ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 926/1272/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Приватбанк",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія",

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія"

на рішення господарського суду Чернівецької області

від 26.06.2017

у складі судді Ковальчук Т.І.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 04.10.2017

у складі суддів: Бойко С.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Матущак О.І.

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Приватбанк",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія",

про стягнення 32 393, 91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" про стягнення:

13 000,00 грн. заборгованості за кредитом,

12 159, 05 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом,

5 650, 47 грн. пені,

2 782,16 грн. заборгованості з комісії.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.06.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 926/1272/15, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25 788,75 грн., з яких:

13 000,00 грн. боргу за кредитом,

11 159,50 грн. відсотків за користування кредитом,

1 629,25 грн. пені,

5 656, 66 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог (999,55 грн. відсотків за користування кредитом, 2940,45 грн. пені, 2 665,16 боргу по комісії) - відмовлено.

Приймаючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, оскільки відповідачем порушено зобов'язання з їх повернення. Щодо підвищеної процентної ставки, суди дійшли висновку, що остання не підлягає застосуванню з огляду на недотримання порядку встановлення змінюваної процентної ставки за кредитним договором та не доведеністю настання обставин, які надавали банку право на зміну процентної ставки по кредитному ліміту. Відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії, суди мотивували тим, що остання не є обов'язковою, оскільки умови щодо її сплати не відповідають розумності та справедливості договору.

Не погодившись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.06.2017 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 926/1272/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наряду з невірною оцінкою доказів у справі та відмовою у проведенні судово-економічної експертизи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 926/1272/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2018, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" залишено без руху у відповідності з положенням ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

23.03.2018 від скаржника на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23.02.2018 надійшла заява про усунення недоліків разом з платіжним дорученням № Р24393502J825082019 від 23.03.2018 про сплату судового збору в сумі 2 193, 00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 16.04.2018 прийнято справу № 926/1272/15 господарського суду Чернівецької області до провадження для здійснення перегляду рішення господарського суду Чернівецької області від 26.06.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 926/1272/15 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі підписання Дочірнім підприємством "Українсько-чеське спільне підприємство "Карпати-Моравія" (правонаступник - ТОВ "Карпати-Моравія") заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 14.05.2011, згідно якої відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування від 14.05.2011, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

У вищезазначеній заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Дана заява містить застереження про обов'язковість самостійного ознайомлення клієнтів з Умовами та Правилами надання банківських послуг та внесеними до них змінами на офіційному сайті банку.

При цьому, судами зауважено, що факт ознайомлення з Умовами та Правилами позичальників засвідчується відповідними записами та їх підписами в заяві про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підпису і відбитком печатки.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, суди при новому розгляді справи з'ясували, що на дату підписання відповідачем вищезазначеної заяви, на сайті позивача в мережі Інтернет були розміщені "Умови та Правила надання банківських послуг" Тарифи ПАТ "ПриватБанк", текст яких затверджений наказом Приватбанку від 28.01.2011 № СП-2011-85 "О вводе нового свойства расчетного счета для корпоративных клиентов и супер-проекте МСБ 2011 года" (далі - Умови-2011). Водночас, на дату звернення до суду з даною позовною заявою, Умови та Правила надання банківських послуг зазнали змін і діяли в редакції наказу ПАТ КБ "Приватбанк" № РR-2015-6513234 від 27.01.2015 "О внесении изменений в условия пользования продуктом Кредитный лимит на счет" (далі - Умови-2015).

Проаналізувавши Умови-2011 та Умови-2015 суди встановили, що окрім розмірів процентних ставок за користування кредитом, їх зміст є однаковим, різною є лише нумерація відповідних пунктів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

За правовою природою вказаний договір, укладений шляхом приєднання до запропонованих банком умов та тарифів, є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, який не суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки сторонами були здійсненні всі необхідні дії, які спрямованні на придбання, припинення або зміну цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають заява про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг та тарифами банку" з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на відповідній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст.ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 1048, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до підпункту 3.18.1.6 Умов-2011 (аналогічний пп. 3.2.1.1.6 Умов-2015) передбачено право банку в односторонньому порядку змінити ліміт, при цьому попередня згода Клієнта на таку зміну ліміту шляхом повідомлення Банком Клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) уже зафіксована в названих підпунктах Умов.

Підпунктом 3.18.2.2.15 Умов-2011 (аналогічний пп. 3.2.1.2.2.15 Умов-2015) передбачено, що Клієнт зобов'язується письмово повідомляти Банк про незгоду із запропонованим Банком відповідно до пп. 3.18.2.3.2 (аналогічний пп. 3.2.1.2.3.2 Умов-2015) лімітом у термін не пізніше 2-х банківських днів від дати отримання від Банку повідомлення про перерахунок ліміту. У разі неотримання Банком від Клієнта письмового повідомлення про згоду або при незгоді з величиною запропонованого Банком ліміту, отриманого в результаті перерахунку, Банк має право на свій розсуд або продовжувати обслуговування в рамках знов встановленого ліміту, або припинити обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, про що Банк повідомляє Клієнта за 3 дні до припинення кредитування на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суди з'ясували, що позивач повідомляв відповідача про зміну ліміту кредиту засобами електронного зв'язку - системою інтернет банкінгу "Приват 24", натомість відповідач в установленому Умовами-2011 порядку не повідомляв позивача про свою згоду/незгоду щодо зміни ліміту.

Оскільки заборгованість відповідача за кредитом підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою з банківського рахунку та з огляду на відсутність доказів його повернення, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості.

Відповідно до положень п. 3.18.2.3.1 "Умов та правил надання банківських послуг" сторони в порядку ч. 1 ст. 212 ЦК дійшли взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 та/або більше відсотків, сторони погодилися, що збільшена процентна ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не сплатить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами та правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення чи інших).

Отже, підставою застосування збільшеної процентної ставки є настання подій, визначених зазначеним пунктом Умов та правил надання банківських послуг або кожної окремо, або разом в сукупності, та обов'язкове повідомлення про настання цієї події (цих подій) позичальника за умови наявності у останнього простроченого боргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Разом з тим, договором банківського обслуговування не визначено максимальний розмір збільшення процентної ставки в розмірі 56%.

Крім того, як встановлено господарськими судами, доказів, які б свідчили про настання обставин, які надавали банку право на зміну процентної ставки по кредитному ліміту матеріали справи не містять. При цьому, проаналізувавши пп. 3.18.2.3.1 Умов-2011, суди встановили, що підвищення процентної ставки не є одностороннім підвищенням процентної ставки, оскільки відповідач попередньо надав згоду банку на її зміну.

У зв'язку з викладеним, господарські суди попередніх інстанцій, здійснивши власний розрахунок процентної ставки, правомірно стягнули з відповідача 11 159, 50 грн. з урахуванням процентної ставки в розмірі 48%, а не 56%, як заявлялось позивачем у позовній заяві.

Щодо сплати винагороди (комісії), суди дійшли висновку, що остання не є обов'язковою для виконання відповідачем, оскільки не відповідає вимогам розумності та справедливості договору, передбаченим в ст. 627 ЦК України. При цьому, судами врахована правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 16.11.2016 у справі №6-1746цс16, відповідно до якої нараховування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача є незаконною.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, здійснивши власний розрахунок заявленої позивачем до стягнення пені, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для її стягнення в розмірі 1 629, 25 грн.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи через призму ст. 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" та залишення рішення господарського суду Чернівецької області від 29.06.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 926/1272/15 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 29.06.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 926/1272/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков