ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2391/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Гром І.І.,

позивач: не з'явився

відповідач: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року (головуючий суддя Плеханова З.Б., м. Ужгород, повний текст постанови складено 05 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

19.12.2017 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1І.) звернувся в суд з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції та просив визнати протиправним та скасувати п. 1.1. рішення НАЗК від 27.10.2017 року за №1064.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем було подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Однак, 27.10.2017року Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення №1064 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік поданої ОСОБА_1, прокурором Мукачівської місцевої прокуратури». Даним Рішенням встановлено порушення позивачем при поданні декларації вимог п. п. 2,9 ч.1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» щодо подання недостовірних відомостей у декларації, що відрізняється від достовірних на суму 541,7 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01.01.2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та наявності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.

З вказаним Рішенням, зокрема з п. 1.1. позивач не погоджується, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено про не відображення позивачем зобов'язань по кредиту в сумі 88 588,00 грн. за кредитним договором від 01.12.2016 року №206.929.79636, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» в розділі 13 «Фінансові зобов'язання». Однак, як зазначає позивач, ним були внесені відповідні відомості до декларації щодо укладеного кредитного договору із ПАТ «Ідея Банк», проте із не відомих причин останні не збереглися, а тому позивач не виявив відсутність вищезгаданих даних у розділі 13 «Фінансові зобов'язання».

Окрім того, звертає увагу суду на те, що при подачі декларації за 2016 рік ОСОБА_1 відображено вищезгадане кредитне зобов'язання в розділі 11 «Доходи», а відтак жодного умислу на приховування даних щодо вищевказаного кредитного договору чи перекручення існуючих даних не було, так як таке було відображено в декларації. Також вказує на те, що після спливу 7 денного терміну, позивач намагався внести зміни до даної декларації, зокрема було подано письмовий запит через особистий електронний кабінет, а також надіслано відповідне повідомлення із запитом про необхідність внесення змін до декларації на адресу служби технічної підтримки, неодноразово здійснювалися дзвінки на телефон «гарячої лінії», який був вказаний на сайті, але зі сторони Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) ніхто не виходив на зв'язок. Позивач стверджує, що ним вживалися усі необхідні та можливі заходи для внесення відомостей до реєстру електронних декларацій, однак від незалежних від нього причин , зміни не вдалося внести.

Також позивач не погоджується, з тим, що ним не зазначено відомості про об'єкти нерухомості, що знаходяться у членів сім'ї (дружини та доньки) на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, в наслідок якого набуте таке право, оскільки дружина декларанта - ОСОБА_3, та донька - ОСОБА_4 з 01.07.2012 проживали разом із декларантом в квартирі за адресою вул. Індустріальна, 12/95 м. Мукачево, що належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частині батькам декларанта та його сестрі.

Вважає, що ні Законом України «Про запобігання корупції», ні роз'ясненням НАЗК прямо не передбачено внесення до розділу 3 декларації місць «тимчасового безоплатного проживання» або місць «тимчасового безоплатного користування житлом» суб'єкту декларування членів його родини. Додатково зазначає, що в декларації за 2016 ним зазначено дружину та доньку, як членів сім'ї, що також вказує на їх фактичне місце проживання і відповідно користування квартирою, а тому не слід вважати дану обставину, як приховування певного факту, що в свою чергу не слід вважати порушенням вимог закону.

З приводу зазначення суб'єктом декларування не коректної дати набуття права на нерухоме майно, зауважує, що графа «Дата набуття права» не містить посилання конкретно на дату набуття права власності. Також позивач звертає увагу на тому факті, що у запитані НАЗК від 14.08.2017року про надання пояснень з приводу поданої декларації взагалі не порушувалось питання щодо права користування дружиною і донькою вказаною квартирою.

Вважає, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення НАЗК повинна містити встановлені агентством обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося. Проте, НАЗК при прийнятті рішення від 27.10.2017року за № 1064 не враховано надані ОСОБА_1 письмові пояснення.

Відтак, просить скасувати п. 1.1. рішення НАЗК від 27.10.2017року за №1064, з огляду на його неповноту, однобічність дослідження фактів, недостовірність і прийняття з порушенням визначеної законом процедури та принципу верховенства права .

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 (далі - апелянт, ОСОБА_1,) подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що ні у власності на підставі, визначеній ст. 328 ЦК України, ні в користуванні дружини та доньки декларанта не перебували та не перебувають жодні інші об'єкти нерухомості, а в декларації за 2016 рік ОСОБА_1 зазначено дружину та доньку, як членів сім'ї, що вказує на їх фактичне місце проживання і відповідно користування квартирою, а тому не слід вважати відсутність запису до розділу 3 декларації місць «тимчасового безоплатного проживання» або місць «тимчасового безоплатного користування житлом» суб'єктом декларування членів його родини, як приховування певного факту, оскільки дружина декларанта, ОСОБА_3, та донька, ОСОБА_4 з 01.07.2012 проживали разом із декларантом в квартирі за адресою вул. Індустріальна, 12/95 м. Мукачево, що належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частині батькам декларанта та його сестрі. Законом України «Про запобігання корупції» та роз'ясненнями НАЗК прямо не передбачено внесення до даного розділу членів родини декларанта. Вважає, що не зазначення в декларації права тимчасового безоплатного проживання дружиною та донькою декларанта, в квартирі яка належить їх родичам не слід вважати порушенням вимог закону.

Також вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що у запиті НАЗК до ОСОБА_1 від 14.08.2017 року за №55-08/28275/17 про надання пояснень з приводу поданої декларації за 2016 рік, в порушення вимог абз. 2 п. 12 розділу III Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 10 лютого 2017 року № 56, не порушувалися питання щодо користування дружиною та донькою декларанта на іншому праві нерухомістю та щодо коректності вказаної дати виникнення права власності на квартиру загальною площею 68,3 кв.м., що в свою чергу позбавило особу можливості надати пояснення і відповідно права на захист.

Щодо не відображення зобов'язань по кредиту в сумі 88 588,00 грн. за кредитним договором від 01.12.2016 року №206.929.79636, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» в розділі 13 «Фінансові зобов'язання», апелянт зазначає, що при заповненні відповідної форми розміщеної на офіційному сайті НАЗК ОСОБА_1 були внесені відповідні відомості до декларації щодо укладеного кредитного договору із ПАТ «Ідея Банк», проте із не відомих причин останні не збереглися. Вважаючи, що зазначені відомості щодо вищезгаданого кредитного договору збереглися в формі декларації, попередньо заповненій декларантом, декларант виконав дію «подати декларацію». В подальшому перевірив лише наявність самої декларації на сайті, проте не відкривав її та не переглядав її зміст, тому не виявив відсутність вищезгаданих даних у розділі 13 «Фінансові зобов'язання».

Звертає увагу суду на те, що при подачі декларації за 2016 рік ОСОБА_1 відображено вищезгадане кредитне зобов'язання в розділі 11 «Доходи», а відтак жодного умислу на приховування даних щодо кредитного договору укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк», чи перекручення існуючих даних не було, так як таке було відображено в декларації, оскільки відповідно до п. 16 Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 р. № 3 стосовно заходів фінансового контролю встановлено наступне, якщо після спливання 7-денного строку або якщо виправлена декларація вже була подана упродовж зазначеного строку суб'єкт декларування виявить неповні чи неправильні відомості в поданій ним декларації (або у виправленій декларації), він повідомляє про це Національне агентство через персональний електронний кабінет та подає виправлену декларацію згідно з рішенням уповноваженої особи Національного агентства. При цьому уповноважена особа визначає строк, який надається для подання такої виправленої декларації. Так, після спливу 7 денного терміну, який надається особі на виправлення самостійно виявлених недоліків, зокрема виявлено відсутність даних щодо кредитного договору у розділі 13 «Фінансові зобов'язання».

В зв'язку із наведеним вище, апелянт зазначає, що як декларант намагався внести зміни до даної декларації у порядку визначеному Законом «Про запобігання корупції» та Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 р. № 3. Зокрема 04.04.2017року було подано письмовий запит через особистий електронний кабінет, а також надіслано відповідне повідомлення із запитом про необхідність внесення змін до декларації на адресу служби технічної підтримки та очікував на подальші вказівки, як цього вимагає Роз'яснення, проте жодної відповіді не отримав. Крім того зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово здійснювалися дзвінки на телефон «гарячої лінії», який був вказаний на сайті, проте зі сторони НАЗК також ніхто не виходив на зв'язок. Апелянт вважає, що ним вживалися усі необхідні та можливі заходи для внесення відомостей до реєстру електронних декларацій, але із не залежних від нього причин, такі зміни не вдалося внести, що знову ж таки свідчить про відсутність будь-якого умислу на приховування відомостей, які необхідно внести до електронної декларації.

Враховуючи наведені обставини, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не надана оцінка вищенаведеним доводам позивача, а здійснено покликання на норму ч. 4 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», якою передбачено, що упродовж семи днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію. В той час, як інший акт НАЗК, а саме Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 р. № 3, який є чинним, не скасований та розміщений на офіційному сайті та дозволяє декларанту внести виправлення в декларацію щодо помилок, які особа виявила самостійно після сливу семиденного строку, після подачі декларації.

Відтак вважає, що між нормами вищезгаданих актів не має розбіжностей, так як норми Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» конкретизують дії декларанта після спливання 7 денного терміну після подачі декларації, а закон в свою чергу не містить прямої заборони щодо подання виправленої декларації після вищезгаданого строку.

Також вважає, що судом першої інстанції зроблено неправильні висновки щодо фактичних обставин справи з приводу відображення декларантом в електронній декларації відомостей про розмір фінансових зобов'язань члена сім'ї.

Звертає увагу суду на те, що 30.01.2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Міжнародний комерційний банк» (код ЄДРПОУ 33746762) укладено кредитний договір №127, за умовами якого банк надавав ПП ОСОБА_3 кредит на суму 1000000,00 грн.. Дані кошти надавалися дружині, яка на той час займалася підприємницькою діяльністю, та не використовувалися для потреб сім'ї і не були частиною сімейного бюджету, а отже про розмір фінансових зобов'язань дружини, на момент заповнення декларації, ОСОБА_5 не було нічого відомо.

Під час заповнення декларації ОСОБА_1 отримано в усному порядку інформацію від дружини про розмір фінансових зобов'язань, які в подальшому і були відображені. Також апелянт зауважує, що жодним із чинних нормативних актів не врегульовано питання щодо того, яким саме чином необхідно отримувати інформацію від членів сім'ї декларанта, а отримати інформацію про судові рішення чи наявність виконавчих проваджень щодо дружини іншим чином, окрім як із слів дружини, ОСОБА_1 не міг. Крім того, відомості про наявність будь-якої заборгованості, чи відкритого виконавчого провадження щодо ОСОБА_3 в Єдиному реєстрі боржників та в Автоматизованій системі виконавчого провадження також відсутні, що в свою чергу підтверджується відповідними витягами.

Апелянт стверджує, що станом на час заповнення електронної декларації, а саме 23.03.2017 року про наявність судового рішення господарського суду чи навіть виконавчого провадження по даному факту, і відповідно про додаткові зобов'язання дружини йому нічого не було відомо. Вважає, що дані обставини свідчить про відсутність будь-якої вини на приховування відомостей, які необхідно внести до декларації, так як жодного мотиву та мети на приховування частини фінансових зобов'язань дружини не було, а відтак судом першої інстанції здійснено передчасний висновок щодо того, що ОСОБА_1 не вчинив дій для отримання інформації про наявність фінансових зобов'язань.

Відтак вважає, що НАЗК при прийнятті рішення від 27.10.2017 року за №1064 взагалі не враховано надані ОСОБА_1 письмові пояснення щодо звернення до НАЗК з приводу внесення змін в декларацію після 7-денного терміну з щодо фінансових зобов'язань на суму 88 588,00 грн. та щодо необізнаності з приводу наявності рішення господарського суду Закарпатської області від 29.10.2013 року про стягнення із дружини декларанта 1 587 656, 83 грн. на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» та наявності виконавчого провадження. Дані обставини свідчать про відсутність будь-якого умислу на внесення неправдивих відомостей до декларації. При проведенні повної перевірки декларації грубо порушено строки проведення перевірки останньої.

У відзиві на апеляційну скаргу, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК) зазначає, що судом першої інстанції всебічно та повно досліджено всі матеріали справи, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим та заперечує щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

Зокрема вказує, що не відобразивши у щорічній декларації за 2016 рік відомостей про об'єкти нерухомості, що знаходяться у членів сім'ї суб'єкта декларування (дружини та дочки), на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право, скаржник подав недостовірні відомості у декларації, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право

Щодо не відображення декларантом зобов'язань в сумі 88 588,00 гривень за кредитним договором від 01.12.2016 року № 206.929.79636, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк», у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації, відповідач звертає увагу суду на те, що пунктом 8 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.06.2016 року № 3 із змінами (далі - Порядок), передбачено, що після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб'єкт декларування підписує документ накладанням на нього власного електронного цифрового підпису. Перед підписанням документа суб'єкт декларування підтверджує ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки в документі.

Вважає, що враховуючи вимоги ч. 4 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» у суб'єкта декларування відсутня можливість подати виправлену декларацію за власною ініціативою після спливання семиденного строку, а роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджені рішенням Національного агентства від 11.08.2016 року № 3, має рекомендаційний характер та не містить нових правових норм.

Під час подання декларації 23.03.2017року законодавством не було передбачено право скаржника подати виправлену декларацію у випадку виявлення ним неповних чи неправильних відомостей за рішенням уповноваженої особи Національного агентства.

Крім того, відображення скаржником відомостей про суму кредиту в розділі 11 «Доходи, в тому числі подарунки» декларації не відміняє обов'язку, передбаченого пунктом 9 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», скаржника відобразити зобов'язання за кредитом у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації. Вважає, що скаржник не скористався правом подати виправлену декларацію упродовж семи днів після подання первинної декларації.

Також НАЗК вважає, що наявність фінансових зобов'язань члена сім'ї (дружини) скаржника, розмір яких перевищує задекларовану скаржником суму, перед ПАТ «Піреус Банк МКБ», який є правонаступником ВАТ «Комерційний міжнародний банк», на кінець 2016 року та обов'язок скаржника задекларувати ці зобов'язання в декларації підтверджується рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.10.2013 року, яке набрало законної сили 22.11.2013 року, наказом Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013 року № 907/953/13 та матеріалами виконавчого провадження, відтак скаржник зазначив недостовірні відомості у декларації.

Що стосується доводів скаржника про відсутність у нього умислу та необізнаності щодо фінансових зобов'язань члена його сім'ї (дружини), які були зазначені у поясненнях та не взяті до уваги під час перевірки, відповідач зазначає, що за результатами повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2016 рік уповноважена особа Національного агентства, що здійснювала повну перевірку декларації, встановила недостовірність задекларованих відомостей, проте не має повноважень встановлювати обставини наявності чи відсутності умислу в діях суб'єкта декларування, оскільки це повноваження органу досудового розслідування.

Відтак, відповідач вважає, що Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яке ґрунтується на принципі верховенства права, є законним та обґрунтованим, відповідає завданню адміністративного судочинства, а відтак просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач є прокурором Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області та згідно ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом, на якого поширюється дія даного закону та особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який у відповідності до ст. 45 Закону зобов'язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

23 березня 2017 року, ОСОБА_1 було подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

22 червня 2017 року, відповідно до ч. 1 ст.8, абз.5 ч.1 ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції», пп.4 п.3 розділу ІІІ Проведення Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.02.2017 року № 56, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2017 року за № 201/30069, НАЗК прийняло Рішення «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015-2016 роки» №235 (а.с.181-183).

Так, НАЗК на підставі вищенаведеного рішення провело повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі декларація), за 2016 рік, поданої ОСОБА_1.

Відповідно до листа НАЗК від 14 серпня 2017 року №55-08/282758/17, позивачу було направлено запит щодо надання інформації з приводу заповнення декларації за 2016 рік та запропоновано в 10- ти денний термін з моменту отримання запиту надати відповіді на поставленні у ньому запитання, саме щодо таких відомостей:

- невідображення у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації: зобов'язань по кредиту в сумі 88588,00 грн., одержаних ОСОБА_1 за кредитним договором № 206.929.79636 від 01.12.2016, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1; зобов'язань ОСОБА_3 в сумі 1587656,83 грн. на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» (код ЄДРПОУ 20034231) за рішенням господарського суд Закарпатської області від 29.10.2013 року;

- неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані у зв'язку із одержанням ОСОБА_1 кредиту в сумі 88588,00 грн. За кредитним договором № 206.929.79636 від 01.12.2016 року, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1;

- зобов'язання ОСОБА_1 в розмірі 40000,00 грн. На користь ПАТ «ВТБ Банк» (код ЄДРПОУ 14359319), зазначені у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації;

- зобов'язання ОСОБА_1 у розмірі 47975,00 грн. на користь ПАТ «Банк Михайлівський» (код ЄДРПОУ 38619024), зазначені у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації;

- зобов'язання ОСОБА_3 в розмірі 1 000 000 грн. на користь ВАТ «Міжнародний комерційний банк» (код ЄДРПОУ 33746762), зазначені у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації;

- взаємовідносин між ОСОБА_3 та поручителем ТзОВ «Закарпатський завод МАФ» (код ЄДРПОУ 01728956) у зобов'язані ОСОБА_3 в розмірі 1 000 000 грн. на користь ВАТ «Міжнародний комерційний банк» (код ЄДРПОУ 33746762), зазначені у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації.

Оскільки до відповідача не надійшли в строк пояснення позивача на вищевказаний запит, які необхідні для проведення такої перевірки упродовж 60 календарних днів, у зв'язку з чим відповідачем відповідно до ч. 1 ст.8, ч. 1 ст.50 Закону України «Про запобігання корупції», пп.1,2 абз.2 п.14 розділу ІІІ Порядку №56, прийнято Рішення від 21.08.2017 року про продовження строку повної перевірки декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 з 22.08.2017 року на 30 календарних днів ( а.с.184-185).

07.09.2017 року на вищенаведений лист НАЗК, позивач підтвердив інформацію про укладений кредитний договір між ним та ПАТ «Ідея Банк», що також стверджується копією договору від 01.12.2016 року ( а.с.255-256).

Щодо причин невідображення фінансових зобов'язань у розмірі 88588,00 грн. на користь ПАТ «Ідея Банк» за вказаним кредитним договором повідомив, що при заповненні декларації з невідомих причин такі відомості не збереглись. Також у своєму поясненні позивач зазначив про отримання членом сім'ї (дружиною) кредиту від ВАТ «Міжнародний комерційний банк» в сумі 1 000 000 грн., що стверджується копію кредитного договору від 30.01.2008 року №127 ( а.с.247-249), а також про стягнення з члена сім'ї (дружини) на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованості на загальну суму 1 587 656,83 грн. та 31 753,14 грн. судового збору відповідно до копії судових рішень ( а.с.232-240), проте повідомив, що зазначив лише суму отриманого кредиту. У своєму поясненні суб'єкт декларування повідомив, що фінансові зобов'язання у розмірі 40000 грн. на користь ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором №0172-СП від 06.08.2013 року сплачені 16.08.2016 року у повному обсязі та дія кредитного договору припинена у зв'язку із його виконанням. ( а.с.25-35).

27 жовтня 2017 року Національним агентством з питань запобігання корупції було прийнято рішення за №1064 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік поданої ОСОБА_1, прокурором Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області».

Даним рішенням зокрема встановлено, що суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не дотримав вимог п. 2,9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки ним подані недостовірні відомості у декларації, що відрізняються від достовірних на суму 541,7 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01.01.2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване рішення, прийняте Національним агентством на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками враховуючи наступне.

Частина перша статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону) встановлює, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону визначає Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року №56 (далі по тексту - Порядок).

Згідно з пунктом 6 Порядку повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) прийняття Рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об'єкти декларування (об'єкти нерухомості; об'єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов'язання; видатки та правочини суб'єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб'єкта декларування; членство суб'єкта декларування в об'єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб'єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Відповідно до пункту 9 Порядку у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань. Зазначені суб'єкти зобов'язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

Для перевірки інформації про об'єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

Згідно з пунктом 12 Порядку у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб'єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Надані суб'єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб'єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

Результатами перевірки декларації зокрема встановлено, що суб'єкт декларування не зазначив відомості про об'єкти нерухомості, що знаходяться у членів його сім'ї (дружини та доньки) на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Так, позивачем у щорічній декларації за 2016 рік зазначено членами своєї сім'ї дружину та дочку.

Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що не зазначення в декларації права тимчасового безоплатного проживання дружиною та донькою декларанта, в квартирі, яка належить їх родичам не слід вважати порушенням вимог Закону, оскільки ні Законом, ні роз'ясненням НАЗК прямо не передбачено внесення до розділу 3 декларації місць «тимчасового безоплатного проживання» або місць «тимчасового безоплатного користування житлом» суб'єкту декларування членів його родини є помилковими.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Закон зобов'язує позивача відобразити у декларації відомості, зокрема, про об'єкти нерухомості, що знаходяться у членів його сім'ї - дружини та дочки, зокрема, на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Необхідність відображення вказаної інформації про суб'єкта декларування та членів його сім'ї також передбачена і Формою декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженою рішенням Національного агентства від 10.06.2016 року № 3.

Що стосується доводів позивача щодо відсутності у декларації відомостей про фінансові зобов'язання у розмірі 88 588,00 грн. на користь ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором від 01.12.2016 року № 206.929.79636, оскільки при заповненні декларації із невідомих для нього причин відомості щодо зазначеного договору не збереглися, а неповноту відомостей він виявив після спливання семиденного терміну, який надається особі на виправлення самостійно виявлених недоліків, а відтак подавав письмовий запит через особистий електронний кабінет на адресу служби технічної підтримки про необхідність внесення змін до декларації, проте відповіді не отримав, колегія суддів не приймає та погоджується із судом першої інстанції, що такі не можуть бути належним поясненням.

Так, згідно пунктів 2, 4, 9 розділу ІІ Порядку суб'єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм.

Зареєстровані в Реєстрі суб'єкти декларування мають право подавати документи у разі їх відповідності технічним вимогам до форми і проходження логічних перевірок, переглядати подані ними документи.

Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

Подання документа до Реєстру підтверджується шляхом надсилання повідомлення суб'єкту декларування на адресу його електронної пошти, вказану під час реєстрації в Реєстрі, та до персонального електронного кабінету суб'єкта декларування.

Суб'єкт декларування, скріпивши електронним цифровим підписом подання декларації, підтверджує зазначення у декларації достовірної інформації з його боку.

Після отримання зазначеного повідомлення суб'єкт декларування зобов'язаний невідкладно, але не пізніше семи днів після дня отримання такого повідомлення, перевірити зміст поданого ним документа та у разі виявлення неповних або недостовірних відомостей в ньому подати виправлений документ відповідно до цього Порядку.

Відповідно до пунктів 4, 7 розділу ІІ Порядку, 4. Зареєстровані в Реєстрі суб'єкти декларування мають право подавати виправлені документи у строки та в порядку, визначені в пункті 7 цього розділу.

Суб'єкт декларування має право за власною ініціативою подати виправлену декларацію упродовж семи днів після дня подання первинної декларації, до якої подається виправлена версія, шляхом створення та подання виправленого документа у Реєстрі.

У разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію або виправлену декларацію з достовірними відомостями у строк, визначений уповноваженою особою Національного агентства.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону упродовж семи днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

У разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Отже, з аналізу вищевказаних норм суд робить висновок, що законодавством встановлено строки для подання виправленої декларації, а саме сім днів після подання декларації. Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, тому дотримання строків є обов'язковою умовою, зокрема, для суб'єктів на яких поширюється дія Закону.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що після подачі відповідної декларації, суб'єкт декларування зобов'язаний невідкладно, перевірити її зміст та у разі виявлення неповних або недостовірних відомостей в ній подати виправлену декларацію. Зазначені дії можуть бути вчинені суб'єктом декларування виключно в межах семи днів з дня подання відповідної первинної декларації. Права подачі виправленої декларації у випадку самостійного виявлення декларантом недостовірних відомостей у первинній декларації поза цим строком норми чинного законодавства не передбачають.

Законодавець передбачив єдиний виняток, у якому суб'єкт декларування зобов'язаний та, відповідно, має можливість подати виправлену декларацію - після притягнення його до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей.

Щодо недостовірності відомостей зазначених позивачем у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації за 2016 рік про фінансове зобов'язання члена сім'ї (дружини) суб'єкта декларування у розмірі 1000000,00 грн. на користь ВАТ «Міжнародний комерційний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Піреус Банк МКБ») за кредитним договором від 30.01.2008 року, поручителем по поверненню суми кредиту є юридична особа, зареєстрована в Україні, Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатський завод малих архітектурних форм», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач порушив вимоги п.9 ч. 1 ст. 46 Закону, оскільки не вказав всі фінансові зобов'язання, в тому числі розмір сплачених коштів в рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредиту), що склало загальну суму 1 587 656,83 грн., яка і повинна була бути відображена у Розділі 13 Фінансові зобов'язання ОСОБА_3.

Щодо пояснень скаржника стосовно того, що йому не було відомо про фінансові зобов'язання члена його сім'ї (дружини), колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до розділу 6 Кредитного договору № 127 від 30.01.2008 року, згоду на укладення якого, як зазначив позивач, він сам надав, за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони зобов'язуються нести відповідальність у межах розмірів спричинених збитків та у відповідності до чинного законодавства

Під час проведення повної перевірки щорічної декларації скаржника за 2016 рік Мукачівський міський відділ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області на запит Національного агентства надіслав матеріали виконавчого провадженню АСВП № 52507580 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області № 907/953/13 від 25.11.2013 про стягнення з члена сім'ї скаржника (дружини) на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованості на загальну суму 1 587 656,83 гривень.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Декларація не містить пояснень позивача з приводу відмови члена сім'ї суб'єкта декларування надати необхідну інформацію, що встановлено п.11 Форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженою рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року № 3, а саме: у разі відмови члена сім'ї суб'єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації, суб'єкт декларування зобов'язаний зазначити про це в декларації, відобразивши в декларації всю відому йому інформацію про об'єкти декларування стосовно такого члена сім'ї. Відповідно до частини першої статті 50 Закону Національне агентство з питань запобігання корупції проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадку, якщо член сім'ї суб'єкта декларування відмовився надати будь-які відомості для заповнення декларації.

Щодо порушення строків НАЗК при проведенні перевірки слід зазначити, що згідно з пунктом 2 розділу III Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.02.2017 року № 56, зареєстрованим у Міністерств юстиції України 13.02.2017 року за № 201/30069 (далі - Порядок №56) початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття Рішення про проведення перевірки. Про прийняття Рішення про проведення перевірки Національне агентство письмово повідомляє суб'єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру не пізніше дня його прийняття.

Порядком № 56 не передбачено обов'язкового запрошення суб'єкта декларування на засідання Національного агентства під час прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Згідно з пунктом 2 розділу III Порядку № 56 початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття Рішення про проведення перевірки. Про прийняття Рішення про проведення перевірки Національне агентство письмово повідомляє суб'єкт декларування за допомогою програмних засобів Реєстру не пізніше дня його прийняття.

Згідно п. 14 Порядку Повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань;2) суб'єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, про проведення повної перевірки скаржника повідомлено через електронний кабінет 22.06.2017 року у день прийняття рішення №235 від 22.06.2017, а перевірка розпочалася 23.06.2017 та тривала упродовж 60 календарних днів, тобто до 21.08.2017 включно.

У зв'язку з відсутністю відповідей на запити до Міністерства юстиції України від 12.07.2017 року № 55-09/23532/17, Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 року № 55-09/23538/17, а також відсутністю пояснень на запит від 14.08.2017 року № 55-08/28275, НПЗК прийняло рішення від 21.08.2017 року № 540 про продовження строку повної перевірки декларації скаржника, про що його було повідомлено через електронний кабінет у день прийняття такого рішення

Слід зазначити, що Порядком № 56 не передбачено термінів для затвердження рішення про результати здійснення повної перевірки декларації відповідно до частини третьої статті 1 Закону, у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обов'язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п'яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

Національне агентство встановило недостовірність задекларованих відомостей, які відрізняються від достовірних на загальну суму 866 763,65 гривень, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, проте не має повноважень встановлювати обставини наявності чи відсутності умислу в діях суб'єкта декларування, у зв'язку з чим відповідно до пункту 2 Рішення, таке було направлене до Генеральної прокуратури України за підслідністю.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.1 Рішення встановлене недотримання вимог пунктів 2 та 9 частини першої статті 46 Закону та відповідно до пункту 3 Рішення скаржнику надана можливість виправити відомості у декларації шляхом зазначення достовірних відомостей.

Згідно відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_5 06.12.2017 подав виправлену декларацію за 2016 рік, тип «щорічна (унікальний ідентифікатор документа - 6562еb51-b9е3-49а3-а80а-69f98сb8е081 в якій скаржник вже відобразив відомості про об'єкти нерухомості, що знаходяться у членів його сім'ї - дружини та дочки на іншому праві користування, та відомості про фінансові зобов'язання його та члена сім'ї (дружини), які відповідно до Рішення не були зазначені.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України новому розподілу не підлягають.

Керуючись, ч. 4 ст.229, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі №807/1479/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Л. Я. Гудим Р. Й. Коваль Повне судове рішення складено 06.07.2018 року.