ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2018

Справа № 910/5396/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс"

До

Фізичної особи-підприємця Яворської Олени Миколаївни

Про

відшкодування збитків у сумі 156 000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Яворської Олени Миколаївни про відшкодування збитків у сумі 156 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані умови договору про надання послуг № 2/3 від 13.06.2017 та не надані послуги, які попередньо оплачені позивачем. Враховуючи вищенаведене позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача вартість оплачених проте не отриманих послуг у сумі 156 000,00 грн. Частиною 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1, кв. 83.

Однак, зазначене поштове відправлення не було вручене адресату та повернулось на адресу Господарського суду м. Києва у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, про що поштовою установою зроблено помітку.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому відділенні відмітки про повернення поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого терміну зерігання, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірс" (далі - позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Яворською Оленою Миколаївною (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг № 2/13(далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторони передбачили, що виконавець зобов'язується надати замовнику за плату інформаційно-консультаційні послуги на тему «Генерація бізнес-моделей», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та терміни, передбачені цим договором.

За твердженнями позивача, останнім, на виконання умов договору, було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 156 000,00 грн., в якості попередньої оплати за інформаційно-консультаційні послуги.

Разом із тим, як стверджує позивач, відповідачем умови договору не виконані, послуги позивачу не надані, чим порушено його права.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 8 від 02.02.2018 про повернення сплаченої попередньої оплати, яка відповідачем залишена без реагування.

У зв'язку із вищезазначеним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірс" звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 156 000,00 грн. збитків.

В свою чергу, відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, обставин, викладених позивачем не спростував, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 13.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірс" (далі - позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Яворською Оленою Миколаївною (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг № 2/13(далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторони передбачили, що виконавець зобов'язується надати замовнику за плату інформаційно-консультаційні послуги на тему «Генерація бізнес-моделей», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, обсяг інформаційно-консультаційних послуг на тему «Генерація бізнес-моделей»(надалі-майстер-клас), включає участь в усіх заходах в рамках проекту. Майстер-клас відбудеться 03-04 жовтня 2017 року у місті Києві, Україна, за адресою: м. Київ, Оболонська Набережна, 20а.

Пунктом 1.3 договору визначено, що виконавець зобов'язується розпочати надання послуг не пізніше, ніж 03 жовтня 2017 року та забезпечити необхідні умови для участі замовника у майстер-класі. Закінчення надання послуг збігається з закінченням майстер-класу, 04 жовтня 2017 року.

Надання послуг в обсязі, що зазначений цим договором відбувається шляхом надання інформації і консультацій під час проведення майстер-класу(п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги, передбачені даним договором, якісно та у визначеному обсязі; після закінчення надання послуг, передбачених договором, скласти та надіслати замовнику акт, що свідчить про факт надання послуг в повному обсязі.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору, вартість послуг за даним договором становить 156 000,00 грн. Кількість осіб, яким надаватимуться послуги, становить 3 (три) особи. Замовник зобов'язаний оплатити виконавцю 100 % вартості послуг. Датою здійснення оплати послуг вважається дата зарахування повної вартості послуг на рахунок виконавця.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 04 жовтня 2017 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним(п. 5.1 договору).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про надання послуг № 2/13, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем, на виконання умов договору, було перераховано на безготівковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 156 000,00 грн., в якості попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 445 від 15.06.2017 на суму 156 000,00 грн., копія якого міститься у матеріалах справи.

В свою чергу, відповідачем, оплачені позивачем послуги в строки, встановлені умовами п. 1.2 та 1.3 договору(03-04.10.2017), надано не було.

Виходячи з приписів ст. ст. 530, 663 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк надання послуг, які було попередньо оплачено позивачем, настав.

Позивачем було складено та направлено на адресу відповідача претензію із вимогою щодо повернення попередньої оплати. Проте відповідачем вимога позивача про повернення попередньої оплати у сумі 156 000,00 грн. залишена без задоволення, грошові кошти не повернуті.

Одночасно, посилання заявника при зверненні із даною позовною заявою, на приписи ст.612 Цивільного кодексу України, суд до уваги не приймає, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічну правову позицію висловлено у п.3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки у цивільному кодексі України не визначено порядок, який, у разі невиконання умов договору надання послуг, регулює процедуру повернення сплаченої попередньої оплати, тому суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин аналогію закону.

Отже, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наразі, господарський суд зазначає, що позивачем не вірно визначено норму матеріального права, яка має застосовуватись до спірних правовідносин, а тому для ефективного способу захисту порушеного права позивача, суд застосовує норми ст. 693 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у розмірі 156 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яворської Олени Миколаївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Осипова, 37, оф. 551, код ЄДРПОУ 19217374) 156 000,00 грн. передплати та 2 340,00 грн. судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.