Провадження № 2/500/2111/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – судді Пащенко Т.П.,

при секретарі – Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, якими просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, укладений 01.03.2001 року між позивачкою та ОСОБА_2, що діяла від імені і в інтересах ОСОБА_3, посвідчений Одеською товарною біржею, зареєстрований за номером №6147. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до даного договору позивачка придбала у ОСОБА_2, що діяла від імені і в інтересах ОСОБА_3, квартиру №41, що розташована за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Гагаріна,6, та стала її власницею. Вищевказаний договір був посвідчений Одеською товарною біржею відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», який діяв станом на момент укладання договору. Між сторонами договору відбулося повне виконання договору купівлі-продажу. Враховуючи викладене, позивачка просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Одеською товарною біржею 01.03.2001 року, реєстровий номер №6147, дійсним.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, сповіщена про час та дату судового розгляду належним чином, причини неявки суду не повідомила, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася, сповіщена про час та дату судового розгляду належним чином, причини неявки суду не повідомила, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Частиною 4 ст.206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що згідно Договору №6147 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, квартири №41, що розташована за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Гагаріна,6, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що діяла від імені і в інтересах ОСОБА_3, 01.03.2001 року, власницею вказаної квартири стала ОСОБА_4 (а.с.6-7).

Всі зобов’язання за договором сторонами виконані в повному обсязі, а саме, відповідно до п.5 договору вказана квартира продана за 4915,00 грн., які отримані продавцем до підписання даного договору, та належать новому власнику – ОСОБА_4

На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії І-ЖД №049894 від 26.04.2007 року, після реєстрації шлюбу 26.04.2007 року ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.13).

Договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, квартири №41, що розташована за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Гагаріна,6 від 01.03.2001 року, посвідчений Одеською товарною біржею, реєстровий №6147, право власності зареєстровано КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис.

Як вбачається з довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» №888 від 03.07.2018 року відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на об’єкт нерухомості по вул.Гагаріна,6 в м.Ізмаїлі Одеської області власником квартири АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 року зареєстрована ОСОБА_4 (1/1 частка) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №6147 від 01.03.2001 року, посвідчений Одеською товарною біржею, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №58/125 від 21.03.2001 року.

Відповідно до паспорту громадянина України серії КМ №76769, виданого Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 31.07.2007 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14). Дане також підтверджується відомостями технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.10-12).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, тому суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.

Згідно ст.ст.128,224,227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону або договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 р., із змінами від 25.05.98 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.

На час укладення зазначеного договору діяла ст.15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».

Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (01.03.2001 року), - договір купівлі - продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на квартиру, що відчужується.

Згідно зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.

При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст.15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація за ОСОБА_1 права власності на квартиру №41, що розташована за адресою: вул.Гагаріна,6 в м.Ізмаїлі Одеської області, здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.

З оглядом на вищевказане, враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним.

У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,83,206,223,258,259,263,265,268,272,273,354,355 ЦПК України, ст.47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, про визнання договору купівлі-продажу дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири №41, що розташована за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Гагаріна,6, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що діяла від імені і в інтересах ОСОБА_3, посвідчений Одеською товарною біржею 01 березня 2001 року, реєстровий номер №6147.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

ОСОБА_5