Номер провадження 2/719/53/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м . Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Луців О.В.,

за участю секретаря Матковської А.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилається на те, що вироком Новодністровського міського суду Чернівецької області від 18.08.2015 року відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В результаті умисно заподіяних ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, позивач вимушена була звернутись до лікаря і пройти курс лікування, внаслідок чого нею були здійснені витрати на придбання медикаментів на суму 1553 грн. Крім того, ОСОБА_1 також просить стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10000 грн., яка полягає у завданні їй душевних страждань, приниженні честі та гідності, порушенні звичайного життєвого устрою, втраті спокою, погіршенні стану здоров'я, в тому числі проблем із артеріальним тиском. Домовленості про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в добровільному порядку сторони не знайшли.

Згідно ухвали Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10.05.2018 року справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

31 травня 2018 року представник відповідача ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про часткове визнання позову відповідачем , а саме в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 800 грн., зазначивши при цьому, що просить суд в задоволенні інших позовних вимог відмовити у зв’язку із безпідставністю, так як аптечні чеки на придбання позивачем лікарських препаратів не є достовірними доказами, оскільки не підтверджені жодними медичними документами про призначення лікаря.

14 червня 2018 року ОСОБА_1 в порядку ст. 179 ЦПК України подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що внаслідок перенесеної складної операції хребта, вона являється інвалідом ІІІ-ої групи загального захворювання, а тому вчинення відносно неї кримінального правопорушення негативно вплинуло на її хребет та на загальний стан здоров’я, вказавши при цьому, що після 04.07.2015 року вона за допомогою до лікаря не зверталась, оскільки не потребувала особливого медикаментозного лікування та їй було відомо як вилікувати дані тілесні ушкодження самостійно. Також позивач зменшила позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди до 1167,21 грн., а тому просить суд стягнути із ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 1167,21 грн. і моральну шкоду в сумі 10000 грн.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав частково, а саме в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 800 грн., при цьому заперечував стосовно задоволення іншої частини позовних вимог.

Таким чином суд, заслухавши думку учасників справи, їхні доводи та заперечення, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, дослідивши останні у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов’язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 04.07.2015 року спричинив ОСОБА_1 умисні легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, що підтверджується вироком Новодністровського міського суду Чернівецької області № 719/408/15-к від 18.08.2015 року, який вступив у законну силу 27.10.2015 року (а.с. 5-6).

За правилами ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 8 і п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаних норм зобов'язання з відшкодування шкоди - це цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом відшкодування збитків.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) закріплено, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як вбачається із вироку Новодністровського міського суду Чернівецької області від 18.08.2015 року, який має для суду преюдиційне значення, висновок про ступінь тяжкості завданих позивачу тілесних ушкоджень зроблено на підставі висновку експерта № 110 від 15.07.2015 року. Згідно даного висновку у позивача виявлено синці передньо-внутрішньої поверхні верхньо-середньої третини лівого плеча, внутрішньої поверхні верхньої третини лівого передпліччя, передньо-внутрішньої поверхні нижньої третини правого стегна, передньо-внутрішньої поверхні нижньої третини лівого стегна, передньої поверхні верхньої третини лівої гомілки, в проекції дванадцятого ребра по правій середньо-пахвинній лінії; садно задньої поверхні середньої третини правого плеча, які виникли від щонайменше семиразової дії тупих твердих предметів та ударів об такі, цілком можливо внаслідок травматичної дії кулаків рук та стискаючої дії пальців рук, що по часу свого виникнення можуть відповідати на 04.07.2015 року. (а.с. 7).

За положеннями ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові докази. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається із виписки з амбулаторної картки позивача від 04.06.2018 року Новодністровської міської лікарні Чернівецької області, ОСОБА_1 протягом останніх 5-ти років неодноразово зверталась до хірурга з приводу захворювання остеохондроз хребта та претрузія дисків (а.с. 64).

Відповідно до товарних чеків, позивач 19.09.2015 року, 23.09.2015 року та 25.09.2015 року придбала медикаменти на загальну суму 1323,61 грн. (а.с. 53-58).

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з огляду на відсутність призначення лікаря, пояснення позивача про самолікування, суд вважає, що наявними у справі доказами не підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та наслідками, які проявились у вигляді лікування позивача від завданих їй тілесних ушкоджень, відтак ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 1195 ЦК України не має право на відшкодування витрат на лікування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання вищевказаних товарних чеків неналежними доказами, а тому оскільки позивачем в судовому засіданні не підтверджено іншими доказами факт заподіяння їй майнової шкоди, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат на лікування задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди, то, на думку суду, такі вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

За правилами ст. 11 ЦК України, завдання моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 23 ЦК України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Положення ч. 1 ст. 1168 ЦК України передбачають, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

За змістом ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Пунктами 3, 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом з’ясовано, що за своїм характером кримінальне правопорушення, вчинене стосовно позивача, було спрямоване проти здоров’я особи, що являється найвищою соціальною цінністю. Крім цього, суд вважає доведеним той факт, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 пов'язаних із застосуванням фізичного насильства, ОСОБА_1 було завдано моральних страждань та порушено її повноцінну життєдіяльність.

Разом з тим, суд враховує, що, як зазначила сторона позивача, заявлений розмір моральної шкоди в сумі 10000 грн. включав також моральну шкоду, завдану порушенням честі та гідності ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_4, що не є предметом розгляду справи про відшкодування шкоди, завданої злочином.

А тому, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, пояснення позивача, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, характер немайнових втрат та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану потерпілої від злочину, обгрунтування ОСОБА_1 заявленого розміру моральної шкоди, заяву відповідача про часткове визнання позову в частині відшкодування моральної шкоди, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягають частковому задоволенню лише у розмірі 2000 грн.

За таких обставин, суд вважає визначений вище розмір моральної шкоди в сумі 2000 грн. обґрунтованим, справедливим і достатнім для компенсації такої шкоди.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 126,23 грн. (2000 / 11167,21 х 704,8 = 126,23). Іншу частину судового збору в розмірі 578,57 грн. (704,8 - 126,23 = 578,57) слід покласти на рахунок держави.

На підставі ст.ст. 11, 15-16, 23, 280, 1166-1168, 1177, 1195 ЦК України та керуючись Постановою Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями), ст.ст. 4, 7-8, 10, 12-13, 17-19, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, паспорт серії КР № 205967, виданий Сокирянським РС УДМС України в Чернівецькій області 08.08.1997 року, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, паспорт серії КР № 317623 виданий Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області 13.05.1998 року, проживаючої за адресою: м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва»АДРЕСА_1, моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, паспорт серії КР № 205967, виданий Сокирянським РС УДМС України в Чернівецькій області 08.08.1997 року, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в розмірі 126 (сто двадцять шість) гривень 23 копійки на користь держави.

Іншу частину судового збору в розмірі 578 (п’ятсот сімдесят вісім) гривень 57 копійок покласти на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Новодністровський міський суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ