КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 754/10767/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, суддя Таран Н.Г., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пухівської сільської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА _2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Пухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Пухівської сільської ради №671-ХУІ-УІІ від 05.07.2017 року про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, площею 0,12 га, по вул. Набережній, зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва.

Постановою Деснянського районного суду суду міста Києва від 06 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Заступник прокурора міста Києва подав до суду апеляційну скаргу на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 06.12.2017 року в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Підставою для подання такої скарги прокуратура вважає значний суспільний інитерес даної справи який полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю. Крім того, прокуратура вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права під час ухвалення постанови, перебрав на себе повноваження колегіального органу - Пухівської сілсьької ради, зобов'язавши прийняти конкретне рішення по заяві позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення частково з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 29.05.2017 року звернувся до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,120 га, яка розташована по АДРЕСА_1, Броварського району, Київської області, зазначивши відомості про те, що раніше земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням у власність не отримував.

До клопотання позивач долучив копію паспорта, схему бажаного місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до рішення Пухівськох сільської ради Броварського району №671-ХУІ-УІІ позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,120 га, яка розташована по АДРЕСА_1, Броварського району, Київської області, у зв'язку з тим, що вказана на картографічному матеріалі земельна ділянки згідно Генерального плану села зарезервована для громадського центру.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на ту обставину, що чиним законодавством не передбачено відмови у наданні дозволу на відведення земельної ділянки з підстав, що земельна ділянка згідно Генерального плану села зареєстрвоана для громадського центру.

Колегія суддів частково погоджуєтьтся з доводами суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території села та відноситься до власності територіальної громади села Пухівка.

Повноваження відповідних органі місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, у постанові Верховного суду від 24 квітня 2018 року №814/1961/17.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до рішення Пухівської сільської ради від 25.06.2017 року відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення садівництва в с. Пухівка, вул. Набережна в зв'язку з тим, що вказана на картографічному матеріалі земельна ділянка згідно Генерального плану села зарезервована для громадського центру.

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

З огляду на це, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відмова Пухівської сільської ради Броварського району Київської області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що вказана на картографічному матеріалі земельна ділянка згідно Генерального плану села зарезервована для громадського центру є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Пухівська сільська рада має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Як убачається із оскаржуваної постанови, суд першої інстанції зобов'язав Пухівську сільську раду надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В цій частині судова колегія не може вважати рішення суду законним та обґрунтованим, виходячи з того, що оскаржуване рішення приймалось на сесії сільської ради шляхом голосування та вільного волевиявлення кожного депутата. Волевиявлення кожного із депутатів сільської ради не може бути зв'язане з позицією суду лише на задоволення вимог позивача, а повинно ґрунтуватись на вимогах закону з урахуванням позиції самого депутата місцевого органу самоврядування.

Тому, рішення суду першої інстанції щодо зобов'язання Пухівську сільську раду надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх помилковими, враховуючи, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено вимоги закону, так як Земельним Кодексом визначнно вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Такої підстави для відмови у наданні дозволу як те, що земельна ділянка згідно Генерального плану села зареєстрована для громадського центру, законом не передбачено.

Відповідно до ст. 9 КАС України з метою повного захисту порушеного права позивача з урахуванням встановлених судом обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати Пухівську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,120 га, яка розташована по АДРЕСА_1, Броварського району, Київської області та прийняти рішення щодо відведення земельної ділянки або прийняти рішення про відмову із чітким визначенням однієї із підстав, передбачених ст. 118 Земельного Кодексу України.

Що стосується питання наявності у прокуратури права на апеляційне оскарження постанови суду, то колегія суддів зазначає наступне.

В силу приписів статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII право прокурора на звернення до суду з адміністративним позовом обумовлено представництвом інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як убачається із матеріалів справи, у відкритті апеляційного провадження Пухівській сільській раді відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року було відмовлено з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

Київською місцевою прокуратурою №3 Прокуратури м Києва було промоніторено судові рішення, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та виявлено оскаржувану постанову Деснянського районного суду м. Києва від 06.12.2017 року.

Як на підставу для скасування постанови суду прокуратура посилається на незаконність судового рішення, в т.ч. і в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, в апеляційній скарзі прокуратура зазначає, що Пухівською сільською радою неналежним чином здійснюється захист державних інтересів, порушено строки подачі апеляційної скарги, а тому є підстави для застосування прокуратурою вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та звернення до суду з апеляційною скаргою.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується із такою позицією прокуратури міста Києва та враховує, що в частині судове рішення є незаконним, а тому, виходячи з принципу верховенства права, принципу офіційності з'ясування всіх обставин справи, вважає за необхідне постанову суду в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання вчинити дії скасувати і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, вийти за межі заявленого позову, зобов'язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.

Згідно статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Оскільки, ухвалюючи постанову суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В решті постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокуратури м. Києва задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Пухівську сільську раду надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вийти за межі заявлених позовних вимог відповідно до ст. 9 КАС України та прийняти постанову якою зобов'язати Пухівську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,120 га, яка розташована по АДРЕСА_1, Броварського району, Київської області та прийняти рішення щодо відведення земельної ділянки або прийняти рішення про відмову із чітким визначенням однієї із підстав, передбачених ст. 118 Земельного Кодексу України.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя -доповідач: Бужак Н.П.

Судді : Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 04 липня 2018 року.