ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 821/554/18

Категорія: 10.3.2

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Херсоні ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _3 звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Херсоні, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії; зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме п'яти мінімальних заробітних плат на час виплати допомоги з урахуванням нарахованих сум та проведених виплат.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року в задоволенні заявленого позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, допущено неповне з’ясування обставин, що мають істотне значення по справі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується дублікатом посвідченням серії А № 366655 від 19.07.2002 р.

14.02.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії за 2010-2017 роки на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат щорічно з урахуванням виплачених коштів.

Листом від 22.02.2018 року № 02/1904 відповідач повідомив, що за період з 2010 р. по 2017 р. була призначена допомога на оздоровлення у розмірі 100 грн. щорічно згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, яка діяла після визнання рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VI) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VIII внесені зміни, зокрема, до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та вказану статтю викладено у такій редакції: «Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.».

Згідно Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», цей Закон в зазначеній частині набирає чинності з 01.01.2015 року.

Отже, починаючи з 01.01.2015 року стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Враховуючи викладене, у відповідача не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах встановлених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка втратила чинність.

Дана позиція цілком узгоджується із висновком викладеним в ухвалі Верховного Суду України від 21.09.2015 року (справа № 345/361/13-а).

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. зазначається, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР). Також, у рішенні від 02.03.1999 р. N2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України.

При вирішенні спірних правовідносин колегією суддів також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні від 9 жовтня 1979 року по справі «Ейрі проти Ірландії», де суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для перерахунку допомоги та для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо залишення позову без задоволення та вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року – залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Херсоні ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду у випадках визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець