Справа № 694/784/18

провадження № 3/694/142/18

П О С Т А Н О В А

про направлення матеріалу для належного дооформлення

02.07.2018 року м.Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Гончаренко Т.В., під час вивчення матеріалів, які надійшли від старшого державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр.України, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, просп.Шевченка, 16 кв.57,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 183-1 КУпАП, -

встановила:

18.06.2018 р. до Звенигородського районного суду надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення від 15.06.2018 р., відповідно до якого ОСОБА_2 станом на 15.06.2018 року має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в сумі 47770,00 грн., за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 183-1 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складено 15.06.2018 року о 15 год.30 хв.

В судовому засіданні ОСОБА_2свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що з обставиною, яка викладена в протоколі не згідний, так як не відповідає фактичним обставинам, про що він розповідав усно державному виконавцю, письмового пояснення щодо причин невчасної виплати аліментів на невідповідності розрахунку заборгованості у нього не відбирали, а відібрали лише заяву про зобов»язання сплачувати аліменти і в день написання вказаної заяви він сплатив 1644 грн. Дійсно відповідно до рішення Яготинського районного суду від 13.04.2016 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4. На той час він проживав в квартирі, яку винаймав разом з дружиною ОСОБА_3, яка після розлучення почала проживати у своїх батьків у Яготинському районі, а йому скрутно було винаймати житло, тому 24.03.2017 року він змушений був звільнитися з роботи та змінити місце проживання, повернувшись в м.Звенигородка почав проживати за зареєстрованим місцем проживання своєї матері за адресою: Черкаська область, м.Звенигородка, просп.Шевченка, 16/57, де проживає по даний час. В травні минулого року йому власник квартири, яку він винаймав зателефонувала та повідомила, що на її адресу надійшов лист на його ім»я з Деснянського відділу ДВС м.Києва з повісткою. Звернувшись до ВДВС йому дали рахунок на сплату судового збору та авансу, щодо сплати аліментів, то запевнили, що надішлють виконавчий лист на виконання за місцем його проживання, а саме до Звенигородського ВДВС. Після неодноразових звернень, написавши письмову заяву, в лютому 2018 року вищевказаний виконавчий лист був направлений до Звенигородського ВДВС. При цьому, всупереч вимогам ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.195 СК України, державний виконавець нараховує заборгованість по м.Києву, а не по Звенигородському району, де він зареєстрований і у вказаний період фактично проживав. На час відкриття виконавчого провадження 29.03.2017 року, що стверджується відміткою на виконавчому листі, він був вже звільнений з роботи, а саме 24.03.2017 року, що підтверджується відміткою в трудовій книжці, майно в м.Києві відсутнє, про що було відомо виконавцю, однак з невідомих причин без будь-яких на те підстав виконавче провадження було відкрито. Отже, незважаючи на неодноразові нагадування виконавчий лист, всупереч вимогам п.4 ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження» не був вчасно переданий компетентному державному виконавцю, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не відповідає фактичним обставинам і в даний час це питання вирішується із Звенигородським ВДВС, оскільки він з 24.03.2017 року офіційно не працевлаштований, має тимчасові заробітки, тому сплачував аліменти нерегулярно та різними сумами. Оскільки протокол про адміністративне правопорушення від 15.06.2018 року, складений старшим державним виконавцем Звенигородського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 не відповідає вищевказаним приписам чинного законодавства, а саме в протоколі викладено суть адміністративного правопорушення, з якого не зрозуміло, в чому полягає невиконання законних вимог державного виконавця, що має наслідком складення вказаного протоколу саме державним виконавцем, а не уповноваженою на те посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції), як це визначено приписами ст.255 КУпАП, просив закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв»язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, про що надав суду письмове пояснення обставин правопорушення та заперечення адміністративного протоколу, яке приєднано до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення особи, що притягається до адмінвідповідальності, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов 'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.1 ст.255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 Цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), зокрема за ст. ст. 181-3 - 185-2 КУпАП.

В свою чергу, згідно п.21 ч.1 ст.255 КУпАП, державні виконавці мають право складати протоколи про правопорушення за ст. ст. 183-1 та 188-13 КУпАП - у частині, що стосується невиконання законних вимог державного виконавця.

Іншим уповноваженим особам не надано право складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183-1 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, в якому має бути зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Однак, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 15.06.2018 р., складеного старшим державним виконавцем Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1, останній не відповідає вищезазначеним приписам чинного законодавства.

Так, зокрема в останньому викладено суть адміністративного правопорушення, з якого не зрозуміло, в чому полягає невиконання законних вимог державного виконавця, що має наслідком складення вказаного протоколу саме державним виконавцем, а не уповноваженою на те посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) як це визначено приписами ст. 255 КУпАП.

Крім того, в порушення приписів ч. 2 ст. 251 КУпАП, до протоколу не додано жодного доказу, на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення та інших відомостей, необхідних для вирішення справи, а саме: копій матеріалів виконавчого провадження, які свідчать про факт невиконання особою законних вимог державного виконавця та інших матеріалів виконавчого провадження необхідних для розгляду справи; доказів, які характеризують особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи судді необхідно вирішити в т. ч. такі питання: чи правильно складено протокол і інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи є необхідні для розгляду матеріали.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 р., визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи

про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст.256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, протокол не може розглядатись суддею без усунення порушень, допущених при його складанні, оскільки за наслідками таких встановлених недоліків немає можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути дану справу, а тому матеріали адміністративної справи слід повернути на доопрацювання для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині.

Суд звертає увагу на необхідність усунути зазначені недоліки в максимально стислі строки, оскільки відповідно до ст. 38 КУпАП, строк притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення складає три місяці з моменту його вчинення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 183-1, 245, 251, 252, 255, ;an=3054">278 КУпАП, суддя,-

постановила:

Адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ст.183-1 КУпАП повернути до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області для належного дооформлення з підстав, зазначених у мотивувальній частині постанови.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_5