КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/15062/17 Суддя суду першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙСІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2017 року №0005554001.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач у заперечені на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що період із 20 червня 2017 року по 26 червня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 14 червня 2017 року №5047, згідно направлень на перевірку від 14 червня 2017 року №3947/26-15-40-01, №3982/26-15-40-01, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами-контрагентами при придбанні та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами-контрагентами за період із 01 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 липня 2017 року №10/26-15-40-01/40149284, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення 212.1.15 пункту 212.1, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України (далі - ПК).

На підставі зазначених висновків, відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення від 24 липня 2017 року №0005554001, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 354 228,24 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що фактична реалізація пального позивачем не мала місця, а тому позивача не можна вважати особою, яка реалізує пальне.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Позивачем у ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» та ПП «Окко-Бізнес Контракт» було придбане пальне на підставі договорів поставки нафтопродуктів від 20 грудня 2016 року №2548/08 та від 19 грудня 2016 року №39ОБКТЛ-2271, за умовами яких постачальник зобов'язується постачати покупцю нафтопродукти, а покупець - прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Право власності та товар згідно договорів переходить з моменту підписання видаткової накладної.

Постачальник, згідно цих договорів зобов'язується зберігати придбаний покупцем у постачальника товар протягом строку та на умовах, передбачених даним договором, а видавати зі зберігання на підставі спеціальних карток та бланків-дозволів.

Придбане у ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» та ПП «Окко-Бізнес Контракт» пальне, що перебувало на зберіганні у цих підприємств, позивачем в подальшому було реалізовано ТОВ «БК «Трено», ТОВ «Консалтингова агенція «Дірсі-Профі», ТОВ «Дельта-Буд 2017» на підставі договорів на відпуск паливно-мастильних матеріалів в загальному об'ємі 15 290 л на суму 354 228,24 грн (з ПДВ).

Спірною перевіркою було встановлено, що видача зі зберігання пального здійснювалася на АЗС.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив із того, що позивач мав зареєструватися платником акцизного податку, оскільки здійснював реалізацію пального.

Таким чином, вирішуючи цей спір необхідно встановити чи був позивач зобов'язаний зареєструватися платником акцизного податку, здійснюючи спірні операції з відпуску придбаного пального.

Відповідно до підпунктів 212.1.11, 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК платниками (акцизного) податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів, особа, яка реалізує пальне.

За змістом підпунктів 213.1.9, 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК об'єктами оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК до підакцизних товарів належить пальне.

Згідно підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Таким чином, суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК, у тому числі операції з передачі пального на підставі договорів купівлі-продажу (поставки), є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК є платником акцизного податку.

Згідно підпунктів 212.3.1-1, 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці другому підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року № по справі №815/2461/17.

Крім того, Верховний Суд у цій постанові зазначив, що метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об'єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов'язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб'єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, проте такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.

Облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального має вестись з метою виявлення об'єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим. При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у платника податків не виникатиме і об'єкта оподаткування відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК.

Таким чином, реєстрація платником акцизного податку є обов'язковою при здійсненні особою операцій з реалізації пального та не залежить від виникнення у такої особи податкового зобов'язання з акцизного податку.

Як зазначалося, у період з 01.04.2017 по 30.04.2017 позивачем здійснювалися операції з продажу ТОВ «БК «Трено», ТОВ «Консалтингова агенція «Дірсі-Профі», ТОВ «Дельта-Буд 2017» пального, придбаного у ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» та ПП «Окко-Бізнес Контракт», а отже позивач мав до початку здійснення цих операцій зареєструватися платником акцизного податку у відповідності до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК.

Проте, позивач у спірний період не був зареєстрований платником акцизного податку, а матеріали справи не містять доказів вчинення ним будь-яких дій щодо завчасної реєстрації платником цього податку.

Пунктом 117.3 статті 117 ПК встановлено, що здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Враховуючи, що позивачем було реалізовано паливно-мастильних матеріалів в загальному об'ємі 15 290 л на суму 354 228,24 грн без реєстрації платником акцизного податку, то відповідач правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 354 228,24 грн.

Суд апеляційної інстанції наголошує на помилковості посилання суду першої інстанції на лист ДФС від 20.07.2016 №24565/7/99-99-15-03-03-17 "Про надання відповідей на актуальні запитання платників при реалізації пального", оскільки у даній справі має місце не операція з видачі (купівлі-продажу) смарт-карток та/або талонів на пальне, а з продажу (поставки) пального, відпуск якого здійснюється за відповідними картками.

Отже, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙСІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 04.07.2018.