ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 431/2692/16-а

адміністративне провадження № К/9901/21087/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 431/2692/16-а

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі суддів: Василенко Л. А., Гайдара А. В., Ханової Р. Ф.) від 28 лютого 2017 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області від 30 березня 2016 року № 18-215 вих-16;

- скасувати рішення відповідача від 27 травня 2016 року № 4030/02 щодо відмови у перерахунку пенсії;

- зобов'язати відповідача здійснити, починаючи з травня 2016 року, перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії в розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Луганської області від 30 березня 2016 року № 18-215 вих-16, без обмеження її максимального розміру;

- зобов'язати відповідача виплати недоплачену різницю між фактично отриманою ним та перерахованою пенсією за період з травня 2016 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що перебуває на пенсійному обліку в Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області та з січня 2004 року отримує пенсію у розмірі 90% від суми місячного заробітку на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова КМУ № 1013) підвищено посадові оклади працівникам прокуратури, у зв'язку з чим, у нього виникло право на перерахунок раніше призначеної йому згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII пенсії.

Дії та рішення відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури області від 30 березня 2016 року № 18-215 вих-16 вважає незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

3. Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області; скасовано постанову Старобільського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 року; у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та залишити в силі постанову Старобільського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 року.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 13 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 431/21087/18 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 04 липня 2018 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у січня 2004 року у відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ призначено пенсію за вислугою років з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати.

12. Наказом прокурора Луганської області від 21 лютого 2007 року № 144 позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

13. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників прокуратури» та постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» затверджено, зокрема, нові схеми посадових окладів працівників прокуратури.

14. 26 травня 2016 року позивач звернувся до УПФУ в Старобільському районі Луганської області з заявою про перерахунок призначеної пенсії в зв'язку з підвищенням посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

До заяви про перерахунок пенсії позивачем додано довідку про заробітну плату, видану прокуратурою Луганської області 30 березня 2016 року №18-215вих16.

15. Рішенням УПФУ в Старобільському районі Луганської області від 27 травня 2016 року №40308/02 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. В обґрунтування відмови пенсійний орган зазначив, що відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», чинній до 01 січня 2015 року, право на перерахунок раніше призначених пенсій у працівників прокуратури визначалось приписами п. 18 вказаної статті, відповідно до якого таке право наставало саме у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників. Але на час звернення за проведенням перерахунку пенсії, як працівнику прокуратури, тобто 04 квітня 2016 року, п. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» викладено в новій редакції, а саме - умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. З 01 січня 2015 року саме Кабінет Міністрів України законодавчо визначено (надано) право встановлювати умови, на яких можливо здійснювати перерахунок уже призначених пенсій працівникам прокуратури. Будь-які інші пункти ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру, підстав для перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури не визначають. Крім того, зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, зокрема, призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тобто пенсії з 1 січня 2016 не призначаються та не перераховуються

16. Вважаючи такі дії та рішення відповідача неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії, а тому суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію, згідно довідки прокуратури Луганської області від 30 березня 2016 року № 18-215 вих-16, без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, з розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

19. Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач при прийняті оскаржуваного рішення про відмову в перерахунку пенсії від 27 травня 2016 року № 4030/02 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок чого зазначене рішення відповідача є правомірним, а позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

20. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що вони є похідними від позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку;

- бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, отримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу. Отже, право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань;

- згідно ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню;

- право на перерахунок пенсії надано йому з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки б це суперечило ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії;

- суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 8, 21, 22, 58 Конституції України, та неодноразовим висновком Конституційного Суду України з цього питання, скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, у зв'язку з чим рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

23. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, призначеної йому згідно Закону № 1789-ХІІ.

24. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

25. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

26. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, ст. 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 13 цієї статті).

27. Частина 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

28. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

29. Відтак, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

30. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).

31. Отже, на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

32. Постанова КМУ № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

33. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

34. Враховуючи наведене, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

35. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 711/6019/16-а) та від 02 березня 2018 року у справах № 264/1617/17, № 761/21804/17, від 14 березня 2018 року у справі № 713/793/16 (К/9901/12389/18), від 15 березня 2018 року у справі № 372/2316/17 (К/9901/2953/17) та від 11 квітня 2018 року у справі № 766/13021/16-а (К/9901/22165/18).

36. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Відтак, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

38. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», оскільки положення цієї статті втратили чинність.

39. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

40. Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, право на перерахунок пенсії на час звернення позивача з відповідною заявою до пенсійного органу не передбачене законом. До того ж відповідач не може перебирати на себе повноваження Кабінету Міністрів України, яким не вчинені відповідні дії, а саме, не визначені умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Тому Суд не може оцінити дії відповідача на відповідність ст. 22 Конституції України, адже відсутні норми права, які б Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області мало застосувати на виконання своїх повноважень у контексті правовідносин, що розглядаються.

41. Слід також зазначити, що , що зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ до ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ та до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

42. Отже, висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують його висновків та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

43. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

46. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 343, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 431/2692/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб