Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року № 810/4411/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України до Приватного акціонерного товариства «Пласт» про накладення арешту,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України з позовом до Приватного акціонерного товариства «Пласт» із позовом, в якому просить накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться на банківських рахунках останнього до повного погашення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами здійснення відповідачем господарської діяльності станом на 20.09.2017 за останнім обліковується податковий борг зі сплати податку на додану вартість у сумі 254 911,13 грн. який виник за рахунок несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань.

Ухвалою суду від 22.12.2017 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні на 05.02.2018, яке відкладено на 26.02.2018 у зв’язку із неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 26.02.2018 закінчено підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 21.03.2018.

Судове засідання 21.03.2018 відкладено на 18.04.2018 за клопотанням представника позивача.

До судового засідання 18.04.2018 сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули, з клопотанням про відкладення засідання до суду не звертались.

На підставі частини дев’ятої статті 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Статтею 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, податковий орган має право звертатися до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків за обов'язкової наявності однієї чи декількох підстав для реалізації цього повноваження, а саме: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Також згідно абзацу 2 пункту 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі – Інструкція) виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Пунктами 10.2, 10.3 Інструкції передбачено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі – документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі.

Згідно з підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Проте, у порушення вказаних вимог ПК України позивачем не надано суду доказів відсутності у відповідача майна, або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, або того, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу підприємства.

Крім того, згідно із письмовими поясненнями представника позивача станом на час прийняття рішення у даній адміністративній справі у податкового органу взагалі відсутня інформація щодо податкового боргу та майна ПрАТ «Пласт».

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог позивачем не надано суду належних і достатніх доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 72 - 78, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295 - 297 КАС України,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.