ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2018 року № 826/3417/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-Центр» до Головного управління Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-Центр» (надалі також - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято без урахування того, що виконання зобов'язань товариством за договорами з контрагентами підтверджено належними та допустимими первинними та іншими документами, що повністю підтверджує реальність цих господарських операцій.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на письмові заперечення проти позову.

У зв'язку з наведеним, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі направлень від 11.10.2017 №898/26-15-14-07-01, №899/26-15-14-07-01, №900/26-15-14-07-01, №3556/26-15-14-03-02, №2417/26-15-14-06-03 виданих ГУ ДФС у м. Києві та відповідно п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №19.07.2017 №757/41511/17-к, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 06.10.2017 №10243 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Ротенбергер-Центр» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарської діяльності за період з 01.01.2015 по 19.07.2017.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складена Акт № 174/26-15-14-07-01-10/32710892 від 08.11.2017, яким встановлено порушення п.44.1, 44.2, 44,6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1368505,00грн. (за 2015 рік на суму 731571,00грн., за 2016 рік на суму 636934,00грн.)

На підставі Акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 06.1.22017 №3092615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1527737,00грн. та №3102615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 042 901,00грн. Не погоджуючись з встановленими порушенням та висновками перевірки позивач оскаржив їх до ДФС України. Листом від 19.02.2018 №6046/6/99-99-11-01-02-75 скаргу позивача залишено без розгляду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Як вбачається з матеріалів справи, акту перевірки, ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Горсан», ТОВ «Брон Плюс», ТОВ «Оренталь», ТОВ «Армаз», ТОВ «Гелеонтранс», ТОВ «Геркон-Проф», ТОВ «ЕКО-Процесінг», ТОВ «Латель», ТОВ «Агрофлексгруп 2015», ТОВ «Бліц Профіт», ТОВ «ПФК Контур», ТОВ «Клор-Ком», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Делайн ЮА», ТОВ «Танос Груп», ТОВ «Боф Груп», ТОВ «Агрокомпанія Лан», ТОВ «Альянс Еволюшн», ТОВ «Сігур ЛТД», ТОВ «Ларс Торг», ТОВ «Андромеда Трейд», ТОВ «Пром Гарант Плюс», ТОВ «Акор ЛТД» документально оформлювало операції щодо придбання товарів за період з 01.0.2015 по 19.07.2017.

Як встановлено актом перевірки, ТОВ «Ротенбергер-Центр» мало взаємовідносини з наступними товариствами.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Горсан» укладено договір поставки товарів від 17.08.2015 №1. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №1008/43 від 10.08.2015, №1708/59 від 909, податковими накладними №709 від 10.08.2015, №909 від 17.08.2015 та платіжними дорученнями №3802 від 26.08.2015, №3807 від 02.09.2015.

Також надано видаткові накладні РН-00384 від 17.08.2015, РН-0038 від 20.08.2015, РН-00376 від 12.08.2015, РН-00395 від 21.08.2015, РН-00401 від 26.08.2015 та довіреності №415 від 07.08.2015, №28 від 31.07.2015, №49 від 17.08.2015, №3728 від 19.08.2015, №360 від 21.08.2015.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Брон Плюс» укладено договір поставки товарів від 01.12.2014. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №1201/32 від 12.01.2015, №2301/31 від 23.01.2015, №202/31 від 02.02.2015, податковими накладними №75 від 12.01.2015, №193від 23.01.2015, №35 від 02.02.2015 та платіжними дорученнями №3560 від 28.01.2015, №3561 від 28.01.2015, №3568 від 02.02.2015, №3582 від 17.02.2015.

Також надано видаткові накладні РН-00009 від 16.01.2015, РН-00012 від 20.01.2015, РН-00014 від 20.01.2015, РН-00015 від 21.01.2015, РН-00010 від 16.01.2015, РН-00003 від 12.01.2015, РН-00001 від 12.01.2015, РН-00016 від 21.01.2015, РН-00005 від 12.01.2015, РН-00011 від 19.01.2015, РН-00024 від 26.01.2015, РН-00020 від 23.01.2015, РН-00035 від 02.02.2015, РН-00044 від 04.02.2015, РН-00032 від 30.01.2015, РН-00028 від 29.01.2015, РН-00029 від 26.01.2016, РН-00027 від 28.01.2015, РН-00034 від 30.01.2015, РН-00049 від 06.02.2015, РН-00048 від 06.02.2015, РН-00043 від 04.02.2015, РН-00053 від 10.02.2015, РН-00052 від 10.02.2015, РН-00054 від 09.02.2015 та довіреності №14 від 20.01.2015, №20 від 26.01.2015, №1 від 16.01.2015, №1 від 12.01.2015, №К-7 від 19.01.2015, ЦД00000007 від 26.01.2015, №12 від28.01.2015, №309 від 28.01.2015, №11 від 23.01.2015, №8 від 23.01.2015, №21 від 29.01.2015, №910 від 28.01.2014, №037 від 28.01.2015, №372 від 26.01.2015, №8 від 28.01.2015, №347 від 30.01.2015, №141 від 06.02.2015, №12 від 06.02.2015, №95 від 04.02.2015, №121 від 10.02.2015, №23 від 02.02.2015, №0099 від 03.02.2015, №33 від 09.02.2015.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Орентал» укладено договір купівлі-продажу від 20.05.2015 №1. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №1206/43 від 12.06.2015, №806/8 від 08.06.2015, №906/18 від 09.06.2015, №1106/30 від 11.06.2015, №2605/28 від 26.05.2015, податковими накладними №173 від 12.06.2015, №30 від 08.06.2015, №150 від 09.06.2015, №172 від 11.06.2015, №50 від 26.05.2015 та платіжними дорученнями №3713 від 09.06.2015, №3737 від 24.06.2015, №3736 від 24.06.2015, №3712 від 09.06.2015.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Арзам» укладено договір від 02.02.2015.

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною №1202/54 від 12.02.2015, податковою накладною №149 від 12.02.2015 та платіжним дорученням №3595 від 23.02.2015.

Також надано видаткові накладні РН-00072 від 20.02.2015, РН-00056 від 12.02.2015 та довіреності АА №067083 від 20.02.2015, №39 від 12.02.2015.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Гелеонтранс» укладено договір поставки від 16.02.2015 №1. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними №140 від 25.02.2015, №127 від 13.03.2015, №273від 25.03.2015, №34 від 06.04.2015, №83 від 14.04.2015, видатковими накладними №2502/66 від 25.02.2015, №1303 від 13.03.2015, №2503/65 від 25.03.2015, №604/33 від 06.04.2015, №1404/53 від 14.04.2015 та платіжними дорученнями від 12.03.2015 №3609, від 13.03.2015 №3611, від 26.03.2015 №3622, від 07.04.2015 №3637, від 15.04.2015 №3646, від 27.04.2015 № 3660.

Також надано видаткові накладні РН-00075 від 06.03.2015, РН-00080 від 06.03.2015, РН-00077 від 02.03.2015, РН-00076 від 02.03.2015, РН-00079 від 05.03.2015, РН-00095 від 23.03.2015, РН-00084 від 13.03.2015, РН-00094 від 23.03.2015, РН-00091 від 18.03.2015, РН-00086 від 13.03.2015, РН-00103 від 01.04.2015, РН-00107 від 01.04.2015, РН-00096 від 25.03.2015, РН-00097 від 25.03.2015, РН-00099 від 26.03.2015, РН-00101 від 26.03.2015, РН-00102 від 30.03.2015, РН-00102 від 30.03.2015, РН-00124 від 15.04.2015, РН-00123 від 14.04.2015, РН-00122 від 10.04.2015, №РН-00121 від 09.04.2015, РН-00120 від 09.04.2015, №РН-00117 від 08.04.2015, РН-00137 від 24.04.2015, РН-00136 від 24.04.2015, РН-00131 від 21.04.2015, РН-00129 від 20.04.2015, РН-00127 від 16.04.2015 та довіреність №769 від 17.03.2015, №27 від 02.03.2015, ААЕ №231598, №32 від13.03.2015, №101 від 23.03.2015, №37 від 18.03.2015, №243 від 13.03.2015, №35 від 31.03.2015, №287 від 25.03.2015, №288 від 25.03.2015, №697 від 26.03.2015, №21 від 27.03.2015, №25 від 15.04.2015, №34 від 14.04.2015, №173 від 10.04.2015, №109 від 09.04.2015, №182 від 24.04.2015, №134 від 21.04.2015, №73 від 20.04.2015, №461 від 16.04.2015.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Геркон-Проф» укладено договір поставки товарів від 01.12.2014 №1. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №2904/61 від 29.04.2015, №805/6 від 08.05.2015, №1505/31 від 15.05.2015, податковими накладними №53 від 29.04.2015, №19 від 08.05.2015, №83 від 15.05.2015 та платіжними дорученнями від 14.05.2015 №3675, від 25.05.2015 №3692.

Також надано видаткові накладні РН-00155 від 08.05.2015, РН-00202 від 28.05.2015, РН-00147 від 06.05.2015 та довіреності №62 від 08.05.2015, №127 від 25.05.2015, №57 від 06.05.2015.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Еко-Процесінг» укладено договір поставки товарів від 01.06.2015 №1. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною №1606/27 від 16.06.2015, податковою накладною №13 від 16.06.2015 та платіжним дорученням від 30.06.2015 №3743.

Також надано видаткові накладні РН-00235 від 18.06.2015, РН-00266 від 25.06.2015 та довіреність №213 від 24.06.2015.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Латель» укладено договір поставки товарів від 25.06.2015 №1. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №1607/30 від 16.07.2015, №3006/378 від 30.06.2015, податковими накладними №395 від 16.07.2015, №224 від 30.06.2015 та платіжними дорученнями від 16.07.2015 №3755, від 06.08.2015 №3776.

Також надано видаткові накладні РН-00279 від 06.07.2015, РН-00280 від 06.07.2015, РН-00316 від 20.07.2015, РН-00331 від 24.07.2015, РН-00313 від 17.07.2015 та довіреності №24 від 06.07.2015 №235 від 20.07.2015, №154 від 24.07.2015, №455 від 17.07.2015.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Агрофлексгруп 2015» укладено договір поставки товарів від 23.09.2015 №1. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №117 від 25.09.2016, №269 від 26.10.2015, №314 від 17.11.2015, №332 від 10.11.2015, №5 від 11.01.2016, №20 від 20.01.2016, №46 від 01.02.2016, №48 від 08.02.2016, №63 від 10.02.2016, №89 від 16.02.2016, №100 від 01.03.2016, №117 від 11.03.2016, №146 від 21.03.2016, №207 від 04.04.2016, №228 від 15.04.2016, №260 від 20.04.2016, №323 від 29.04.2016, податковими накладними №56 від 25.06.2015, №82 від 26.10.2015, №21 від 17.11.2015, №39 від 10.11.2015, №5 від 20.01.2016, №20 від 20.01.2016, №6 від 01.02.2016, №8 від 08.02.2016, №21 від 10.02.2016, №47 від 16.02.2016, №2 від 01.03.2016, №19 від 11.03.2016, №48 від 21.03.2016, №13 від 04.04.2016, №33 від 15.04.2016, №64 від 20.04.2016, №126 від 29.04.2016 та платіжними дорученнями від 07.10.2015 №3852, від 10.11.2015 №3893, від 18.11.2015 №3907, від 23.11.2015 №3914, від 20.01.2016 №3987, від 29.01.2016 №4001, від 12.02.2016 №4020, від 19.02.2016 №4032, від 02.03.2016 №4045, від 11.03.2016 №4055, від 22.03.2015 №4082, від 30.03.2016 №4099, від 18.04.2016 №4121, від 21.04.2016 №4137, від 28.04.2016 №4140, від 12.05.2018 №4157, від 01.11.2016 №4365.

Також надано видаткові накладні РН-00482 від 25.09.2015, РН-00582 від 29.10.2015, РН-00617 від 12.11.2015. РН-00610 від 10.11.2015, РН-00633 від 17.11.2015, РН-00014 від 15.01.2016, РН-00010 від 13.01.2016, РН-00027 від 25.01.2016, РН-00021 від 20.01.2016, РН-00055 від 08.02.2016, РН-00043 від 01.02.2016, РН-00061 від 10.02.2016, РН-00062 від 10.02.2016, РН-00075 від 18.02.2016, РН-00065 від 12.02.2016, РН-00086 від 26.02.2016, РН-00077 від 19.02.2016, РН-00144 від 24.03.2016, РН-00139 від 21.03.2016, РН-00138 від 21.03.2016, РН-00107 від 11.03.2016, РН-00192 від 12.04.2016, РН-00203 від 20.04.2016, РН-00216 від 25.04.2016, РН-00225 від 29.04.2016, РН-00224 від 29.04.2016 та довіреності №82 від 29.10.2015, №191 від 10.11.2015, №507 від 17.11.2015, №102 від 14.01.2016, №16 від 13.01.2016, №8 від 25.01.2016, №128 від 20.01.2016, №190 від 05.02.2016, №185 від 10.02.2016, №ЗД-457 від 24.03.2016, №395 від 21.03.2016, №С-ДОО55 від 11.03.2016, №323 від 12.04.2016, №1532 від 13.04.2016, №94 від 20.04.2016, №823 від 29.04.2016.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Бліц Профіт» укладено договір поставки товарів від 04.08.2015 №1. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №200 від 05.08.2015, №448 від 10.09.2015, №447 від 09.09.2015, №674 від 23.11.2015, №770 від 01.12.2015, №832 від 10.12.2015, №884 від 14.12.2015, №914 від 23.12.2015, податковими накладними №47 від 05.08.2015, №87 від 10.09.2015, №86 від 09.09.2015, №57 від 23.11.2015, №24 від 01.12.2015, №85 від 10.12.2015, №136 від 14.12.2015, №167 від 23.12.2015 та платіжними дорученнями від 17.08.2015 №3785, від 24.09.2015 №3830, від 30.11.2015 №3925, від 11.12.2015 №3942, від 21.12.2015 №3948, від 25.12.2015 №3956, від 11.01.2016 №3978.

Також надано видаткові накладні РН-00366 від 10.08.2015, РН-00364 від 07.08.2015, №00443 від 10.09.2015, РН-00448 від 11.09.2015, РН-00644 від 24.11.2015, РН-00639 від 23.11.2015, РН-00658 від 04.12.2015, РН-00654 від 01.12.2015, РН-00673 від 14.12.2015, РН-00670 від 10.12.2015, РН-00695 від 22.12.2015, РН-00700 від 22.12.2015, РН-00713 від 28.12.2015, РН-00710 від 24.12.2015 та довіреності №125 від 10.08.2015, №183 від 07.08.2015, №1397 від 16.09.2015, №160 від 10.09.2015, №492 від 23.11.2015, №К2 10001251 від 01.12.2015, №21081 від 14.12.2015, №ЦД000000199 від 10.12.2015, №512 від 17.12.2015, №К-7 18992 від 21.12.2015, №374 від 28.12.2015, №561 від 24.12.2015.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «ПФК Контур» здійснено поставка товару на підставі видаткових накладних №65 від 11.05.2016, №94 від 23.05.2016, №108 від 02.06.2016, №151 від 22.06.2016, №161 від 24.06.2016, №219 від 04.07.2016, №261 від 12.07.2016, №328 від 22.07.2016, №451 від 22.08.2016, №506 від 07.09.2016, №574 від 12.09.2016, №691 від 28.09.2016, №720 від 06.10.2016, №751 від 17.10.2016, податкових накладних №11 від 11.05.2016, №40 від 23.05.2016, №9 від 02.06.2016, №52 від 22.06.2016, №62 від 24.06.2016, №22 від 04.07.2016, №64 від 12.07.2016, №131 від 22.07.2016, №107 від 22.08.2016, №16 від 07.09.2016, №83 від 12.09.2016, №181 від 28.09.2016, №35 від 06.10.2016, №66 від 17.10.2016 та платіжними дорученнями від 31.05.2016 №4181, від 07.06.2016 №4188, від 14.06.2016 №4192, від 16.06.2016 №4194, від 21.06.2016 №4203, від 14.07.2016 №4235, від 22.07.2016 №4241, від 29.07.2016 №4252, від 04.08.2016 №4254, від 17.08.2016 №4265, від 15.09.2016 №4301, від 27.09.2016 №4319, від 11.10.2016 №4337, від 18.10.2016 №4343, від 27.10.2016 №4360.

Також надано видаткові накладні РН-00235 від 11.05.2015, РН-00234 від 11.05.2016, РН-00264 від 23.05.2016, РН-00262 від 23.05.2016, РН-00301 від 08.06.2016, РН-00293 від 03.06.2016, РН-00353 від 05.07.2016, РН-00345 від 30.06.2015, РН-00342 від 24.06.2016, РН-00353 від 05.07.2016, РН-00367 від 12.07.2016, РН-00366 від 12.07.2016, РН-00404 від 28.07.2016, РН-00488 від 31.08.2016, РН-00477 від 26.08.2016, РН-00506 від 07.09.2016, РН-00504 від 07.09.2016, РН-00546 від 16.09.2016, РН-00548 від 16.09.2016, РН-568 від 04.10.2016, РН-00556 від 28.09.2016, РН-00582 від 11.10.2016, РН-00576 від 07.10.2016, РН-00593 від 19.10.2016, РН-00585 від 17.10.2016, РН-00568 від 04.10.2016 та довіреності №867 від 11.05.2016, №52 від 23.05.2016, №2652 від 22.06.2016, №72 від 30.06.2016, №197 від 24.06.2016, №471 від 04.07.2016, №1021 від 12.07.2016, №2675 від 12.07.2016, №174 від 27.07.2016, №148 від 22.07.2016, №1283 від 31.08.2016, №838 від 06.09.2016, №1694 від 07.09.2016, №1381 від 15.09.2016, ПФ067 від 16.09.2016, №1401 від 04.10.2016, №2153 від 11.10.2016, №265 від 19.10.2016, №468 від 17.10.2016.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Колор-Ком» укладено договір поставки товарів від 15.05.2017 №1. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною №25 від 25.05.2017, №66 від 29.05.2017 та платіжним дорученням від 19.06.2017 №4668.

Також надано видаткові накладні РН-00319 від 13.06.2017, РН-00316 від 09.06.2017 та довіреності №053 від 13.05.2017, №ПФ055 від 09.06.2017.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Самміт-Агро-Трейд» укладено договір поставки товарів від 01.01.2017 №1. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (склад покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкомерс-2000».

Виконання умов договору підтверджується податковою накладною №668 від 23.06.2017.

Також надано видаткові накладні РН-00359 від 04.07.2017, РН-00353 від 23.06.2017 та довіреності №ІБК 0865 від 30.06.2017, №97 від 23.06.2017.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Делай ЮА» здійснено поставка товару на підставі видаткових накладних №252 від 11.08.2016, №225 від 02.08.2016, податковими накладними №49 від 11.08.2016, №22 від 02.08.2016 та платіжними дорученнями від 17.08.2016 від 4266, від 23.08.2016 №4279.

Також надано видаткові накладні РН-00427 від 08.08.2016, РН-00436 від 10.08.2016, РН-00430 від 09.08.2016, РН-00450 від 16.08.2016, РН-00446 від 15.08.2016 та довіреності №94 від 08.08.2016, №305 від 08.08.2016, №ЦД000000180 від 09.08.2016.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Танос Груп» укладено договір поставки товарів від 12.12.2016 №1.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №86 від 27.12.2016, №61 від 13.12.2016, податковими накладними №666 від 27.12.2016, №372 від 13.12.2016 та платіжними дорученнями від 10.01.2017 №4464, від 13.01.2017 №4467.

Також надано видаткові накладні РН-00721 від 13.12.2016, РН-00741 від 22.12.2016. РН-00732 від 19.12.2016, РЕ-00750 від 27.12.2016, РН-00749 від 27.12.2016 та довіреності №182 від 22.12.2016, №178 від 19.12.2016, №2792 від 27.12.2016.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Боф Груп» укладено договір поставки товарів від 25.10.2017 №1.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №69 від 07.11.2016, №319 від 28.10.2016, податковими накладними №118 від 07.11.2016, №427 від 28.10.2016 та платіжними дорученнями від 21.11.2016 №4398, від 24.11.2016 №4403.

Також надано видаткові накладні РН-00620 від 28.10.2016, РН-00647 від 14.11.2016, РН-00629 від 07.11.2016.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Агрокомпанія Лан» укладено договір поставки товарів від 15.11.2016 №1.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №74 від 30.11.2016, №62 від 17.11.2016, податковими накладними №465 від 30.11.2016, №195 від 17.11.2016 та платіжними дорученнями від 28.11.2016 №4409, від 08.12.2016 №4421.

Також надано видаткові накладні РН-00664 від 18.11.2016, РН-00668 від 21.11.2016, РН-00707 від 06.12.2016, РН-00705 від 06.12.2016 та довіреність №2471 від 17.11.2016, №168 від 06.12.2016, №781 від 06.12.2016.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Альянс Еволюшн» укладено договір поставки товарів від 28.02.2017 №098.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №140 від 22.06.2017, №208 від 28.04.2017, №173 від 27.02.2017, податковими накладними №140 від 22.06.2017, №208 від 28.04.2017, №173 від 27.02.2017 та платіжними дорученнями від 27.02.2017 №4530, від 28.04.2017 №4614, від 22.06.2017 №4677.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Сігур ЛТД» укладено договір поставки товарів від 01.02.2017 №1.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №14 від 14.02.2017, №3 від 03.02.2017, податковими накладними №67 від 14.02.2017, №5 від 03.02.2017 та платіжними дорученнями від 16.02.2017 №4517, від 27.02.2017 №4528.

Також надано видаткові накладні РН-00064 від 03.02.2017, РН-00081 від 13.02.2017, РН-00088 від 15.02.2017, РН-00106 від 23.02.2017 та довіреності №201 від 02.02.2017, №14 від 14.02.2017, №3682 від 23.02.2017.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Ларс Торг» укладено договір поставки товарів від 03.021.2017 №1.

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною №24 від 24.02.2017, податковою накладною №119 від 24.02.2017 та платіжним дорученням від 13.03.2017 №4543.

Також надано видаткові накладні РН-00111 від 24.02.2017, РН-00112 від 27.02.2017 та довіреності №87 від 24.02.2017, №К-7 31023 від 25.02.2017.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Андромеда Трейд» укладено договір поставки товарів від 03.01.2017 №1.

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною №23 від 23.01.2017, податковою накладною №60 від 23.01.2017 та платіжним дорученням від 16.02.2017 №4516.

Також надано видаткові накладні РН-00041 від 25.01.2017, РН-00036 від 23.01.2017 та довіреність №361 від 25.01.2017.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Пром Гарант Плюс» укладено договір поставки товарів від 10.01.2017 №010.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №0084/0000007 від 11.01.2017, №0084/0000045 від 29.09.2016, податковими накладними №8 від 10.01.2017, №34 від 27.09.2016 та платіжними дорученнями від 27.09.2016 №4318, від 10.01.2017 №4463.

Між ТОВ «Ротенбергер-Центр» та ТОВ «Акер ЛТД» укладено договір поставки товарів від 27.12.2017 №1.

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною №112 від 29.12.2016, податковою накладною №308 від 29.12.2016 та платіжним дорученням від 17.01.2017 №4470.

Також надано видаткові накладні РН-00756 від 29.12.2016, РН-00006 від 05.01.2017 та довіреність №2 від 05.01.2017.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами прави, весь придбаний товар позивачем був проведений в програмі 1С, про що свідчать витяги по рахунку 631, які наявні в матеріалах справи.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Відповідно, висновки викладені в акті Головного управління ДФС у м. Києві №174/26-15-14-07-01-10/32710892 від 08.11.2017 щодо неправомірності формування ТОВ «Ротенбергер-Центр» податкового кредиту у вказаний період документально та нормативно не підтверджуються.

В акті перевірки зазначено, що суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Брон Плюс» донараховано актом позапланової виїзної перевірки ГУ ДФС у м. Києві від 28.04.2017 №195/26-15-14-07-05/32710892.

Однак, суд звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки від 28.04.2017 №195/26-15-14-07-05/32710892 визнано протиправними та скасовано постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017 №826/10422/174.

Що стосується посилань відповідача на наявні протоколи допитів свідків та порушенні кримінальні справи, наявність вироків, а також щодо створення контрагентами позивача фіктивних підприємств, суд зазначає наступне та звертає увагу на обов'язковість врахування правового висновку Верховного Суду України, який міститься в Постанові від 03.03.2016 у справі №5-347кс15 (ст.458 КПК України), згідно із яким не припустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками даного конкретного кримінального провадження. Як зазначає Верховний Суд України, встановлення такої преюдиції, суперечить передбаченим статтею 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За таких обставин, суд не може надати оцінку законності чи незаконності, наявності підстав чи безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємствами - контрагентами позивача, оскільки б це привело до порушення загальних засад кримінального судочинства (ст.129 Конституції України та ст.7 КПК України) таких як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст. 22 КПК України), забезпечення права на захист (п.6 ч.2 ст.129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 20 КПК України), тощо, а також, не відповідало б правовому висновку Верховного Суду України, зробленого в постанові від 03.03.2016 у справі № 5-347кс15.

Понад це суд констатує, що відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 7, ст.17 КПК України в Україні діє презумпція невинуватості. Згідно ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд приходить до висновку, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призведе автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами позивача.

При цьому, суд свої доводи підтверджує усталеною практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Крім того, злочин, передбачений ст.205 Кримінального кодексу України вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або набуття права власності на нього та не поширюється на подальшу діяльність фіктивно створеної юридичної особи.

Межі вказаного складу злочину не охоплюють подальші правові дії, вчинені від імені цієї юридичної особи після її створення (придбання) та подальшу господарську діяльність вказаного підприємства. Визначальною ознакою цього складу злочину є наявність спеціальної мети саме в момент створення (придбання) суб'єкта підприємницької діяльності - прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Визначальною обставиною, на переконання суду, є обізнаність платника податків-покупця про такі обставини на момент вчинення господарської операції.

Позивач не знав та не міг знати про недоліки у господарській діяльності контрагента, оскільки товар поставлявся контрагентом в обумовленні строки та у повному обсязі, у зв'язку з чим у позивача не виникало жодних сумнів щодо добропорядності контрагента.

Відповідачем не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Також чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Колегія суддів зазначає, що Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява N 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява N 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява N 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, платник податків не має повноважень та обов'язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, обов'язку сплати податку, а також вчинення інших дій, пов'язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.

Якщо податковий орган володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, він може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, такі заходи є неприпустимими за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь платника податків у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення.

Також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо негативних наслідків для позивача через порушення, допущені його контрагентами, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також зазначає, кримінальне законодавство не містить поняття «фіктивного підприємства», кримінальне законодавство не називає ціле підприємство фіктивним і не накладає на все підприємство такий статус.

Натомість ст. 205 Кримінальний кодекс України оперує поняттям фіктивного підприємництва як діяльності конкретної фізичної особи (а не підприємства), яка полягає у створенні або придбанні підприємств із метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

При цьому злочин за ст. 205 Кримінального кодексу України вважається завершеним ще в момент створення або придбання підприємства. Саме такий висновок випливає безпосередньо із тексту ст. 205 вказаного Кодексу, а також із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3. Тобто після створення/придбання підприємства подальша діяльність такого підприємства загалом не охоплена складом злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України та не досліджується слідством у повній мірі.

Сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Суд вважає, що зазначений доказ є свідченням порушення керівниками та засновниками контрагентів позивача вимог законодавства України, проте не є доказом відсутності господарської діяльності у позивача за договором, що укладений між позивачем та контрагентами.

Крім того, судом не приймається до уваги ухвала Печерського районного суду м.Києва від 29.01.2018, оскільки в ній відсутнє будь-яке посилання про безтоварність господарських операцій за договорами, що укладались позивачем з товариством.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд в своїх рішеннях (К/9901/4639/17 від 27.02.2018, К/9901/3360/17 від 27.02.2018) зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-Центр» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №3092615147 від 06.12.2017, № 3102615147 від 06.12.2017.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-Центр» (код ЄДРПОУ 32710892) понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 53 559грн. 59коп. (п'ятдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 59копійок) за рахунок асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій