ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/3693/17

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Ткачук А.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 серпня 2017 року №0015614001 та №0015624001,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 8 серпня 2017 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій в сумі 120258,14 грн і № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій в сумі 120258,14 грн. У обґрунтування заявлених позовних вимог указувала, що оскаржувані рішення прийнятті відповідачем на підставі висновків акту фактичної перевірки, які суперечать чинному законодавству та повністю не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою суду 11 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 806/3693/17. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 06 лютого 2018 р.. У зв’язку з необхідність витребування нових (додаткових) доказів у підготовчому засідання оголошено перерву до 27.02.18.

Під час підготовчого засідання, 27 лютого 2018 р., судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. У зв'язку з неможливістю вирішення справи в даному судовому засіданні, судом оголошено перерву до 29 березня 2018 р..

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і просили суд позов задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив і доповненнях до відповіді.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити ФОП ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючи на заперечення викладені у відзиві на позовну заяву. Наголошували, що ГУ ДФС у Житомирській області при винесенні оспорюваних рішень діяла в межах компетенції та дійшла вірного висновку про порушення позивачем податкового законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень – рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Встановлено, що наказом Головного управління ДФС у Житомирській області від 12 липня 2017 року № 1031 призначено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_5, тривалістю 10 діб. На підставі наказу виписані направлення на перевірку від 12 липня 2017 року № 1388 та № 1389.

13 - 21 липня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено перевірку магазину, що розташований за адресою: Житомирська область, Лугинський район, с. Лугини, вул.. Центральна, 47, та належить суб’єкту господарювання - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, про що складено акт за результатами фактичної перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом від 21 липня 2017 року № 548/40/НОМЕР_3 (далі – акт перевірки).

Зі змісту акту перевірки слідує, що в ході проведеної перевірки встановлено:

- факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідних ліцензій на дані види підакцизної продукції за адресою: Житомирська обл.., Лугинський р-н, с. Лугини, вул. Центральна, 47. Попередня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за № 506112701815 діяла до 16.07.2016, на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами діяла до 16.07.2016. Безліцензійний період з 17.07.2016 по 15.07.2017. Відповідно до наданих фіскальних чеків за період з 17.07.2016 по 15.07.2017 реалізована алкогольних напоїв на суму 31487,70 грн, тютюнових виробів на суму 28641,37 грн, загальна сума – 60129,07 грн, чим порушено ст. 15 Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР. При цьому перевіряючими вказано, що під час перевірки надані ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за № 606112701947 та тютюновими виробами № 606112901521 терміном дії з 16.07.2016 до 16.07.2017 за адресою здійснення діяльності: Житомирська область, Лугинський район, с. Лугини, вул.. Центральна, 17;

- факт не ведення обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством України за місцем їх реалізації, а саме під час перевірки не було надано накладні на алкогольні напої на загальну суму 31487,70 грн, тютюнові вироби на суму 28641,57 грн, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.01.95.

За наслідками встановлених порушень відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без ліцензії; п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

08 серпня 2017 року, на підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення – рішення № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 120258,14 грн, та № НОМЕР_2, в якому визначено Фізичні особа – підприємцю ОСОБА_5 суму грошового зобов'язання з штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 120258,14 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 29.11.2017 № 15840/С/99-99-11-03-01-25, залишено без змін ППР ГУ ДФС у Житомирській області від 08.08.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, а скаргу - без задоволення.

Перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність критеріям, установленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Стосовно податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 08.08.2017.

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_5, вказаним податковим повідомленням - рішенням до позивача, відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", застосовано фінансові санкції в загальній сумі 120258,14 грн, а саме:

- за реалізацію тютюнових виробів без наявності ліцензії у розмірі 57282,74 грн, виходячи із розрахунку вартість реалізованої продукції (28641,37 грн) * 200 % , але не менше 17000,00 грн;

- за реалізацію алкогольних напоїв без наявності ліцензії у розмірі 62975,40 грн (вартість реалізованої продукції (31487,70 грн) * 200 % , але не менше 17000,00 грн).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 481/95-ВР).

В силу приписів частини 14 статті 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензія (спеціальний дозвіл), згідно зі абз. 25 ст. 1 Закону № 481/95-ВР, - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Частиною двадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР установлено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (ч. 22 ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно зі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що обов'язковою умовою для застосування контролюючим органом штрафної санкції передбаченої абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР є продаж, зокрема, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що одним із місць здійснення господарської діяльності позивача, в якому здійснюється роздрібна торгівля алкогольними та тютюновими виробами, є магазин, розташований за адресою: Житомирська обл., Лугинський район, с. Лугинки, вул. Центральна 47. Проте матеріалами справи доказів видачі Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у магазині за адресою: Житомирська обл., Лугинський район, с. Лугинки, вул. Центральна 47, в спірний період не містять.

Натомість в матеріалах справи наявні копії ліцензій, виданих Головним управлінням ДФС України у Житомирській області позивачу на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 16 липня 2016 р. до 16 липня 2017 р. і на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами з 16 липня 2016 р. до 16 липня 2017 р. у магазині за адресою: Житомирська обл., Лугинський район, с. Лугинки, вул. Центральна 17.

Представники позивача в судовому засіданні вказували на те, що в ліцензії було допущено механічну помилку в номері будинку і замість вул. Цетральна 47, вказано - вул. Центральна 17. При цьому наголошували, що за адресою: с. Лугинки, вул. Центральна 17 знаходиться житловий будинок, який позивачу не належить.

Надаючи оцінку таким твердженням представників позивача суд ураховує, що частиною 33 статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Доказів звернення позивача впродовж липня 2016 р. - липня 2017 р. до уповноваженого органу, а саме відповідача, із відповідною заявою суду надано не було.

Разом з цим, копії заяв на одержання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами від 05.07.2016, поданих позивачем до Головного управління ДФС у Житомирській області, свідчать, що місцезнаходженням магазину (господарської одиниці) позивачем самостійно вказано вул. Центральна, 17.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями та алкогольними напоями позивача без наявності відповідної ліцензії підтверджується належними і допустимими доказами.

Втім, перевіряючи правомірність застосування контролюючим органом до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 120258,14 грн, податковим повідомленням - рішенням від 08.08.2017 № НОМЕР_2, суд указує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень, далі - ПК України) визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За змістом положень пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення, передбаченого Законом № 481/95-ВР, зокрема щодо торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії, контролюючий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має ураховувати порядок і розміри, встановлені цим Законом.

Як видно із положень абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, наведених вище, до суб'єктів господарювання у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

При цьому суд наголошує, що в разі неможливості під час розгляду матеріалів перевірки встановити вартість отриманої партії товару контролюючий орган може застосовувати фінансові санкції у мінімальному розмірі, а саме 17 000,00 грн.

Утім, із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту фактичної перевірки видно, що відповідачем спірним рішенням розмір фінансової санкції визначено, виходячи із 200% вартості реалізованих позивачем товарів, а не отриманої партії.

Вказане представниками відповідача не спростовувалося.

Отже, фінансова санкція у спірному податковому повідомленні - рішенні відповідача обрахована невірно та без дотримання вимог Закону № 481/95-ВР.

Ураховуючи встановлені обставини справи та те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 08.08.2017 щодо ФОП ОСОБА_5 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 120258,14 грн діяв всупереч вимог та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 08.08.2017.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_5, фінансова санкція в сумі 120258,14 грн застосована податковим повідомленням – рішенням № НОМЕР_1 за порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (відсутні накладні) та обрахована згідно із ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", виходячи із подвійної вартості необлікованих товарів, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (тютюнові вироби та алкогольні напої, що реалізувались та зберігались) – 60129,07 грн * 200 %.

При цьому в акті перевірки факт не ведення обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством України за місцем їх реалізації та, відповідно, порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.01.95, відповідачем обґрунтовано не наданням позивачем під час перевірки накладних на реалізовані товари, а саме алкогольні напої на загальну суму 31487,70 грн і тютюнові вироби на суму 28641,57 грн.

У свою чергу представники позивача вказували, що всі документи наявні у ФОП ОСОБА_5 та знаходяться в центральному магазині, на інші торгові одиниці, зокрема магазин, у якому проведено перевірку, виписуються накладні на переміщення. Облік товарно - матеріальних цінностей на господарських одиницях ведеться в реєстраторі розрахункових операцій.

Перевіряючи позиції та доводи сторін, суд ураховує наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Дія цього Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно зі п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 265/95-ВР), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 20 Закону № 265/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями).

Згідно зі ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями)).

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 N 481 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за N 1686/24218.

Однак, ані положення Закону № 265/95-ВР, ані Податкового кодексу України не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 N 481 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за N 1686/24218, визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Судом установлено, що Фізична особа - підприємцем ОСОБА_5 здійснює свою господарську діяльність в декількох господарських одиницях. Так, адміністративно - територіальна одиниця позивача розташована за адресою: смт. Лугини, вул. Армійська, 2/14, а одна із господарських одиниць за адресою: с. Лугинки, вул. Центральна, 47.

Облік доходів і витрат здійснюється Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 шляхом ведення Книги обліку доходів та витрат із відображенням у ній, зокрема, реквізитів документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом та суми витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня. Витяг із копії такої книги приєднано до матеріалів справи.

Також у ході судового розгляду справи представниками позивача надано до суду копії первинних документів (вибірково), які підтверджують факт придбання позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які реалізовувалися впродовж перевіряємого періоду, і копії накладних переміщення товару від складу (центральний магазин) до господарської одиниці в с. Лугинки.

Одночасно представники позивача наголошували, що загальна кількість товару з первинними та супроводжуючими документами знаходиться в центральному магазині. У момент здійснення фактичної перевірки була надана частина документів, яка була наявна на торговій одиниці.

Крім того, представники вказували на те, що весь отриманий товар кодується по кількості, вартості та найменуванню в реєстратор розрахункових операцій, що надає можливість в будь - який час отримати відомості щодо кількості отриманого та реалізованого товару, а також інформацію щодо залишку товарно - матеріальних цінностей в місці проваджу.

Представниками відповідача в судовому засіданні наведеного спростовано не було, проте зазначено, що долучені первинні документи не були надані на запит під час проведення фактичної перевірки та були представлені вперше лише при розгляді справи в суді.

З огляду на викладене, суд ураховує, що законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV покладено на уповноважену особу. Також не встановлено обов'язку з ведення та зберігання Книги обліку доходів і витрат на кожній торговій одиниці, належній платнику податків.

Одночасно суд відмічає, що позивач при здійснені господарської діяльності застосовує РРО, використання яких регламентовано, крім іншого, також Законом №265/95 ВР від 06.07.1995, що є також частиною обліку діяльності суб'єктів господарювання.

У свою чергу, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95 ВР від 06.07.1995.

Поряд з цим, суд критично оцінює посилання представників відповідача на те, що надання первинних документів під час розгляду справи у суді не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час проведення перевірки, а їх надання згодом не має правових наслідків, позаяк залишення даних документів поза увагою, на переконання суду, суперечитиме вимогам статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі.

Крім того, в силу приписів ст.ст. 2, 72, 73, 74, 77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, під час судового розгляду справи про оскарження рішень контролюючого органу, суд повинен дослідити та надати правову оцінку усім доказам, поданим позивачем на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, не обмежуючись виключно документами, представленими платником контролюючому органові до часу прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень, і за наслідками цього дійти вмотивованого висновку про дотримання або порушення вимог податкового законодавства.

Водночас суд ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У контексті наведеного слід вказати, що акт перевірки, на підставі якого відповідач оскаржуваним податковим повідомлення - рішенням № НОМЕР_1 від 08.08.2017 застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 120258,14 грн, не містить посилання на обставини та докази відсутності обліку товарів, що знаходились на реалізації у позивача на момент проведення перевірки, в ньому не зазначено період діяльності платника податків та операції, в результаті якої здійснено ці порушення, не наведено переліку необлікованих товарів у місці їх реалізації.

Натомість акт перевірки містить запис про те, що супровідні документи на товар, що реалізується в наявності.

Беручи до уваги викладене та з огляду наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що висновок відповідача про встановлення перевіркою факту не ведення обліку товарних запасів, в порядку встановленому законодавством України за місцем їх реалізації, є передчасним і необґрунтованим.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зауважити, що в силу приписів ст. 20 Закону № 265/95-ВР, до суб'єктів господарювання фінансові санкції застосовуються у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а не у розмірі подвійної вартості реалізованих товарів, які на думку контролюючого органу були необліковані, як це здійснено відповідачем у даному випадку.

Відтак, суд погоджується із твердженням представників позивача, що застосування фінансових санкцій спірним податковим повідомленням - рішенням здійснено без дотримання вимоги ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0015614001, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 120258,14 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 слід задовольнити повністю.

Зважаючи на висновок суду та враховуючи положення статті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 2405,16 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 8 серпня 2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ю.Тютюнника, 7, ідентифікаційний код 39459195) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 2405,16 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 13 квітня 2018 року