АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 22-ц/793/1076/18

по 1 інстанції

:

_1

в апеляційній інстанції

_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

м . Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2

за участю секретаря: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивача ОСОБА_5

представника позивача адвокат ОСОБА_6

представника відповідача адвоката ОСОБА_7

третій осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

представника третьої особи адвоката ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_12 на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору дарування будинку удаваним, визнання нерухомого майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_10 до ОСОБА_5, ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дарування будинку дійсним та таким, що відбувся,

рішення ухвалено під головуванням судді Позарецької С.М.

повний текст рішення складено 23.04.2018 року

в с т а н о в и л а :

ОСОБА _5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору дарування будинку удаваним, визнання нерухомого майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.10.1994 року між ним та ОСОБА_13 був укладений шлюб. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Для проживання їхньої сім’ї та за спільні кошти 24.10.2000 року ними був придбаний житловий будинок №89/84, що по вул. Петровського-Паризької Комуни (Нарбутівська-Кривалівська) в м. Черкаси. За роки спільного життя в будинку було зроблено капітальний ремонт та покращено його стан.

У 2003 році на підставі рішення Черкаської міської ради від 30.01.2002р. №3-138, додатку 1 п.3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Петровського, 89 в м. Черкаси була приватизована земельна ділянка, площею 621,6 кв.м., про що на ім’я титульного власника жилого будинку ОСОБА_13 06.06.2003 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

21.09.2008 року ОСОБА_13 померла. Після її смерті у Другій Черкаській державній нотаріальній конторі відкрита спадкова справа. Спадщину прийняли позивач ОСОБА_5, дочка ОСОБА_8 та батьки померлої ОСОБА_10, ОСОБА_9

При підготовці документів для отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину, позивачу стало відомо, що вказаний вище будинок оформлений на дружину ОСОБА_13 на підставі договору дарування, хоча насправді він придбаний у гр. ОСОБА_12 за гроші, тобто оплатно.

ОСОБА_5 стверджує, що оскільки житловий будинок №89/84 оформлений не за договором купівлі-продажу, а договором дарування, він включений у спадкову масу повністю, що грубо порушує права позивача як співвласника будинку, який вважає спільною сумісною власністю подружжя.

У зв’язку з чим просив суд визнати договір дарування будинку від 24.10.2000 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за №5326 удаваним та таким, що приховує під собою договір купівлі - продажу житлового будинку. Визнати об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_13 житловий будинок №89/84 в м. Черкаси та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Петровського, 89 м. Черкаси.

31.10.2017 року ОСОБА_10 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5, ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дарування будинку дійсним та таким, що відбувся.

Рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішення ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права і просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вона повністю визнала позовні вимоги ОСОБА_5, але суд в порушення вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України безпідставно відмовив у визнанні договору дарування удаваним.

ОСОБА_5 також подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, а в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що сторони правочину навмисно оформили відчуження будинку шляхом оформлення договору дарування, бо це було дешевше і не потребувало присутності позивача ОСОБА_5

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору дарування будинку удаваним, визнання нерухомого майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, районний суд прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_10 не відповідають нормам цивільного законодавства..

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволення первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору дарування будинку удаваним, визнання нерухомого майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_5 з ОСОБА_13 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.10.1994 року. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьками ОСОБА_13 є ОСОБА_10 та ОСОБА_9, що вбачається з довідки, виданої відділу РАЦСу 02.12.2008 року.

ОСОБА_13 21.09.2008 року померла.

За життя між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 укладено договір дарування будинковолодіння від 24.10.2000 року, що посвідчений нотаріусом ОСОБА_14 За умовами договору ОСОБА_13 прийняла в дар житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по вул. Петровського-Паризької Комуни №89/84 в м. Черкаси. Цей дар сторони оцінили в сумі 17900 грн. Крім того, у п.9 абз.2 зазначено, що сторони договору підтвердили дійсність намірів при його укладанні.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.12.2017 року та від 18.12.2017 року, житловий будинок за вказаною адресою належить на праві власності ОСОБА_13 на підставі договору дарування від 24.10.2000 року.

Після смерті ОСОБА_13 із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_9, свідоцтва про право на спадщину не видавались. Відповідно до частини 4 статті 1268 ЦК України ОСОБА_8, яка на час смерті матері ОСОБА_13 була неповнолітньою та проживала разом з нею, також є особою що прийняла спадщину.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 18.11.2009р. зареєстрована спадкова справа №45852291.

ОСОБА_5 оспорює договір дарування будинковолодіння від 24.10.2000 року, вважаючи даний договір удаваним, так як між сторонами фактично відбувся договір купівлі-продажу.

Дані правовідносини регулюються ЦК України в редакції від 1963 року, так як відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ними чинності. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом першої інстанції дослідив надані сторонами докази та пояснення відповідача ОСОБА_12 та прийшов до обгрунтованого висновку, що між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 фактично відбувся договір купівля-продажу будинковолодіння, а не договір дарування, так як даний договір носив оплатну форму. Зазначені обставини ніким не спростовано.

Відповідно до положень ст. 58 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

У тому разі, коли така угода суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсною укладеної сторонами угоди із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності угоди, яку вони мали на увазі.

Встановивши факт порушеного права позивача ОСОБА_5, за захистом якого він звернувся до суду, суд першої інстанції пришов до висновку, що позивач пропустив строк позовної давності та відмовив в задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору дарування будинку удаваним, визнання нерухомого майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя, за пропуском строку позовної давності.

Позов ОСОБА_5 подано у червні 2017 року і доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску позовної давності, позивач суду не подав, так само й заяви про поновлення цього строку.

Норми статті 76 ЦК Української РСР в редакції 1963 року як і частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України містять презумпцію обізнаності особи про стан своїх прав, а тому обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Частиною другою пункту 4 і пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності; правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (1 січня 2004 року).

Згідно з приписами статті 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, а відповідно до вимог статті 76 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Заперечуючи проти позову, треті особи ОСОБА_10 та ОСОБА_9 стверджували, що позивач був присутнім при укладенні оспорюваного договору, тому йому достеменно відомо про його укладення у жовтні 2000 року.

Належних та допустимих доказів ОСОБА_5 про те, що в день укладення договору дарування він був у відрядженні не надано

При розгляді в Придніпровському районному суді цивільної справи за позовом ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до Черкаської міської ради, Пилявсвького М,Д., ОСОБА_8 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_8 до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на майно ОСОБА_5 визнавав що спадщина відкрилась на весь будинок та попередньо вніс депозитний рахунок суду визначеною експертизою вартість часток ОСОБА_10 та ОСОБА_9 Також ОСОБА_5 при розгляді даної справи не заперечував договір дарування та не просив визнати його удаваним.

Спір між сторонами з приводу спадкового майна виник після смерті ОСОБА_13, так як усі правовстановлюючі документи на спадкове майно утримує у себе ОСОБА_5, але з часу смерті дружини до 2017 року ОСОБА_5 не заявляв про удаваність договору дарування.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_5 знав про договір дарування з часу його укладення, визнавав договір дарування та виконував його.

Вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, постановивши судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, яким відмовив в задоволенні первісного позову ОСОБА_5 за пропуском строку позовної давності.

Так як трирічний строк позовної давності на оспорення договору дарування закінчився в жовтні 2003 року, до набрання чинності ЦК України, то чинний на той час ЦК Української РСР не передбачав подання стороною по справі заяви про застосування строків позовної давності, а строк позовної давності застосовувався судом незалежно від заяв сторін.

Суд першої інстанції також при вирішенні даного спору вірно застосував норми ЦК Української РСР в редакції 1963 року із мотивів, наведених вище.

Інші доводи апеляційних скарг також перевірені судом апеляційної інстанції та визнані неприйнятними.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_12 на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді Б.Б. Вініченко

ОСОБА_4

ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2018 року.