ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2215/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" про стягнення 50692,38 грн.,

встановив:

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені розміром 50692,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і не забезпечив працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов'язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно господарські санкції. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості разом з пенею.

Ухвалою суду від 23 травня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду від 23 травня 2018 року вважається врученою сторонам у відповідності до ст. 124 КАС України, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач, у строк встановлений в ухвалі суду від 23 травня 2018 року про відкриття спрощеного позовного провадження, надіслав на адресу суду відзив на позов.

В обґрунтування відзиву зазначив, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені. Відповідачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення" на наказу Мінсоцполітики №316 було подано звіт форми №3-НП Інформація про попит на робочу силу (вакансії), але із-з відсутності на обліку осіб з інвалідністю центр не мав можливості направити на працевлаштування осіб-інвалідів. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши матеріали справи, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступні обставини.

Встановлено, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк" є юридичною особою - працедавцем, який, відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подав до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2017 року становила 24 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 особа, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 49738,00 грн.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, відповідач, у зв'язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 49737,50 грн. та пеню в сумі 954,88 грн. Таким чином, заборгованість з урахуванням пені складає 50692,38 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

За змістом частини третьої статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Згідно зі частинами першою, третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу положень статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається зі змісту статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на відповідача, як працедавця, покладено обов'язок створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

При цьому, указаний обов'язок не супроводжується обов'язком відповідача здійснювати пошук інвалідів, адже в силу статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" такий обов'язок покладено на Державну службу зайнятості.

В матеріалах справи міститься лист Пулинської філії Житомирського обласного центру зайнятості від 30.05.2018 №11 в якому вказано про те, що СВК "Маяк" подавав звіт за формою №3 ПН із зазначенням можливості працевлаштування осіб з інвалідністю на посаду підсобний робітник, дояр та сторож. Упродовж 2017 року інваліди на підприємство не направлялись, так як на обліку в Червоноармійському РЦЗ не перебували особи з інвалідністю, для яких дані вакансії могли б бути визначені як підходяща робота.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

При цьому, згідно зі частинами першою та другою статті 20 Закону України "Про основ соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Це означає, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів та відсутності попиту на робочі місця, якщо при цьому цей суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Як уже зазначалось, відповідачем вжито всіх необхідних заходів визначених законом щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Відтак СВК "Маяк" виконало обов'язок, визначений законом, про сприяння ефективної реалізації своїх прав особам з інвалідністю. Разом з тим, відсутність вакантних посад або попиту на вільні робочі місця не є підставою до притягнення підприємства до юридичної або фінансової відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 194, 205, 242-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ((вул.Домбровського,38, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 20401066) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" (вул.Незалежності,7, с.Старий Майдан, Житомирська область, 12051, код ЄДРПОУ 03744474) про стягнення 50692,38 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.В. Капинос