АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 536/2124/17 Номер провадження 22-ц/786/1311/18

у 1-й інстанції Клименко С.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниці Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Рибак О.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Агрофірми «Вересень»

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року, постановлене суддею Клименко С.М.,

по справі за позовом ОСОБА_2 до Агрофірми «Вересень» про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Агрофірми «Вересень» про визнання договору оренди земельної ділянки № 45 від 01.09.2008 року розірваним та повернення належної йому земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 3,68 га, оскільки він має намір обробляти землю самостійно, а відповідач заперечує його право на розірвання договору.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року - позов задоволено.

Визнано розірваним в односторонньому порядку договір № 45 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 3,68 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_2 та Агрофірмою «Вересень», зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», запис № 041056700165 від 05 травня 2010 року.

Зобов'язано Агрофірму «Вересень» повернути ОСОБА_2 за актом прийняття-передачі земельну ділянку, розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 3,68 га в стані, переданому в оренду.

Стягнуто з Агрофірму «Вересень» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1280 грн.

Рішення вмотивовано тим, що пунктом 36 договору оренди передбачено право розірвання договору в односторонньому порядку, тому позивач правомірно звернувся до відповідача із заявою від 15.09.2017 року про розірвання договору та повернення йому земельної ділянки.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вважає хибними доводи позивача та висновок районного суду, оскільки п.36 договору оренди від 01.09.2008 року, яким передбачено право розірвання договору в односторонньому порядку, пов'язаний з п.35 цього договору, в якому передбачені випадки припинення договору шляхом його розірвання. Підстави для розірвання договору відсутні.

Посилається на неповноту з'ясування судом обставин щодо дотримання позивачем приписів ч.3 ст.214 ЦК України , що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій були вчинено правочин. Тоді як позивач не додавав до свого листа відповідний договір про розірвання договору.

Доводить, що висновки позивача, з якими погодився районний суд, про право на односторонню відмову від правочину, суперечить положенням ст.ст.32,32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.214,651 ЦК України, оскільки законодавець закріпив як обов'язкову умову розірвання (відмови від виконання зобов'язання) порушення однією із сторін зобов'язання.

Посилається на порушення районним судом норм процесуального права щодо належного повідомлення про час та місце судового засідання, не вручення відповідних процесуальних документів.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 до апеляційного суду не надходив.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,68 га, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2, що підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю серія НОМЕР_3, виданим Гориславською сільською радою 19.11.2002 року. /а.с.9/

01 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та Агрофірмою «Вересень» укладено договір № 45 оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», запис №041056700165 від 05 травня 2010 року. /а.с.4-7/

Пунктом 36 договору оренди передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається.

Листом від 15.09.2017 року ОСОБА_2 повідомив Агрофірму «Вересень» про намір самостійено обробляти належну йому земельну ділянку та, посилаючись на положення п. 36 договору оренди землі, повідомив про розірвання в односторонньому порядку договору з 01.10.2017 року з вимогою повернути належну йому земельну ділянку до зазначеної дати. Вказаний лист вручено відповідачу поштою 22.09.2017 року /а.с. 14/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення правочину сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та пунктом 36 договору передбачили можливість розірвання його в односторонньому порядку без обумовлення права на його застосування настанням будь-яких подій чи у взаємозв'язку з п.п.34,35 договору.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 31 вказаного Закону регламентує загальний порядок розірвання договору оренди землі, зокрема, частинами 3,4 названої статті передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. За вимогою однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішення суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків( ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України міна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що сторони договору наділені правом самостійно визначати умови договору, в тому числі і передбачити можливість його розірвання в односторонньому порядку, що і було здійснено при укладанні вказаного договору оренди землі.

Пункт 36 оспорюваного договору оренди, яким сторони погодили розірвання договору оренди в односторонньому порядку, є чинним та у встановленому законом порядку недійсним сторонами не визнавався.

Позивач виявив бажання розірвати укладений договір оренди у зв'язку з наміром обробляти належну йому земельну ділянку самостійно та його вимога про розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку ґрунтується на законі й умовах договору оренди землі.

Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зводяться до незгоди з рішенням, переоцінки доказів та тлумачення норм права і положень договору на свою користь.

Зокрема, не заслуговують на увагу доводи відповідача про взаємозв'язок між положеннями пунктів 34 і 35 з пунктом 36 договору оренди землі, оскільки ці положення зазначені у розділі «Зміна умов договору і припинення його дії» та кожний окремо визначає як підстави припинення дії договору, так і спосіб припинення, зокрема шляхом його розірвання, в тому числі і в односторонньому порядку.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо недотримання позивачем приписів ч.3 ст.214 ЦК України щодо вимоги вчинення відмови від правочину у такій самій формі, в якій були вчинено правочин, оскільки позивач не додавав до свого листа відповідний договір про розірвання договору. Такі доводи є хибними та грунтуються на вибірковому тлумаченні норм права, тоді як в даному випадку позивач у передбачений договором спосіб подав орендарю письмову заяву про розірвання договору в односторонньому порядку.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на положення ст.ст.32,32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.214,651 ЦК України щодо неможливості односторонньої відмови від правочину без наявної обов'язкової умови розірвання - порушення однією із сторін зобов'язання спростовуються встановленими фактичними обставинами та викладеним аналізом правових норм, які не забороняють право односторонньої відмови від договору у разі, якщо право така відмови передбачено договором.

Посилання на порушення районним судом норм процесуального права щодо належного повідомлення про час та місце судового засідання, не вручення відповідних процесуальних документів спростовуються наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в задоволенні якого відмовлено, поданим відповідачем відзивом на позов/а.с.28-35/.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Агрофірми «Вересень» - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 03 липня 2018 року.

Головуючий - суддя Л.І.Пилипчук

Судді /ПІДПИСИ/ Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук