ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2018 справа № 908/830/18

м. Запоріжжя

за позовом концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “АТ-КОМП” (69067, АДРЕСА_1)

про стягнення 14012,06 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 231/20-19 від 12.03.2018;

від відповідача: не з’явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 14012,06 грн., з яких: 11277,64 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 102064 від 01.12.2015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, 849,33 грн. пені, 1534,81 грн. інфляційних втрат та 350,28 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 05.05.2018 відкрито спрощене провадження у справі № 908/830/18, присвоєно справі номер провадження 18/43/18, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 05.06.2018, в судовому засіданні оголошено перерву до 03.07.2018.

В судовому засіданні 03.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 102064 від 01.12.2015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді призвело до утворення у останнього заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 11277,64 грн. за період: грудень 2015 - квітень 2016 року, жовтень 2016 – березень 2017 року, жовтень 2017 року, що є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 275-277 ГК України, Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав.

Згідно ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою. &ls;…&g1; Учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. &?о;…&?д;

Копії ухвал суду у справі від 05.05.2018, 05.06.2018, що направлялись на адресу відповідача, повернуті відділенням зв’язку до господарського суду Запорізької області із зазначенням причини повернення “за закінченням терміну зберігання”. Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з’ясовано, що вона збігається із адресою, що вказана позивачем при поданні позову.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерном “Міські теплові мережі” в особі директора філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “АТ-КОМП” (споживачем, відповідачем у справі) 01.12.2015 укладено договір № 102064 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору теплопостачальна організація зобов’язалась відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 код 35.30.1 – пара та гаряча вода; постачання пари, гарячої води) (надалі – теплова енергія) споживачу, а споживач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію – на протязі опалювального періоду;

- підігрів води – за наявної можливості,

- кондиціювання – по замовленню споживача,

- інші технологічні потреби – по замовленню споживача.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності – відповідно обсягів фактично спожитої те6полової енергії, розрахованих згідно діючого законодавства.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

За визначенням пунктів 6.3 та 6.4 Договору, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди (п. 6.6 Договору).

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, тел. 224-78-68, документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії (п. 6.7 Договору).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання (п. 6.7.1 Договору).

У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов’язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем в судовому порядку (п. 6.7.2 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання.

Позивачем, на виконання умов договору в період: грудень 2015 - квітень 2016 року, жовтень 2016 - березень 2017 року, жовтень 2017 року, відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 11277,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період на адресу теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав. Позивачем були зроблені помітки на актах згідно п. 6.7.2 Договору, отже, оформлені таким чином акти є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті вартості отриманої теплової енергії, позивачем направлено на його адресу претензію № 1923/10 від 28.11.2017 з вимогою про сплату 11277,64 грн. заборгованості за Договором.

Зазначену вимогу відповідачем залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі – Правила).

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії – це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов’язком відповідача – оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної оплати теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період: грудень 2015 - квітень 2016 року, жовтень 2016 - березень 2017 року, жовтень 2017 року позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 11277,64 грн., до сплати було виставлено відповідні рахунки (арк. справи 36-59).

Підписані акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період на адресу теплопостачальної організації відповідач не повернув, заперечень щодо причин їх не підписання не надав. Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки.

За умовами Договору, у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період грудень 2015 - квітень 2016 року, жовтень 2016 - березень 2017 року, жовтень 2017 року, яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач не оплатив.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 11277,64 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 849,33 грн. пені, 1534,81 грн. інфляційних втрат та 350,28 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 7.2.10 Договору узгоджено, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених п. 6.4 цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої вартості теплової енергії за кожним окремо актом за загальний період: грудень 2015 - квітень 2016 року, жовтень 2016 - березень 2017 року, жовтень 2017 рок, суд визнав його вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, судом перевірено розрахунок 3% річних, який визнано невірним. З огляду на допущення помилок при підрахуванні кількості днів прострочення та при арифметичному округленні сум, до стягнення підлягає 347,55 грн., в решті суд відмовляє через необґрунтованість.

Розрахунок інфляційних втрат судом визнано вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 11277,64 грн. основного боргу, 849,33 грн. пені, 347,55 грн. 3% річних та 1534,81 грн. інфляційних втрат. В решті суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов’язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1761,66 грн. судового збору.

У прохальній частині позову позивач також просив стягнути з відповідача поштові витрати (згідно поштового чеку про відправлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд не вбачає підстав для стягнення понесених позивачем поштових витрат, оскільки такі витрати не відносяться до жодного із видів витрат, пов’язаних із розглядом справи. Направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами є обов’язковою передумовою звернення позивача до суду в силу приписів ст. 164 ГПК України, вчинення процесуальних дій такого роду судом на позивача не покладалось.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АТ-КОМП” (69067, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30321533) на користь концерну “Міські теплові мережі” (п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 11277,64 грн. (одинадцять тисяч двісті сімдесят сім грн. 64 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АТ-КОМП” (69067, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30321533) на користь концерну “Міські теплові мережі” (п/р № 26007301001951 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 849,33 грн. (вісімсот сорок дев’ять грн. 33 коп.) пені, 347,55 грн. (триста сорок сім грн. 55 коп.) 3% річних, 1534,81 грн. (одну тисячу п’ятсот тридцять чотири грн. 81 коп.) інфляційних втрат та 1761,66 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят одну грн. 66 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 05.07.2018.

Суддя В.В. Носівець