Справа № 369/12527/17

Провадження № 2/369/181/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Ковриженко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 26 жовтня 2016 року о 16 год. в м. Києві по Брест-Литовському шосе в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 і транспортного засобу «Volkswagen LT-35», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Власником транспортного засобу «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1, є ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Так, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що набрала законної сили.

Внаслідок вказаної ДТП автомобіль НОМЕР_3 отримав значні механічні пошкодження, відповідно до чого позивач поніс матеріальні збитки.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в страховій компанії ПрАТ «Київський страховий дім».

В зв»язку з вищевказаною ДТП страхова компанія визнала дану ДТП страховим випадком і сплатила за пошкоджений автомобіль страхове відшкодування в розмірі 59 037 грн. 05 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок станцій технічного обслуговування ТОВ «Автосаміт ЛТД», на якій в подальшому здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля.

Так, СТО було виставлено рахунок-фактуру № С-00095885 від 07 листопада 2016 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту склала 113 936 грн. 40 коп..

В зв»язку з тим, що страхової виплати було недостатньо до повного відновлення пошкодженого автомобіля, позивач перерахував власні кошти на СТО ТОВ «Автосаміт» ЛТД» для проведення ремонту: 44 481,36 грн. (підтверджено квитанцією № 20 від 12 липня 2017 року, та Актом виконаних робіт № НОМЕР_4 від 12 липня 2017 року), 8 441,32 грн. (підтверджено квитанцією та Актом виконаних робіт № НОМЕР_5 від 26 серпня 2017 року), 347,28 грн. (підтверджено квитанцією № 22 від 18 січня 2017 року), а всього на загальну суму 53 269,96 грн..

Також позивач звернувся до експертної організації ПП «Галавтоекспертиза» для визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику внаслідок ДТП, що підтверджується Договором № 01/01/17 про надання експертних послуг.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ № 43С/01/17 від 13 січня 2017 року, матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження, складає 126 678,76 грн., з яких: 111 137,18 грн.-вартість відновлювального ремонту, 15 541,58 грн.-втрата товарної вартості транспортного засобу (ВТВ).

Отже, вартість матеріального збитку, завданого позивачу, складає 68 811,54 грн., з яких: 53 269,96 грн.-фактично сплачені позивачем кошти за проведення відновлювального ремонту автомобіля, 15 541 грн. 58 коп.-оцінений розмір втрати товарної вартості транспортного засобу «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1.

Крім того, позивач поніс додаткові витрати, а саме за складання Звіту про визначення вартості матеріального збитку позивач сплатив 1800 грн., що підтверджується договором про надання експертних послуг № 01/01/17 від 13 січня 2017 року та квитанцією від 18 січня 2017 року.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, склав 70 611 грн. 54 коп..

Також, крім матеріальних збитків позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача, а також у зв»язку із пошкодженням свого майна. Оскільки позивач працює та веде активний спосіб життя, транспортний засіб для нього є невід»ємною частиною його повсякденного життя. Пересування за допомогою таксі та міського транспорту весь цей час займало у нього в два рази більше часу і сил. Також протягом цього часу позивач був змушений обмежувати себе та членів своєї родини у багатьох речах. Через все це значно погіршився його настрій. Відносини на роботі та в сім»ї, а їх відновлення у попередньому стані потребує великих моральних зусиль та матеріальних затрат. І головне, що для відновлення свого порушеного права позивач був змушений неодноразово їздити до банків, страхової компанії, СТО, експертної установи, витрачати час та нервувати, а також звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, що негативно впливає на його емоційний стан.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 70 611 грн. 54 коп., та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн..

У судове засідання позивач ОСОБА_1 і представник позивача не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, суду надана заява представника позивача про розгляд справи у відсутності позивача і його представника. В поданій до суду заяві представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 і представник відповідача не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача повідомлявся належним чином, суду надав заяву про розгляд справи у відсутності відповідача і представника відповідача, позовні вимоги визнав в частині відшкодування на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди, в решті позов не визнав і заперечував проти його задоволення.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд , з»ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд врішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов»язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що 26 жовтня 2016 року о 16 год. в м. Києві по Брест-Литовському шосе в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 і транспортного засобу «Volkswagen LT-35», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_6, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, що призвело до механічного пошкодження зазначених транспортних засобів, чим порушив п. п. 2.3. (б), 13.1. Правил дорожнього руху України. Вина ОСОБА_2 у повному обсязі підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності та співставленні, як вказано в постанові судді Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року.

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн..

Власником транспортного засобу «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1, є ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Внаслідок вказаної ДТП автомобіль НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в страховій компанії ПрАТ «Київський страховий дім».

В зв»язку з вищевказаною ДТП страхова компанія визнала дану ДТП страховим випадком і сплатила за пошкоджений автомобіль страхове відшкодування в розмірі 59 037 грн. 05 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок станцій технічного обслуговування ТОВ «Автосаміт ЛТД», на якій в подальшому здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля.

Так, СТО було виставлено рахунок-фактуру № С-00095885 від 07 листопада 2016 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту склала 113 936 грн. 40 коп..

Як зазначав позивач, що у зв»язку з тим, що страхової виплати було недостатньо до повного відновлення пошкодженого автомобіля, він перерахував власні кошти на СТО ТОВ «Автосаміт» ЛТД» для проведення ремонту: 44 481,36 грн. (підтверджено квитанцією № 20 від 12 липня 2017 року, та Актом виконаних робіт № НОМЕР_4 від 12 липня 2017 року), 8 441,32 грн. (підтверджено квитанцією та Актом виконаних робіт № НОМЕР_5 від 26 серпня 2017 року), 347,28 грн. (підтверджено квитанцією № 22 від 18 січня 2017 року), а всього на загальну суму 53 269,96 грн..

Також позивач ОСОБА_1 звернулася до експертної організації ПП «Галавтоекспертиза» для визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику внаслідок ДТП, що підтверджується Договором № 01/01/17 про надання експертних послуг.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ № 43С/01/17 від 13 січня 2017 року, матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження, складає 126 678,76 грн., з яких: 111 137,18 грн.-вартість відновлювального ремонту, 15 541,58 грн.-втрата товарної вартості транспортного засобу (ВТВ).

Як зазначав позивач у позовній заяві, вартість матеріального збитку, завданого позивачу, складає 68 811,54 грн., з яких: 53 269,96 грн.-фактично сплачені позивачем кошти за проведення відновлювального ремонту автомобіля, 15 541 грн. 58 коп.-оцінений розмір втрати товарної вартості транспортного засобу «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1.

Крім того, як вказував позивач, у зв»язку з складенням Звіту про визначення вартості матеріального збитку позивач сплатив 1800 грн., що підтверджується договором про надання експертних послуг № 01/01/17 від 13 січня 2017 року та квитанцією від 18 січня 2017 року.

Однак, слід зазначити, що згідно вимог п. 22.1. ст. 22, ст. 29 Закону України «Про загальнообов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовується оцінена шкода, що завдана транспортному засобу.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов»язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Таким нормативно-правовим актом є Методика товарознавчої експертизи.

Так, у відповідності до п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.

Таким чином, позивач ОСОБА_1, маючи потребу у проведенні додаткового дослідження, у зв»язку із його незгодою із висновками, що наведені у Звіті № 90/30.11.16 від 02 листопада 2016 року, зобов»язана була повідомити про час та місце проведення огляду транспортного засобу виконавцем такого дослідження заінтересованих осіб, якими є страховик та страхувальник.

Як вбачається із Звіту № 43С/01/17 від 26 січня 2016 року, страхувальник та страховик для проведення огляду транспортного засобу не залучались, жодних відомостей про надіслання їм повідомлення про проведення огляду у матеріалах відсутні.

Також у Звіті № 43С/01/17 від 26 січня 2016 року при визначенні суми матеріального збитку у вигляді відновлювальних робіт суб»єктом оціночної діяльності взята до уваги вартість запчастин на дату проведення дослідження.

Сплачені ж позивачем роботи на суму 44 481 грн. 36 коп. згідно акту виконаних робіт № НОМЕР_4 від 12 липня 2017 року не мають жодного обгрунтування необхідності їх проведення як ремонтних внаслідок ДТП.

На підтвердження позовних вимог щодо реальних збитків у вигляді відновлювального ремонту позивачем надано докази, які не встановлюють причинного зв»язку між наслідками ДТП та виконаними роботами. На підтвердження позовних вимог у сумі 8 441,32 грн. позивачем надано суду акт виконаних робіт № НОМЕР_5 від 26 червня 2017 року та відповідну квитанцію про сплату таких робіт. Як видно із зазначеного акту виконаних робіт виконавцем проводились роботи по заміні моторного масла, масляних фільтрів, фільтру салону, трансмісійного масла, охолоджувальної рідини та інші супутні роботи. Позивачем не доведено, що вказані виконані роботи мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди. Квитанція про сплату позивачем 347,28 грн. не містить в собі інформацію за надання яких послуг і робіт в зв»язку з дорожньо-транспортною пригодою сплачені ці кошти.

Згідно ж Звіту № 90/30.11.16 від 02 листопада 2016 року про оцінку колісного транспортного засобу «Toyota RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1, складеного ФОП «Ткачук Максим Сергійович», розмір матеріального збитку становить 59037,30 грн., в тому числі ПДВ.

Як зазначав представник третьої особи ПрАТ «Київський страховий дім», з заяви позивача вбачається, що до виплати спочатку було заявлено 111 000 грн., при цьому жодного документу на підтвердження розміру майнової шкоди не надано. В подальшому позивач звернулась з заявою на суму 115127 грн. і надала рахунок, тобто постійно зазначивши додаткову інформацію та надаючи документи відстрочення для Страховика строку прийняття рішення.

Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у належному розмірі та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Також як зазначав представник третьої особи, вартість запчастин у звіті, поданому позивачем, обраховано на дату розрахунку Аудатекс на 26 січня 2017 року, в той час як мало бути обраховано на дату ДТП відповідно до п. 32 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10 вересня 2003 року № 1440, для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків. Вартість же відновлювального ремонту, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складових автомобіля, належного позивачу, мала бути розрахована виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в сумі 68 811 грн. 54 коп., оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів в обгрунтування позовних вимог про заподіяння матеріального збитку відповідачем у вказаному позивачем розмірі.

З огляду на викладене, не підлягають також стягненню з відповідача на користь позивача понесені витрати в зв»язку з складенням Звіту про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 1800 грн., і тому суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог.

У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 вказував, що внаслідок пошкодження транспортного засобу позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача, а також у зв»язку із пошкодженням свого майна. Оскільки позивач працює та веде активний спосіб життя, транспортний засіб для нього є невід»ємною частиною його повсякденного життя. Пересування за допомогою таксі та міського транспорту весь цей час займало у нього в два рази більше часу і сил. Також протягом цього часу позивач був змушений обмежувати себе та членів своєї родини у багатьох речах. Через все це значно погіршився його настрій. Відносини на роботі та в сім»ї, а їх відновлення у попередньому стані потребує великих моральних зусиль та матеріальних затрат. І головне, що для відновлення свого порушеного права позивач був змушений неодноразово їздити до банків, страхової компанії, СТО, експертної установи, витрачати час та нервувати, а також звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, що негативно впливає на його емоційний стан.

Що стосується відшкодування моральної шкоди позивачу, то суд вважає доведеним факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, і з урахуванням зазначених моральних страждань, ступеня їх тяжкості та тривалості, та врахуванням матеріального стану відповідача у справі, суд визначає розмір заподіяної моральної шкоди позивачу в розмірі 2000 грн., яку стягує з відповідача на користь позивача. У решті вимог про відшкодування з відповідача на користь позивача моральної шкоди, то суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки доводи, на які посилається представник позивача ОСОБА_1 у позові, не є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в тому розмірі, що заявлений в позові-10 000 грн..

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються, в тому числі у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. ст. 15, 16, 22, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 4, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_7, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_8, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. кв. 430, 2 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_7, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_8, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. кв. 430, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн..

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.