328/912/18

03.07.2018

2 /328/512/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року місто Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Коваленко П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

До Токмацького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку. ОСОБА_3 вимоги обґрунтовані наступним. Позивач з 27.07.1998 прийнятий на роботу до ДАЕК «Запоріжжяобленерго» на посаду електрослюсаря з ремонту устаткування розподільних пристроїв по 5 розряду в Токмацький РЕС.

На підставі наказу №43 від 29.05.2000 ДАЕК «Запоріжжяобленерго» перейменовано у ВАТ «Запоріжжяобленерго». ВАТ «Запоріжжяобленерго» перейменовано в ПАТ «Запоріжжяобленерго».

На підставі наказу №782-к від 27.02.2018 позивач звільнений з ПАТ «Запоріжжяобленерго» за ч.3 ст.38 КЗпП України. Однак заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивачу не виплачена. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період листопад 2017 року - лютий 2018 року у сумі 64817,42 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.

Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться в складному фінансовому становищі, що перешкоджає виконанню обов’язку щодо гарантування надійного соціального захисту працівників товариства. У період з липня по вересень 2017 року постановами НКРЕКП № 1104 від 07.09.2017, № 1053 від 29.08.2017, № 942 від 25.07.2017, крім відрахувань коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, було встановлено суми додаткових щодобових відрахувань (утримань) коштів з поточних рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго» у розмірі 12 млн.грн. на добу у липні 2017 року, 19 млн.грн. на добу у серпні 2017 року, 4 млн.грн, 12,5 млн. грн.. на добу у вересні 2017 року, 3,8 млн тощо грн. на добу у жовтні 2017 року, 1,5 млн.грн. в листопаді 2017 року, 2,6 млн.грн. на добу в січні 2018 року.

Крім цього, відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2016 по справі № 808/3230/16, залишеної в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017, визнані протиправними постанови НКРЕКП № 1780 від 05.10.2016, № 1840 від 17.10.2016, №1872 від 21.10.2016 в частині встановлення Відповідачу додаткових щодобових відрахувань, що додатково свідчить про протиправність дій НКРЕКП щодо Товариства у встановленні таких щодобових відрахувань.

Таким чином, в наслідок встановлення НКРЕКП в липні 2017 - січні 2018 року для ПАТ «Запоріжжяобленерго» при визначені алгоритму перерахування коштів нульового алгоритму або сум додаткових щодобових утримань коштів з поточних рахунків ПРТ, які унеможливили фактичне надходження коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточні рахунки ПАТ «Запоріжжяобленерго», - всі кошти, які надходили та надходять на рахунок із спеціальним режимом використання товариства перераховуються установою уповноваженого банку на рахунок ДПІ «Енергоринок», а НКРЕКП свідомо не виконує обов'язок по забезпеченню додержання прав і законних інтересів ПАТ «Запоріжжяобленерго», пов'язаних із виплатою/отриманням заробітної плати та перешкоджає виконанню обов'язку щодо гарантування надійного соціального захисту працівників товариства. Також відповідач не згоден з розрахунком середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 32 629,41 гривень, так як він проведений не вірно. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що відсутність коштів у роботодавця не може вважатися поважною причиною не виплати заробітної плати працівникові. Також позивач погодився з довідкою відповідача, що його середньоденний дохід складає 428,60 гривень та зменшив розмір позовних вимог.

У судове засідання позивач та його представник не з’явилися, представник позивача ОСОБА_2 надала клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Запоріжжяобленерго» у судове засідання не з’явився, про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст.7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної ОСОБА_2 Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день увільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок), середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно з п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були витрачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст..117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Слід зазначити, що несвоєчасна або неповна виплата відповідних належних людині виплат, зокрема заробітної плати, порушує конституційний принцип, який гарантує забезпечення державою життєвого рівня достатнього для задоволення необхідних життєвих потреб і порушує право власності громадян на такі виплати, згідно позиції Європейського Суду з прав людини це є прямим порушенням статті першої Протоколу №1 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», де зазначено: «Всяка фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Судом встановлено, що 27.07.1998 позивача прийнято на роботу до ДАЕК «Запоріжжяобленерго» на посаду електрослюсаря з ремонту устаткування розподільних пристроїв по 5 розряду в Токмацький, що підтверджується даними його трудової книжки БТ-І №5736217 (запис за № 21).

На підставі наказу №43 від 29.05.2000 ДАЕК «Запоріжжяобленерго» перейменовано у ВАТ «Запоріжжяобленерго». З 01.02. 2017 ВАТ «Запоріжжяобленерго» перейменовано в ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі наказу № 420-од від 27 липня 2016 року, про що зроблено запис за №24 у трудовій книжці.

28 лютого 2018 року позивача звільнено за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, за ч.3 ст.38 КЗпП України, на підставі наказу № 782-к від 27 лютого 2018 року (запис за №25 у трудовій книжці)

Разом із тим, відповідно до наданої відповідачем довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату розмір невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати станом на 14.05.2018 року складає 64 817,42 грн.

Зазначені обставини визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст.82 ЦПК не підлягають доказуванню.

Таким чином відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі.

Згідно з довідкою ПАТ «Запоріжжяобленерго» наданої відповідачем станом на 14.05.2018 розмір заборгованості відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає 64 817,42 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Окрім того, відповідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» за період з грудня 2017 року по січень 2018 року середньоденний заробіток позивача складає 428,60 грн.

Так, у судовому засіданні встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 428,60 грн., весь період затримки виплати заробітної плати складає з 01 лютого по 03 липня 2018 року, з якого: у березні 2018 року - 21 робочих днів, у квітні 2018 року – 19 робочих днів, у травні 2018 року – 21 робочих днів, у червні 2018 року – 20 робочих днів, з 01.07.2018 по 03.07.2018 – 2 робочих дня, всього 83 робочих днів. За весь період затримки виплати заробітної плати з 01.03.2018 по 03.07.2018, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 35 573,80 гривень (83 робочих дня х 428,60 грн. = 35 573,80 грн.), яка підлягає стягненню на користь відповідача.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов’язань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

На підставі п.1.ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.115, 223 КЗпП України, ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА _3 ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 71701, АДРЕСА_1) до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926, місце знаходження: 69035, місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, 14) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користьТатарко ОСОБА_4 нараховану, але не виплачену заробітну плату та інші належні до виплати від підприємства суми за період листопад 2017 року - лютий 2018 року у сумі 64 817,42 грн., а також середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 у розмірі 35 573,80 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.(сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :