Справа № 523/9082/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за договором та ордером)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

третя особа: не з’явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" (65041, Одеська обл., місто Одеса, Шкодова гора, будинок 1/1; код ЄДРПОУ 34737717) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6), державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3 (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Укртранснафтопродукт" (02095, м. Київ, вул. А.Ахматової, будинок 47, офіс 108-А; код ЄДРПОУ 34355770) про визнання протиправними дій, зобов'язання скасувати рішення та відмовити у проведенні державної реєстрації права оперативного управління на майно, –

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, третя, особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Укртранснафтопродукт", в якому позивач просив:

визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4, управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради щодо зупинення розгляду заяви;

зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради скасувати рішення про зупинення розгляду заяви про проведення державної реєстрації права оперативного управління, поданої державним підприємством “Укртранснафтопродукт”;

зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради відмовити у проведенні державної реєстрації права оперативного управління на майно товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА” на користь Державного підприємства “Укртранснафтопродукт”.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2017 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 р. постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2017 року скасовано; справу направлено на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 02.03.2018 р. справа № 523/9082/16 розподілена на суддю Самойлюк Г.П.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 р. прийнято до провадження адміністративну справу та визначено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Самойлюк Г.П. за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 02.04.2018 р. 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 02.04.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.04.2018 р. 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 24.04.2018 р. клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання задоволено; продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; призначено засідання по справі на 16.05.2018 р. 15 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 16.05.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.06.2018 р. 15 год. 00 хв., яке було перенесено на 11.06.2018 р. 12 год. 00 хв.

05.06.2018р. (вх. №15865/18) від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.06.2018 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.05.2018 р. 15 год. 00 хв.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.06.2018р. (вх. №15865/18) позивач просить:

визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3 щодо зупинення розгляду заяви;

зобов’язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради скасувати рішення щодо зупинення розгляду заяви про проведення державної реєстрації права оперативного управління № 29616010 від 16.05.2016р., поданої державним підприємством "Укртранснафтопродукт";

зобов’язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради відмовити у проведенні державної реєстрації права оперативного управління на майно товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" на користь державного підприємства "Укртранснафтопродукт".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 р. накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, а саме: на вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-І10 кВ, нежитлові будівлі енергоблоку - когенераційну установку по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу, загальною площею 3307,6 кв.м, основною площею 2793,7 кв.м, що належать ТОВ «Енергія і Газ Україна», а згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Кушніренка Ю.С. від 05.02.2016 р. у справі №522/23126/15-к передано ДП «Укртранснафтопродукт» на відповідальне зберігання арештоване майно ТОВ «Енергія і Газ Україна». У травні 2016 року ДП «Укртранснафтопродукт» звернулося до відповідача із заявою про державну реєстрацію права оперативного управління на вказане майно, розгляд якої було зупинено державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3. Однак, відповідно до зазначених рішень Приморського районного суду м. Одеси, все рухоме майно, включаючи обладнання, не лише не було передано судом на відповідальне зберігання та в оперативне управління ДП «Укртранснафтопродукт», а навіть не було арештоване, а тому ДП «Укртранснафтопродукт» не мало жодних підстав для подання заяви про державну реєстрацію права оперативного управління на все майно, що належить ТОВ “ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА”. Позивач вважає, що відповідачем не враховано обставин та норм законодавства в сфері державної реєстрації щодо порядку державної реєстрації права оперативного управління, чим порушено права і законні інтереси позивача. Правом передачі в оперативне управління наділений лише власник майна, тобто ТОВ “ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА”, а не орган судової чи державної влади. Відтак, на думку позивача, державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації права оперативного управління на користь ДП «Укртранснафтопродукт».

Відповідачем - Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання ухвали Сувовровського районного суду м. Одеси від 19.04.2016 у справі № 523/5239/16-ц про заборону здійснення реєстраційних дій до Одеського міського управління юстиції було подано відповідну заяву, розгляд якої здійснювався державним реєстратом прав на нерухоме майно ОСОБА_4 Відповідач наголосив, що ОСОБА_4 не є державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради та не працює в управлінні на теперішній час. Відповідач вважає, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3 за результатами розгляду заяви ДП «Укртранснафтопродукт» від 10.05.2016р. (реєстр. №16771473) про державну реєстрацію іншого речового права (права оперативного управління) на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, розташованій за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Шкодова Гора, земельна ділянка 1/1, враховуючи наявність ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 19.04.2016р. у справі № 523/5239/16-ц про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, правомірно прийнято рішення № 29616010 від 16.05.2016р., яким зупинено державну реєстрацію іншого речового права (права оперативного управління на нерухоме майно). Враховуючи, що під час розгляду зазначеної заяви державним реєстратором встановлено наявність заборони суду на вчинення будь-яких дій, пов’язаних з реєстрацією прав, були підстави для зупинення державної реєстрації іншого речового права (права оперативного управління), передбачені ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, на думку відповідача, вимоги про зобов’язання державного реєстратора відмовити у проведенні державної реєстрації права оперативного управління є необґрунтованими, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача.

В обґрунтування правової позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" зазначено, що підставою для звернення до державного реєстратора з відповідною заявою слугували ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016р. у справі № 522/23126/15-к (провадження № 1-кс/522/1616/16) та акт приймання-передачі на відповідальне зберігання та в оперативне управління від 06.05.2016р. Водночас, раніше ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016р. у справі № 522/23126/15-к накладено арешт на нерухоме майно (на вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-І10 кВ, нежитлові будівлі енергоблоку - когенераційну установку по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу, загальною площею 3307,6 кв.м, основною площею 2793,7 кв.м, що належать ТОВ «Енергія і Газ Україна»). Враховуючи наявність рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, державну реєстрацію права оперативного управління на нерухоме майно позивача за ДП «Укртраснафтопродукт» зупинено державним реєстратором з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви від 05.06.2018р. (вх. №15865/18) підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач – державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3 до судового засідання не з’явився, явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Укртранснафтопродукт" до судового засідання явку представника не забезпечила, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Суд зазначає, що 15.12.2017 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим КАС України викладено в новій редакції. Відтак, справу розглянуто за правилами загального позовного провадження, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Кушніренка Ю.С. від 19.01.2016 р. у справі №522/23126/15-к (провадження № 1-«кс»/522/626/16) накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, а саме: на вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-І10кВ, нежитлові будівлі енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею 3307,6 кв.м, основною площею 2793,7 кв.м, що належать ТОВ «Енергія і Газ Україна», фактичним власником якої є компанія «ЕМПСОН ЛІМІТЕД» («EMPSON LIMITED»), шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав щодо всього зазначеного майна, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, Шкодова гора, 1 та 1/1 (т.1, а.с. 10-15).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Кушніренка Ю.С. від 05.02.2016 р. у справі № 522/23126/15-к, вищезазначене майно передано на відповідальне зберігання та оперативне управління Державі в особі Державного підприємства «Укртранснафтопродукт», що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (т.1, а.с. 16-21).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Кушніренка Ю.С. від 29.04.2016 р. у справі № 522/23126/15-к роз'яснено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 р. зобов'язано повноважних осіб, які є засновниками суб'єкта господарювання чи/або здійснюють організаційно-господарські, управлінські функції ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ Україна», передати все арештоване нерухоме та рухоме майно, зокрема: вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-ПОкВ, нежитлові будівлі енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею - 3307,6 кв.м, основною площею - 2793,7 кв.м, що належить ТОВ «Енергія і Газ Україна» (код ЄДРОУ 34737717), яке знаходиться на земельних ділянках, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, на відповідальне зберігання та оперативне управління - Державі, в особі державного підприємства «Укртранснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 34355770), що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (т.1, а.с. 59-60).

На підставі вищезазначених ухвал ДП «Укртранснафтопродукт» звернулося до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради з заявою від 10.05.2016р. (реєстр. № 16771473) про реєстрацію іншого речового права - а саме права оперативного управління на зазначене майно ТОВ «Енергія і Газ Україна» на користь ДП «Укртранснафтопродукт», до якої були додані вищевказані ухвали та акт прийому-передачі на відповідальне зберігання та оперативне управління вищевказаного майна, що вбачається, зокрема, зі змісту картки прийому заяви № 58786868 (т.1, а.с. 136).

19.04.2016 р. суддею Суворовського районного суду м. Одеси (справа №523/5239/16-ц) винесено ухвалу, якою заборонено проводити будь-які реєстраційні дії, спрямовані на реєстрацію речових прав на нерухоме та рухоме майно, що належить ТОВ «Енергія і Газ Україна» на праві приватної власності, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, будинок 1/1, а також заборонено будь-які дії, направлені на передачу майна товариства будь-якій іншій особі або підприємству незалежно від форми власності (т.1, а.с. 113-114).

16.05.2016 р. під час розгляду заяви, поданої ДП «Укртранснафтопродукт» від 10.05.2016 р. (реєстр. № 16771473) про реєстрацію іншого речового права - а саме права оперативного управління з урахуванням рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав від 19.04.2016 р. №523/5239/16-ц, прийнятого 21.04.2016 р. за реєстраційним номером 16595824, державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3 прийнято рішення про зупинення державної реєстрації іншого речового права (право оперативного управління на нерухоме майно), яке знаходиться на земельній ділянці розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1 (т.1, а.с. 112).

Позивач вважає протиправним вищезазначене рішення відповідача, в зв’язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі – № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 3 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п’ятим цієї частини.

За приписами ч.1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

За приписами п.2 ч.1 ст. 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права, похідні від права власності: право господарського відання; право оперативного управління.

Згідно ч.1 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За приписами ч.1 ст. 25 Закону № 1952-IV проведення державної реєстрації прав зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав, що набрало законної сили. Державний реєстратор невідкладно повідомляє про зупинення реєстрації прав заявника.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону № 1952-IV суд, який постановив рішення про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав, зобов’язаний направити його суб’єкту державної реєстрації з обов’язковим зазначенням про набрання судовим рішенням законної сили. Таке рішення суду реєструється у базі даних заяв невідкладно в день надходження. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в зупиненні державної реєстрації прав, якщо рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, не набрало законної сили.

Відповідно до п. 14 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України № 1127 від 25.12.2105р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Пунктом 17 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України № 1127 від 25.12.2105р., передбачено, що у разі надходження до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, що набрало законної сили, уповноважена особа суб’єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник невідкладно реєструє таке рішення у базі даних заяв. За відсутності підстав для відмови в зупиненні державної реєстрації прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов’язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19.04.2016 р. суддею Суворовського районного суду м. Одеси (справа №523/5239/16-ц) винесено ухвалу, якою заборонено проводити будь-які реєстраційні дії, спрямовані на реєстрацію речових прав на нерухоме та рухоме майно, що належить ТОВ «Енергія і Газ Україна» на праві приватної власності, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, будинок 1/1, а також заборонено будь-які дії направлені на передачу майна товариства будь-якій іншій особі або підприємству незалежно від форми власності (т.1, а.с. 113-114).

Зазначена ухвала надійшла разом з відповідною заявою до Одеського міського управління юстиції 21.04.2016р. (реєстр. № 16595824).

Таким чином, враховуючи, що на час розгляду заяви державного підприємства "Укртранснафтопродукт" від 10.05.2016р. (реєстр. № 16771473) про реєстрацію іншого речового права - а саме права оперативного управління, було наявне рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав, що набрало законної сили, державний реєстратор правомірно зупинив проведення державної реєстрації прав відповідно до вимог ч.1 ст. 25 Закону № 1952-IV.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.11.1997р. №6-зп по справі 18/1148-97 частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений у ч.1 ст.5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З аналізу ст.5 КАС України випливає висновок, що належним захистом порушеного права є звернута до суду процесуальна вимога щодо визнання протиправною певної (конкретної) дії або бездіяльності, зобов’язання відповідача вчинити певну (конкретну) дію, яка узгоджується із ч.2 ст.245 КАС України, що відповідає матеріально-правовому інтересу позивача, який останній вважає порушеним та на захист якого звертається до суду.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Обов'язковою умовою скасування рішення суб'єкта владних повноважень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до приписів ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч.1 ст. 19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, під час судового розгляду не встановлено порушення прав позивача оскаржуваним рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про зупинення розгляду заяви про проведення державної реєстрації права оперативного управління № 29616010 від 16.05.2016р., поданої державним підприємством "Укртранснафтопродукт", яке було прийняте за наявності визначених ч.1 ст. 25 Закону № 1952-IV підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2016р. у справі № 522/23126/16, зокрема, зобов’язано Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради за заявою ДП "Укртранснафтопродукт" провести державну реєстрацію права оперативного управління на арештоване нерухоме майно, що належить ТОВ "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" (т.1, а.с. 159-164).

Більш того, як зазначено в судовому засіданні представником позивача, державну реєстрацію права оперативного управління на спірне майно на час вирішення даної справи судом вже проведено. При цьому, позивачем рішення про реєстрацію права оперативного управління не оскаржено.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені судом обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення № 29616010 від 16.05.2016р. про зупинення державної реєстрації іншого речового права (право оперативного управління на нерухоме майно), яке знаходиться на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, за результатами розгляду заяви про проведення державної реєстрації права оперативного управління, поданої державним підприємством "Укртранснафтопродукт", відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, Законом № 1952-IV, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України № 1127 від 25.12.2105р., та, встановивши наявність рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав, що набрало законної сили, правомірно зупинив проведення державної реєстрації прав за заявою ДП «Укртранснафтопродукт» від 10.05.2016 р. (реєстр. № 16771473). Відтак, відсутні правові підстави для визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3 щодо зупинення розгляду заяви та відповідно для задоволення похідних позовних вимог позивача про зобов’язання відповідачів вчинити певні дії.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Рекомендацією Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, суд не може перебирати на себе функцій, які відносяться до виключної компетенції органів та суб’єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, та зобов'язувати відповідачів прийняти те чи інше рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" (65041, Одеська обл., місто Одеса, Шкодова гора, будинок 1/1; код ЄДРПОУ 34737717) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6), державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3 (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Укртранснафтопродукт" (02095, м. Київ, вул. А.Ахматової, будинок 47, офіс 108-А; код ЄДРПОУ 34355770) про визнання протиправними дій, зобов'язання скасувати рішення та відмовити у проведенні державної реєстрації права оперативного управління на майно,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.07.2018 р.

Суддя : Г.П. Самойлюк

.