Справа № 815/1211/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення та дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

21.03.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення та дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 26.03.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.04.2018 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області безпідставно відмовило йому у перерахунку та виплаті пенсії без обмежень максимального розміру пенсії згідно довідки Державної пенітенціарної служби України від 19.01.2017 р. №4/4-129-Тл/2-17, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718, застосовуючи при цьому 70 відсотків розміру його грошового забезпечення замість 90 відсотків, який йому було обчислено при виході на пенсію. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення, визначене ст. 46 Конституції України та просить суд визнати протиправною відмову в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення та її виплати без обмежень максимального розміру, зобов'язати здійснити перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення згідно довідки Державної пенітенціарної служби України від 19.01.2017 р. №4/4-129-Тл/2-17, виходячи з суми грошового забезпечення 29142,40 грн. та її виплату без обмежень максимального розміру, починаючи з 01 травня 2016 року, стягнути з відповідача на його користь різницю між фактично отриманою та перерахованою у новому розмірі пенсією за вислугу років, допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір на користь держави.

13.04.2018 року (вх. № 10235/18) від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, зокрема, що згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (зі змінами) внесено зміни до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 90 відсотків від грошового забезпечення на 80 відсотків. До статті 43 Закону внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII також було внесено зміни до ст. 13 щодо призначення пенсій особам офіцерського складу, зокрема змінено порядок їх призначення з розміру 80 відсотків від грошового забезпечення на 70 відсотків. До ч. 7 ст. 43 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VІІ внесено зміни, з урахуванням яких максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 гривень.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви позивача в повному обсязі.

20.04.2018 року (вхід. № 10873/18) від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про не спростування відповідачем доводів та правової позиції позивача у позові.

У судове засідання 27.06.2018 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та завчасно. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вхід. № 17335/18 від 19.06.2018 року). Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (вхід. № ЕП/3633/18 від 27.06.2018 року).

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши їх відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 20.03.2010 року перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (зі змінами) як інвалід війни 2-ї групи.

Згідно повідомлення про призначення пенсії від 29.03.2010 року №394, пенсію позивачу при призначенні обчислено в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення в сумі 13776,67 грн. З 21.07 2010 року проведено перерахунок, встановлено статус інваліда-війни 2 групи, а пенсію перераховано в сумі 14259,12 грн. Починаючи з 05 липня 2013 року розмір пенсії позивача складає 14294,87 грн. та є незмінним на час розгляду справи в суді. Відповідачем зазначені обставини не заперечуються та згідно ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.

У зв'язку із підвищенням посадових окладів на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016 року №718, головою комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України було виготовлено та направлено до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії від 19.01.2017 р. №4/4-129-Тл/2-17, в якій зазначено розмір його грошового забезпечення в сумі 29 142,40 грн. за посадою голови Державного департаменту України з питань виконання покарань.

02 березня 2018 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру.

Зі змісту листа відповідача від 16.03.2018 р. №660/Г-11, в якому орган Пенсійного Фонду України наполягає на повній відповідності своїх дій та рішень чинному законодавству України, встановлено, що вказана довідка надійшла до відповідача 23.01.2017 року та зазначено про проведений перерахунок пенсії позивача із застосуванням 70% його грошового забезпечення за посадою. Згідно інформації з роздруківки копії перерахунку пенсії від 27.01.2017 року, завіреної належним чином 31.01.2017 р., вбачається, що перерахунок пенсії позивачу здійснено з 01.05.2016 року із застосуванням 70% грошового забезпечення, встановленням обмеження максимального розміру пенсії. Розмір пенсії після проведеного перерахунку склав 14294,87 грн. (з урахуванням доплат) довічно, тобто залишився незмінним у порівнянні з перерахунком від 05.07.2013 року.

Зважаючи на викладене у своїй відповіді відповідач фактично визнав право позивача на здійснення перерахунку його пенсії. Разом з тим, згідно його позиції, перерахунок пенсії позивача проводиться відповідно до нових редакцій Закону № 2262-ХІІ, чинних після 01.10.2011 року.

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно частин 1, 2 ст. 63 якого перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв’язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Частиною 4 цієї статті визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пунктом 1 Порядку №45 визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Згідно з п. 5 Порядку для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років – розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання – у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України – у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія – у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно ст. 43 Закону, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, обчислюється з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI внесено зміни в ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», згідно яких призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 90 відсотків від грошового забезпечення на 80 відсотків від грошового забезпечення.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII (п.п. 2 п. 24 розділу ІІ) призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 80 відсотків від грошового забезпечення на 70 відсотків.

Законом України №3668-VI від 08.07.2011, до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином внесені зміни до ст.ст. 13, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо розміру пенсії у відсотках та її максимального розміру стосуються виключно порядку призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом у разі реалізації ними права на первинне призначення пенсії за цим Законом, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Проте як, пенсію позивачу призначено з 20 березня 2010 року.

З огляду на вищенаведене необхідно дійти висновку, що при перерахунку пенсії військовослужбовцям має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права була вже неодноразово викладена Вищим адміністративним Судом України у постановах від 11 квітня 2017 року по справі №522/3011/17, від 17 березня 2017 року по справі №К/800/7825/17 та Верховним судом України в постановах від 10 травня 2016 року по справі №21-278а16, від 05 липня 2016 року по справі №461/2167/14-а, від 06 липня 2016 року по справі №2-а/638/70/15 та від 13 липня 2016 року по справі №638/2700/14-а, а у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають ст. 17 Конституції України, положення першого речення ч.7 ст. 43 Закону №2262. Зокрема, Конституційний суд зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Відповідач зобов’язаний здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.

Посилання відповідача на статтю 13 Закону №2262 при застосування обмежень у відсотках при перерахунку пенсії також не ґрунтуються на Законі, оскільки підстави та порядок перерахунку пенсії особам, визначеним Законом №2262-ХІ регулюються ст.63 цього Закону. Положення зазначеної норми у зв'язку із прийняттям Закону №3668-VІ не зазнали змін. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що при перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям повинні застосовуватися норми, що визначають розмір пенсії у відсотках, які діяли на момент призначення пенсії. Суд зазначає, що внесені зміни Законом №3668-VІ до Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Верховний суд України в своєму рішенні по справі за №21-420а13від 10.12.2013 року зазначив, що процедура призначення і перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. При перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Оскільки пенсію позивачу призначено до 01 жовтня 2011 року (до набрання чинності законом №3668-VІ), дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії та визначення її розміру 70%, а не 90%, як при призначенні пенсії, не відповідають вимогам законодавства та порушують право позивача на отримання належного йому розміру пенсії.

Вирішуючи питання про застосування Закону №2262-ХІ в часі, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно ст.ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Згідно зі ст. 124 Конституції України, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а відтак перерахунок пенсії повинен проводитись на умовах і в порядку, що існували на час призначення пенсії позивачу.

Твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду також не відповідають вимогам закону. Так згідно абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З останнього перерахунку пенсії позивача з 05.07.2013 року вбачається, що станом на час розгляду справи в суді розмір пенсії складає 14294,87 грн. Звернувшись із заявою від 02.03.2018 року до відповідача про приведення у відповідність його пенсії до норм чинного законодавства, позивач використав досудовий порядок врегулювання спору, передбачений статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та дізнався про порушення своїх прав, виходячи зі змісту листа головного управління від 16.03.2018 р. №660/Г-11. Іншого висновку, враховуючи наявні докази в матеріалах справи, зробити не вбачається можливим, а відповідач не надав до суду жодного доказу, який би спростовував твердження та докази позивача.

Відтак протиправною бездіяльністю відповідача фактично не здійснюється належний перерахунок та виплата його пенсії, а порушені права відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підлягають відновленню судом, починаючи з 01.05.2016 року. Враховуючи викладене, оскільки строки звернення до суду пропущено не було, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13), від 10.03.2015 року (справа № 21-70а15), а у відповідності до п.19 постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 року за №8 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що згідно статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України та чинним законами прав і свобод.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”. Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.05.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд вважає відмову головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в проведенні перерахунку позивачу державної пенсії за вислугу років з 01 травня 2016 року в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення та її виплати без обмежень максимального розміру, – протиправною.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач звільнений від сплати судового збору, що підтверджується посвідченням інваліда війни 2 групи серії ААБ №016285 від 04.06.2010 р.

З урахуванням задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь державного бюджету витрат зі сплати судового збору в розмірі 704.80 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 2,3,5,6,8,9,14,22,139,241,242-246,250,255,371,295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення та дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Державної пенітенціарної служби України від 19.01.2017 р. №4/4-129-Тл/2-17 в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення та її виплати з 01 травня 2016 року пенсії без застосування обмежень максимального розміру пенсії.

Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення згідно довідки Державної пенітенціарної служби України від 19.01.2017 р. №4/4-129-Тл/2-17, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718, виходячи з суми грошового забезпечення 29142,40 грн. та провести її виплату без обмежень максимального розміру пенсії, починаючи з 01 травня 2016 року.

Стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та перерахованою у новому розмірі пенсією за вислугу років згідно довідки Державної пенітенціарної служби України від 19.01.2017 р. №4/4-129-Тл/2-17, в розмірі 90 відсотків з суми грошового забезпечення 29142,40 грн. без обмежень максимального розміру, починаючи з 01 травня 2016 року.

Допустити негайне виконання рішення суду – у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.)- отримувач коштів УК у м.Одесі/Київський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 34310206084032, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (вул. Маршала Говорова, 3, корпус а, кв. 50, м. Одеса, 65058, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С .М. Корой

.