ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 814/2546/17

Категорія: 12.3

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 19.02.2018р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Лук'янчук О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу господарського суду Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до господарського суду Миколаївської області, третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27.11.2017р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до господарського суду Миколаївської області, третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплати їй при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат; зобов'язання нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що при звільненні їй було виплачено належні суми, за виключенням вихідної допомоги, передбаченої частиною першою статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач вважає, що оскільки приписами Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності 1 квітня 2014 року, частину першу статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було виключено, а тому положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» за своєю суттю є такими, що істотно порушують законодавчо визначені до цього гарантії незалежності суддів, зокрема взагалі скасовують право судді у відставці на отримання вихідної допомоги.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2018р. позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Так, судом першої інстанції встановлено, 07.10.2016 наказом №221-а голови господарського суду Миколаївської області позивача було звільнено з посади судді у зв'язку з виходом у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22.09.16р. №1600-УШ «Про звільнення суддів».

06.06.2017р. позивач звернулася із заявою до відповідача про вирішення питання про нарахування та виплату їй вихідної допомоги, у зв'язку з виходом у відставку.

Листом господарського суду Миколаївської області від 20.06.2017 р. за № 08-33/5637/17, позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для виплати вихідної допомоги, оскільки ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10р. №2453-V1, якою передбачалась вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратила чинність.

Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернулася до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову виходячи з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI (у редакції чинній до 01 квітня 2014 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Водночас, за правилами частин другої та шостої статті 111 зазначеного Закону (у редакції чинній до 01 квітня 2014 року) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Положення статті 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ, якими було встановлено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку, втратили чинність на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI.

Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності 01 квітня 2014 року, внесено зміни до Закону №2453-VI, а саме, виключено статтю 136 («Вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою») вказаного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

З 28 березня 2015 року Закон № 2453-VI діяв у новій редакції, викладеній згідно із Законом від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» і виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, ним також не передбачено.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звільнено у відставку на підставі постанови Верховної Ради України 22 вересня 2016 року, тобто у той час, коли вже не існувало право на вихідну допомогу, яка передбачена статтею 136 Закону №2453-VI та статтею 43 Закону №2862-ХІІ.

Зважаючи на те, що на момент виходу позивача у відставку - дату прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення її з посади судді, положення статті 136 Закону №2453-VI та статтею 43 Закону №2862-ХІІ втратили чинність, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги відповідно до вказаних статей.

Конституційний Суд України у Рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Крім того, рішення щодо неконституційності Закону №1166-VII, в частині виключення статті 136 із Закону №2453-VI, Конституційним Судом України не приймалося.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про виплату вихідної допомоги у зв'язку з відставкою не ґрунтуються на законі, відповідно підстав для задоволення позову немає.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №820/11938/15; №820/858/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції в порядку п.4 ч.1 ст.317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу господарського суду Миколаївської області задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до господарського суду Миколаївської області, третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя

Крусян А.В.

Судді

Градовський Ю.М. Лук'янчук О.В.