КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/1222/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) зобов'язати Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області виготовити копію пенсійної справи ОСОБА_4 та надіслати її на його адресу;

2) зобов'язати Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області відшкодувати матеріальні та моральні збитки через відмову у виготовленні пенсійної справи ОСОБА_4 у сумі 50000 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач помилково відмовив позивачу у виготовленні копії пенсійної справи покійної прабаби позивача ОСОБА_4, яка необхідна для відновлення спадкових прав матері позивача у справі №696/278/15-ц, через нібито не підтвердження факту родинних зв'язків позивача із ОСОБА_4, оскільки ступінь родинних зв'язків позивача та ОСОБА_4 підтверджуються наданими до суду фотокартками та копіями документів, наданих до справи.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як правонаступника Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області виготовити копію пенсійної справи/документи ОСОБА_4, а саме: що стосуються її роботи у КСП починаючи з дня зарахування її на роботу, та до виходу на пенсію (стаж роботи, заробіток, особливий статус), її роботу під час ВВв на окупованій території, роботу після ВВв, займані посади, назви КСП та надіслати на домашню адресу ОСОБА_3 як позивача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як правонаступника Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області відшкодувати матеріальні та моральні збитки через відмову у виготовленні пенсійної справи ОСОБА_4 у сумі 50000 грн.

Зокрема, апелянт посилався на те, що враховуючи відсутність у законодавстві прямих заборон стосовно надання інформації про померлу особу її родичам, а також відсутність підстав для віднесення запитуваної апелянтом інформації до інформації з обмеженим доступом, він має право отримати запитувану інформацію про померлу особу ОСОБА_4 за наявності копій документів, які підтверджують його родинні відносини з померлою особою.

При цьому, Цивільний кодекс України та Сімейний кодекс України не містять прямих заборон щодо надання інформації про померлу особу її членам сім'ї.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною п'ятою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2017 року позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо виготовлення і направлення йому копії пенсійної справи покійної прабаби ОСОБА_4.

Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача листом від 13.10.2017 №766/Б-5 про те, що оскільки в пенсійній справі ОСОБА_4 зберігаються її заяви про призначення (перерахунок) пенсії, подані нею документи, на підставі яких проведено розрахунок та виплату пенсії, рішення про призначення (перерахунок) пенсії, то така інформація не стосується його особисто (а.с. 14).

У подальшому, ОСОБА_5 звернувся до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області з листом про виготовлення пенсійної справи ОСОБА_4

Листом від 17.11.2017 №22072/02 Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області відмовило позивачу у наданні запитуваної позивачем інформації, оскільки надані позивачем документи не підтверджують факт родинного зв'язку позивача із померлою ОСОБА_4 (а.с. 15).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у матеріалах адміністративної справи відсутні докази встановлення (юридичного) факту родинних зв'язків позивача - ОСОБА_3 з ОСОБА_4, тому відсутні правові підстави для зобов'язання Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області виготовити саме позивачу копію пенсійної справи ОСОБА_4 та надіслати її на адресу позивача.

Крім того, оскільки матеріали адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження погіршення самопочуття та на підтвердження причинного зв'язку між відмовою відповідача у виготовленні пенсійної справи ОСОБА_4 та завданням позивачу від цього моральної шкоди, тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є також необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про поховання та похоронну справу», держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію».

Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

За правилами ст. 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Пунктом 4.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, визначено, що заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, наявні документи у пенсійній справі ОСОБА_4 є інформацією з обмеженим доступом, оскільки містить конфіденційну інформацією.

При цьому, колегією суддів враховано, що положення Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України не містять прямих заборон щодо надання інформації про померлу особу її членам сім'ї.

Разом з тим, оскільки матеріали адміністративної справи не містять доказів встановлення (юридичного) факту родинних зв'язків позивача - ОСОБА_3 з ОСОБА_4, відтак правові підстави для зобов'язання Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області виготовити позивачу копію пенсійної справи ОСОБА_4 та надіслати її на адресу позивача - відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що на час розгляду зазначеної справи позивачем не надано рішення суду, винесене у порядку цивільного судочинства про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: про встановлення того, що позивач є родичем ОСОБА_4

Відтак, позивач не позбавлений права звернутись до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства для встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача відшкодувати матеріальні та моральні збитки через відмову у виготовленні пенсійної справи ОСОБА_4 у сумі 50000 грн, слід зазначити наступне.

Стаття 23 Цивільного кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов.

Апелянт вказує на те, що після отримання відмови відповідача у виготовленні пенсійної справи ОСОБА_4 у позивача різко погіршився стан здоров'я.

Однак, матеріали адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження погіршення самопочуття та на підтвердження причинного зв'язку між відмовою відповідача у виготовленні пенсійної справи ОСОБА_4 та завданням позивачу від цього моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо). Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Вказане свідчить про необґрунтованість доводів позивача в цій частині позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя -доповідач: Н.М. Троян

Судді : Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 09 липня 2018 року.