (т.2, а.с21-22) та йому 20.12.2016 року за №18773 була надана відповідь в якій було зазначено, що при виконанні виконавчого провадження ВП 50152215 по примусовому виконанню в/л 1/326/2/2013 виданому 25.09.2013 року Приморським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вільний» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 140000,00 грн., 16.08.2016 року за цим виконавчим провадженням державним виконавцем Ганчевим О.Г. винесено постанову про повернення виконавчого документу без виконання на підставі п. 2 ч.1 ст.47, ст.50 Закону, та у зв’язку з повторним пред’явленням виконавчого документу до виконання державним виконавцем Макаренко Я.О. відкрито виконавче провадження ВП 53024233 (т. 2 а.с. 20).

Отже, боржнику було роз'яснено право оскарження рішення,дій та бездіяльність виконавця виключно та порядок звернення до суду

ОСОБА_1 зазначено в скарзі про бездіяльність начальника ВДВС ОСОБА_4, наявності якої судом не встановлено.

Доводи заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_9 є хибними оскільки, дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управляння юстиці у Запорізькій області ОСОБА_2 та головного державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій ОСОБА_3відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» на час виникнення спірних правовідносин та жодним чином не порушують законних прав та інтересів боржника.

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільної справи з’ясовані судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б заслуговували на увагу і були спростовувані особою, що звернулась із скаргою, суду не надані.

Доказів наявності порушень стягувачем, старшим державним виконавцем Ганчевим О.Г., головним державним виконавцем Макаренко Я.О., начальником ВДВС ОСОБА_6, заявником та його представником не надано.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог заявника ОСОБА_1 за вищезазначеною скаргою.

Суд критично відноситься до предявлення представником заявника доказу, а саме копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 29585732 від 27.12.2013 року за виконавчим листом №2-4528/2011, виданим 24.10.2011 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська, де боржником є ОСОБА_1В, і не приймає його до уваги, оскільки дана постанова ніякого відношення до розгляду вказаної скарги щодо виконання виконавчого листа №1/326/2/2013 немає.

Пунктами 14 та 16 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення,дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» та № 10 від 17.10.2014 року »Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно роз’яснено,що ні розділом VII ЦПК,ні Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»( ч.1 ст.3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення,дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби,тому за подання скарги судовий збір не сплачується.

У зв’язку з наведеним, суд приходить до переконання про те, що у задоволенні скарги необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_2,головного державного виконавця Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_3,зобов'язання начальника Приморського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_4 вчинити певні дії, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний», відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складено 09 липня 2018р. о 10-00 годині.

Суддя: О.М.Апалькова